У сучасних умовах господарювання при зростанні впливу факторів зовнішньо¬го середовища та посиленні позицій конкурентів на ринку функціонування під¬приємств у довгостроковому періоді велико¬го значення набуває ефективне управління. Контролінг є сучасною методологією координації управлінської діяльності підприєм¬ства. Поставлена на достатньому рівні систе¬ма контролінгу допомагає своєчасно та пра¬вильно оцінювати становище, що склалося на підприємстві, швидко реагувати на сфор¬мовані фактори зовнішнього середовища. Це дає можливість здійснювати планування дій і прогнозування основних показників діяль¬ності підприємства, що підвищує ефектив¬ність його роботи і використання цієї сучас¬ної методики на підприємствах незалежно від форми власності дозволить досягти ста¬більного стану на ринку та ефективно управ¬ляти фінансовими ресурсами підприємства.
Впровадження контролінгу на підприємстві та ефективне використання рішень прийнятих за його допомогою у всіх підрозділах підприємства на даному етапі розвитку економіки є досить актуальною проблемою. Контролінг забезпечує необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень шляхом інтеграції процесів збору, обробки, підготовки, аналізу та інтерпретації інформації; надає інформацію для керування трудовими і фінансовими ресурсами; забезпечує виживання підприємства на рівнях стратегічного і аналітичного управління.
Метою статті є вивчення ролі та місця контролінгу у системі управління сучасним підприємством.
Теоретичні та методичні аспекти дослі¬джуваної проблеми висвітлювалися у працях багатьох науковців В. Шило, М. Стефаненко, Г.М. Воляник, Н.С. Марушко, П. Гудзь, Г.Мізерна, М. Аксентюк, Н. Верхоглядова, С. Ільїна, І. Дрозд, В. Одноволик.
Г.М.Воляник і Н.С. Марушко в своїй роботі розглядають контролінг як засіб ефективного внутрішнього контролю діяльності. Зазначають передумови розвитку контролінгу на сучасному етапі. Встановлюють, що контролінг відіграє дуже важливу роль в системі управління підприємством, будучи одним із найсучасніших і ефективних систем керування підприємством [3, c.151]. М.М.Стефаненко розглядав підходи до прийняття управлінських рішень та проаналізував методи оцінки прийняття типових управлінських рішень [7, c.10]. В свою чергу М.М. Аксентюк описав відмінності між двома спеціалістами: спеціалістом служби контролінгу і спеціалістом служби контролю [1, c.187].
Протягом століть контроль був сутністю керування. Знадобилося кілька управлінських революцій, щоб контроль перетворився на одну з функцій керування. Контролінг і контролери, з погляду управління виявляються в епіцентрі корпоративних проблем. Контролінг переводить керування підприємства на якісно новий рівень, інтегруючи, координуючи й направляючи діяльність різних служб і підрозділів підприємства на досягнення оперативних і стратегічних цілей.
Передумовами розвитку контролінгу в сучасних умовах є [3, c.154]:
● нестабільність, як зовнішніх (інтернаціоналізація економічного життя, загострення конкуренції на внутрішніх і світових ринках), так і внутрішніх (обсяги виробництва, пошук надійних партнерів) чинників;
● потреба пошуку новіших та удосконалення вже існуючих систем управління, що забезпечують гнучкість та надійність функціонування підприємства;
● істотні зміни в організації та методології системи інформаційного забезпечення;
● відсутність коментарів різних варіантів управлінських рішень.
Контролінг - це система орієнтована на майбутній розвиток підприємства. Його завданням є орієнтація управлінського процесу на максимізацію прибутку і вартості капіталу при мінімізації ризику та збереженні ліквідності й платоспроможності підприємства [2, c.18]. Він є базою управління і ґрунтується на економічній системі, систематичності управління і автоматизованому порядку управління. За відсутності хоч би однієї складової, система управління не є контролінгом.
Концепція контролінгу є стрижнем, навколо якого повинні бути об’єднані основні елементи організації й управління діяльністю підприємства, а саме [4, c.154]:
- всі категорії бізнес-процесів та їх витрати;
- центри відповідальності підприємства;
- система планування й бюджетування, що формується на основі центрів відповідальності підприємства;
- система управлінського обліку, побудована на основі центрів відповідальності та їх бюджетів;
- система стратегічного управління, заснована на аналізі стратегічного позиціювання й аналізі витрато-утворюючих факторів;
- інформаційні потоки (документообіг), що дозволяє оперативно фіксувати поточний стан виконання бюджетів центрів відповідальності;
- моніторинг і аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства;
- виявлення причин відхилень і формування управлінських впливів у рамках центрів відповідальності.
Контролінг слід розглядати як елемент антикризового управління. Діяльність служб контролінгу на підприємстві, які опинилися в кризовому стані, повинна концентруватися на таких напрямках [8]:
- впровадження і водночас підвищення ефективності функціонування систем раннього попередження та реагування з тим, щоб прискорити виявлення кризових явищ і забезпечити вжиття адекватних заходів для їх подолання;
- вироблення ефективності санаційної концепції та план санації у тісному співробітництві із зовнішніми експертами;
- контроль за реалізацією плану санації та своєчасне виявлення відхилень, шансів із відповідною корекцією плану.
Розрізняють системний, процесний і ситуаційний підходи до управління економічною системою. Системний підхід впливає на системи, що становлять, з метою зміни структури для забезпечення оптимальних результатів функціонування. Процессний підхід розглядає функції управління: облік, контроль, аналіз, регулювання, планування. Ситуаційний підхід заснований на використанні різних методів дії на значення економічних показників залежно від конкретних ситуацій [7, c.13].
Контролінг є зворотним зв'язком в контурі управління за рахунок вибору організаційного, математичного і інформаційного (технічного, програмного, лінгвістичного) забезпечення. Мета контролінгу – інформаційна підтримка управлінських рішень для підвищення їх якості. Якість управлінського рішення – це сукупність параметрів рішення, що задовольняють конкретних споживачів і що забезпечують реальність його реалізації [5, c.129].
Підвищення якості управління забезпечується вибором системи управління. У літературних джерелах часто стираються відмінності між системою управління підприємством і контролінгом. Контролінг – це система управління управлінням і грунтується на економічній системі, системі управління і автоматизованій системі управління. Не вірно також називати систему управління витратами – контролінгом, оскільки система управління витратами включає тільки дві складових: наочну область господарської діяльності підприємства і процес управління даною функціональною областю. По тих же причинах не вірно називати управлінський облік контролінгом. Контролінг – це методологія управління, сукупність організаційних, математичних і інформаційних моделей, що забезпечують найбільш оптимальне управління системою.
Контролінг, як система управління економічними процесами, містить такі складові [3, c.153]:
1. Фіксація фактичного стану справ. Допоміжним чинником тут може стати додатковий ретроспективний огляд останніх трьох років роботи підприємства.
2. Визначення завдань підприємства. Мета повинна бути реальною і враховувати тенденції останніх періодів, тобто очікуваний розвиток має відповідати реаліям розвитку в минулому. Не варто сподіватися, що введення
контролінгу приведе до негайної позитивної зміни тенденції розвитку. Зазвичай, перші результати розкривають певною мірою середньотермінову перспективу. Зіставляючи намічену мету з дійсним розвитком, обумовленим конкретними обставинами, можна або досягти мети, або виявити розбіжність з нею.
3. Постійне отримання та оброблення інформації з метою створення потрібних умов для ухвалення рішень. Розбіжність з метою – це розрив між метою і фактичним перебігом справ, які варто виправляти, застосовуючи різні способи. Це може відбуватися на фазі пошуку та стимулювання.
4. Підготовка різноманітних допоміжних засобів, потрібних для управління підприємством. На цьому етапі пошуку дуже важливо розглянути всі можливості реального досягнення мети, тобто визначити рівні досягнення у плануванні.
5. Деталізоване планування. Після огляду можливих тенденцій і заходів, які було знайдено на фазі пошуку і стимулювання, фаза планування передбачає визначення кількісних характеристик мети. Планування повинно бути реалістичним, що є передумовою досягнення заданої мети. Якщо деталізоване планування покаже, що не все передбачене піддається реалізації, необхідно переглянути або завдання, або заплановані заходи забезпечення заданої мети. Тут потрібна систематична погодженість між метою і планом. Коли мета і план збігаються, то планування здійснюється і контролюється в межах супутньої постійної перевірки в часовому його узгодженні.
6. Контроль діяльності через постійне спостереження за досягненням цілей підприємства і виконанням його планів, аналіз результатів діяльності (зіставлення фактичних показників з очікуваними, з'ясування причин відхилення і розбіжності даних). Супутня багаторазова перевірка дає можливість якомога раніше визначати відхилення. Виявлені відхилення між плановими та фактичними результатами дають право на вирішальний момент контролінгу – аналіз відхилень.
Роль контролінгу, як підсистеми фінансового управління підприємством, полягає у підтримці та наданні допомоги керівнику. Беручи за основу дані бухгалтерського обліку, як джерело інформації, служба контролінгу вивчає явища і процеси, що відбуваються на підприємстві, виявляє слабкі місця, порівнює фактичні показники із запланованими та аналізує причини відхилення, а також пропонує заходи щодо покращення ситуації на підприємстві.
Сутність системи управління полягає у визначенні політики підприємства на перспективу, координації діяльності підрозділів, стратегічній політиці персоналу, розв'язанні основних завдань ведення бізнесу. При цьому окремі стадії управлінського процесу є логічними зв'язками та утворюють комплекс управлінського циклу, який постійно повторюється і для якого характерний прямий та зворотній зв'язки.
Отже, контролінг відіграє дуже важливу роль в системі управління підприємством, будучи одним із найсучасніших і ефективних систем керування підприємством, є відособленою системою, економічна сутність якої полягає в динамічному процесі перетворення та інтеграції існуючих методів обліку, аналізу, планування, контролю і координації в єдину систему отримання, оброблення інформації для прийняття на її основі управлінських рішень, а точніше в систему управління підприємством, орієнтовану на досягнення всіх завдань, що постають перед підприємством.
Список використаних джерел:
1. Аксентюк М.М. Роль контроллера в управлінській діяльності [Текст]/ М.М.Аксентюк// Актуальні проблеми економіки. – 2006 – №9 – С.187-191.
2. Верхоглядова Н.І. Контролінг у системі управління підприємством [Текст]/ Н.І. Верхоглядова, В.П. Шило , С.Б.Ільїна// Держава та регіони. – 2008 – №5 – С. 16-21.
3. Воляник Г.М. Контролінг у системі управління підприємством [Текст]/ Г.М. Воляник, Н.С. Марушко //Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.4 – C. 151-155.
4. Гудзь П. Інститут контролінгу в системі управління підприємством [Текст]/ П. Гудзь, Г.Мізерна// Підприємства, господарство і економіка. – 2006 – № 9 – С. 154-156.
5. Одноволик В.І. Контролінг – сучасна концепція забезпечення стабільного розвитку підприємства [Текст]/ В.І. Одноволик// Актуальні проблеми економіки. – 2009 – №6 – С. 127-130.
6. Птащенко Л.О. Впровадження системи контролінгу в корпоративне управління [Текст]/ Л.О. Птащенко// Формування ринкових відносин в Україні. – 2007 – №11 – С. 12-16.
7. Стефаненко М.М. Методичні аспекти оцінки управлінських рішень у контролінгу [Текст]/ М.М. Стефаненко// Формування ринкових відносин в Україні. – 2007 – №1 – С. 10-15.
8. Паламарчук І.О. Контролінг на підприємстві: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php?pid=1372