Для того, щоб вижити в умовах ринкових відносин, сучасне підприємство змушене правильно формувати стратегію розвитку, в результаті чого займатиме передові позиції.
Підприємство, яке працює в умовах ринкової економіки не може існувати без чітко розробленої стратегії. Питання про розроблення стратегії розвитку підприємства, а особливо інвестиційної стратегії є досить актуальним на сьогодні. Оскільки, інвестиційна діяльність є найважливішою складовою частиною підприємницької діяльності. Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємства на окремих етапах розвитку.
Метою даної статті є розвиток теоретичних положень у галузі, визначення сутності та місця інвестиційної стратегії підприємства у системі забезпечення розвитку господарських процесів.
Об’єкт дослідження – процес забезпечення вибору та ефективного використання інвестиційної стратегії у розвитку підприємства.
Предметом дослідження є теоретико-методичний інструментарій формування інвестиційної стратегії підприємства у контексті завдань його сталого розвитку.
Слід зауважити, що питанню формування ефективної інвестиційної стратегії підприємства присвячено велику кількість наукових праць. Базовими є праці вітчизняних та закордонних науковців, таких як: С. Покропивний, О. Терещенко, І. Ансофф, І. Віханський, М. Портер, М. Книш.
На сучасному етапі інвестиційна діяльність підприємства зводиться не тільки до задоволення їхніх поточних інвестиційних потреб, а й до передбачення напрямів і форм цієї діяльності на перспективу. У конкурентних умовах підприємства вимушені на основі наукової методології здійснювати перспективне управління інвестиційною діяльністю, ефективним інструментом якого виступає інвестиційна стратегія. Доктор економічних наук, Хрущ Н.А., розглядає інвестиційну стратегію як еластичну, узагальнену модель перспективного розвитку суб’єкта господарювання, яка містить у собі визначені довгострокові стратегічні цілі, технології, ресурси і систему управління, що забезпечує її конкурентну дієздатність і адаптацію до реальної економічної ситуації.
Дослідивши поняття інвестиційної стратегії хочеться зазначити своє бачення з даного приводу. Розглянемо інвестиційну стратегію як систему довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства, обумовлений загальними задачами його розвитку й інвестиційною ідеологією, а також вибір найбільш ефективних шляхів його досягнення.
Проте, спершу слід зазначити деякі особливості інвестиційної стратегії. Інвестиційна стратегія – це комплекс рішень, планів і заходів, пов’язаних з ефективним управлінням інвестиційними потоками. Її призначення полягає у підтримці корпоративної, ділової і функціональних стратегій підприємства. Складовими даної стратегії є:
• стратегія реального інвестування
• стратегія фінансового інвестування
• стратегія інноваційного інвестування
Вона спрямована на переміщення інвестиційного потоку з оптимальними витратами.
Оптимальна інвестиційна стратегія має відповідати таким критеріям: інвестиційна привабливість запропонованих стратегією регіонів, галузей та ринків; взаємоузгодженість та взаємозв’язок стратегічних цілей, завдань та програм; низька чутливість стратегії до змін у зовнішньому середовищі; прийнятий часовий діапазон реалізації стратегії; відсутність суттєвих перешкод на шляху до реалізації стратегії; прийнятний рівень інвестиційних і фінансових ризиків; адекватне ресурсне та організаційне забезпечення стратегії.[3, ст.326]
Інвестиційна стратегія передбачає досягнення таких цілей: максимізація прибутків від інвестиційної діяльності та мінімізація інвестиційних ризиків.
При цьому пріоритетним завданням розробки інвестиційної стратегії доцільно вважати не стільки максимізацію прибутку від інвестиційної діяльності, скільки забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства за умови достатньої його стійкості. Особливого значення набуває дотримання оптимальної структури інвестиційних ресурсів з позицій ефективності інвестиційної діяльності. Оптимальна структура інвестиційних ресурсів забезпечує фінансову рівновагу розвитку підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності, в той час як неоптимальний її варіант генерує ризики порушення фінансової стійкості і неплатоспроможності підприємства. При цьому необхідно враховувати таке: підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал. Підприємство, що використовує запозичений капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, але в більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства. Критерій фінансової стійкості є одним з основних при виборі типу стратегії в умовах конкурентного середовища.
Ризик – економічна категорія, що може як бути, так і не бути, в основі якої лежить невизначеність конкретної господарської чи іншої ситуації і яка зумовлена браком повної інформації [1, ст.76]. Інвестиційні ризики є об’єктивні та сутністю охоплюють можливе знецінення реальної вартості інвестиційного капіталу та зниження реальних доходів від інвестицій; фіктивне банкрутство партнерів, тіньові схеми затримки грошових потоків; зміну форм власності. Управління цими ризиками ускладнене, оскільки не піддаються математичному обґрунтуванню, тому виявити міру впливу ризиків цієї групи можна лише за розміром заподіяної шкоди.
Незважаючи на велику кількість розробок і значні досягнення в теорії та практиці щодо вибору стратегії інвестування, є певні питання, які залишаються постійним об’єктом дискусій, до них слід віднести: необхідність вирішення теоретичних і методичних питань, що ставляться до поняття інвестиційної привабливості об’єктів інвестування, її оцінки, можливості на основі цієї характеристики, вибрати стратегію інвестування підприємства та розробити механізм формування портфеля об’єктів інвестиційних вкладень.
Інвестиційний портфель – це визначена сукупність об’єктів фінансового та реального інвестування, яка формується відповідно до попередньо розробленої інвестиційної стратегії, залежно від інвестиційних цілей. За теперішніх умов портфель може формуватися як сукупність певної кількості об’єктів реального чи фінансового інвестування. Головною метою інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації інвестиційної стратегії компанії шляхом підбору найбільш ефективних та безпечних об’єктів інвестування. Теорія інвестиційного портфеля була розроблена американським вченим Марковіцем, який визначав зміст портфелю як способу вкладання інвестором своїх заощаджень у різні види активів та Уїльямом Шарпом, який визначає послідовність формування інвестиційного портфелю, а саме:
- вибір інвестиційної політики;
- аналіз ринку цінних паперів;
- формування портфеля цінних паперів.
Розуміння сутності таких категорій, як «інвестиції» та «інвестиційна привабливість», а також особливостей формування інвестиційної стратегії дозволяє виявити актуальні напрямки дослідження проблеми вибору стратегії інвестування підприємств. До таких напрямів належить аналіз їх інвестиційної привабливості і рівня ризику капіталовкладень.
Отже, інвестиційна стратегія підприємства є системною концепцією, яка пов’язує і спрямовує розвиток її інвестиційної діяльності.
Існує два види інвестиційної стратегії: активна і пасивна. Активна інвестиційна стратегія забезпечує зростання прибутковості до середньогалузевого рівня вкладень та передбачає відбір і реалізацію різних інноваційних проектів. За такої стратегії інвестор оцінює альтернативні інвестиційні проекти, проводить їх техніко-економічне обґрунтування, селекціонує їх, відбирає найперспективніші й формує відповідний інвестиційний портфель. Пасивна інвестиційна стратегія передбачає підтримку незмінного рівня розвитку підприємства. Реалізуючи цю стратегію, інвестор прагне зберегти вже досягнутий ним рівень показників своєї господарської діяльності за рахунок інвестицій [5, ст.154]. Розробка інвестиційної стратегії є творчим процесом, що включає постановку цілей інвестиційної діяльності, визначення її пріоритетних напрямків і форм, оптимізацію структури інвестиційних ресурсів і їхнього розподілу, вироблення інвестиційної діяльності.
Розробка інвестиційної стратегії підприємства передбачає такі етапи:
1) визначення періоду формування інвестиційної стратегії;
2) вибір стратегічних цілей інвестиційної діяльності;
3) визначення напрямків інвестування та джерел фінансування;
4) конкретизацію інвестиційних програм та термінів;
5) оцінку розробленої інвестиційної стратегії;
6) перегляд стратегії у залежності від зміни зовнішніх умов та становища підприємства.
Систематизувавши існуючі підходи до побудови механізмів формування стратегій, ми вважаємо, що загальний організаційний механізм формування інвестиційної стратегії підприємства має містити в собі довгострокові інвестиційні цілі, технології, ресурси й систему управління, що забезпечує конкурентну дієздатність до реальної економічної ситуації:
- загальне резюме (короткий опис інвестиційної стратегії);
- цілі (визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності);
- обґрунтування ресурсів (опис витрат на реалізацію стратегії);
- обґрунтування корисності .
Розробка інвестиційної стратегії відіграє значну роль у забезпеченні ефективного розвитку підприємства. Л.С. Селіверстова зазначає такі положення, що характеризують роль розроблення інвестиційної стратегії:
• забезпечує механізм реалізації довгострокових загальних та інвестиційних цілей майбутнього економічного та соціального розвитку підприємства в цілому й окремих його структурних одиниць;
• дозволяє оцінити інвестиційні можливості підприємства;
• забезпечує можливість швидкої реалізації нових перспективних інвестиційних можливостей, які виникають у процесі динамічних чинників зовнішнього економічного середовища;
• враховує заздалегідь можливі варіації розвитку неконтрольованих підприємством чинників зовнішнього інвестиційного середовища і дозволяє звести до мінімуму їхні негативні наслідки для діяльності підприємства.
Ми вважаємо, що розробку інвестиційної стратегії можна розглядати у більш ширшому значенні. Адже, вона також відображає переваги підприємства в інвестиційній діяльності порівняно з його конкурентами; забезпечує чіткий взаємозв’язок стратегічного, поточного оперативного управління інвестиційною діяльністю підприємства; забезпечує реалізацію відповідно менталітету інвестиційної поведінки в найбільш важливих стратегічних інвестиційних рішеннях підприємства; відбувається формування значення основних критеріальних оцінок вибору реальних інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування; є однією з передумов стратегічних змін загальної організаційної структури управління й організаційної культури підприємства.
В умовах ринкової економіки існують різноманітні можливості для інвестування. Разом з тим будь-яке підприємство може мати обмежені фінансові ресурси, доступні для фінансування. Тому потрібно діяти, дотримуючись власної інвестиційної стратегії в цілому, а також враховувати позиції інвестиційної політики.
При розробці стратегії підприємства та її адаптації в сучасному інвестиційному середовищі, інноваційний принцип розвитку повинен логічно поповнювати існуючі засади функціонування, посісти щільне місце в системі управлінських підходів та працювати на користь підприємства.[2, ст.394]
Отже, динамічний інвестиційний процес, а точніше правильна інвестиційна стратегія веде до підвищення конкурентоспроможності, забезпечують підприємству його результативній економіці стійкі позиції на ринку протягом тривалого періоду.
Практичний досвід свідчить, що підприємство не в змозі розвивати ефективну господарську діяльність без залучення й ефективного використання інвестицій.

Список використаних джерел:
1.Бардиш Г.О. Проектне фінансування : підручник. – Львів : ЛБІ НБУ, 2006. – 169 с.
2. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом / Пересада А.А.- К.: ТОВ «Лібра», 2005.- 472 с.
3. Пономаренко В.С. Стратегічне управління підприємством. – Х.: Основа, 1999. – 620 с.
4.Селіверстова Л.С. Шляхи формування ефективної стратегії підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – 193-237 с.
5. Хрущ Н.А. Стратегія компанії: механізм формування й адаптації в сучасному інвестиційному середовищі. – 2008. – 180 с.