Зовнішні інвестиції є частиною інвестиційної політики держави. Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти соціальне напруження у суспільстві. Не менш важливим чинником як для держави так і для іноземного інвестора є інвестиційний клімат. Тому кожна держава бажаючи залучити все більшу кількість іноземних вкладень не повинна забувати про сприятливість умов в яких дані вкладення будуть реалізовуватись.
Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні. Україна широким фронтом виходить на західноєвропейський соціально-економічний простір.
Мета написання роботи розглянути проблеми залучення інвестицій в економіку Україні.
Дане питання висвітлено у працях таких українських науковців: Вайцеховська В. В., Кулієв Р., Пирог О. В., Федоренко В.Г. та інші.
На сучасному етапі одержання прибутку як кінцевої мети процесу Інвестування сприяє залученню іноземного капіталу. Інвестори вивчають національну економіку країни, її законодавчу систему, ресурси для визначення об’єкта капіталовкладення з вищою віддачею. Об’єктами зарубіжного інвестування є всі об’єкти, інвестування в які не заборонене законами України [2, c. 65].
Інвестиції, що надходять, спочатку є поштовхом для економічного розвитку країни-імпортера, сприяючи піднесенню виробничих можливостей країни та покращуючи її демографічну ситуацію. Сучасні техніка і технологія, що надходять, мають завищену ціну, оскільки вони не найновіші, досить тривалий період діють у країні-експортері. Використовуючи іноземний капітал, важко стати лідером на світовому ринку. Іноземні інвестиції, що надходять, використовуються неефективно. Країна-реципієнт повинна мати чітку державну політику щодо інвестицій, що надходять.
Зарубіжні інвестиції здійснюються по-різному, але основними є державні і приватні. Перші здійснюються в національних інтересах, тому одержання прибутку не є основною їх метою. Другу – у вигляді прямих, портфельних, кредитних та ін. провадяться власниками капіталу, які роблять довгострокові вкладення в галузі економіки [3,c. 16].
Країни СНД, у тому числі й Україна, і Східної Європи вважали прямі іноземні інвестиції основним джерелом розвитку у перехідний період. Хоча частково вони і відіграють певну роль у розвитку економіки, але беручи до уваги економічний стан країни, підтримка їх незначна. Саме у зв’язку із значно менш сприятливим кліматом обсяги вкладення капіталу найбільш розвинених країн – основних реципієнтів країни, що розвиваються, і колишні соціалістичні країни – незіставно малі [1, c. 56].
В Україні на душу населення припадає близько 85 дол. США іноземних інвестицій. Це останнє місце серед східноєвропейських країнах, в яких проводяться реформи . [2, c. 67].
Іноземні інвестиції нерівномірно розподіляються по регіонах країни. Найбільш пріоритетними щодо аналізу політики реформ є Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Львівська, Одеська, Харківська області, а також м. Київ. Великий обсяг інвестицій надходить в Україну із США, Німеччини, Великобританії. Західні інвестори вкладають капітал насамперед у галузі машинобудування і металургію.
„Недоліки” переважають „переваги”, що пояснюється нестабільністю інвестиційного процесу в країні, залежного від багатьох суб’єктивних факторів.
Географічне положення та природні умови України сприятливі для інвесторів як і велика чисельність населення та високий рівень його освіти. Частина населення не має постійної роботи та сталих прибутків. Низький рівень заробітної плати може мати і негативне значення, оскільки спонукає до одержання хабарів при проведенні економічних заходів.
Кваліфікована робоча сила, соціально не захищена і не затребувана державою, використовується зарубіжними підприємцями. Оплата праці значно нижча, ніж в інших економічно стабільних країнах
Нерозвинута інфраструктура як виробнича, так і соціальна, з одного боку, є перешкодою для західних бізнесменів, а з іншого – об’єкт вкладення капіталу.
Серед причин, визначених аналітичним методом, що перешкоджають надходженню іноземних інвестицій в інші країни СНД, характерними є нестабільність і невизначеність законодавства, особливо непередбачувані зміни в оподаткуванні [1, c. 59].
У сфері сприяння надходженню іноземних інвестицій в Україну пріоритетними на даному етапі економічного розвитку є такі питання: право власності на землю; організація роботи Агентства по сприянню іноземним інвестиціям, визначення його функцій; правове забезпечення; податкова система зниження зборів.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Вайцеховська В. В.Іноземне інвестування в умовах інтеграції України у світову економіку // Актуальні проблеми економіки. -2006. -№ 8. - С. 55 - 60.
2. Кулієв Р. Проблеми і особливості реалізації іноземних інвестицій в країнах з перехідною економікою // Банківська справа. -2004. -№ 2. - С. 65-70
3. Пирог О. В. Іноземні інвестиції як фактор економічного зростання економіки в Україні // Актуальні проблеми економіки. -2005. -№ 5. - С. 15 - 19.
4.