Розробка торгівлі – це складна система, в якій здійснює обіг велика кількість товарів, з різними властивостями та характеристиками.
Актуальність теми очевидна, оскільки при правильному виборі асортиментної політики торгового підприємства задовольнятиметься попит споживача, а, отже, отримання прибутку, і зрештою підприємство буде рентабельним.
Висвітлювали цю тему А. Мазаракі, І. Бланк, А. Вовчак, З.М.Мнушко, В.М.Толочка, А.С.Немченко, М.С.Пономаренка, О.В.Посилкіної, М.М.Слободянюка, О.П.Півень, О.Ю.Рогулі, А.Б.Ольховської, І.В.Пестун та ін., їхні роботи присвячені різним аспектам асортиментної політики і оптимізації діяльності підприємств торгівлі.
Метою дослідження є характеристика асортименту підприємств торгівлі, визначення тенденцій його зміни, що пов’язані із розвитком підприємства.
Для того, щоб визначити, що таке асортиментна політика, перш за все треба визначитись, що таке товар. Отже, товар – це все, що призначене для задоволення певної потреби і пропоноване на ринку для продажу. Товаром можуть бути матеріальні об’єкти, послуги, місця, організації та ідеї[3, с.101].
Помилки при виборі товару, незнання його властивостей, характеристик, умов зберігання, транспортування, неправильна оцінка його якості можуть обернутися для підприємця крупним втратами і збитками. Тому підприємцям необхідні основні уявлення про товарознавство різних груп товарів.
Виходячи з вище зазначеного, можна зробити висновок, що товарний асортимент – це сукупність асортиментних груп товарів, що їх пропонує підприємство.
Широкий асортимент дозволяє диверсифікувати продукцію; орієнтуватися на різні вимоги споживачів і стимулювати здійснення покупок в одному місці. Одночасно він вимагає вкладення ресурсів і знань в різні категорії продукції. Планування номенклатури і асортименту продукції може і повинно базуватися на знанні підприємцем потреб ринку і його стану. Таке знання досягається в результаті здійснення діяльності, що отримала назву маркетинг – вивчення ринку, аналіз попиту, прогноз продажів, забезпечення якнайповнішого задоволення суспільних потреб[3, с.123-124].
Вихідними передумовами розробки асортиментної політики підприємства є:
- визначення переліку основних груп та підгруп товарів, що реалізуються, виходячи з обраної товарної спеціалізації підприємства та потреб його потенційних споживачів;
- розподіл окремих груп та підгруп товарів між споживчими комплексами та мікрокомплексами постійного та сезонного характеру;
- визначення кількості видів та різновидів товарі в межах окремих споживчих комплексів та мікрокомплексів, тобто глибини товарного асортименту;
- розробка конкретного асортиментного переліку товарів, що пропонуються до реалізації контингенту покупців, який обслуговує підприємство[5, с.153-155].
Торговельна система України щороку поповнюється новими «гравцями», які з виходом на ринок впроваджують нові цінові та якісні методи ведення боротьби за споживача і охоплюють:
- впровадження дисконтних карток для постійних клієнтів;
- здійснення розпродажів, зокрема сезонних товарів;
- кредитування придбаних товарів за пільговими умовами;
- акції для покупців з визначеною мінімальною сумую товарного чеку;
- безкоштовне або за символічну плату, замовлення та доставка товарів до визначеного покупцем місця призначення та інше.
Це стимулює розвиток торговельних мереж та роблять споживчий ринок України привабливим для іноземних інвесторів та розвинутих закордонних торговельних мереж.
Як свідчить світовий досвід, ефективне управління стратегією розвитку торговельного підприємства на основі асортиментної політики має ґрунтуватися на:
- постійному пошуку нових можливостей як у зовнішньому так і у внутрішньому середовищі підприємства;
- пов’язаності з інноваціями, передбаченнями, перспективного уявлення, що передбачає необхідність прогнозування майбутніх змін у конкурентному оточенні торговельного підприємства[1, с.237].
Важливим напрямом підвищення ефективності асортиментної політики є налагодження довготривалих ділових зв’язків з крупними споживачами пропонованої продукції, з причин того, що дані дії допоможуть чітко реагувати на потреби споживача.
Ще одним не менш важливим способом підвищення ефективності асортиментної політики є зниження ціни запропонованої продукції за рахунок чіткого контролю за витратами[2, с.219].
Закупівля товарів є найважливішим елементом процесу товаропостачання для торгового підприємства. Закупівля товарів здійснюється в розмірах, що забезпечують стабільне надходження товарів в розгорненому асортименті. На основі даних купівельного попиту веде пошук постачальників. В умовах ринкової економіки організація і технологія закупівельної роботи в Україні зазнала корінні зміни. На зміну фондовому розподілу товарів при плановій централізованій системі управління економікою, твердих державних цін, жорсткої регламентації постачань товарів, прийшла вільних ринкових стосунків. Вони характеризуються свободою вибору партнерів, безліччю джерел закупівлі, рівноправ'ям партнерів, саморегулюванням процесів постачання товарів, свободою ціноутворення, конкуренцією постачальників, збільшеною роллю договорів, контрактів на постачання товарів[4, с.97].
Отже, асортиментна політика повинна посідати важливе місце в роботі підприємства. Збалансований асортимент є одним з основних чинників успішної роботи. Асортимент має бути представлений великою кількістю різноманітної продукції, адже на нього звертають увагу 60-90% покупців, вважаючи це гарантією того, що буде зроблений правильний вибір. Інакше кажучи, покупцям подобається вибирати. На жаль, не існує універсальних методик визначення раціональної кількості видів, підвидів і асортименту продукції. Вирішенню питання можуть допомогти аналіз закономірностей поведінки споживачів, вивчення їхньої психології, мотивів покупки, знання особливостей товарних груп, систематичний аналіз результатів торгової діяльності та оцінка асортименту, які закладатимуться в основу асортиментної політики підприємства.
Список використаних джерел:
1. Вальовіч Р.П., Давидова Г.А. Економіка підприємства торгівлі. – Мн.: БГЕУ, 2003. – 412 с.
2. Карпеко О.І. Планування виробничого асортименту продукції. – Мн.: БГЕУ, 2005. – 343 с.
3. Кравченко Л.І. Аналіз господарської діяльності в торгівлі. – М.: Нове знання, 2005. – 512 с.
4. Осипова Л.В., Синяєва І.М. Основи комерційної діяльності – М.: Банки і біржі, 2001. – 222 с.
5. Мазаракі А. А. та ін. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів. (Під ред. проф. Н. М. Ушакової) – К. «Хрещатик», 1999. – 800 с.