Стаття присвячена аналізу сучасного стану оптової торгівлі споживчої кооперації та комплексному дослідженню теоретичних аспектів, проблем і тенденцій розвитку кооперативної оптової торгівлі в Україні.

Торгівельна справа — одна з найдавніших в історії людства. Колись торгівля стала сполучною ланкою для взаємодії різних країн і куточків всього світу. Сьогодні уже не є нагальною проблемою купити чи продати речі першої необхідності. Важливе місце в даному процесі належить кооперації.
Мета роботи – визначення альтернатив та оцінка ефективності функціонування оптової торгівлі споживчої кооперації в Україні.
Теоретичні і практичні аспекти досліджуваної проблеми знайшли відображення в роботах відомих вітчизняних вчених-економістів: В.В.Апопія, Л.В.Балабанової, І.О.Бланка, Л.О.Брагіна, М.Д.Виноградського, Н.А.Голошубової, В.П.Онищенка, Ф.Г.Панкратова, В.О. Точиліна, К.П.Пашаєва, та інших.
В міру поглиблення ринкових процесів суттєво розширюються організаційно-економічні, соціальні, технологічні функції оптової торгівлі споживчих кооперацій. Поступово вона стає важливим інститутом ринкової інфраструктури та інструментом збалансованого розвитку внутрішнього ринку саме це і обумовлює актуальність досліджень.
Загальновідомо, що кооперація характерна для різних типів політичних устроїв і економічних систем. У світовій економіці вона набула вражаючих масштабів. Сьогодні кооперація близько 100 країн світу налічує понад 900 млн членів-пайовиків і в найближчій перспективі, за даними МКА, їх кількість досягне мільярда. Отже, не менше 20 відсотків дорослого населення планети буде пов'язано з кооперацією. Найбільш зрілі та ефективні форми кооперації склалися в Європі, де нараховується близько 300 тис. кооперативних товариств, з яких 33 відсотки кредитні, 21 відсоток сільськогосподарські, 14 відсотків споживчі, 3 відсотки житлові і не менше 25 відсотків змішані (багатопрофільні) [1]. Основна частина кооперативів зосереджена у сферах торговельних, фінансових, побутових, соціально-культурних послуг. На цих напрямках кооперація розвивається випереджаючими темпами.
Розмаїття видів кооперації характерно також для України. Проте структурно українська кооперація з відомих причин суттєво відрізняється від європейської. Нині в нашій державі найбільш структуризованою є споживча кооперація. Вона налічує близько 900 тис. членів пайовиків, об'єднаних у споживчі товариства[1].
Центральна спілка споживчих товариств України (Укоопспілка) об'єднує нині Кримську Республіканську спілку споживчих товариств, 21 обласну та 237 районних споживспілок, 204 районних споживчих товариства, майже 1,9 тис. сільських і міських споживчих товариств. Споживча кооперація України сьогодні - це майже 22 тис. підприємств торгівлі і громадського харчування, 563 міських і сільських ринків на 312 тис. торгових місць, 114 оптових баз загальною площею 559 тис. кв. метрів, 2,6 тис. заготівельних пунктів, 900 виробничих підприємств і цехів. У системі діють навчальні заклади, зокрема Львівська комерційна академія, Полтавський університет споживчої кооперації України, 22 коледжі (технікуми), котрі, переважно з числа сільської молоді, готують фахівців вищої та вищої базової освіти. Функціонує мережа лікувально-оздоровчих закладів та готельного господарства. Працюють банк "Укоопспілка", страхова компанія "Укоопгарант". Видається тижневик "Вісті Центральної спілки споживчих товариств України" та його "Діловий випуск", а для широкого загалу читачів виходять газети "Порадниця" і "Веселі вісті". Загальний наклад цих видань становить майже 1,5 млн примірників. У різних галузях діяльності системи зайнято 100 тис. чоловік. Зазначений потенціал використовується не лише для задоволення потреб пайовиків споживчої кооперації. Він працює на всіх селян та більшість жителів селищ і районних центрів. Таким чином, споживча кооперація, по суті, виконує важливе державне замовлення на обслуговування великого загалу переважно сільського населення [1].
Проте оптова торгівля сучасного стану споживчих кооперацій бажає бути кращою. У кінці минулого - на початку нинішнього року оптова торгівля стала в Україні об'єктом особливої уваги як фахівців-економістів, так і широкої громадськості. Причина цього - істотний спад обсягів оптового товарообороту, хоч в попередні роки торгівля робила досить вагомий внесок в економічне зростання. За даними Держкомстату України, фізичний обсяг оптового товарообороту - основного показника розвитку оптової торгівлі - за 2010 рік порівняно з минулим роком зменшився на 15% (оборот роздрібної торгівлі за цей же період, навпаки, збільшився на 22,4 [2].
Матеріально-технічний та кадровий потенціал оптової торгівлі, її організаційна та функціональна структура серйозно відстають від темпів розвитку і вимог суміжних сфер – виробництва і роздрібної торгівлі.
У кооперативній оптовій торгівлі зруйнована організаційна структура, деформована функціональна діяльність, недосконалий економічний механізм функціонування і система управління. В результаті кооперативна оптова торгівля не в повній мірі забезпечує формування системи господарських зв’язків, товарних ресурсів, реалізації раціональних схем товаропросування, здійснення в широких масштабах товарно-грошового обміну.
Причини цього явища не лежать на поверхні. Очевидно одне: вони не пов'язані лише із особливостями статистичного виміру цього показника. Статистичну звітність в оптовій торгівлі справді слід вдосконалювати, але суть проблеми далеко не в цьому. Змінами статистики оптової торгівлі не можна підмінити усі назрілі у цій сфері перетворення.
Безумовно, позитивним фактом є зменшення кількості посередницьких ланок в оптовому обороті. Поки товар доходив до роздрібного торговця, він багато разів змінював власника, а кожен оптовик на цих оборудках заробляв для себе прибуток. Внаслідок цього відбувалося перекручення механізму ціноутворення, кінцева ціна не відповідала раціональним принципам, а частка товаровиробника в ній була неприпустимо малою. Крім того, оптовий товарооборот був штучно роздутий за рахунок непрозорих схем реалізації. Проте розраховувати на щось інше в умовах широкого розвитку тіньових відносин не доводиться.
Одночасно з чинниками "очищення" оптової торгівлі від надмірної кількості посередників, що вплинуло на зменшення обсягів товарообороту, діяли й фактори, які обумовлювали його збільшення. Розвиток оптової торгівлі, збільшення обсягу оптового товарообороту і поліпшення його структури відображає розвиток національного виробництва, нарощування його обсягів. Недостатньо виробити продукцію, її потрібно ще продати на ринку[3].
Очищення від тіньових і фіктивних схем оптового товарообороту є нагальною необхідністю. "Реалізація" фактично неіснуючого товару набула занадто широких масштабів. У силу специфіки оптової торгівлі - швидкого обігу ресурсів - цей вид економічної діяльності став для багатьох підприємців знаряддям швидкого нагромадження капіталу. Вихід з тіні суб'єктів оптової торговельної діяльності збільшуватиме обсяги оптового товарообороту [4].
Проблема оптової торгівлі та оптового товарообороту – це передусім проблема організації та регулювання конкретними товарними ринками. Оптова торгівля повинна бути більш гнучкою і здатною оптимально реагувати на будь-які зміни економічних умов. Це може бути забезпечено на основі послідовного розвитку типової і видової розмаїтості оптових структур на споживчому ринку [5].
В умовах ринкових перетворень в Україні стратегічна лінія подальшого розвитку споживчої кооперації - в збереженні життєздатних та започаткуванні нових галузей, стабілізації і розширенні масштабів діяльності, ринкової орієнтації та підвищенні їх конкурентоспроможності.
Багато областей України це прикордонні території через які можуть проходити досить інтенсивні експортно-імпортні оптові потоки. Але кооперації нашої держави не можуть використовувати їх без належної державної підтримки. При цьому доцільно забезпечити державну фінансову підтримку споживчої кооперації для оновлення і технічного оснащення кооперативних об'єктів.
На мій погляд, держава повинна приділяти більше уваги і надавати значну підтримку оптовій торгівлі споживчих кооперацій. Це стане важливим кроком переходу до цивілізованої оптової торгівлі в державі. Основними напрямами такого переходу слід вважати: розвиток і захист конкуренції на ринку оптових торговельних послуг; детінізацію товарних ринків; підтримку створення ефективної ринкової оптової інфраструктури; стимулювання розвитку сучасних інституційних форм організації ринків; створення необхідних умов для підтримання стабільної цінової ситуації та прозорості на товарних ринках; удосконалення біржової торгівлі; сприяння впровадженню сучасних логістичних схем організації товароруху; розвиток системи товарного кредитування; вдосконалення маркетингового обслуговування учасників ринку; створення системи аналізу кон'юнктури та прогнозу ринків; посилення державного контролю якості та безпеки товарів; сприяння просуванню вітчизняної продукції на зовнішній ринок; підвищення рівня торговельного менеджменту; поліпшення наукового забезпечення оптової торговельної діяльності.
Список використаних джерел:
1. Нестабільність оптової торгівлі: парадокс чи закономірність? : [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=33335868
2. Споживча кооперація України в період формування ринкових відносин [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/20_PRNiT_2007/Economics/22288.doc.htm
3. Торопков В. М. Напрямки формування сфери оптової торгівлі за умов ринкових перетворень в Україні // Економіка і підприємництво: стан та перспективи. — К., 2008. — С.153–159.
4. Торопков В. М. Тенденції розвитку оптової торгівлі в Україні // Проблеми інформатизації та управління. — К., 2010. — С.246–250
5. Голиков Е. А. Оптовая торговля: Менеджмент. Маркетинг. Логистика. Финансы. Безопасность: Учеб.-практ. пособие — М. : Экзамен, 2003. — 350с.