Собівартість виробництва ювелірної продукції в Україні набагато вища, ніж в країнах, які володіють власними запасами золота. У вартості виробів з дорогоцінних металів 75-80% складає зарубіжна сировина, крім цього вітчизняні ювеліри вимушені витрачати чималі засоби на покупку за кордоном унікального виробничого устаткування [1, с. 134].
Побоювання ювелірів зрозумілі, адже вижити в умовах жорсткої кон¬курентної боротьби з іноземними фірмами зможуть тільки крупні гравці. Стабільний розвиток вітчизняної ювелірної промисловості забезпечували декілька чинників. Дотепер український ювелірний ринок був надійно за¬хищений від зарубіжної продукції високим митом. За даними Державної пробірної служби України, у 2007 році до України було імпортовано близько 9,93 тонни ювелірних виробів (13,7% від загальної кількості юве¬лірної продукції на ринку). З них тільки 16% склали вироби із золота (і більше 80% - з срібла) [3,с.189]. Розвиток галузі прискорила відміна в 2003 році 55-відсоткового акцизного збору, який істотно гальмував розвиток ювелі¬рних фабрик і не дозволяв вкладати кошти в закупівлю нового устатку¬вання, розширювати виробництво і асортимент продукції. Після відміни акцизу обсяги виробництва за два роки виросли більш ніж на 80% [2, с. 156].
Із зростанням добробуту українців пожвавився попит на ювелірну продукцію. За останні декілька років обсяги продажів виросли майже в три рази.
Основу для зростання вітчизняної ювелірної промисловості було за¬кладено в другій половині 90-х років, коли в цю галузь України прийшов приватний капітал. Нові власники не тільки модернізували устаткування і попереучували кадри, але і вперше зайнялися маркетингом, бо необхідно було зрозуміти, що саме хочуть купувати українці.
У Україні традиційно популярні прикраси з "червоного" або, як його називають на заході, "російського" золота. Вироби з нього складають майже 60% всього об'єму вітчизняного ринку. У Європі дорогоцінними металами, що найбільше продаються, вважаються "біле" і "жовте" золото (у пропорції 60:40). Намагаючись слідувати моді, вітчизняні ювеліри осво¬їли виробництво різноколірного золота, але смаки покупців міняються на¬багато повільніше, ніж хотілося б ювелірам [5, с. 223].
Ще однією особливістю українського ювелірного ринку є те, що осно¬вна частка продажів доводиться на недорогі вироби. Статистика свідчить, що більше 85% населення країни має доходи в межах 10-25 тис. гривень на рік, а на разову покупку в ювелірному магазині українці витрачають не більше тисячі.
Але поступово відношення до коштовностей міняється. З банального засобу накопичення ювелірні вироби поступово стають прикрасою. За спостереженнями продавців ювелірних магазинів, покупці стали частіше звертати увагу на дизайн виробу, а не тільки на його вагу.
Кожен місяць майже півсотні виробів знімаються з серійного вироб¬ництва із-за спаду попиту на них. На зміну їм приходять нові моделі, ди¬зайн яких відповідає віянням моди.
Асортиментний ряд ювелірних заводів поповнився не тільки за раху¬нок виготовлення традиційних прикрас. З'явилися нові напрями, які рані¬ше були відсутніми в українському масовому виробництві. Мова йде про виготовлення посуду з дорогоцінних металів. Майстри почали використо¬вувати техніку емалі і воронування. Раніше ці напрями освоювали тільки вузькоспеціалізовані окремі заводи, сьогодні ж майже кожне крупне укра¬їнське підприємство пропонує власну продукцію цих груп. Інтерес до ви¬готовлення посуду сприяв підвищенню попиту на срібло. І це відповідає європейській традиції, де срібло займає на ринку більше 60%.
Та все ж українські прикраси по художніх характеристиках відстають від світових тенденцій моди років на 10 - 15. Вітчизняні виробники доте¬пер використовують елементи радянської ювелірної школи: "лист", "гі¬лочка", "завиток". Сміливі експерименти в дизайні, як правило, натика¬ються на консерватизм покупців [3, с. 245]. Оформлення ювелірних виробів натуральними дорогоцінними каме¬нями виробникам теж невигідно, оскільки із-за дорожнечі їх потім важче реалізувати. Як наслідок, що підтверджується даними Державної гомоло¬гічної служби України, 85% ювелірних виробів мають вставки з синтетич¬них каменів. Виходить замкнене коло: немає масового попиту - немає ви¬робництва, немає виробництва - немає можливості розвивати художній смак у споживача. Тоді як в Європі є дуже популярним прикрашати виро¬би діамантами, часто - крупними і різноколірними.
Основну небезпеку вітчизняні ювеліри бачать з боку турецьких виро¬бників, чия продукція орієнтована на недорогі ринки, що розвиваються. Турецькі майстри купують золото за ціною 4-5 доларів за грам, а вар¬тість роботи ювеліра в середньому не перевищує 80 центів. В той же час вітчизняні виробники вимушені купувати золото по 10 - 12 доларів за грам, і оцінюють свою роботу дорожче.
Якщо кордон буде відкрито, то до України хлине потік дешевого ту¬рецького золота. І поки всі надії вітчизняні ювеліри покладають лише на те, що інтерес до заморських прикрас може швидко вичерпатися із-за їх низької якості (з чим вже зіткнулися українські туристи). Як правило, ту¬рецькі вироби недовговічні, проба золота часто нижче за загальноприйня¬ту 585-ту, а зміст домішок не забезпечує належної якості. До сьогоднішнього дня експорт не був стратегічним напрямом в розвитку ювелірної галузі України, а був швидше питанням іміджу окремої компа¬нії. Лише декілька крупних підприємств (Київський ювелірний завод, Одеський ювелірний завод, Харківський ювелірний завод, Львівський ювелірний завод, донецькі підприємства) частково представляють зразки своєї кращої продукції за кордоном. Часто основним покупцем вітчизня¬них коштовностей є українська діаспора.
Але поступово експорт росте: п’ять років тому на експорт доводилося менше одного відсотка від 8-10 тонн загального обсягу продукції. Сьогодні його частка збільшилася до двох відсотків, але вже від 50 тонн вироблюваної продукції. Значна частка експорту припадає на російський ринок.
Прихід на український ювелірний ринок іноземних виробників здат¬ний суттєво змінити розстановку сил у вітчизняній ювелірній галузі. Не всі зможуть вижити в цій боротьбі, але ті компанії, які залишаться на рин¬ку, мають шанс стати сильними гравцями [5, с. 144].
Через фінансово-економічну кризу обсяги продажів ювелірних виро¬бів знизилися, незважаючи на те, що за останні три місяці 2008 року ціна на золото знизилася на 20%. У деяких крупних торгівельних мережах об¬сяги продажів золота скоротилися удвічі у цей період. Підприємства, які займаються виробництвом ювелірних виробів зі срібла, фінансова криза зачепила не так сильно. Але все ж таки зростання долара привело до по¬дорожчання виробництва ювелірних виробів, оскільки комплектуючи для виробництва імпортуються. Також виросли ціні на дорогоцінні метали - золото і срібло. Деякі закордонні постачальники вже оголосили про те, що закривають виробництво та йдуть з ринку.
Міністерство фінансів України видало постанову про введення нового документообігу, тому вітчизняні підприємства вимушені наймати бухгал¬терів, що в умовах кризи стає розкішшю. Зберегти виробництво у тепері¬шніх масштабах неможливо. Накладаються також внутрішні проблеми: податки для бізнесу ростуть, тому підприємства вимушені знижувати ви¬трати, скорочувати персонал. Під час фінансової кризи експерти рекомендують вкладати гроші в золото та діаманти, тобто елітний сегмент ювелірного ринку. Дешеві юве¬лірні вироби легко купити, але дуже важко потім продати, тому у дешево¬му сегменті попит істотно скоротився. Очікується, що після істотного зниження цін на срібло у 2009 році, його ціна стане значно вищою у 2011 році після виходу із кризи. Проведення сегментації ринку ювелірної продукції за демографічною ознакою, відповідно до рекомендацій [4], показало, що чим старшим є споживач, тим, як правило, дорожчу прикрасу він вибирає. Молодь у віці до 35 років віддає перевагу моднішим виробам, в яких на перший план виходить оригінальність, а не чистота каменя. Тому в хід йдуть крупні ка¬мені другої і третьої групи: топаз, аквамарин, аметист, бірюза, гірський кришталь, агат і т.п. Ті кому за 40, найчастіше замовляють вироби з каме¬нями так званої першої групи (діамант, сапфір, смарагд, рубін).
Одним із потужних підприємств ювелірної галузі України є ЗАТ «Харківський ювелірний завод», утворений в листопаді 1929 року на базі годинникової майстерні. Це одне з чотирьох підприємств галузі, що має акредитовану хімічну лабораторію, якому надано право пробірувати і під¬тверджувати власним клеймом пробу дорогоцінного металу в ювелірних виробах. 21 грудня 2006 року ЗАТ «Харківський ювелірний завод» став першим ювелірним підприємством на Україні, що одержало сертифікат за системою управління якістю ISO 9001.
Роботи ювелірів ЗАТ «ХЮЗ» неодноразово одержували визнання на міжнародних ювелірних виставках. Головними його конкурентами на ювелірному рин¬ку України є крупні вітчизняні підприємства, такі як Київський ювелірний завод, Львівський ювелірний завод, Одеський ювелірний завод. Проте всі ці підприємства займаються випуском ювелірних виробів переважно із золота. Таким чином, ЗАТ «ХЮЗ» є лідером галузі по випуску ювелірних виробів зі срібла [4].
Загальна кількість гравців на ювелірному ринку України становить 1055 виробників. Середня рентабельність складає 40 - 50%.
Особливістю українського ювелірного ринку є те, що всього 48 юве¬лірних підприємств займають сьогодні 70% ринку.
В Україні створена Асоціація ювелірів, в якій перебуває 63 підприєм¬ства, з них 46 - виробники.
Основною причиною коливання цін на ювелірні вироби є вартість дорогоцінних металів на світовому ринку. Світовий ринок дорогоцінних металів за оцінками експертів в останні 10 років відчуває значні коливання цін і збуту. Ціна на долото і срібло в цілому зросла і навряд чи істотно зменшиться, а скоріше навпаки. Спостерігається стійка тенденція до зростання.
Для просування товару на регіональні ринки збуту та на експорт потрібно проводити масштабні рекламні компанії в засобах масової інформації, в спеціалізованих виданнях, брати участь в ювелірних виставках «Ювелір Експо Україна», які проходять в м. Києві двічі на рік, у регіональних і міжнародних виставках. Окрім цього в рекламних кампаніях потрібно враховувати інтереси конкретного покупця, а також широко застосовувати адресну рекламу.

Список використаної літератури:
1. Артюх Т. М. Товарознавча експертиза ювелірних коштовностей. Теорія та практика: [Монографія] / Артюх Т. М.,– К.: КНТЕУ, 2005 – 303 с.
2. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: [Теория, методология и практика] / Е.П. Голубков. - М.: Финпресс, 2005. - 496 с.
3. Мельниченко Т. А. Товарознавство ювелірних товарів та товарів народного художнього ремесла: [Посібник] / Мельниченко Т. А. – 2008 – 352 с.
4. Офіційний сайт ЗАТ «Харківський ювелірний завод» [Електронний ресурс].
5. Теплов В. І. Комерційне товарознавство: [Підручник] / Теплов В. І. – М.: Видавничий дім, 2006 – 386 с.
Статистичний щорічник України за 2008 рік. Державний комітет статистики, 2009 – 568 с