Наук. кер. – Урсакій Ю.А., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ІНФЛЯЦІЇ І БЕЗРОБІТТЯ
[ [j][size=10] Взаємозв’язок між інфляцією та безробіттям, дає певні наслідки для вироблення і проведення макроекономічної політики. Адже від того, чи існує такий зв'язок, залежить використання рекомендацій, реалізація яких зачіпає інтереси людей. Як відомо, модель ринку праці складається з трьох складових - попиту на працю, пропозиції праці і умов рівноваги, тобто рівності попиту і пропозиції. Попит на працю залежить від співвідношення між реальною заробітною платою і граничною. По закону убуваючої продуктивності за інших рівних кожна наступна одиниця праці, що змінюється, додає все меншу кількість продукту. Тому збільшення працівників, яких наймають, при величині реальної заробітної плати, продовжується доти, доки граничний продукт праці не порівняється з реальною заробітною платою. Умова рівноваги показує, що величина реальної заробітної плати повинна встановлюватися на рівні, який врівноважує попит і пропозицію праці. Зміни попиту на робочу силу відбуваються під впливом змін сукупного попиту. По мірі зростання сукупного попиту крива сукупного попиту зсувається праворуч вздовж кривої сукупної пропозиції. Тому відбувається збільшення попиту на робочу силу, що виявляється в підвищенні реальної заробітної плати. Зростання витрат на робочу силу, збільшуючи величину сумарних витрат, спричиняє збільшення рівня цін, тобто інфляцію. Таким чином, збільшення сукупного попиту приводить як до зростання реальних обсягів виробництва, так і до інфляції..При збільшенні сукупного попиту забезпечується зростання обсягів виробництва, знижується безробіття при одночасному посиленні інфляції. В принципі, існує деяка альтернатива між інфляцією і безробіттям, і уряд може з усіх можливих варіантів їх поєднання вибрати той, який є оптимальним для конкретної соціально-економічної і політичної ситуації. Однак в житті це дуже важко зробити, бо негативні наслідки для економіки має як посилення інфляції, так і зниження зайнятості. Концепція природного рівня безробіття представлена двома різновидами: теорією адаптивних очікувань і раціональних очікувань. Спільне у них: теза про те, що в довготривалому періоді економіка є стійкою і функціонує в стані повної зайнятості, при природній нормі безробіття. Також обидві теорії схожі в запереченні існування альтернативи між інфляцією і безробіттям у довгостроковій перспективі. Відмінності :полягають в неоднаковій оцінці кожною з них можливості існування кривої Філліпса в короткостроковій перспективі. Концепція адаптивних очікувань виходить з того, що в короткостроковій перспективі крива Філліпса може існувати, але вона в ході здійснення економічної політики постійно зміщається праворуч. Висновок з цих концепцій можна зробити таким- спроби зменшення безробіття шляхом стимулювання попиту можуть тільки посилити інфляцію без реального збільшення обсягу виробництва в довгостроковому періоді. Щонайбільше ці спроби здатні забезпечити короткочасне підбадьорювання економіки, з тим щоб через деякий час повернутися до початкового обсягу виробництва, але при більш високому рівні цін. Оскільки фактичний рівень інфляції часто відхиляється від того, що прогнозується, то в реальному житті дійсно може існувати альтернатива між інфляцією і безробіттям, що зображається короткостроковою кривою Філліпса. За теорією раціональних очікувань, інфляційні очікування базуються не тільки на оцінці майбутньої інфляції, скільки на досить точному прогнозі відносно дії всіх чинників, що викликають інфляцію, в тому числі дій уряду і його економічної політики. І тому ті вимоги до зростання номінальної заробітної плати, що формуються на основі таких, раціональних очікувань, дозволяють забезпечити збереження її реального рівня і в майбутньому. З визнання існування зворотної залежності між безробіттям і інфляцією випливає висновок для економічної політики: стимулюючи економічне зростання та підвищення рівня зайнятості, уряд одночасно стимулює посилення інфляції в економіці. З іншого боку, проведення антиінфляційної політики може привести до економічного спаду і зростання безробіття. Загальний висновок, можна зробити таким: заходи фіскального порядку щодо стимулювання економіки через вплив на сукупний попит не можуть привести до зростання обсягів виробництва та зниження безробіття, а можуть надавати тільки інфляційний вплив.
Список використаних джерел: 1)Макроекономіка та Мікроекономіка: Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Мельник О.М. 2) Інфляція: теорія і практика регулювання: Монографія. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. 3)Матеріали всесвітньої мережі «Інтернет».
