На сучасному етапі розвитку України, коли проводиться приватизація більшості державних підприємств, створюється значна кількість акціонерних товариств і кожний може зіткнутися з цікавою, ризиковою частиною ринку – ринком цінних паперів. Проблема формування ринку цінних паперів є дуже важлива, саме тому її досліджує багато вчених і економістів. Історичний інтерес до цієї проблеми досить значний. Вагомий внесок у цю сферу зробили як вітчизняні, так і зарубіжні науковці: А.Сміт, Дж.М. Кейнс, В.Муратов, Т.Б. Бердникова, Н.Н. Коваленко, О.М.Мозговий, О.Г.Мендрул, Т.В.Перекрест та ін.. Але бурхливий розвиток світового фондового ринку, що супроводжується появою нових фінансових інструментів і технологій у сфері обігу державних цінних паперів, змушує постійно повертатися до зазначеної теми, здійснюючи моніторинг усіх змін і нововведень на даному ринку з метою вироблення ефективніших рекомендацій щодо поліпшення умов його функціонування й регулювання.
Метою статті є аналіз розвитку ринку цінних паперів в Україні та його значення для ефективного піднесення в сучасних умовах, дослідження зарубіжного та вітчизняного досвіду функціонування ринку державних цінних паперів, виявлення проблем та окреслення перспектив його розвитку в Україні, а також спроба віднайти можливість створення в Україні нових, інвестиційно привабливих державних боргових зобов’язань.
Об’єктом дослідження є функціонування ринку державних цінних паперів.
Ринок цінних паперів є багатоаспектною соціально-економічною системою, на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до ринкових відносин.
До головних передумов створення сучасного ринку цінних паперів в Україні можна віднести:
а) політичні: проголошення Україною державної незалежності, прийняття Декларації та Акту проголошення незалежності, які були закріплені в грудні 1991 року на всенародному референдумі;
б) економічні: становлення України на шлях ринкових перетворень, прийняття Верховною Радою, Президентом і Кабінетом Міністрів України законодавчої бази для проведення економічних реформ;
в) соціальні: поява та прискорене розширення недержавного сектора економіки формування суспільства приватних власників;
г) психологічні: поява (але в недостатній кількості) фахівців ринкової економіки, які розуміють необхідність розбудови національного ринку цінних паперів [2, с. 7].
Розвиток ринку у 2000-2007 роках стимулювався, з одного боку, стабільним розвитком економіки країни, зростання обсягів ВВП, промислового виробництва, з другого – сприятливими зовнішніми факторами: зростанням попиту на світових ринках на продукцію основних українських експортерів, зростанням цін на продукцію металургії, а також усіх фондових індексів. Перелічені фактори призвели до чергового припливу спекулятивних іноземних капіталів: за підсумками 2007 року індекс Позабіржової Фондової Торговельної Системи (ПФТС) зріс на 135,4% - найвищий показник у Європі і другий у світі.
2008 рік завершив черговий етап розвитку ринку цінних паперів України, що розпочався у 2005 році і впродовж якого вітчизняний ринок привернув увагу широкого кола іноземних та вітчизняних інвесторів. Підвищення інвестиційної привабливості країни та активне входження зовнішнього капіталу на український ринок максимально позитивно позначились на його біржовому сегменті, який протягом останніх чотирьох років збільшився більше ніж в 5разів та досяг свого піку в 2008 році.
Наприкінці 2008 року макроекономічні процеси в країні характеризувались певною нестабільністю, на що відповідно відреагував і національний фондовий ринок.
Фондовий ринок України зазнав погіршення показників ліквідності, що пов’язано з внутрішніми ризиками та впливом ситуації на світовому фінансовому ринку. Зокрема, за підсумками 2008 року спостерігається втрата позицій основних українських індексів фондового ринку, значне зниження біржового курсу акцій «блакитних фішок». Починаючи з вересня у зв’язку із ціновою нестабільністю неодноразово призупинялися торги на фондовій біржі ПФТС [4, с. 28].
У 2009 році головними стримуючими чинниками для інвестиційної активності на фондовому ринку залишаються як внутрішні,так і зовнішні фактори, зокрема спостерігається вплив загальносвітової фінансової кризи. Становлення фондового ринку, розбудова його внутрішньої інфраструктури вимагають одночасного становлення та вдосконалення системи регулювання та контролю за процесами, що відбуваються на ньому. Це обумовлено тим, що значна складність, різкі коливання стану фондового ринку, наявність великої кількості професійних та непрофесійних учасників, величезні обсяги різноманітних угод, що укладаються, конфіденційний характер значної частини інформації щодо цінних паперів та цілий ряд інших факторів створюють потенційні умови для зловживань, які посягають на інтереси широкого кола інвесторів, зменшують їх довіру до ринку, що як наслідок призводить до падіння його ефективності.
Сьогодні в нашій країні функціонує близько 30 тис. акціонерних товариств: 9,6 тис. відкритих та 20,4 тис. закритих. За минулий рік кількість АТ скоротилася на 1 360. Близько 150 АТ вже привели свою діяльність у відповідність до Закону «Про акціонерні товариства», з них, близько ста реорганізувалися у публічні товариства (переважно банківські установи), а решта – у приватні [ 1, с. 17].
За станом на початок 2010 року Комісією було видано 1806 ліцензій професійними учасниками фондового ринку на провадження професійної діяльності, в тому числі: 737 ліцензії на провадження діяльності з торгівлі цінними паперами; 297 ліцензії на провадження депозитарної діяльності зберігачів цінних паперів; 367 ліцензій на провадження діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів; 389 ліцензій на провадження діяльності з управління активами інвестиційних інвесторів; 10 ліцензій на провадження діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів; три ліцензії на провадження розрахунково-клірингової діяльності; три ліцензії на провадження депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів.
Протягом 2009 року кількість професійних учасників, які мали ліцензію зберігачів цінних паперів збільшилась з 256 до 297, торговців цінними паперами – зменшилася з 815 до 737, КУА – зменшилася 411 до 389.
Криза практично не вплинула на обсяги емісії цінних паперів, адже торік у цій сфері спостерігалася значна активізація. Обсяг випусків акцій, зареєстрованих Комісією протягом 2009 року, збільшився порівняно з 2008 роком у 2 рази та становив близько 102 млрд.грн. (у 2008 році – 46,14 млрд.грн.). Основною передумовою цього стало збільшення обсягів реєстрації випусків акцій банківськими установами з метою збільшення ними статутного капіталу. На частку таких випусків припало 61% від загального обсягу.
Лідерами організованого ринку за показником обсягу торгів у 2009 році виявилися ФБ ПФТС, частка якої дорівнювала 39% (на ринку акцій – 26%), ФБ «Перспектива» - 32 % (26%) та «Українська біржа» - 9% (22%). На решту сім майданчиків в цілому припало 20%. Ці показники свідчать про посилення конкуренції на біржовому ринку, оскільки у 2008 році близько 90% загального обсягу торгів усіма цінними паперами та 85 % обсягу торгів акціями припало на ФБ ПФТС.
Серед недоліків ринку цінних паперів в Україні слід визначити наступні:
1. Все ще не отримала логічного завершення розробка правового забезпечення формування національного ринку цінних паперів. Концепція фондового ринку України витримала в Верховній раді лише перше читання.
2. До створення справжніх цивілізованих інвестиційних інститутів, покликаних виконувати посередницькі функції між емітентами і покупцями цінних паперів, «дистанція величезного розміру». Фактично недіючими в цій найважливішій справі залишаються банки, система казначейства і валютна біржа.
3. В Україні поки ще відсутня чітка система гарантій розміщення цінних паперів як для вітчизняних так і для іноземних фізичних і юридичних осіб.
4. Питання про лімітування покупки окремих виглядів цінних паперів в Україні ( на відміну від Росії, де ліміт покупки державних короткострокових зобов’язань для фірм-нерезидентів складає 10%) доки в практичній площині не ставиться.
5. Досі не врегульоване питання про присутність на національному ринку цінних паперів фірм-нерезидентів в якості самостійних фінансових партнерів.
6. Розвиток національного ринку цінних паперів багато в чому стримується все ще неадекватною сприйнятливістю населення.
7. Нормальне функціонування ринку цінних паперів ускладнюється істотною нестачею вірогідної і докладної інформації.
Для подальшого ефективного розвитку фондового ринку в Україні слід здійснити ряд позачергових заходів:
- забезпечувати зосередження торгівлі цінними паперами тільки на організаційно оформленому біржовому та позабіржовому ринках;
- розширити сферу діяльності інвестиційних інвесторів в Україні шляхом удосконалення нормативної бази діяльності інститутів спільного інвестування;
- вдосконалити систему спеціалізованих організацій інфраструктури фондового ринку, зокрема національного депозитарію, зберігачів цінних паперів та розрахунково-клірингових установ;
- створити сприятливі умови для обігу цінних паперів іноземних емітентів на території України і цінних паперів резидентів за її межами;
- поліпшити механізм залучення вільних коштів суб’єктів господарювання через систему внутрішніх місцевих позик;
- удосконалити законодавчу й нормативну бази оподаткування операцій із цінними паперами на первинному та вторинному ринках;
- запобігання виникненню неорганізованих паралельних ринків на шкоду ліквідності централізованого ринку, який є єдиним ринком, що створює можливості для попиту і пропозиції.
До найістотніших інституціональних факторів, які можуть справити вплив на фондовий ринок у середньостроковій перспективі – до 2013 р., можна віднеси:
- нестабільність внутрішньополітичної ситуації в Україні;
- розвиток інститутів спільного інвестування;
- прихід до України зарубіжних фондових бірж;
- вихід українських емітентів на зарубіжні фінансові ринки.
Таким чином, ринок цінних паперів представляється як ефективний механізм функціонування ринкової економіки, інструмент мобілізації фінансових ресурсів та заощаджень населення, оптимального перерозподілу засобів, підвищення активності людини як реального власника.

Список використаних джерел:
1. Возний О.Л.. Фондовий ринок та його роль у формуванні інвестиційного капіталу України // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. - №10. – с.17-21.
2. Гриненко А. Інформація про хід приватизації державного майна а Україні за 2007 рік. // Економіка в школах України. – 2008. - №1. – с.7.
3. Приказюк Н.В., Моташко Т.П. Ринок державних цінних паперів: світовий досвід та вітчизняні реалії // Фінанси України. – 2009. - №2. – с.73-81.
4. Румянцев С.І. Тенденції розвитку фондового ринку // Цінні папери України. – 2009. -
№45. – с. 28-29.