Наук. кер. – Ковалевич Д.А. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м. Чернівці
МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ ЯК ОСНОВА ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
На сьогоднішньому етапі суспільного розвитку важливим фактором демократизації суспільного життя, децентралізації управління та необхідною передумовою становлення громадянського суспільства є дієвість органів місцевої влади та наближення до народу. Фінансовим забезпеченням місцевих органів влади є місцеві бюджети, які необхідні для встановлення відповідного співвідношення між державними доходами і видатками. Таке призначення бюджетів реалізується через розв’язання досить складного завдання: визначення реальних джерел доходів бюджетів і реальних видатків, що забезпечують фінансування першочергових суспільних потреб. Розв’язання даного завдання обумовлено даними поточного періоду, всім реальним середовищем. З метою досягнення реальної бюджетної рівноваги в формуванні доходів і видатків місцевих бюджетів за умов обмеженості фінансових ресурсів доводиться або скорочувати видатки або, збільшувати податки як основне джерело дохідної частини бюджетів. Однак такі міри не задовольняють універсальність бюджету. [1, с. 45] Організація системи фінансового забезпечення місцевих органів влади не є універсальною для всіх територіальних громад. Відмінності породжуються насамперед цілями, які ставить перед собою та чи інша територіальна громада. По-друге, відмінності виникають через неоднакові доходи адміністративно-територіальних одиниць. Так, реалізація стратегії їх соціального розвитку об’єктивно потребує більшого фінансування з бюджетів областей відповідних видатків. Досягнення універсальності у формуванні і виконанні місцевих бюджетів за умов обмеженості фінансових ресурсів залежить значною мірою від ступеня приналежності фінансової ініціативи місцевим органам влади і місцевого самоврядування. Питання це має велике практичне значення, однак повного розв’язку не набуло ні в теорії, ні на практиці. Відповідно до ст.8 Всесвітньої Декларації місцевого самоврядування місцеві органи влади мають право на відповідні фінансові ресурси, відокремлені від ресурсів інших рівнів управління, та вільно розпоряджаються грошовими надходженнями у межах своїх повноважень. Розподіл коштів між місцевими органами влади, як зазначено у цій статті, має у певних пропорціях відповідати тим завданням, що виконуються ними. Більша частина фінансових ресурсів місцевих органів влади надходить від місцевих податків, платежів та внесків, рівень яких ці органи встановлюють самі. Сектор державного управління країни має вертикальну та горизонтальну будову. Вертикальний її зріз характеризує наявність різних рівнів територіального управління, горизонтальний – сукупність одиниць одного рівня. Особливості фінансування рівнів територіального управління залежить від того, наскільки розвинуте самоврядування на кожному з них, адже у випадку, коли скажімо, на регіональному рівні відсутнє самоврядування, а управління здійснюється представниками центральної виконавчої влади (державні адміністрації, декоцентровані підрозділи функціональних міністерств), його одиниці мають фінансуватись безпосередньо із Державного бюджету [2, с.82]. З метою більш ефективного використання обмежених фінансових ресурсів регіонів доцільною є переорієнтація бюджетної політики на вирішення стратегічних завдань економічного та соціального розвитку та створення сприятливих умов для утвердження інноваційно-інвестиційної моделі розвитку вітчизняної економіки, посилення її конкурентоспроможності та соціальної орієнтованості.
Список використаних джерел: 1.Бюджетний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 16 серп. 2010 р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А. В., 2010. – 84 с. – (Кодекси України). 2. Слухай С. Міжбюджетні трансферти у постсоціалістичних країнах: від теорії до реалії: Монографія. – К.: « АртЕК» - 2002, - 288с.
