Наук.кер. – Николюк В.П., Буковинська державна фінансова академія м.Чернівці
ДІЯЛЬНІСТЬ КРЕДИТНИХ СПІЛОК В УКРАЇНІ ПІД ЧАС ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ
Діяльність кредитних спілок з кожним роком привертає дедалі більше уваги як з боку науковців, так і з боку населення. Особливо актуальною стала проблема розвитку небанківського інституту в період економічної кризи, адже за останні чотири роки діяльність кредитних спілок пережила низку трансформацій економічного і законодавчого характеру. Сьогодні розвиток національних кредитних спілок відбувається в умовах фінансової нестабільності, недосконалості законодавства, зниження платоспроможності та довіри населення до фінансово-кредитних установ, що потребує істотного вдосконалення їхнього функціонування на фінансовому ринку. Фінансово-економічна криза зумовила виникнення низки негативних тенденцій у діяльності вітчизняних кредитних спілок, що потребує ідентифікації і вирішення наявних проблем задля виходу національної кредитної кооперації з кризового стану. Дослідженням діяльності фінансово-кредитних установ у стабільних економічних умовах присвячені наукові праці сучасних учених-економістів Оленчика А., Партін Г., Сирота А.,Суслов В. та багатьох інших. Кредитні спілки, які згідно з українським законодавством є неприбутковими організаціями, заснованими фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб їх членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки, є найбільш поширеними за кількістю серед фінансових установ України [1]. Вітчизняна система кредитних спілок в сучасних умовах переживає наслідки фінансової кризи 2008-2009 років. Власне криза виявила на українському ринку кредитних спілок певні проблеми, з якими нині намагаються розібратися як на найвищому державному рівні, так і безпосередньо керівники спілок. Перша хвиля кризових явищ, яка розпочалася у вересні-жовтні 2008 року відразу відбилася на фондовому, банківському ринках, сфері будівництва та іпотеці, кредитних спілок не торкнулася, оскільки вони у своїй діяльності не мали ризиків, пов’язаних з проявами цієї кризи: фактично не надавали кредити під будівництво, ніколи не працювали з валютою при залученні депозитів або кредитуванні. Не мали кредитні спілки серйозних внутрішніх запозичень у гривні від інших юридичних осіб, тому і ці ризики на них не перенеслися. Основним джерелом формування їхньої ресурсної бази були і залишаються кошти, які надходять від членів, в основному у вигляді депозитів, а також як внески, зокрема пайові, до капіталу. Кількість кредитних спілок протягом 2008 року продовжувала постійно збільшуватися і на кінець року становила 829 спілок, проте в І півріччі 2010 року їхня кількість зменшилася на 55 одиниць, порівняно із 2009 роком. Це пояснюється, перш за все, наслідками прояву фінансової кризи – істотним погіршенням платоспроможності кредитних спілок, у результаті чого посилився контроль з боку Держфінпослуг, зокрема, вжиття заходів до кредитних спілок, які систематично не виконували заходів впливу, що раніше застосовувалися до них [6]. За принципом своєї роботи кредитні спілки найменш вразливі до проблем, так як вони не працюють з валютою та не мають довгострокових кредитів. Найбільш гострими проблемами, що стримують подальший розвиток кредитної кооперації в Україні на сучасному етапі є: низький рівень капіталізації та нестійкий фінансовий стан частини кредитних спілок, відсутність механізму підтримки їх фінансової стабільності; недостатня поінформованість населення про діяльність кредитних спілок, їх послуги та можливості; недосконалість законодавства, що регулює діяльність суб'єктів системи кредитної кооперації, зокрема існування невиправданих обмежень щодо надання фінансових послуг їх членам та юридичним особам; високі відсоткові ставки за кредитами та порівняно незначні строки кредитування; недосконалість існуючих механізмів захисту прав кредитних спілок та гарантування їх вкладів [3, с.234]. За результатами І півріччя 2010 року, більшість кредитних спілок (359) об’єднувала відносно невелику кількість членів – до 1 000 осіб. Станом на 30 червня 2010 року кількість членів кредитних спілок становила 1520,6 тис. осіб, з яких 336,7 тис. осіб або 22,1 % – члени КС, які мають діючі кредитні договори, та 70,6 тис. осіб (4,6 – члени спілок, які мають внески (вклади) на депозитних рахунках. Частка членів кредитних спілок, які не є вкладниками, становила більше 70% впродовж 2009 року та І півріччя 2010 року. Водночас, такі члени кредитних спілок мають вирішальну кількість голосів та безпосередній вплив на прийняття управлінських рішень, у тому числі не на користь вкладників. У цілому, система кредитних спілок України станом на 30 червня 2010 року демонструвала зниження показників діяльності в порівнянні з минулими періодами. Загальний обсяг активів кредитних спілок станом на 30 червня 2010 року становив 2 983,5 млн. грн. і порівняно з аналогічним періодом 2009 року зменшився на 35,4% (станом на 30 червня 2009 року становив 4 618,1 млн. грн.). Загальний обсяг капіталу кредитних спілок станом на 30 червня 2010 року становив 954,4 млн. грн. Найбільшу питому вагу в його структурі становив пайовий капітал (758,5 млн. грн.) [6]. Станом на 30 червня 2010 року в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року внески (вклади) членів кредитних спілок на депозитні рахунки зменшились на 46,8 % (до 1 662,3 млн. грн.); кредити, надані членам кредитних спілок, зменшились на 33,4% (до 2 743,2 млн. грн.). Загальна сума заборгованості 336,7 тис. членів кредитних спілок, які мали діючі станом на 30 червня 2010 року кредитні договори, становила 2 743,2 млн. грн., тобто в середньому кожен член - позичальник кредитної спілки на кінець періоду мав 8,1 тис. боргу за кредитом. За перше півріччя 2010 року кредитний портфель скоротився на 33,4 % порівняно з аналогічним періодом минулого року і становив 2 743,2 млн. грн. Наслідком проведення кредитними спілками заходів щодо повернення прострочених кредитів у І півріччі 2010 року стало зменшення заборгованості за простроченими, неповерненими та безнадійними кредитами на 27,6 % порівняно з аналогічним періодом минулого року. Незважаючи на значне скорочення обсягів кредитування кредитними спілками, як і в попередні роки, найбільший попит мають споживчі кредити, частка яких становить 39 %, або 1 064,3 млн. грн. Друге місце посідають кредити на інші потреби – 29%, або 802,0 млн. грн. Значну частку мають комерційні кредити та кредити, видані на придбання, будівництво та ремонт житла. Кредитування ведення селянських та фермерських господарств має незначну частку в загальному обсязі виданих кредитів [6]. Кредитні спілки в теперішніх умовах запроваджують усі заходи щодо відновлення роботи після кризи і повернення коштів своїм вкладникам. За останні півроку відбулося 5 антикризових форумів, останній з яких пройшов у липні 2010 року – адже кредитним спілкам, на відміну від банків, доводиться рятувати себе самотужки. У державі немає навіть механізму рефінансування КС, хоча коштів їм необхідно набагато менше, ніж комерційним банкам – 2 млрд. грн. Під час останнього форуму, у якому активну участь брали і представники Черкаських КС, учасники прийняли загальну антикризову програму, попри те, що схожі антикризові програми розробляла кожна із кредитних спілок [5]. Антикризова програма передбачає: - законодавчу та фінансову підтримку кредитних спілок з метою продовження кредитування ними соціально незахищених верств населення; - утворення загальнодержавної системи гарантування вкладів членів кредитних спілок; - утворення необхідних умов для підвищення ефективності системи державного регулювання та нагляду за діяльністю кредитних спілок; - утворення неурядового суб’єкта господарювання «агентства по роботі з проблемними активами та/або реструктуризації кредитних спілок»; - підготовку змін до законодавства в частині сприяння діяльності кооперативних банків та інституційного зміцнення об’єднаних кредитних спілок [4, с.203]. Вітчизняна сфера кооперативного кредитування має розвиватися на ринкових засадах з урахуванням позитивного міжнародного досвіду та мінімально можливим втручанням держави. Державна політика у сфері розвитку системи кредитної кооперації буде здійснюватися за участю асоціацій кредитних спілок, саморегулівних організацій та наукових установ [2, с.36]. В умовах фінансової кризи та економічної нестабільності в Україні доцільно розробити стратегічні плани виходу з кризового стану фінансово-кредитної системи, яка за останній період найбільше постраждала. Надзвичайно важливою сьогодні є фінансова підтримка кредитної кооперації в Україні, яка тільки розвивається. Якщо за час кризи держава рефінансувала всі проблемні банки, то кредитним спілкам не було надано жодної фінансової допомоги. Держава недооцінила потенціалу кредитних спілок, які навіть під час кризи, продовжували надавати кредити своїм членам. Реформування законодавства, яке регулює діяльність кредитних спілок в Україні, дасть змогу не тільки кількісно, але й якісно змінити їхню діяльність. Це, в своєю чергу, сприятиме підвищенню довіри до національної кредитної системи та стабілізації соціально-економічної ситуації в країні. Для вдосконалення державно-правового регулювання діяльності фінансово-кредитних установ, необхідно привести вітчизняне правове поле, що регулює їх діяльність, у відповідність із міжнародними стандартами. Значний обсяг роботи в цьому напрямі повинен взяти на себе державний регулятор на ринку фінансових послуг, який, з урахуванням провідних міжнародних документів, нормативно-правових актів національного законодавства, що регулює аналогічні відносини в діяльності банків, з урахуванням особливостей функціонування кожного виду фінансово-кредитної установи, повинний розробити і прийняти нормативно-правові акти для здійснення управління їх ризиками, для здійснення нагляду на основі оцінки ризиків. Для підвищення надійності та стабільності діяльності фінансово-кредитних інститутів, захисту інтересів їх кредиторів і вкладників, потрібно розробити і прийняти законодавство, яке б регулювало систему управління ризиками в діяльності фінансово-кредитних інститутів, особливо нагляд на основі ризиків. Список використаних джерел: 1. Закон України "Про кредитні спілки" від 20 грудня 2001 р., № 2908 – ІІІ. [http://www.ukrcu.kiev.ua] 2. Кредитні спілки в Україні: основні засади діяльності: навч. посібн. / А.Я. Оленчик. – К. : УІРФР, 2005. – 448 с. 3. Проблеми діяльності кредитних спілок в умовах економічної кризи в Україні. / Г.О. Партін // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − С.232 - 236 4. Удосконалення нагляду за діяльністю фінансово-кредитних установ в умовах економічної кризи / А.І. Сирота // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право), 1(48) 2010 – С. 204-208 5. Суслов В. І. Про стан та перспективи розвитку кредитних спілок: Презентація доповіді Голови Держфінпослуг на засіданні Кабінету Міністрів України, 2010 р. [ http:// www. dfp. gov. ua] 6. Підсумки діяльності кредитних спілок у 2009 році. [ http://www.dfp.gov.ua.]
– члени спілок, які мають внески (вклади) на депозитних рахунках. Частка членів кредитних спілок, які не є вкладниками, становила більше 70% впродовж 2009 року та І півріччя 2010 року. Водночас, такі члени кредитних спілок мають вирішальну кількість голосів та безпосередній вплив на прийняття управлінських рішень, у тому числі не на користь вкладників. 
