Виклад основного матеріалу.
На сучасному етапі розвитку, грошова система України, без сумніву, є регульованою системою ринкового зразка. Цьому сприяли істотні ринкові перетворення в економічній системі України: приватизація засобів виробництва, демонополізація економіки та лібералізація економічних відносин, зокрема ціноутворення кредитних, валютних та зовнішньоекономічних відносин тощо.
Найзагальнішою і водночас найскладнішою проблемою успішного функціонування будь – якої повноцінної національної валюти є проблема конвертованості . У процесі підготовки грошової реформи в Україні було опрацьовано кілька варіантів запровадження конвертованості національної валютної одиниці. Не менш важливим для повноцінного функціонування валюти є вибір нею валютного курсу. Світова практика підтверджує, що існують дві основні системи взаємодії національних валют: Система взаємовідносин, що базується на механізмі фіксованих валютних курсів, яку ще називають сильним варіантом валютної угоди; Взаємодія валют на основі плаваючих валютних курсів, (які) або так звана валютна угода слабкого типу [1,85с.].
Багато труднощів в економічному будівництві виникає через недосконалу грошову систему, будівля якої недовершена. Одна з найгостріших проблем української економіки – це платіжна криза, яка спотворила та зробила ненадійним відносини між підприємствами. Величезні капітали, які через інвестиції повинні рухати виробництво, консервуються в боргах і перебувають у бездіяльному стані. У країнах з розвинутою ринковою економікою підприємства не мають жодної мороки зі стягненням грошових сум з покупців їхньої продукції. Як тільки згідно з договором підприємства відвантажили продукцію покупцями, вони передають документи в банк і перекладають на нього всі турботи щодо отримання грошей. У тому випадку, коли підприємства застосовують факторинг, тобто продають борги покупців їхньої продукції комерційним банкам чи факторинговим конторам, вони платять за послуги банків 1-2%, а в Україні – 80% чи навіть 300%. І грошовий капітал у них здійснює 200-300 оборотів за рік, а не 10, як у нас.[2, 95c.]
Попри те, що в Україні, як і в усьому світі, функціонує кредитна грошова система, боргам, за нашим законодавством, не надано майнових прав. Через це підприємства не можуть перетворити їх у гроші, що й зумовлює руйнівну платіжну кризу.
В Україні ж визначено, що розрахунки повинні здійснюватися лише живими грішми і передусім готівкою, рух якої між підприємствами не відображається у звітах, а тому операції з нею не оподатковуються і є безконтрольними. Через недосконалість системи платежів у розрахунки вкладаються величезні грошові капітали – десятки мільярдів гривень, які мають скеровуватися в інвестиції. Капіталовкладення за рахунок внутрішніх ресурсів підприємств, по суті, згорнуті, цінними методами. На створення грошей на базі векселя, а отже і на рефінансування НБУ комерційних банків під заставу векселів інфляція не поширюється, бо кожній грошовій сумі відповідає певний обсяг товарної маси. Оскільки кредитні грошові зобов’язання доводиться гасити, гроші вилучаються з обігу і не справляють тиску на грошову масу, натомість її штучне звуження душить виробництво, підриває його ринок. Однак, вексель, нажаль, в Україні не набув широкого використання.
Великої шкоди Україні завдає нав’язувана ззовні жорстка монетарна політика. Успішність рекомендацій монетаристів щодо регулювання економіки лише за допомогою кількості грошей не підтверджується ніде у світі. У найбільших країнах Європи темпи зростання грошової маси були значно вищими від рекомендованих ними (3-4% на рік, з урахуванням приросту реального ВВП).
Ще однією проблемою функціонування грошової системи України є через інфляцію. За даними НБУ інфляція в Україні в березні 2010 р. відносно лютого 2010 р. склала 0,9%. Крім того, інфляція в березні 2010 р. відносно березня 2009 р. склала 11%. За даними Держкомстату, інфляція в Україні в лютому відносно січня цього року склала 1,9% (у січні 2010 р. - 1,8%).
На сучасному етапі розвитку в Україні не сформовано внутрішнього ринку. Про це говорять показники: за даними Держкомстату України зростання ВВП України в першому кварталі 2010 р. склало 5%, в березні 2010 р. - 6,8%,. Реальний ВВП України в 2010 р. скоротився відносно 2009 р. в постійних цінах 2007 р. на 15,1%, номінальний ВВП склав 914,720 млрд грн.[5.]
Проте країні більшість переважає експорт. Так з України вивозиться 60% ВВП, переважно сировина. Країни світу борються за експорт, на якому вони багатіють, а з України вивозяться все, що можна вивезти. Натомість гроші в Україну не повертаються. Існуюче виробництво в Україні на 90% пов’язане із зовнішнім торговим оборотом. Велика спрямованість на зовнішній ринок робить економіку України залежною від кон’юнктури світового ринку, звужує можливості країни щодо сталого економічного зростання. Потенційні резерви відродження національної економіки, зокрема розвитку внутрішнього ринку, в Україні майже не задіяні. Активність внутрішнього ринку – це індикатор економічного розвитку країни. В узагальнюючому вигляді вона виявляється через співвідношення таких ринкових критеріїв, як попит і пропозиція. В дефіцитній економіці, притаманній адміністративній системі, проблемою завжди була пропозиція. Нині, в умовах вільного ринку Україна зіткнулася з проблемою попиту, вірніше з його відсутністю. Необхідно створити умови випереджувального зростання внутрішнього споживання та підвищення його частки в структурі ВВП і забезпечення на цій основі сталого розвитку економіки України. [4.83c.]
Грошова система не є довільним витвором державної влади, а залежить від реально існуючих економічних відносин. Враховуючи надзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, в усіх країнах, незалежно від їх устрою, формування грошових систем здійснюють центральні органи влади.
Україна досі не має реальної програми виходу з фінансової кризи. Те, що нам рекомендують закордонні радники як найпрогресивніший економічний курс, насправді є набором положень із застарілих концепцій ХVІІІ-ХІХ століть. Вони проникнуті турботою не про піднесення і розквіт України, не про спорудження на її території нових, потужних найсучасніших підприємств, а про збут на її ринках своїх морально застарілих товарів, привласнення наших багатств. Тож очевидно, що потрібні рекомендації не придатні для України, яка перебуває в процесі державного будівництва, створення ринкових інститутів та інфраструктури.[3,67c.]
Отже, труднощі в економічному будівництві виникають через недосконалу грошову систему, будівля якої недовершена.
Для вирішення цієї проблеми є кілька ключових позицій, які визначатимуть зміцнення грошової системи не лише у короткостроковій, а й у середньостроковій перспективі. Це насамперед курсова політика. На відміну від девальвації, зміцнення валютних позицій національної грошової одиниці більш вигідне для України. Рада НБУ готова активно співпрацювати насамперед з Міністерством економіки з питань поліпшення функціонування грошової системи України та її елементів. Йдеться про органічне поєднання інструментарію грошово-кредитної та немонетарної антиінфляційної політики. Реалізація поставлених Президентом України завдань щодо відчутного поглиблення стабільності гривні можлива лише на основі такого комплексного підходу.

Список використаної літератури
1. Грищенко О. Гроші та грошово-кредитна політика, К.: Основи, 2008; 180 с.
2. Лютий І.О. Грошово – кредитна політика в умовах перехідної економіки, Київ: АТІКА,2009; 240 с.
3. Чухно А. Створення грошової системи України // Економіка України. —2008. — № 11.
4. Савлук М.І. Нова національна валюта гривня працює на економіку України // Фінанси України. — 2010. — № 2.
5. Основні показники НБУ [електронний ресурс] режим до доступу htt: tsn. ua/groshi/nbu-prognozuye-inflyatsiyu-v-ukrayini