Наук. кер. – Николюк В.П., Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці
Долар, як світова валюта та його основні конкуренти
Постановка проблеми. За часів коли грошові системи країн прямо, чи опосередковано були підкріплені золотом, світове господарство не знало проблем надмірної емісії грошових знаків. Сьогодні, коли гроші не мають внутрішньої вартості, як такої, емісія грошей повинна бути виважена та контрольована. Натомість США, виступаючи в ролі країни-емітента світової резервної валюти, діє виключно у власних інтересах, чим підриває стійкість світової валютної системи. Світова фінансова криза ропочалася у США і за рахунок глобалізованості та інтегрованості світового господарства невдовзі перекинулася і на інші країни світу. На сьогодні криза охопила практично всі країни, в тому числі і Україну. Світові втрати становлять 5 трлн. доларів. Світова економіка перебуває в стані великої нестійкості, ризикуючи зазнати найбільшого краху від часів Великої депресії. Незадовільне функціонування побудованого на доларі як резервній валюті світового грошово-валютного механізму стало провокувати інфляцію у світових масштабах [5]. Тому постає питання пошуку альтернативних шляхів організації світової валютної системи. Огляд публікацій. Проблеми функціонування світової валютної системи та формування валютних систем окремих країн досліджує значна кількість вчених. Так, наприклад, питання доларизації світової економіки та перспективи її розвитку досліджували такі вчені як Шапран В.С. [1], Саркісянц А. [2]. та Швайка М. [5]. Особливості функціонування зони євро досліджував Кузьмін Д.В. [3], а професор Бурлачков В. описав теоретичні основи грошово-кредитної політики в контексті світової фінансової кризи [4]. Основні результати досліджень. Дефіцит торгівельного балансу США починаючи з 1980 року сягнув позначки в 3 трлн. доларів, що для будь-якої іншої країни могло стати крахом грошової системи. США ж, маючи одноосібний доступ до емісії світової валюти, може дозволити собі покривати дефіцит платіжного балансу за рахунок друкарського станка. Такі дії з одного боку є субсидією для країн експортерів, а з іншого таким чином американська ФРС наповнює доларовою масою світову економіку. Крім того дана політика дозволяє американцям споживати значно більше, ніж виробляти. Ще із часів затвердження Бреттон-Вудської валютної системи американська економіка активно користується всіма отриманими перевагами. Фактично США отримало знаряддя безкінечного примноження свого багатства за рахунок емісії долара. Адже вартість виготовлення купюри номіналом в 100 доларів складає всього 3 центи, решта – чистий прибуток. В будь-якій іншій країні надмірна емісія викличе інфляцію, проте оскільки долар є світовою валютою, то інфляцію можна експортувати шляхом обміну надлишкової маси грошей на товарно-матеріальні цінності інших країн або просто надаючи позики в доларах. Саме надмірна емісія доларів в часи нафтових шоків була однією із причин розвалу Бреттон-Вудської системи. Перехід до Ямайської системи скасував золотодоларовий стандарт, але долар залишився резервною світовою валютою, що дало змогу Штатам і надалі жити за чужий рахунок. З вищезазначеного зрозуміло, що світова грошово-валютна система є далеко не ідеальною, яскравим доказом чого є фінансова криза 2008 року. Тому постає питання про зміну основних принципів функціонування світового валютного ринку та монопольного становища долара на ньому. Деякі економісти вважають, що долар вичерпав свої можливості і не може продовжувати бути світовою валютою. Проаналізуємо чи це справді так? Економіка США досі залишається наймогутнішою економікою світу, за даними світового банку ВВП США за 2009 рік склав 14,25 трлн доларів, в той час як ВВП всього Євросоюзу досяг відмітки 12,46 трлн доларів, а якщо враховувати, що Євросоюз – це сукупність країн, то найближчим конкурентом США є Японія, в якій ВВП у 2009 році був майже в тричі меншим за американський - 5,07 трлн. (табл. 1). Таблиця 1 Обсяги ВВП та зовнішнього боргу провідних країн світу млн. дол. США № Країна ВВП за 2009р. Зовнішній борг У % до ВВП 1 США 14 256 299 13 450 000 94,34% 2 Японія 5 067 525 2 132 000 42,07% 3 Китай 4 984 730 347 100 6,96% 4 Німеччина 3 346 701 5 208 000 155,62% 5 Франція 2 649 389 5 021 000 189,52% 6 Сполучене Королівство 2 174 529 9 088 000 417,93% 7 Італія 2 112 779 2 328 000 110,19% 8 Бразилія 1 571 978 216 100 13,75% 9 Іспанія 1 460 249 2 410 000 165,04% 10 Канада 1 336 066 833 800 62,41% 11 Індія 1 310 171 223 900 17,09% 12 Російська Федерація 1 230 726 369 200 30,00% Джерело: World Development Indicators database, World Bank Щодо зовнішнього боргу, то тут варто зазначити, що хоч у США він і найбільший в абсолютному виразі (13,45 трлн доларів), у відношенні до ВВП це не така вже й велика сума (94,3%), тоді як такі розвинені країни як Німеччина, Сполучене Королівство та Франція мають зовнішні борги у розмірах 155,6%, 417,9% і 189,5% від ВВП відповідно. Цікавим фактом є те, що ФРС не залучає значних коштів для здійснення валютного резервування, так, станом на початок 2009 року обсяги валютних резервів США складали лише 70 млрд. доларів, тоді як, наприклад, у Китаю даний показник перевищив 2 трлн доларів, а в Японії наблизився до 1 трлн. З іншого боку не слід забувати, що США володіє найбільшим у світі запасом золота – 8113 тон, а це приблизно 27% всіх світових запасів. І незважаючи на те, що вартість золотих запасів у відношенні до обсягу ВВП країни є незначною (близько 2%) їх наявність є не лише психологічною гарантією стабільності долара, а й важливою монетарною складовою макроекономічної стабільності країни. Щодо пасивності торгового балансу, то дане питання для США актуальне більшою мірою в період економічного зростання, коли доводиться імпортувати значну кількість енергоресурсів. В періоди зниження ділової активності ця проблема виходить на другий план. Однак пасивність торгового балансу, разом із державним боргом призводять до девальвації долара, щодо валют провідних країн світу. Зниження курсу долара з одного боку дозволило б активізувати експортні операції і навіть скоротити державний борг, а з іншого – із зниженням курсу долара автоматично бідніють ті країни, які мають резерви в доларах і які здійснюють розрахунки даною валютою. Такий сценарій подій може призвести до втрати країнами довіри до долара, як стабільної та надійної грошової одиниці, що змусить уряд Сполучених Штатів збільшувати номінальні доходні ставки по облігаціях зовнішньодержавної позики. Тому адміністрація Білого дому активно намагається вирішити проблему торгового дефіциту. США активно ведуть торгові переговори з КНР, переконуючи китайський уряд в необхідності ревальвації юаня, використовують СОТ для контролю за протекціоністською політикою Піднебесної по відношенню до виробників, які поставляють продукцію на експорт. Також застосовуються немитні та нецінові інструменти нарощування експорту, стимулювання експортерів через державне агентство Експортно-імпортний банк США [1]. Отже, як бачимо, економічна та грошова політика Сполучених Штатів не є загрозою для долара як світової валюти. Проте у світі на сьогодні існують і інші валюти, які можуть претендувати на роль світових. Найбільшим конкурентом американського долара вважається євро. З моменту створення євро, йому пророкували велике майбутнє, вважалося, що євро в подальшому витіснить долар із світового обігу, однак, як бачимо цього досі не відбулося. На шляху до світової резервної валюти євро наштовхується на низку серйозних проблем. По-перше, євро було введено в обіг не так давно і тому країнами єврозони ще не до кінця відпрацьовані всі особливості грошово-кредитної політики в умовах спільності валюти. По-друге, країни Євросоюзу мають різні рівні економічного розвитку та інтеграції, що безумовно впливає на спільну валюту. Яскравим прикладом такого впливу є ситуація з Грецією. По-третє, слід зазначити, що країнам єврозони, а як наслідок і всьому Євросоюзу властива забюрократизованість з одного боку і переслідування власних інтересів з іншого, що значно ускладнює проведення спільної ефективної політики в тому числі і в грошово-кредитній сфері. Аналітики стверджують, що динаміка співвідношення євро до долара має яскраво виражений циклічний характер із п’ятирічним циклом. Це ставить дану валюту в залежність від ділової активності в світі, що робить її не привабливою в якості резервної. Крім того не слід забувати про те, що в процесі наповнення світової економіки доларами значну роль відіграють великі обсяги товарів, що імпортуються в США. Англійський фунт стерлінг, який свого часу також був резервною валютою і на який теж покладалися великі надії на сьогодні не може претендувати на заміну долару. Криза на стільки боляче вдарила по економіці Сполученого Королівства, що у економістів практично не залишилося надії на те, що уряд зможе вирішити поточні проблеми без застосування друкарського станка. Крім того урядом було проголошено про намір вступити до валютного союзу, це означає що в майбутньому фунт стерлінгів взагалі може перестати існувати. Японська єна, хоч і має за собою досить потужну і високотехнологічну економіку, все ж досі не набула значної популярності в світі. Ця валюта орієнтована в основному на азіатський регіон і співвідношення її до долара також має циклічний характер. Зовсім недавно на світовій арені з’явилась нова, поки що віртуальна валюта – АКЮ. З метою усунення доларизації економік країн східної та південної Азії та полегшення ведення розрахунків між даними країнами у 1998 році Малайзія висунула пропозицію створення валютного союзу. Вже у 2005 році Банк азіатського розвитку заявив, що з наступного року розпочинає віртуальне котирування нової валюти, названої АСU (Аsian currency unit) за аналогією з використанням у Європі ЕСU у 1970-х роках. У даному проекті беруть участь 13 країн: Японія, Китай, Південна Корея та 10 країн з АСЕАН (Бруней, В'єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М'янма, Сінгапур, Таїланд і Філіппіни). Ступінь інтеграції даних країн, а також участь в проекті таких світових гігантів як Японія та Китай надають АКЮ величезних перспектив для розвитку. З іншого боку економічний розвиток перелічених країн досить різний і скептики вважають, що більшим, ніж розрахункова одиниця АКЮ так і не стане. В обох випадках найближчі кілька років реальною загрозою долару вона не стане, бо навіть за найсприятливіших умов потрібно багато часу, щоб, по-перше, ввести АКЮ як законний платіжний засіб союзу країн, по-друге, популяризувати та поширити цю валюту на світовому ринку. Проблеми, пов’язані з доларизацією світової економіки з’явилися давно і першою спробою їх вирішити була введення Міжнародним валютним фондом СПЗ, які мали замінити долар і стати резервною світовою валютою. Проте, як бачимо, ця спроба не увінчалася успіхом. СПЗ використовується в ролі розрахункової одиниці МВФ та деяких інших міжнародних організацій, а спроби поширити фінансові інструменти депоновані в СПЗ фактично не мали великого успіху. Однак МВФ досі залишається тією організацією, яка може ініціювати створення нової резервної світової валюти, курс якої залежатиме від валют провідних країн світу, і емісія якої буде жорстко регламентована і непідконтрольна одній країні. Такі дії позитивно вплинули б на світову економіку, зокрема на її стабільність. Проте вони є вкрай не вигідними для США, а оскільки Штати мають найбільший вплив у більшості міжнародних організацій, провести такі реформи буде досить важко. Висновки. Сучасна організація світової валютної системи є недосконалою і світова економічна криза є цьому підтвердженням. Американський долар, будучи де-факто світовою валютою дозволяє США отримувати величезні прибутки від його емісії. А уряд Штатів провадячи грошово-кредитну політику активно користується здобутими доларом перевагами. Економіка США залишається найпотужнішою в світі. Це дозволяє їй забезпечувати долару роль світової валюти і надалі. Пасивний стан платіжного балансу який впродовж останніх років покривався виключно емісійним шляхом і досить великий зовнішній борг не справляють великого негативного впливу на економіку США. На сьогодні в світі немає такої валюти, яка могла б замінити долар та взяти на себе виконувані ним функції світових грошей. Однак в недалекій перспективі такими валютами можуть стати Євро, АКЮ або нова, ініційована Міжнародним валютним фондом валюта. Список використаних джерел 1. Шапран В.С. Долларизация мировой экономики: анализ грядущих перемен // Банковское дело. – 2009. - №3. – с. 53 - 59. 2. Саркісянц А. Монополія долара та перспективи нового фінансового порядку // Фінансовий ринок України. – 2009. - №10. – с. 3 - 6. 3. Кузьмин Д.В. Зона евро: особенности, тенденции и перспективы // Банковское дело. – 2009. - №9. – с. 45 – 48. 4. Бурлачков В. Теоретичні основи грошово-кредитної політики та світова фінансова криза // Економіка України. – 2009. - №2. – с. 49 – 59. 5. Швайка М. Американський долар - головний винуватець (провокатор) світової фінансової кризи [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: http://www.viche.info/journal/1290/
