Семенюк Юліанна
Наук. кер. – Русул Л.В.,
Буковинська державна фінансова академія
м. Чернівці
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ДОБРОВІЛЬНОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ
Вступ. Сучасний стан державної охорони здоров’я в нашій країні характеризується низьким рівнем фінансування, зношеною матеріально-технічною базою і як результат - невисокою якістю медичного обслуговування. Як реакція на стан, що склався, виникло добровільне медичне страхування (ДМС). Водночас, жодна з розвинених країн не може фінансувати систему охорони здоров’я тільки з одного джерела, тому використовують усі відомі джерела в різних пропорціях: загальні податкові надходження (бюджет), кошти обов’язкового медичного страхування, кошти ДМС, прямі платежі населення.
Проблемам теорії та практики організації добровільного медичного страхування присвячена достатня кількість робіт. Зокрема, у науковій та фаховій літературі з цього питання значну увагу приділено саме особливостям, функціям, тенденціям, проблемам та закономірностям розвитку даного виду страхування. Так, цим питанням присвячували роботи такі визначні науковці, як Калітченко (Богомаз) Н.В., Капшук О.Г., Ситник А.П., Пащенко В.М., Нагайчук Н.Г., Окунський А. Р., Портер М., Тайсберг Е.О. та інші [1 – 5].
Постановка проблеми. Необхідно проаналізувати тенденції розвитку ДМС та дати їх оцінку у контексті українського страхового ринку як складової ринку фінансових послуг, що потребує й розгляду та зважування вже наявних напрацювань у цій сфері; дослідження стану та перспектив розвитку ДМС та його корисності для суб’єктів цього виду страхування. Для досягнення цілей варто дослідити тенденції розвитку ринку ДМС з метою виявлення тренду та можливості здійснення майбутніх висновків.
Результати дослідження. Незважаючи на те, що медичне страхування вже перестало бути ексклюзивною послугою, поліси ДМС, як і раніше, залишаються досить дорогим задоволенням. Вартість найдешевших продуктів економ-класу становить близько 300 у. о. на людину на рік, за умови, що до нього увійде повний набір потрібних послуг: лікування в стаціонарі, невідкладна допомога, поліклінічне обслуговування і забезпечення медикаментами на всіх етапах лікування.
Але тим, хто хоче заощадити ще більше, надають можливість вибрати один із численних скорочених варіантів — тільки невідкладну допомогу або стаціонар. Саме такі програми здебільшого приваблюють вітчизняні підприємства.
Дорогі програми класу «еліт» коштують приблизно втричі дорожче — близько 1 тис. у. о. За ці гроші страхувальник одержує вже не потрібний мінімум, а повний комплекс послуг, що передбачає і додаткові програми. До останніх, наприклад, належить стоматологія, а також профілактичні програми – вакцинація проти грипу, вітамінізація тощо [1, с. 360].
На сьогоднішній день передплатна кампанія по ДМС організована в шість послідовних етапів. Першим етапом є розробка (адаптація й корегування) чотирьох програм медичного страхування різних рівнів, узгодження змісту програм з керівництвом і профспілкою підприємства, їх затвердження; далі проводиться «Передплатна кампанія», роз’яснювальна робота, рекламна й PR-кампанія, на наступному етапі здійснюються зустрічі в колективах; четвертим етапом є отримання заяв на страхування страховим товариством, первинна обробка інформації; щодо наступного, п’ятого, етапу, то тут потрібно провести обробку даних, укладання договорів, внесення в базу, а на останньому етапі розпочинається обслуговування застрахованих осіб [5, c. 376].
На сьогодні в Україні на ринку добровільного медичного страхування реально працює близько 30 страхових компаній. Найпоширеніші страхові продукти на випадок настання страхової події гарантують виплату страхових сум безпосередньо медичним установам, при ньому забезпечується вибір медичної установи й лікувального персоналу, контроль і експертиза якості лікування, що забезпечує почуття захищеності застрахованим особам. На сьогодні середній рівень виплат при добровільному медичному страхуванні становить понад 60% [6, c. 60].
Разом з тим, економічні умови розвитку ринку добровільного медичного страхування коригуються із розвитком економіки, зміною рівня життя громадян, появою на ринку добровільного медичного страхування нових гравців і тому потребують адекватної оцінки та теоретичного осмислення сучасних основних проблем та перспектив поширення даного виду страхування, що головним чином визначені реаліями вітчизняних економічних умов.
Так, за показниками вітчизняного страхового ринку добровільного медичного страхування за період 2006-2009 рр. простежується приріст валових страхових премій з 511495,5 тис. грн. у 2006 р., 690522,1 тис. грн. у 2007 р., до 972594,8 тис. грн. у 2008 р. та у кінцевому результаті, до 1074535,2 тис. грн. у 2009 р. Проте, така тенденція зростання страхових платежів по ДМС одночасно простежується на ряду із зростанням валових страхових виплат: з 289208,0 тис. грн. у 2006 р., 393812,9 тис. грн. у 2007 р., до 540782,9 тис. грн. у 2008 р. та до 665760,0 тис. грн. у 2009 р. [8].
При чому, страховики констатують, що структура попиту на добровільне медичне страхування останніми роками зазнала значних змін. Загалом же, нині в Україні оформити поліс добровільного медичного страхування пропонують, за даними журналу «Експерт Україна», близько 80-и страхових компаній, але по-справжньому зацікавлені в цьому виді страхування і роблять на нього ставку тільки близько тридцяти. Серед них «ПРОСТО-страхування», «ІНГО-Україна», «АСКА», «Інкомстрах», «РZU Україна», «Провідна», «АLLIANZ Україна», «Алькона», «Оранта», «Кредо-Класик», а також «Нафтагазстрах» [2, с. 18]
Така ситуація склалася, перш за все, через саме не бажання страховиків працювати із простими громадянами. Обережність спровокована тим, що бажання застрахуватися у більшості із наших громадян виникає лише при відчутті близької хвороби, при виникненні якої «витягуються» із страховика «усі можливі соки».
Наявні обставини вимагають від страховиків приймати найрізноманітніші міри відлякування пересічних громадян, зокрема: високими тарифами, проходженням за власний кошт медичного огляду у профільних лікарів, віковим цензом, наполяганням на сімейному страхуванні. Проте, це не означає, що всі страхові компанії однаково упереджено ставляться до громадян, та що така тенденція зберігатиметься і надалі. Як показують тенденції розвитку добровільного медичного страхування, кількість громадян, котрі бажають отримати поліс медичного страхування росте з року в рік, такі тенденції змушують страховика задовольняти і роздрібний попит [4, c. 207].
Особливої уваги заслуговує процедура врегулювання страхових випадків. Оскільки ДМС характеризується високою ймовірністю фальсифікації страхового випадку, необхідно здійснювати експертизу страхового випадку за формалізованими етапами, які включають: попередній аналіз страхового випадку, медичну експертизу та експертизу виплат. Для проведення зазначених експертиз слід залучати відповідних фахівців.
Оскільки в забезпеченні реалізації послуг з ДМС беруть участь суб’єкти, які мають різну відомчу підпорядкованість, значної уваги заслуговує організація фінансового контролю їх діяльності. Для цього слід застосовувати алгоритм фінансових перевірок страховика. Особливу увагу необхідно приділяти виявленню і запобіганню випадків страхового шахрайства, ідентифікації страхового шахрайства в ДМС, визначенню можливих його видів на кожному етапі проходження страхової угоди та способів його виявлення і викриття [3, c. 452].
Експерти пропонують надалі розвивати страхову медицину двома шляхами: використовуючи існуючий страховий ринок, або ж створюючи державний фонд. Останній варіант передбачає, що з зарплати відраховуватиметься певний відсоток коштів (за оцінками експертів, не менше 2%), за який організовуватиметься безкоштовна екстрена допомога всім громадянам.
В Україні з бюджету на охорону здоров’я виділяється щороку до 3,5—4,5% ВВП. Якщо приплюсувати до них гроші від населення, яке воно дає лікарям, то за рік набігає 7,5% ВВП, що дорівнює витратам провідних країн світу. Але такі суми, на жаль, не ефективно використовуються в країні, що в кінцевому результаті відбивається на її громадянах [7].
Висновки. Розвиток добровільного медичного страхування є об’єктивною потребою, що може підвищити якість медичного забезпечення, збільшити надходження коштів у систему охорони здоров’я. Необхідним вважається проведення ряду заходів організаційного характеру, у тому числі, прийняття нормативно-правових актів, які б забезпечили вирішення таких важливих проблем як:
1. Створення умов розвитку добровільного медичного страхування в якості ефективного доповнення до обов’язкового соціального медичного страхування.
2. Посилення зацікавленості роботодавців у турботі про збереження здоров’я своїх працівників шляхом встановлення економічних стимулів щодо коштів, які направлятимуться підприємствами на добровільне медичне страхування
3. Законодавче врегулювання питання щодо можливості юридичними особами (роботодавцями) включення витрат на сплату страхових платежів за договорами добровільного медичного страхування своїх працівників до складу собівартості продукції.
4. Підвищення надійності страхових організацій, що працюватимуть у системі добровільного медичного страхування, шляхом встановлення вимог до їхнього ліцензування відповідно до чітко встановлених критеріїв.
5. Забезпечення надходження коштів у систему добровільного медичного страхування, підвищення зацікавленості медичних установ, роботодавців і громадян шляхом створення уніфікованої оптимальної системи класифікації та ціноутворення на медичні послуги.
6. Забезпечення контролю за використанням єдиних стандартів усіма медичними установами, що працюють у системі добровільного медичного страхування, незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості та організаційно-правової форми.
Список використаних джерел:
1. Калітченко (Богомаз) Н.В. Проблеми маркетингових досліджень на ринку послуг з добровільного медичного страхування / Н.В. Калітченко (Богомаз) // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб.–2001. – Вип. 7. – с. 358–363.
2. Капшук О.Г., Сучасний стан і перспективи розвитку добровільного медичного страхування в Україні / О.Г. Капшук, А.П. Ситник, В.М. Пащенко // Фінансові послуги. – 2007. – №2. – с. 17-21;
3. Нагайчук Н.Г. Фінансовий контроль в системі добровільного медичного страхування / Н.Г. Нагайчук // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць Дніпропетровського національного університету. Дніпропетровськ.: ДНУ. – 2006. Вип. 211. – Т. 11. – с. 450-459.
4. Окунський А. Р. Медичне страхування в Україні: проблеми перспективи / А.Р. Окунський // Медичне право України: проблеми становлення та розвитку. Матеріали I Всеукраїнської науково-практичної конференції 19-20.04.2007, м. Львів. – c. 203 – 209.
5. Портер М. Переосмислення системи охорони здоров’я. Як створити конкуренцію, основану на цінності та орієнтовану на результат / М. Портер, Е.О. Тайсберг – К.: видавництво О.Капусти (підрозділ «Агентства «Стандарт»), 2007. – 620с.
6. Ялтинська кооперація. Медичне страхування в Україні // Страхова справа. – 2006 – №3. – с.60-61.
7. Офіційний сайт Кабінету міністрів України: Урядовий портал [www.kmu.gov.ua].
8. Офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України [www.dfp.gov.ua].
