Наук. кер. – Вдовічен А. А., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Оцінка інвестиційної привабливості України для іноземних інвесторів та шляхи покращення інвестиційного клімату держави
Інвестиційна діяльність – визначальний фактор економічного росту будь-якої країни. Тому питання її активізації є особливо актуальним. Світова історія доводить, що залучення ресурсів у формі інвестицій є дієвим засобом піднесення національної економіки. Від створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залежить подальший її соціально-економічний розвиток. Результати фундаментальних досліджень українських та зарубіжних вчених однозначно свідчать про те, що процеси економічного росту обумовлюються обсягом і темпами зростання інвестицій, їх структурою та якісними характеристиками. Незважаючи на деяке пожвавлення інвестиційного процесу в Україні, позитивні тенденції в інвестиційній сфері ще не набули сталого характеру. Крім того, в умовах трансформації економічних відносин продовжують діяти чинники, що стримують розвиток інвестиційної та інноваційної діяльності. Найголовнішою серед існуючих деструктивних тенденцій є проблема гострої нестачі інвестиційних ресурсів у економіці України та відсутності сприятливих умов для їх нагромадження. Актуальність цієї проблеми привертає увагу великої кількості вітчизняних і зарубіжних економістів. Більшість з них присвячені практичному аналізу сучасного стану інвестиційного процесу в Україні, зарубіжній практиці державного регулювання інвестиційної діяльності. Значна увага також приділена оцінці роботи іноземних інвесторів на українському ринку й механізмам активізації залучення зарубіжних капіталів у вітчизняну економіку [5, с.24]. Актуальним питанням залучення інвестицій в економіку України і поліпшення її інвестиційного клімату присвячено праці Л. Анчука, І. Бланка, А. Бутнярова, О. Гаврилюка, П. Гайдуцького, Л. Збразької, М. Дацишина, О. Козака, В. Комарова, В. Ланового. Незважаючи на велику кількість оригінальних і змістових праць як зарубіжних, так і вітчизняних вчених з досліджуваної проблематики, слід визначити, що практично відсутні фундаментальні дослідження правових, соціальних і економічних умов здійснення інвестиційної діяльності. Метою статті є дослідження інвестиційної привабливості України, аналіз існуючих проблем та перешкод для залучення інвестицій, а також розробка пропозицій щодо покращення інвестиційного клімату в Україні. Насамперед, визначимо фактори, опираючись на які, Україну можна вважати інвестиційно привабливою країною: наявність високого природо-ресурсного потенціалу; культурна спорідненість з іншими європейськими та північноамериканськими країнами; високий рівень освіти населення і належна професійна підготовка; великий споживчий ринок, що наздоганяє ринок високо розвинутих держав. Найсприятливішими вважають такі види економічної діяльності України, як промисловість (машинобудування, хімічна, паливна та інші) і фінансова діяльність [2, с. 64]. Найменш привабливим сегментом є сільське господарство, куди за останні 10-15 років масштабні інвестиції не надходили. Велику проблему становить спрацьованість устаткування, а також неможливість швидкого повернення інвестором вкладеного капіталу. На даний час сільське господарство повністю фінансується державою. Найпривабливішими регіонами є Київська, Харківська, Донецька, Дніпропетровська, Львівська, Одеська області. Обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України у 2009 році становив 5 млрд. 634,6 млн. дол., що становить 51,6% надходжень 2008 року. З країн ЄС надійшло 4 млрд. 016,8 млн. дол. (71,3% загального обсягу), з країн СНД – 1 млрд. 064,7 млн. дол. (18,9%), з інших країн світу – 553,1 млн. дол. (9,8%). У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат і курсової різниці, за 2009 рік склав 4 млрд. 410,4 млн. дол., що становить 72,6% рівня попереднього року. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, вкладених в Україну, на 1 січня 2010 року склав 40 млрд. 026,8 млн. дол., що на 12,4% більше обсягів інвестицій на початок 2009 року та в розрахунку на одну особу становив 872,6 дол. [3, с.4]. Динаміка інвестицій в Україну показує, що інвестиції в країну надходять, і з кожним роком їхній обсяг збільшується. Проте, їх ще замало для того, щоб досягти розвитку країн Західної Європи. Для подальшого залучення значних обсягів іноземних інвестицій в Україну необхідно удосконалювати систему управління інвестиційною діяльністю в державі загалом та окремо по регіонах. Основними причинами невисокої інвестиційної привабливості регіонів України є: − недостаттня ємність внутрішнього ринку; − високий податковий тиск на бізнес та його адміністративна зарегульованість; − нерозвинутість ринку цінних паперів, землі, нерухомості, інших ринкових інститутів і корпоративного сектору в цілому; − низька конткурентоспроможність багатьох українських товарів на світових ринках, що робить невигідними вкладення в їх виробництво; − недостатня інтегрованість у глобальну економіку; − відсутність послідовної інвестиційної політики держави та відповідних механізмів її втілення на місцевому рівні; − брак достовірної та оперативної інформації, що зменшує ефективність співпраці між суб’єктами ринку; − інертність місцевої влади, значною мірою викликана відсутністю стимулів і механізмів для залучення інвестицій у реальну економіку. Інвестиційний рейтинг регіонів України свідчить, окрім іншого, про низький професійний рівень місцевих чиновників та їх недостатню відповідальність за створення сприятливого інвестиційного клімату. Це одна з причин низької ефективності їхніх зусиль, спрямованих на підвищення зацікавленості інвесторів вкладати капітал у розвиток територій, що стримує розширення виробництва. Відповідно не розвивається соціальна сфера. Регіони залишаються, так би мовити, утриманцями держави. Вони не мають надійних економічних стимулів розвивати свій господарський комплекс [4, с. 40]. З огляду на досвід залучення іноземного капіталу в інших країнах (насамперед колишніх соціалістичних) можна назвати такі перешкоди у здійсненні цього процесу: відсутність відповідного інвестиційного клімату; недосконалість ринкового механізму; нестабільність політичної ситуації; низький рівень ділової та професійної кваліфікації підприємців; відсутність зацікавлених партнерів; нестача привабливих інвестиційних проектів; недосконалість податкової системи; відсутність дієвої системи страхування інвестицій; надмірний монополізм в економіці; надвисокий рівень інфляції; невирішеність питання щодо приватної власності на землю; неконвертованість валюти [2, с.66]. Беручи до уваги всі проблеми і перешкоди, необхідно зауважити, що іноземні інвестори при виборі об’єкта вкладення керуються двома основними умовами: отриманням прибутку та захищеністю вкладень. На даний момент в Україні жодна з цих умов не виконується повністю. Інвестор повинен бути впевнений в надійності запланованих операцій. Для цього Україна повинна створити стабільний для ділової активності і зрозумілий для вкладника інвестиційний режим, хоч і недосконалий, але не такий, що постійно змінюється. На сьогоднішній день в Україні можна виділити цілу низку проблем, що перешкоджають поліпшенню інвестиційного клімату України: − відсутність сталої стратегії економічного і політичного розвитку; − обмеженість державних підприємств, що підлягають приватизації, і в яких зацікавлені потенційні інвестори; − незабезпечення усім суб’єктам економічних відносин, у тому числі й іноземним інвесторам, рівних економічних прав і свобод у здійсненні фінансово-економічної діяльності; − складність податкової системи та суттєве податкове навантаження; − відсутність надійної інвестиційної історії, що формується роками внаслідок успішних капіталовкладень інвесторів та інші [1, с. 30]. Значної шкоди Україні завдала світова фінансова криза, в умовах якої інвестори не ризикують вкладати свої засоби в нестабільну українську економіку, яка потерпає від бюрократії і корупції. Беручи до уваги всі проблеми і перешкоди, необхідно зауважити, що іноземні інвестори при виборі об’єкта вкладення керуються двома основними умовами: отриманням прибутку та захищеністю вкладень. На даний момент в Україні жодна з цих умов не виконується повністю. Інвестор повинен бути впевнений в надійності запланованих операцій. Для цього Україна повинна створити стабільний для ділової активності і зрозумілий для вкладника інвестиційний режим, хоч і недосконалий, але не такий, що постійно змінюється. Проаналізувавши розглянуті вище проблеми, необхідними завданнями державної політики слід назвати: − вдосконалення нормативно-правових актів; − побудова відповідних ринкових інститутів; − реструктуризація банківської і страхової системи; − відтворення фінансових ринків; − введення в Україну фінансової звітності, як ефективної мови спілкування з іноземними інвесторами; − посилення дисципліни виконання контрактів; − здійснення податкової реформи, що передбачає спрощення податкової системи та зниження податкового тиску на підприємства; − проведення земельної реформи; − проведення ефективної інвестиційної політики держави та вибір чіткої стратегії її розвитку. Також, з огляду на викладене важливо вибрати пріоритети в інвестиційному процесі, які б забезпечили найвищий рівень його ефективності. Це зумовлює потребу здійснення таких заходів: - звуження напрямів інвестування і запровадження проектів із урахуванням існуючого інноваційного потенціалу; - включення в інвестиційний процес як державних, так і приватних ресурсів; - залучення іноземних партнерів до запровадження інвестиційних проектів, пов’язаних із використанням інноваційного і промислового капіталу; - створення нових організаційних форм інтеграції фінансового і промислового капіталу; - розробка і запровадження регіональних програм інвестування. При цьому іноземні кредити під державні гарантії потрібно спрямовувати насамперед у пріоритетні сфери на фінансування інвестиційних проектів, які забезпечать розвиток експортного потенціалу, і галузі, де терміни окупності виробничих інвестицій є порівняно малими [2, с. 70]. Наведений комплексний механізм залучення іноземних інвестицій спрямовано на створення сприятливого інвестиційного клімату й підвищення інвестиційної активності. Стрижнем такого механізму є економіко-організаційний блок, що базується на обґрунтованій концептуальній основі і стратегії залучення іноземних інвестицій, системі пільг в оподаткування, визначенні пріоритетних напрямів використання іноземних інвестицій, розширенні можливостей участі іноземних інвесторів у процесі приватизації і створенні спільних підприємств. Отже, сьогодні привабливість інвестиційного середовища України експерти оцінюють досить стримано. Водночас є певні позитивні зрушення, проте негативні фактори для вкладення інвестицій явно переважають. Що стосується позитивних результатів, на які можна очікувати, при реалізації запропонованих заходів державою, то до них слід віднести забезпечення зайнятості та модернізацію робочих місць, залучення прямих іноземних інвестицій, нових знань і технологій, управлінського досвіду, активізацію науково-технічного обміну та прискорення соціально-економічного розвитку країни. Проте ще потрібно багато працювати, тому що багато проблем залишаються не розв’язаними і потребують ґрунтовного аналізу.
Список використаних джерел: 1. Бутняров А. / Сприятливий інвестиційний клімат країни – запорука залучення іноземних інвестицій // Ринок цінних паперів України. – 2008, – № 3-4. – с. 29-32. 2. Худавердієва В. А. / Стратегія залучення іноземних інвестицій в економіку України // Фінанси України. – 2010, - № 6. – с. 62-71. 3. Драган І. В. / Оцінка сучасного стану залучення іноземних інвестицій в Україні // Інвестиції: практика та досвід. – 2009, - № 18. – с. 3-6. 4. Дрич А. / Основні способи досягнення інвестиційної привабливості України. – Вісник НБУ. – 2010, - № 4. – с. 40-41. 5. Попельнюхов Р.В. / Інвестиційна привабливість економіки України (інвестиційний клімат) // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 21. – с. 24-28.
