наук. кер. – Верстяк О. М., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м.Чернівці
Дослідження інвестиційної діяльності України
Передумовою розвитку економіки України є підвищення інвестиційної активності інвесторів, збільшення інвестиційних ресурсів та ефективне їх використання. Тому дослідження тенденцій розвитку інвестиційного ринку є актуальним і має важливе значення. Ефективність впливу інвестицій на економічне зростання дає змогу охарактеризувати їх як засіб подолання кризових явищ у економічному житті суспільства. Також інвестиційна діяльність є одним з основних засобів зростання національного доходу. Все вищесказане зумовлює потребу в аналізі інвестиційної діяльності, її форм, видів та стану розвитку в Україні для виявлення основних напрямів розвитку інвестиційної сфери в економіці країни. Актуальність даної проблеми привертає увагу великої кількості вітчизняних та зарубіжних економістів, зокрема таких як В. Беренс, Л. Борщ, А. Гальчинський, Л. Гітман, П. Самуельсон, Я. Хонко, І. Бланк, А. Діброва, І. Дорош, М. Кісіль, П. Рогожин, П. Саблук, В. Савчук, В. Шевчук та інші. Метою даної статті є дослідження сучасного стану інвестиційної діяльності в Україні та виявлення основних шляхів активізації інвестиційної діяльності в Україні. Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції визначаються як всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток або досягається соціальний ефект. Інвестиції - найважливіший чинник економічного зростання, що забезпечує збільшення певної частини щорічного реального продукту країни. Інвестиційні процеси в Україні мають значний вплив на розвиток ринкових відносин. Однак у перехідний до ринку період найбільшої деградації в Україні зазнала саме інвестиційна діяльність. І нині стан цієї сфери є досить складним унаслідок зниження ділової активності більшості суб´єктів господарювання, остаточного погіршення інвестиційного клімату та можливостей бюджетів усіх рівнів. Характеризуючи сучасний стан інвестицій в Україні можна зазначити, що на даний момент наша держава не здобула серйозних досягнень у забезпеченні національної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості. Обсяг іноземних інвестицій в Україну зменшився на 39%. Так, із країн ЄС надійшло 516,2 млн доларів (72% загального обсягу), з країн СНД - 114,6 млн доларів (16%). В економіку України в І кварталі 2010 року іноземними інвесторами вкладено 717,1 млн доларів прямих інвестицій, що становить 61% від надходжень І кварталу попереднього року. [9] Найбільшими інвесторами в економіку України є: США — 16,4%, Кіпр - 10,4%, Сполучене Королівство - 10,4%, Нідерланди - 7%, Німеччина - 6,2%, Віргінські острови - 6,0%, Російська Федерація -5,7%. Далі з невеликим відривом йдуть Швейцарія, Австрія, Корея. [7] Аналіз інвестиційного клімату України в регіональному зрізі є принципово важливим, оскільки, по-перше, Україна має визнані науково-технологічні й промислові центри і , по-друге, для неї характерні диспропорції в природно-ресурсних потенціалах і рівнях економічного розвитку регіонів (областей). Масштабні іноземні інвестиції можуть або поглибити ці диспропорції, або нівелювати їх, якщо буде проводитися відповідна цілеспрямована інвестиційна політика. Показово, що за результатами оцінювання найбільш інвестиційно привабливими є провідні науково-промислові центри з розвиненою інфраструктурою – м. Київ і Київська область (1-ше місце), Дніпропетровська (2-ге місце), Донецька (3-тє місце), Харківська ( 4-те місце) та Запорізька (5-те місце) області. [1, c. 54] Основними завданнями залучення іноземних інвестицій в економіку України є поповнення дефіциту капіталу, що дозволяє оживити виробництво без інфляційних ускладнень, впровадження сучасних технологій і менеджменту в економіку країни для підвищення конкурентоспроможності, забезпечення динамічного функціонування ринку капіталу з метою інтеграції національної економіки у світову економіку. [3, c. 76] Інвестиції вкладаються в різні сфери діяльності та з кожним роком збільшуються, зокрема, за даними Державного комітету статистики України, у 2009 році обсяги інвестицій в основний капітал зросли проти відповідного періоду минулого року на 10,4 % і склали 34,1 млрд. грн. Найбільше збільшення інвестиційної активності зафіксовано у сфері наземного транспорту (179 %), оптової торгівлі (158 %), торгівлі автомобілями (153 та будівництві (144 %). Разом із тим, у сферах водного й автомобільного транспорту, пошти та зв'язку і деяких інших інвестиційна активність сповільнилася. Основними джерелами капітальних інвестицій були власні кошти підприємств і організацій (63 % від загального обсягу), а також кредити банків та інші позики (14,5 %). За рахунок коштів державного та місцевих бюджетів освоєно 1 млрд. 818 млн. грн., що складає 4,7 %. [8] Оскільки надходження іноземних інвестицій є однією з умов виведення української економіки з кризи, тому необхідно стимулювати приплив іноземного капіталу. Для цього можна використати такі методи: допомога у зборі інформації про інвестиційні можливості як усієї країни, так і в розрізі окремих регіонів і галузей економіки; надання можливості формувати зручну схему фінансування проектів, виділення землі та ін.; протекціоністські тарифи на товари, що конкурують з тими, що виробляє іноземний інвестор. [2, c. 138] Також джерелами інвестиційних ресурсів можуть виступати власні джерела суб’єктів господарювання і розглядаються як найбільш надійне джерело. Слід відмітити, що в соціально-економічних умовах, які склалися в Україні на сьогодні, фінансування інвестицій із власних джерел підприємств ускладнене внаслідок їх обмеженості. Низький рівень менеджменту і фінансові чинники не дають можливості українським підприємствам формувати власний інвестиційний потенціал. В країнах з розвинутою економікою значним резервом інвестиційних ресурсів є заощадження фізичних осіб. Однак і це джерело інвестування в Україні є маловірогідним внаслідок низького рівня довіри населення до кредитних установ та внаслідок суттєвого зниження його доходів. [4] Економічні реформи, що відбуваються протягом 10-15 років в Україні, вимагають значних довгострокових вкладів капіталу, тобто фінансових інвестицій. На сьогоднішній день в Україні інвестиційна активність внутрішніх та зарубіжних інвесторів значно стримується внаслідок несприятливого інвестиційного клімату, який спричинений рядом зовнішніх та внутрішніх факторів. Серед основних факторів, що стримують активність інвестиційних процесів виділяють наступні: • зниження фінансових можливостей бюджетів усіх рівнів, а також господарюючих суб’єктів та населення; • недосконалість і часті зміни законодавчої і нормативно-правової бази; • слабка розвиненість фондового ринку і ринку капіталів; • відсутність системи страхування ризику інвесторів; • нестабільна політична ситуація в країні. Одним із чинників призупинення інвестиційної діяльності є спрямування основної частини бюджетних коштів на погашення зовнішнього державного боргу та фінансування соціальних видатків. Для активізації інвестиційного процесу на Україні також необхідна структурно-інноваційна перебудова економіки держави, яка потребує: створення сприятливого інвестиційного клімату; становлення фондового ринку; удосконалення фінансово-кредитної системи; реформування відносин власності; прискорення процесу приватизації. [5, c. 65] Україна також здійснює вклад капіталу у економіку країн світу. Обсяги прямих інвестицій з України з урахуванням даних Національного банку України складають 6191.2 млн. дол. США. Зокрема на Кіпр – 5772,2 млн. дол., у Російську Федерацію – 141,5 млн. дол., у Польщу – 47,7 млн. дол., у Грузію – 32,7 млн. дол., у Латвію – 32,6 млн. дол., у Казахстан – 27,7 млн. дол., на Британські острови – 20,8 млн. дол., в інші країни – 115,6 млн. дол. [6] Отже, проаналізувавши стан інвестиційної діяльності в Україні, можна стверджувати, що в останні роки темпи росту інвестиційної діяльності в Україні знизились. Основними чинниками скорочення обсягів інвестування стали: правові, законодавчі, податкові, грошово-кредитні, страхові та інші внутрішні фактори економіки, на які свій вплив здійснила несприятлива фінансова кон’юнктура в світі. З розвитком світової економіки мотивація інвесторів ускладнюється, умови залучення інвестицій та механізми їх використання розгалужуються, боротьба країн на ринку капіталів гострішає. Тому для формування ефективної інвестиційної політики України необхідно враховувати особливості, тенденції та мотиви міжнародного руху капіталів. Список використаних джерел: 1. Борщ Л.М. Інвестування: теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 470 с. 2. Данилишин Б.М. Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів: [монографія] / Данилишин Б.М., Корецький М.Х., Дацій Н.В. – Ніжин: ТОВ Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. – 204 с. 3. Егоров П.В., Терещенко Э. Ю. Стратегическое управление иностранных инвестиций в економику Украины: монография. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2005. – 168 с. 4. Івахненко І.С. Інвестиційна діяльність в Україні: сучасний стан та можливості її активізації / Івахненко І.С.// Інвестиції: практика та досвід. – 2010. - №2. – с. 7-9. 5. Хрущ И.А. Інвестиційна діяльність: сучасні стратегії та технології. – Хмельницький: ХНУ, 2004. – 309 с. 6.http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npndfi/2008_2/Statti/082-089%20Mital.pdf 7. http://www.info-library.com.ua/books-text-1360.html 8. http://uk.wikipedia.org/wiki/ 9. http://www.zaxid.net/newsua/2010/5/17/143501/
та будівництві (144 %). 
