Сучасний стан економіки України характеризується значним руйнуванням основних елементів інвестиційного потенціалу. Нераціональне використання природних ресурсів, відсутність належної соціальної політики, несформованість умов для науково-технічного розвитку країни, непродумане використання механізмів, методів та організаційних форм залучення робочої сили до системи господарських відносин призвели до фактичного розпаду продуктивних сил, не забезпечення належного відтворення їх елементів.
Для досягнення стабільного соціально-економічного розвитку економіка України потребує нарощування інвестиційних ресурсів, послідовного збільшення частки капітальних вкладень у валовий внутрішній продукт, оптимізації напрямів їх вкладення та поліпшення структури інвестиційних джерел.
Забезпечення сталого економічного зростання можливе лише на основі таких компонентів економічного потенціалу: фіскального, бюджетного, регіонального, грошово-кредитного, інституціонального та інноваційного. При цьому вирішальним фактором піднесення є мобілізація внутрішніх заощаджень в інвестиційний потенціал. Іноземні інвестиції при цьому виконують роль допоміжного джерела структурної перебудови економіки.
Підвищення ефективності інвестиційних процесів та поліпшення інвестиційного клімату є одними з основних напрямів державної політики на сучасному етапі. Таким чином, нині існує актуальна необхідність дослідження проблем, пов’язаних із впливом інвестицій, інвестиційного потенціалу та процесу його використання на розвиток економічної системи та держави в цілому.
Серед робіт вітчизняних вчених щодо дослідження інвестиційного потенціалу України є праці таких економістів, як Задоя А., Лукінова І., Беседіна В., Музиченка А., Фролової Г.І., Вісящева В., Геєця В., Борщ Л., Петрової В., Гаврилюка О., Малютіна О. та інших.
Мета даної статті полягає у дослідженні проблем формування та шляхів розвитку інвестиційного потенціалу економіки держави.
Об’єктом дослідження є інвестиції та інвестиційний потенціал України.
ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОХОПЛЮЄ УСІ СФЕРИ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА – МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА І СОЦІАЛЬНУ. РОЗГЛЯД ЕКОНОМІЧНОЇ РОЛІ ДЕРЖАВИ У ВИРІШЕННІ ЦІЄЇ ПРОБЛЕМИ МАЄ ПРИНЦИПОВЕ ЗНАЧЕННЯ. РАНІШЕ ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ БУЛА СПРЯМОВАНА НА ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ШЛЯХОМ КАПІ¬ТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ У НАРОДНЕ ГОСПОДАРСТВО. У РИНКОВИХ УМОВАХ ІНВЕСТИЦІЯМИ Є ВСІ ВИДИ МАЙНОВИХ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ, ЯКІ ВКЛАДАЮТЬСЯ В ОБ'ЄКТИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ТА ІНШИХ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ, ВНАСЛІДОК ЧОГО СТВОРЮЄТЬСЯ ПРИ¬БУТОК АБО ДОСЯГАЄТЬСЯ СОЦІАЛЬНИЙ ЕФЕКТ. ІНВЕСТИЦІЇ СПРАВЛЯЮТЬ ВИРІШАЛЬНИЙ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ТЕМПІВ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ І ДОБРОБУТУ НАСЕЛЕННЯ КРАЇНИ, ЩО, У СВОЮ ЧЕРГУ, БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПОВ'ЯЗАНЕ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ОПТИМАЛЬНОГО СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ НАГРОМАДЖЕННЯМ І СПОЖИВАННЯМ [9, С.12].
Академік І. Михасюк також зазначає, що інвестиції – це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Такими цінностями можуть бути: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно; майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної інформації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва; права користування землею та інші цінності [5].
На думку С. М. Чистова, важлива роль в організації інвестиційної діяльності належить державі. Державна інвестиційна політика — це комплекс правових, адміністративних, економічних заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів.
В. Ф. Беседін визнає, що інвестиції потрібні підприємствам і організаціям для переходу до нормальної господарської діяльності, для переозброєння виробництва, підвищення якості продукції [2].
На теперішній час в Україні створено законодавчу базу в сфері регулювання інвестиційної діяльності, яка поступово вдосконалюється з метою досягнення більшого притоку інвестицій та підвищення ефективності їх використання. Інвестиційну діяльність регулює Закон України «Про інвестиційну діяльність». Крім того, Законом України «Про режим іноземного інвестування» для іноземного інвестора в Україні встановлено національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, тобто рівні умови діяльності з вітчизняним інвестором. Вказаним Законом іноземним інвесторам даються державні гарантії захисту їх капіталовкладень.
Інвестиційний потенціал України полягає в її географічних і кліматичних особливостях, а також обсязі внутрішнього споживчого ринку, в рівні кваліфікації вітчизняних трудових ресурсів та можливостях національних базових галузей (металургійний, машинобудівний, хімічний та агропромисловий комплекси). Розташування між багатою ресурсами Росією і Об’єднаною Європою, зацікавленою в стабільному доступі до цих сировинних ресурсів і в той же час місткими ринками збуту, дає українській державі унікальні можливості для створення потужних транспортних коридорів, що зв’язують Захід і Схід. Рішення подібного комунікаційного завдання може автоматично привернути мільярди інвестицій у вітчизняну економіку. Єдине, що для цього потрібно, — це внутрішня політична стабільність, стійкі, прагматично взаємовигідні відносини з РФ, ЄЕС та іншими країнами, а також законодавство, що захищає інтереси інвестора від свавілля місцевих чиновників і рейдерських атак. Без цих умов ніхто не вкладатиме значні капітали в побудову на території України транс’європейської логістичної системи.
Характеризуючи сучасний стан інвестицій в Україні, можна зазначити, що на даний момент наша держава не здобула серйозних досягнень у забезпеченні національної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості. При розрахунку індексу глобальної конкурентоспроможності України, беручи до уваги розвиток таких економічних параметрів, як інституції, інфраструктура, макроекономіка, охорона здоров’я, освіта, ефективність ринків, технологічне оснащення, бізнесове середовище та інноваційну сферу, наша держава, згідно з оцінкою Всесвітнього економічного форуму, що міститься у «Глобальному звіті про конкурентоспроможність 2007–2008», знизилася з 69-ї до 73-ї позиції із 131 країни світу. Падіння рейтингу України пов’язано з низькою продуктивністю економіки. На жаль, ці тенденції зберігаються і до сьогоднішнього дня. Крім того, голова представництва Telenor Group в Україні, президент Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА), член Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів України вважає, що інвестиційний клімат в Україні не можна назвати сприятливим. Основна проблема України у тому, що тут складно вести бізнес. Адже залученню іноземних інвестицій перешкоджають політична нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, через що Україну віднесли до групи країн з найбільшим інвестиційним ризиком [3, с. 70-75].
Серед причин непривабливості українського інвестиційного клімату називають повільні темпи реформування й економіки, й законодавчої бази, а також нераціональний розподіл внутрішніх інвестицій - приватних і державних, високі податки, надмірне регулювання та заполітизованість економіки.
Недостатнє інвестування веде до втрати конкурентоспроможності національної економіки, занепаду основних фондів, спаду виробництва та збільшення собівартості продукції, що, в свою чергу, обумовлює загострення проблеми інвестиційних ресурсів, відтак — подальше недоінвестування. Так, за січень-червень 2009 року за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 1322,6 млн. грн. інвестицій в основний капітал, що на 35,6 % менше січня-червня 2008 року [4]. З наведених показників можна зробити висновок, що інвестиційна сфера України характеризується низькими темпами освоєння капіталовкладень.
Отже, на нашу думку, для України дуже необхідним є формування власного інвестиційного потенціалу і повноцінного процесу відтворення виробничих фондів. Підготовку та реалізацію заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату і залучення іноземних інвестицій потрібно здійснювати за такими етапами:
1) дослідження інвестиційного потенціалу України;
2) вибір пріоритетних галузей та технологій;
3) розробка способів залучення інвестицій;
4) реалізація розробленої політики та контроль за її виконанням
Одним з головних передумов успішної інвестиційної діяльності є низький рівень інфляції та передбачуваність рівня цін в економіці. Для цього необхідні, по-перше, контроль за доходами та видатками бюджету, а по-друге, розв'язання проблем боргового тягаря. Також доцільно було б розробити механізм переливу фінансових ресурсів з галузей, де вони є у відносному надлишку, у галузі, де є потреба в капіталі.
Також важливого значення набувають програми реструктуризації банківської системи, оскільки капітал українських банків становить приблизно 10 % від ВВП. Приплив інвестиційних капіталів через банківський сектор може позитивно вплинути на зростання і розвиток української економіки за рахунок присутності іноземних банків на вітчизняному ринку [6, c.70-72].
Значним кроком на шляху до створення сприятливого інвестиційного клімату, збільшення притоку інвестиційних коштів має бути реформування податкової системи. Так, у 2007 році затверджено Концепцію реформування податкової системи (розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.02.2007 р. № 56).
Інвестиційний потенціал України характеризується високою неоднорідністю, тому інвестиційну політику необхідно проводити виходячи з можливостей і потреб розвитку кожного регіону. Так, у Західному регіоні ефективними можуть бути виробництва з використанням місцевих природних ресурсів (сірки, калійної солі, нафти, газу), а також розвиток мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів. У Донецько-Придніп-ровському регіоні потрібні реконструкція й технічне переобладнання шахт, металургійних і технічних виробництв на базі безвідходних, маловідходних та екологічно чистих технологій. У Південному регіоні найбільш вигідними є реконструкція та технічне переоснащення портового господарства, розвиток виробництва обладнання для харчової та консервної промисловості, розширення мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів. На територіях, забруднених унаслідок аварії на ЧАЕС, поряд із запровадженням унікальних наукових досліджень, необхідно використовувати найновітніші технології та здійснювати комплекс заходів з їх екологічного, економічного та соціального відродження [10, c.101].
Для стимулювання внутрішніх інвестицій, які є також невід'ємною складовою інвестиційної привабливості України, є виправданим надання пільг малому та середньому бізнесу, запропонування до реалізації вже розроблених інвестиційних проектів, що потребує створення спеціальних інформаційно-економічних підрозділів на рівні регіонів.
Важливо підвищити ефективність діяльності антимонопольних органів України, оскільки спостерігається тенденція до створення «регіональних монополій». Водночас укрупнення експортоорієнтованих компаній у металургійній та хімічній галузях дозволило б їм знизити витрати і посилити вплив на формування світової ціни на їх продукцію.
Досвід розвинутих країн показує, що найважливішу роль у процесах інве¬стування відіграє фондовий ринок, активне функціонування якого сприяє за¬лученню, концентрації та перерозподілу інвестиційних ресурсів на користь перспективних галузей економіки та окремих підприємств. На жаль, сьогоднішній стан фондового ринку регіонів України не відповідає тій ролі, яку він має відігравати у створенні сприятливого клімату, тобто сприяти підвищенню ділової активності в регіоні. Тому доцільно розробити багатопланову програму щодо розвитку регіональ¬ного фондового ринку, створення і функціонування інвестиційно-позикової системи, яка б мобілізувала вільні грошові ресурси населення, підприємниць¬ких структур області, зовнішніх інвесторів, а також міжрегіонального співро¬бітництва для інвестування регіональних проектів.
Крім того, для збільшення розміру інвестицій слід істотно підвищити роль амортизаційних відрахувань, ефективно використовувати прискорену амор¬тизацію. Для зміни структури перехідної економіки України та забезпечення її достатніми інвестиціями, при обмежених внутрішніх ресурсах, необхідно створювати сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій, привер¬нувши особливу увагу до прийняття законодавчих документів [9, c.15].
На сучасному етапі господарського розвитку потужним джерелом інвестиційних ресурсів є кошти фінансових посередників, оскільки саме фінансові інститути забезпечують ефективне аку¬мулювання тимчасово вільних фінансових ресурсів. Ефективно функціонуюча система фінансових інститутів пози¬тивно впливає на прискорення темпів економічного розвитку держави шля¬хом формування конкурентоспроможного інвестиційного потенціалу. Розви¬нута система фінансових інститутів формує потужній фінансовий ринок, який, у свою чергу, є складовою процесу інвестиційного забезпечення еконо¬мічного розвитку та виступає базовим інститутом фінансової системи [1, c.190-195].
Досить позитивним моментом є те, що необхідність поліпшення інвестиційного клімату усвідомлюється і урядом, і Президентом України. Це одне з пріоритетних завдань економічної політики держави, про що свідчать затвердження концепції Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2008-2011 роки і створення Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів України, до складу якого входять представники провідних компаній.
В Україні існує ряд передумов для залучення інвестицій:
- вона становить один з найбільших ринків в Європі, який характеризується великим, з точки зору природних і людських ресурсів, потенціалом, що, у свою чергу, значно підвищує інтерес до неї з боку світових ТНК, яким для збільшення своїх капіталів необхідно шукати нові ринки збуту своїх товарів;
- інтерес інвесторів до гірничодобувної промисловості, сільського господарства, хімічної промисловості та металургії може бути використаний для залучення коштів у ці найперспективніші галузі.
Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, вкладених в Україну, на 1 січня 2010 р. склав 40 млрд 026,8 млн дол., що на 12,4% більше обсягів інвестицій на початок 2009 р. та в розрахунку на одну особу становив 872,6 дол. Чистий приріст прямих іноземних інвестицій в економіку України у 2009 р. становив 5 млрд 634,6 млн дол., що становить 51,6% надходжень 2008 р., за даними Держкомстату [7].
Пріоритетними напрямками для залучення й підтримки стратегічних інвесторів можуть бути ті, де Україна має традиційні виробництва, володіє необхідним ресурсним потенціалом і формує значну потребу ринку у відповідній продукції: тракторо-, комбайно-, авіа-, та ракетобудування, нафтогазовидобування, замкнений цикл виробництва палива для АЕС, розвиток енергогенеруючих потужностей, переробка сільгосппродукції, транспортна інфраструктура, виробництво легкових та вантажних автомобілів, запровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій.
Також пріоритетним напрямком є здійснення інвестування в потенціал працівників, внаслідок чого відбувається збільшення чисельності людей, які здійснюють економічні відносини, міграція трудових ресурсів, прискорення руху транспортних засобів, удосконалення засобів комунікацій, посилення конкуренції, що в свою чергу призведе до появи нових товарів, технологій, підприємств, до стрімкого розвитку НТП [8, c.10].
На наш погляд, у випадку встановлення в країні політичної стабільності, економіка України може вважатися сферою, сприятливою для іноземного інвестування, що визначається наявністю певних необхідних для цього передумов: розвинутої ринкової і транспортної інфраструктури, вигідного географічного розташування, сприятливих для сільського господарства кліматичних умов та ґрунтового покриву, кваліфікованої і відносно дешевої робочої сили, насиченості продовольчого і ресурсного ринків.
В умовах перехідного періоду в Україні потрібна державна стратегічна програма іноземного інвестування з чітким контролем з боку уряду за його дотриманням і за недопустимістю вивозу капіталу за кордон у результаті реалізації інвестиційних проектів. Контроль за напрямами і дотриманням пріоритетів в іноземному інвестуванні — прерогатива держави. Пріоритет у такій програмі повинен надаватись інноваційним інвестиціям.
Незважаючи на низку негативних факторів, які стримують приплив іноземного капіталу (політична нестабільність, інфляція, недосконалість законодавства, тощо), за останні декілька років надходження прямих іноземних інвестицій до української економіки суттєво збільшилися, тому можна прогнозувати надходження інвестиційних коштів у розмірі, принаймні, не менше ніж у попередні роки. Є обґрунтовані сподівання, що національному бізнесу нарешті вдасться довести міжнародній інвестиційній спільноті, що перспективи та вигоди інвестування в Україну значно перевищують існуючі ризики. В свою чергу, збільшення обсягу інвестицій в економіку України забезпечить прискорення соціально-економічного розвитку регіонів та пріоритетних галузей виробництва.

Список використаних джерел:
1. Бережна І.Ю. Вплив фінансових інститутів на формування інвестиційного потенціалу // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №9 (99). – С.190-195.
2. Беседін В. Ф. Регулювання інвестиційної діяльності / В. Ф. Беседін, А. С. Музиченко // Формування ринкових відносин в Україні. — 2003. — № 3. — С. 30–41.
3. Гаврилюк О. В. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України // Фінанси України. — 2008. — № 2 (147). — С.68-81.
4. Інвестиції в основний капітал : Офіційний сайт Державного комітету статистики України. — Режим доступу : http: //www.ukrstat.gov.ua.
5. Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність :Навч. посібник / Т. В. Майорова. — Київ : Центр навчальної літератури, 2004. — 376 с.
6. Малютін О. К. Концепція поліпшення інвестиційного клімату в Україні // Фінанси України. — 2008. — № 11 (156). — С. 65-74.
7. Обсяг іноземних інвестицій в Україну виріс на 12% за 2009 рік [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://project.ukrinform.ua/investment/16281/
8. Сардак С.Е. Перспективні форми інвестування в людський потенціал на вітчизняних підприємствах // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. - №22. – С. 9-11.
9. Федоренко В.Г. Інвестиції та економіка України // Економіка України. – 2007. – №5. – С. 12-16
10. Шосталь С.О. Джерела та напрями залучення інвестицій в економіку України // Економіка та держава. – 2009. - №9. – С. 89-91.