Наук. кер.-Іванович О.С., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНЕУ м.Чернівці
Іноземні інвестиції як перспективне джерело фінансування інноваційної діяльності
Інноваційна діяльність відіграє визначальну роль у економіці будь-якої країни. Економічно розвинені держави світу приділяють належну увагу її фінансуванню. В Україні, на жаль, спостерігаються негативні тенденції у розмірах державних асигнувань на інноваційну діяльність, що у свою чергу зумовлює певну залежність від іноземного інвестування. Серед завдань, які пропонує для вирішення українському суспільству світовий ринок, системні рішення, які є необхідними для економічних проривів в інноваційній сфері, є найважливішими. Характерними рисами ринкової економіки є динамічність економічного середовища, постійна зміна зовнішніх чинників, що визначають політику підприємства, зміна конкурентних цін на продукцію, коливання курсів валют, інфляційне знецінення засобів господарюючого суб’єкта, поява конкурентів, що надають продукцію ідентичну або таку, яка перевершує за якістю. Для підтримки конкурентоспроможності підприємства і його частини ринку збуту, підприємству постійно необхідно проводити реконструкцію виробничих потужностей, оновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробничої потужності, освоєння нових видів господарської діяльності. Інтерес до дослідження сучасних інноваційних процесів в економіці країни, визначається значенням технологічного розвитку як чинника конкурентоспроможності підприємств зокрема, і України в цілому. Комплекс певних технічних, виробничих, організаційних, маркетингових, інформаційних операцій становить інноваційний процес, який і припускає їх розвиток, а конкуренція одночасно є потужною силою інноваційної діяльності. Інновацію тут слід розуміти в широкому значенні, враховуючи ідеологію рішень, освоєння ресурсу ідей в економічній, науковій та виробничих сферах, просування інноваційної ідеології у сфері прийняття державних рішень та організації практичної реалізації. Діяльність в окремих напрямах інноваційної ідеології, управління інноваційними проектами на суспільно-державному рівні. Актуальність даної теми визначається, насамперед, необхідністю детального наукового дослідження проблеми інвестування інноваційної діяльності чим і займалося чимало вітчизняних та зарубіжних вчених(Б.П.Щукін, І.П.Мойсенко, Л.І.Михайлова, П.Л.Микитюк, М.П. Гречан, Н.В.Гаман та ін.). Мета даного дослідження – з’ясування особливостей впливу іноземного інвестування інноваційної діяльності на розвиток економіки України. Об’єктом дослідження є інвестування інноваційної діяльності ,як одного з головних рушіїв розвитку економіки зокрема та суспільства в цілому. [1, С. 263]. Предметом даного дослідження є чинники, складові та визначені умови на оцінку впливу іноземного інвестування на інноваційну діяльність в Україні. Інвестиційна діяльність – важлива складова економічного життя, адже саме вона сприяє ефективному, успішному розвитку економіки будь-якого типу. Останнім часом в Україні дуже гостро постає потреба у великих іноземних інвестиціях. У більшості країн (США, Німеччині, Франції, Великій Британії) каталізатором інвестиційної активності став саме іноземний капітал, який відіграв активну роль у розвитку та структурній перебудові економіки. До факторів, що визначають динаміку іноземних інвестицій належать: – внутрішня політична стабільність; – характер та темпи здійснення ринкових реформ; – стабільність економічного законодавства; – гарантії недоторканості приватної власності та закордон¬них вкладень; – сприятливі зовнішньоекономічні умови [2, С.452]. Іноземні інституційні інвестори в Україні представлені міжнародними фінансово-кредитними інституціями, фондами та банками. Найбільш впливовою міжнародною валютно-кредитною системою, потенційним інвестором інноваційної діяльності є група Світового банку, яка включає Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Міжнародне агентство розвитку (МАР), Міжнародне інвестиційне гарантійне агентство (МІГА) [3, С.152]. Діяльність іноземних інвесторів на території України регулюється Законами України "Про іноземні інвестиції", "Про державну програму заохочен¬ня іноземних інвестицій в Україну", "Про правовий статус іноземців" ДКМ "Про режим іно¬земного інвестування". Згідно з законодавством України, іноземні інвестори можуть здійснювати прямі реальні чи портфельні інвестиції у таких формах, як: – часткова участь іноземних інвесторів у підприємствах України; – створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам; – придбання діючих підприємств; – придбання рухомого та нерухомого майна [4, С.98]. Важливо зазначити, що в Україні розроблено законодавство про іноземні інвестиції, що містить понад 100 різних правових і нормативних документів (законів, постанов, указів, положень тощо). До них належить також прийнятий у квітні 1996 р. Закон України "Про режим іноземного інвестування". У ньому є позитивні моменти, пов'язані з особливостями режиму іноземного інвестування, чітким визначенням видів іноземних інвестицій і їх форм, а також системи державних гарантій захисту іноземного капіталу. Для іноземних інвесторів на території України запроваджено національний режим інвестиційної й іншої діяльності. На сучасному етапі недоліком законодавчої бази України, котра визначає процес іноземного інвестування є невизначеність процесів іноземного кредитування, створення кредитних співтовариств, концесій, надання прав власності на землю; не опрацьовано також механізми державного страхування іноземних інвестицій, створення страхових фондів. І хоча нині вживають певних заходів щодо створення автоматизованої інформаційної системи оперативного пошуку іноземних інвесторів, нинішня ситуація, що склалася в економіці України, відрізняє той факт, що за наявності в країні значних фундаментальних і технологічних наробіток, відбувається зниження активності інноваційної діяльності, пов’язаної передусім із браком власних коштів у підприємств і обмеженістю бюджетного фінансування. Вирішення наявної на сьогодні проблеми збільшення обсягів вітчизняного виробництва можна зумовити двома чинниками: збільшенням купівельної спроможності підприємств і населення і зростанням конкурентоспроможності товарів вітчизняного виробника на внутрішньому і зовнішньому ринках. Інноваційний шлях розвитку економіки якраз і забезпечує цю конкурентоспроможність шляхом постійного оновлення технологій, товарів і послуг різноманітного призначення, стабілізацією і розширенням ринків збуту, ефективним використовуванням науково-технічного потенціалу і стимулюванням його зростання. В активізації інноваційної діяльності дуже зацікавлений підприємець, адже це випуск нових і конкурентоздатних видів товарів, який дає йому гарантований прибуток, швидке повернення вкладених коштів, накопичення вільного капіталу і можливість його вкладення у розширення виробництва; працівник, адже це – нові робочі місця, гарантована і своєчасно виплата заробітної плати; споживач – він отримує доступ до нових видів товарів із кращими споживацькими якостями; і нарешті – держава, оскільки розвиток інноваційної діяльності це збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів, надходження до держави іноземного капіталу у вигляді прямих інвестицій. [5, С.255]. Ще виходом із цього становища, на наш погляд, може бути обґрунтування раціональної інвестиційної політики, у якій чільне місце посядуть система державного регулювання й реформування структури власності на основі приватизації та концепція технічного переустаткування промислового виробництва із залученням коштів іноземних інвесторів. Досягти зазначених цілей можна за умови розробки й реалізації вітчизняної стратегії залучення іноземного капіталу. Особливо нагальним і виваженим має бути розв'язання проблеми залучення іноземних інвестицій у період важкої економічної кризи в Україні. При цьому дуже важливо зацікавити зарубіжних партнерів, знайти баланс наших та їхніх інтересів, реалізувати проекти, які економічно вигідні вітчизняним і закордонним партнерам. Отже, економічне зростання країни значною мірою залежить від іноземного інвестування інноваційної діяльності, яке на шляху реалізації інновацій бере на себе основний ризик від їх упрова¬дження. Завдання держави – створити сприятливий клімат для припливу іноземних інвестицій в інноваційну діяльність, організовуючи зокрема різноманітні організаційні структури підтримки іноземного інвестування інноваційної діяльності. Вдосконалення законодавства також сприятиме прискоренню інноваційних процесів, швидшому опануванню суспільством результатами інноваційної діяльності. Ефективність застосування інвестицій значною мірою залежить не лише від інвесторів та одержувачів інвестицій, а й від держави, зокрема від влади. Основні цілі залучення іноземних інвестицій у різні сфери вітчизняної економіки – це структурна перебудова промислового комплексу, сприяння досягненню сучасного технічного рівня розвитку на основі нових технологій, подолання залежності економіки країни від імпорту. Сприятливі умови для творчої праці та оперативного впровадження наукових результатів у виробниц¬тво скорочують цикл «наука – техніка – виробництво», прискорюючи тим самим економічний розвиток регіонів і суспільства загалом.
Список літератури 1. Інноваційний менеджмент: навчальний посібник / Валентина Стадник, Микола Йохна. – К.: Академвидав 2006. – 463 с. 2. Інвестиційно-інноваційна діяльність: теорія, практика, досвід: монографія / М.П.Денисенко [та ін.]; За ред.: М.П.Денисенка, Л.І.Михайлової. – Суми: Університетська книга, 2008. – 1049 с. 3. Інноваційний менеджмент: навчальний посібник / Петро Микитюк; Міністерство освіти і науки України. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 349 с. 4. Інноваційний менеджмент: навчальний посібник / Л.І.Михайлова, С.Г.Турчіна. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 247 с. 5. Інноваційний менеджмент: навчальний посібник / Н.В.Краснокутська. – К.: КНЕУ, 2003. – 503 с. 6. .
