Наук. кер. – Верстяк О.М. Чернівецький торговельно – економічний інститут КНТЕУ м. Чернівці
Діяльність інвестиційних банків в Україні: проблеми та перспективи розвитку.
Досвід країн з ринковою економікою свідчить, що створення стабільної й ефективної економіки можливо лише за умови функціонування банківського сектору. У сучасних умовах розвитку банківської системи в Україні швидкого вирішення потребують такі завдання, як підвищення концентрації банківського капіталу, використання можливостей іноземних банківських інвестицій, підвищення якості активів, зниження ставок на кредитні ресурси. Основне завдання даної роботи полягає в тому, що проблемою розвитку банківського сектору України є формування фінансово-економічного механізму реалізації інвестиційно-інноваційної моделі, яка потребує створення або удосконалення роботи цілого ряду фінансових інститутів, до яких перш за все належать банки. Дослідженнями даної тематики займалися такі науковці: Полотенко Д.В., Коваленко В.В., Олена Деревко, Олександр Бутенко, Олександр Кириченко. Банк виступає як основною ланкою, що постачає народне господарство додатковими грошовими ресурсами. Сучасні банки не тільки торгують грошима, вони водночас є аналітиками ринку. За своїм місцем в економічній системі банки найближче стоять до бізнесу, його потреб, його кон’юктури, що постійно змінюються. На 1 січня 2008 року в Україні фактично діяло 173 банки, в тому числі 16 банків із 100 % іноземним капіталом, їх загальний капітал становив 8,8 млрд євро (12,3 млрд дол. США) [1]. Водночас дуже актуальною проблемою стає створення і функціонування інвестиційного банкінгу. Перш за все, це пов'язано з неефективною робо¬тою українських комерційних банків: високі відсоткові ставки і короткі терміни кредитування, майже не фінансуються інноваційні та інвести¬ційні проекти. Банки не є активними гравцями на ринках капіталів, вони не беруть участі у міжнародних проектах. Основні прибутки банки отриму¬ють за рахунок короткострокового споживчого кредитування та підви¬щення банківських тарифів. Майже всі банки мають дуже низьку рента¬бельність активів у середньому - 1,5 %. Основною формою банківських інвестицій є фінансові інвестиції та вкладення капіталу у придбання нематеріальних активів, при цьому більшість банків недостатньо інвестують реальний сектор економіки України, що зумовлено їх неготовністю надавати значні й довгострокові кредити, нестійкістю функціонування виробничих підприємств, відсут¬ністю реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а від¬так — високими ризиками. На відміну від корпоративного інвестування, специфіка банківської інвестиційної діяльності значною мірою зумовлена характером і обсягом сформованої ресурсної бази. Банкам поки що не вдається залучати знач¬ні обсяги довгострокових ресурсів, що, своєю чергою, гальмує інвести¬ційну активність банків. Капітал банків в Україні на 1 січня 2008 р. ста¬новив 6,7 % ВВП, а середній термін зобов'язань — 5 місяців, чисті акти¬ви — 553,3 млрд грн, або 68,2 % ВВП. Однак за середнім обсягом активів українські банки відстають від банків розвинених країн: від десяти (США) до тисячі разів (Японія). Як наслідок, вкладення папери на 1 січня 2009 р. становили лише 8,2 % загальних активів банківської системи України [2, с.550]. За останні роки простежується тенденція до пере¬орієнтації банків із вкладень у цінні папери на інвестиції у цінні папери на продаж. Більшість інвестицій банків сьогодні здійснюється у формі кредитів. У 2008 році українські банки переваж¬но надавали кредити в поточну діяльність позичальників, їх частка перевищувала 90 % . Обсяги кредитів в інвестиційну діяльність були незначними, а їх частка на початок 2009 р. становила 9,9 % від загального кредитно-інвестиційного портфеля (КІП). В табл. 1 наведена структура інвестиційного портфеля першої п’ятірки українських банків станом на початок 2009р.[3]. Таблиця 1. Структура інвестиційно-кредитного портфеля станом на 1.01.09 млн. грн № з/п Банк КІП Частка, % Міжбанк. кредити Кредити юр.особ. Кредити фіз. особ. Цінні папери Всього 431976,42 100 42647,26 224143,4 140404,48 24781,64 1 Приватбанк 43004,47 9,955 3887,65 18232,03 18740,37 2144,42 2 РайффайзенБанк Аваль 37366,24 8,65 1124,97 17665,38 17146,02 1429,87 3 УкрСиббанк 30546,31 7,071 1526,37 10983,92 17047,29 988,73 4 Укрсоцбанк 24778,42 5 ,736 461,11 10214,22 12513,04 1590,06 5 Укрексімбанк 22931,05 5,308 441,22 19953,44 966,53 1569,86
Таким чином, причинами низької ефективності банківської системи України та її інвестиційної складової є такі дві групи чинників: 1) внутрішньобанківські, до яких належать недостатність ресурсів для проведення інвестиційних операцій, бажання банків максимізувати віддачу підвищенням процентної ставки за кредитами, високі вимоги банків до забезпеченості інвестиційних кредитів; 2) зовнішні, такі як високий рівень інфляції в економіці, система внутрішніх взаємних платежів, непрозорість ринку капіталу, недовіра до банківської системи з боку клієнтів, недосконалість законодавства, недостатня кількість платоспроможних позичальників. Вкладення банків у вітчизняну економіку здійснюється в основному у формі кредитів і вкладень у цінні папери, тому фінансові інструменти банківського інвестування поділено на дві групи: кредитні інс¬трументи інвестування; фондові інструменти інвестування. До кредитних інструментів інвестування належать: довгострокові інвестиційні кредити, лізингове кредитування, мікрокредитування, про¬ектне фінансування, іпотечні кредити та ін. До фондових інструментів інвестування можна зарахувати облігації внутрішньої державної пози¬ки, облігації місцевих позик, акції; корпоративні облігації, казначейсь¬кі забов'язання, депозитарні розписки, ощадні сертифі¬кати, заставні, іпотечні цінні папери, тощо. Довгострокове інвестиційне кредитування посідає чільне місце в ре¬алізації стратегії переходу від нинішньої залежної моделі роз¬витку економіки до орієнтованої, спрямованої на інновацій¬ний розвиток. Між тим в Україні в структурі кредитних портфелів банків частка інвестиційних кредитів є ще низькою, хоча за останні роки про¬стежується тенденція збільшення їх обсягів. Відсутність професійного регулювання розвитку інвестиційної діяль¬ності банків з боку держави компенсується реальною практикою, яку ре¬алізують, в основному, банки з іноземними інвестиціями. Найбільш ві¬домими гравцями на інвестиційному ринку України є ІНГ-банк Україна (Голландія), ОТР-Банк (Угорщина), Індексбанк (Агриколь банк Фран¬ція), УкрСиббанк, РайфайзенВанк Аваль (Австрія), Альфа-Банк (Росія). Так, в 2008—2009 рр. основними напрямками діяльності цих банків були: послуги організаціям з фінансового консультування; послуги андерайтингу; послуги платіжного агента. Розподіл послуг на окремі підрозділи — роботи з фізичними особами (населенням) і роботи з корпоративними клієнтами — є звичною практи¬кою організації діяльності для українських банків, оскільки саме таким чином організовано надання банківських послуг і в Україні. В узагальненому вигляді система надання інвестиційних послуг у зарубіжних банках (на основі практики п'яти найбільших банків США) представлена в табл. 2 [4, с.93]
Таблиця 2. № з/п Вид послуг Характеристика послуг 1 Інвестиційний банкінг Андерайтинг для органів державної влади, органів місцевої влади, корпорацій, обслуговування угод із злиття поглинання; інвестиційний консалтинг 2 Брокерські послуги Ринок акцій, ринок цінних паперів з фіксованим відсотком, іпотечний ринок і ринок нерухомості, товарний ринок 3 Послуги інвести¬ційного менедж¬менту Створення та управління фондами різних типів, довірче управління для населення, довірче управ¬ління для професіональних інвесторів 4 Сервісні послуги Кредитна підтримка інвесторів, кредитна підтримка емітентів, проведення валютно-обмінних операцій, розрахунково-клірингове обслуговування, страху¬вання, аналітична підтримка
Виділяючи основні напрями інвестиційних послуг зарубіжних бан¬ків, слід звернути увагу на те, що головною умовою для їх інвестиційної діяльності є чіткий розподіл таких напрямків банківського бізнесу, як брокерські послуги та послуги андерайтингу. Ця вимога спрямована на те, щоб обмежити можливості шахрайства; брокери рекомендують клієн¬там купувати саме ті цінні папери, за андерайтинг яких відповідає конкретний банк (банківський холдинг Більшість американських інвестиційних банків до послуг інвестиційного банкінгу відносять андерайтингові послуги, послуги з проведення злиття і поглинання, інші консультаційні послуги, які надаються и корпоративним клієнтам та урядам. При цьому американські інвестиційні банки не відмовляються від надання брокерських, кредитних та я розрахункових послуг. Практика функціонування інвестиційного ринку України свідчить, що поряд з інвестиційною діяльністю банків формується і вже активно працює так званий інституційний (небанківський) сектор інвестицій, який в 2008 р. почав активну боротьбу за фінансові ресурси населення, що не є позитивом для розвитку економіки України в цілому. Це поки що, на жаль, тільки перерозподіл, а не ефективне використання і залу¬чення фінансових ресурсів внутрішнього ринку [5, с.24]. До інституційних інвес¬торів відносять фінансові та інвестиційні компанії, інститути спільного інвестування, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії. В 2008 р. кількість фінансових компаній становила 125 із загальним розміром активів 435,9 млн грн; інвестиційних фондів було 519, з них 10 — відкриті, 25 — інтервальні, 3 — закриті диверсифіковані, 410 — венчурні; небанківські кредитні установи — 790, в тому числі 765 — кредитні спілки, 4 — інші кредитні установи та 14 юридичних осіб публічного права; система недержавних пенсійних фондів на¬раховує понад 80 структур, а страхових компаній зареєстровано 461[6, с.80]. Крім того, в країні функціонувало 32 608 акціонерних товариств, з яких 40 651 відкритих і 21 501 закритих. На ринку цінних паперів кількість професійних учасників становила 1648, а обсяг торгів на ринку цінних паперів в IV кварталі 2008 р. перевищував 150,2 млрд грн. Найбільш ак¬тивними на інвестиційному ринку є компанії, створені банківськими структурами, або ті, які тісно з ними співпрацюють. Суттєвим чинником формування інвестиційних банків в Україні є інтенсифікація розвитку страхового бізнесу і недержавного пенсійного забезпечення. На 1 січня 2009 р. в Україні діяла 461 така установа. За¬гальний обсяг страхових витрат компаній становив у 2006 р. майже 14 млрд грн, в т. ч. 8,7 млрд грн — чисті виплати. Сума чистих активів становила приблизно 7,5 млрд грн. В табл. 3 наведені дані по п'яти стра¬хових компаніях України, страхові платежі яких в 2009 р. були найбіль¬шими.[6, с.78] Таблиця 3. Аналіз діяльності п'яти страхових компаній України в 2009р., млн грн № з/п Страхова компанія Страхові платежі Активи Структурний фонд Власний капітал Страхові резерви 1 Лемма 298 822 1 255169 550 000 878 954 207 424 2 Дженералі Гарант Страхування 217502 318 498 30 172 76 587 187 923 3 Інго Україна 187 868 213 054 58 438 70 345 140 889 4 Українська страхова група 90 731 215"727 100 000 95 342 89198 5 Вексель 89 762 191 309 33 000 13 025 72 351
Страхова діяльність належить до найприбутковіших видів світового бізнесу. Так, в 2009 р. сім страхових компаній входили до списку 50 най¬більших компаній світу. Щорічний світовий обсяг страхових послуг наближається до 2,5 трлн дол. США . Страхові компанії поки не стали активним інституційним інвестором на ринку корпоративних облігацій — їх частка незначна, трохи більше 1 %. Крім того, вітчизняні страховики активно інвестують свої резерви в акції з високим ризиком. Як показує світовий досвід, стратегічним напрямком інвестування страховими компаніями є корпоративні облігації та портфельні інвестиції. Головною проблемою НПФ є їх незнач¬на ресурсомісткість. Це обумовлено кількома причина¬ми. Перша і головна — це недовіра населення до фінансових структур в цілому, а друга — дуже низький рівень платоспроможності населення України. Проте світовий досвід показує, що недержавні пенсійні фонди мають стати надійним джерелом додаткової пенсії для людини і потуж¬ним локомотивом інвестиційного банкінгу. Необхідно підкреслити, що сьогодні в Україні немає статистики в га¬лузі інвестування, що не дозволяє зробити глибокий аналіз щодо питань надання інвестиційних послуг. Надання інвестицій¬них послуг на досвіді окремих банків та інвестиційних компаній показа¬ло, що найбільш розвинений напрямок — це надання брокерських по¬слуг. У стадії розвитку перебувають послуги щодо проведення андерайтингу і операцій злиття та поглинання; перспективними є послуги інвес¬тиційного менеджменту (довірчого управління активами професіональ¬них учасників фінансового ринку та активами приватних осіб). Аналіз діяльності основних учасників інвестиційного ринку України показує, що для вирішення проблеми інтенсифікації інвестиційних процесів в Україні необхідні, з одного боку, концентрація ресурсів та капіталу, а з іншого, створення інфраструктури для багатоканального ринку із залученням інвестицій. З погляду покращення доступу фірм до інвестицій необхідно в дуже стислі строки підтримати банківський сектор і сприяти розвитку небанківських установ, зокрема: — заохочувати участь іноземних банків для посилення конкуренції, що змусить українські банки зменшувати процентні ставки і укрупнюва¬тися; — ввести суворі правила щодо кредитування споріднених підпри¬ємств; — підвищити вимоги до капіталу та обсягів основного капіталу і дати більш точне визначення капіталу; — привести страхове законодавство у відповідність до статутів ЄС; — прийняти відповідне законодавство для створення накопичуваль¬ного пенсійного фонду, передбаченого пенсійною реформою; — сприяти поширенню інформації про пенсійну реформу, оскільки недовіра до недержавних пенсійних фондів тісно пов'язана з недостатнім розумінням того, як працюють ці установи. Отже, виходячи із вище викладеного можна сказати, що розвиток банківської системи залежить від залучення іноземних банківських інвестицій, а для цього необхідно Україні повернути втрачену довіру іноземних інвесторів та забезпечити їх всіма умовами для плідної співпраці. Список використаних джерел: 1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» // < zakon. rada. gov. ua>. 2. Cтатистичний щорічник України за 2008 рік / За ред. Р. Г. Віленчук; відповід. за випуск Л. О. Машкова. – К.: Консультант, 2008. – 551 с. 3. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт. – Доступний з: < www. ukrstat. gov. ua >. 4. Полотенко Д.В. Банківська система України в умовах функціонування іноземних банків // Фінанси України. – 2009. - №5. – 95 с. 5. Коваленко В. В., Прадун В.П. Оцінка впливу монетарної політики Центрального банку на розвиток банківського капіталу // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №6.- 27 с. 6. Олександр Бутенко. Роль іноземних банків у формуванні інноваційних національних банківських систем // Банківська справа. – 2009. - №1. – 83 с.
