Катерина Вербенко
Наук. кер. - доц. Лозовський О.М.,
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Вінниця
ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОГО ЛІДЕРСТВА В МЕНЕДЖМЕНТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗА СУЧАСНИХ УМОВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
На сьогоднішній день проблемі лідерства й ефективного його використання в менеджменті приділяється особлива увага. Теорії лідерства прагнуть з'ясувати, які характеристики лідерства виявляються найбільш ефективними та чому. Дослідники цієї проблеми справедливо підкреслюють, що для успішного виконання своїх функцій керівник-менеджер має бути і лідером. Для того, щоб успішно здійснювати управлінські функції, менеджеру потрібно уміти вести за собою підлеглих. Одна з основних причин ефективного функціонування підприємства криється в ефективному та динамічному керівництві, в талановитих та кваліфікованих робітниках та правильно обраному стилю керівництва.
Проблеми лідерства являються ключовими для досягнення організаційної ефективності. З однієї сторони, лідерство розглядається як наявність певного набору якостей, які притаманні тим, хто успішно здійснює вплив на інших, з іншої, лідерство - це процес несилового впливу у напрямку досягнення організацією своїх цілей. Для того, щоб складна організація ефективно виконувала свої задачі необхідно забезпечити виконання всіх функцій управління. Лідерство - являється тим видом діяльності, який пронизує всю систему управління. Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо нема ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них та вести за собою, тим самим досягаючи сприятливих кінцевих результатів [1].
Тема лідерства більш досконало розроблена та розвинена зарубіжними фахівцями. Основними представниками є: Г. Лебон, Г. Тард, Р.Стогділл, Ф.Фідлер, З. Холландер, Б Басс, М. Маскон, П. Херсі. Вони створили моделі та висунули теорії, які отримали світове визнання та затвердили себе як правдиві та науково обґрунтовані ідеї. Українські та російські вчені Ф. Хміль, А.С.Заслужний, В. Лозниця, П.Л. Загоровський, В. Веснін теж внесли вклад в розвиток теорії лідерства.
Лідерство - досягнення мети через діяльність людей. Воно полягає в підтримці та натхненні працівників і груп людей на те, щоб вони досягали успіху оптимальним шляхом. Ефективні лідери концентруються на невеликій кількості основних проблем, при цьому вони мають чітке уявлення про те, що вони намагаються зробити, і можуть примусити людей добровільно їх вирішувати.
Лідерство в організації характеризується домінуванням одного з трьох компонентів взаємодії - ділового, емоційного та інформаційного [3]. Ділове лідерство характерне для організацій, які вирішують виробничі завдання; в його основі такі якості, як висока компетентність, уміння краще за інших вирішувати організаційні завдання, діловий авторитет, найбільший досвід у цій галузі діяльності. Ділове лідерство найбільш сильно впливає на керівництво. З діловим лідером добре працюється, він може організувати роботу, налагодити потрібні ділові взаємозв'язки, забезпечити успіх справи. Емоційне лідерство виникає в неформальних соціальних групах на основі людських симпатій - привабливості лідера як учасника міжособистісного спілкування. Емоційний лідер викликає у людей довіру, випромінює доброту, вселяє впевненість, знімає психологічну напруженість, створює атмосферу психологічного комфорту. Емоційний лідер - це людина, до якої кожен у групі може звернутися за співчуттям. Інформаційне лідерство визначається тим, що його суб'єкт багато чого знає, може пояснити і допомогти знайти потрібну інформацію.
Найкращим буде лідер, який поєднає всі три якості, але такий універсальний лідер зустрічається рідко. Найчастіше, однак, зустрічається поєднання двох компонентів: емоційного і ділового чи інформаційного і ділового.
Проблеми лідерства є ключовими для досягнення мети організації. У сучасних умовах лідерство дає змогу підняти бачення людини на вищому рівні. Процес лідерства дає змогу вдосконалити структуру організації, взаємин у колективі та досягти максимальних результатів у діяльності організації.
Прояви й характер лідерства залежать від багатьох факторів. Серед них головну роль відіграють особисті якості людини, й не тільки менеджера, а кожного із членів групи. У лідерстві важлива роль належить психологічним особливостям людини. Часто причиною виникнення відносин лідерства виступають такі риси характеру, як чесність, впевненість, оптимізм, ентузіазм, порядність, переконаність, настирливість тощо. Але було б недоцільним пов'язувати лідерство тільки з індивідуальними особливостями людини. Це явище групової діяльності й прояву відносин, що виникають у процесі цієї діяльності.
Згідно з теорією лідерських, якостей (теорія великих людей), найкращі керівники мають певний перелік особистий якостей, які є загальними для всіх (чесність, високий рівень інтелекту, знання, вражаюча зовнішність, ініціативність, дисциплінованість, високий рівень впевненості у собі, здоровий глузд, мудрість).
Разом з тим немає, певної думки щодо набору якостей, які мають бути притаманні справжньому лідеру. Оскільки не існує такого набору якостей, то й ефективність керівництва ситуаційна, хоча особисті якості керівника мають важливе значення в управлінні людьми.
На нашу думку, основними індивідуальними якостями лідера в сучасних умовах економічної нестабільності повинні стати: стратегічне мислення, розвинена інтуїція, підприємницькі здібності, емоційний інтелект (EQ), креативність, постійне самовдосконалення, розвинутий інтелект (ІQ), компетентність та професіоналізм. Постановка та реалізація завдань лідером повинна здійснюватись на основі глобального бачення, сміливості приймати рішення, ініціативи змін та інновацій, гнучкості в реалізації цілей та вмінні ризикувати.
Природа лідерства може бути краще зрозуміла, якщо порівняти її власне з управлінням. Бути менеджером і бути лідером в організації – це не одне й те ж. Менеджер в своєму впливі на роботу підлеглих і побудові стосунків з ними перш за все використовує і покладається на посадову основу влади. Лідерство ж, як специфічний тип стосунків управління, базується більш на процесі соціального діяння, а точніше взаємодії в організації. Цей процес є набагато складнішим, який потребує високого рівня взаємозалежності її учасників. На відміну від власне управління лідерство передбачає наявність в організації послідовників, а не підлеглих. Відповідно відносини “начальник - підлеглий”, притаманні традиційному погляду на управління, заміняються відносинами “лідер –послідовник”.
Менеджери-лідери – носії головного господарського мислення, орієнтованого на нововведення.
Ми вважаємо, що головними рисами менеджера-лідера за сучасних умов господарювання повинні бути:
• доступність для кожного працівника;
• знайомство з більшою кількістю працівників;
• приділяє увагу системам заохочення;
• відкидає кабінетний стиль керівництва, з'ясовує проблеми на місцях, бере на себе відповідальність;
• делегує повноваження виконавцям;
• провину за помилки бере на себе, не втрачаючи часу на пошук винуватця, оскільки головне - це виправити помилку.
Наявність цих рис дозволить покращити ефективність функціонування підприємств та організацій, призведе до підвищення конкурентоспроможності підприємства.
Розглядаючи лідерство з точки зору менеджменту необхідно сказати, що ефективне лідерство є запорукою успішної діяльності організації, тому що лідерство в управлінні - міцний впливовий механізм який розповсюджується на діяльність всієї організації[2].
Отже, сьогодні для ефективного керівництва недостатньо лише освіти та кваліфікації, необхідна швидка реакція на постійні зміни та володіння мистецтвом пристосування до ситуації, а також використання сучасних методів аналізу особливостей українського ринку робочої сили, менталітету і працівників, використання системи мотивації працівників, методів управління кар'єрою підлеглих тощо. Все це в сукупності дасть змогу сформувати ефективний стиль керівництва для кожної окремої ситуації та допоможе отримувати бажані результати від діяльності підприємства.
Список використаних джерел:
1. Веснин В.Р. Основы менеджмента: Учебник.- М: ИМПЭ Издательство «Триада Лтд», 1997. - 384 с.
2. Афанасьев О. Профессия-руководитель // Менеджмент. - 2006. - № 9. - С. 42-46.
3. Ю. Платонов Структура и условия лидерства // Менеджмент и менеджер. - № 2. – 2008. – С. 9-14.
4. В. Тарасов Способности к лидерству // Стратегии. - № 11. – 2007. – С. 36-37.
