Наук. кер. – Хотинь Л.В., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Поняття комерційних ризиків і способи їх зменшення
Діяльність будь-якого підприємства пов’язана з багатьма ризикам, ступінь впливу яких на результати його діяльності значно підвищується під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів. Збільшення ступеня впливу комерційних ризиків на результати комерційної діяльності підприємства пов’язане з швидкою зміною економічної ситуації в країні і кон’юнктури ринку, розширенням сфери фінансових відносин, появою нових технологій. Саме ризик - це ймовірність виникнення збитків або недоотримання доходів у порівнянні з прогнозованим варіантом. Комерційний ризик - ризик, що виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених чи куплених підприємцем [1]. Дослідженню комерційних ризиків та проблемі їх зменшення присвячували свої праці багато вітчизняних та зарубіжних науковців з них зокрема: Клочкова Н.В., Уситков О., Хохлов М., Нікбахт Е., А. Гроппеліта та ін. Спираючись на їхні дослідження ми намагатимуся зробити власні доповнення та рекомендації щодо зменшення комерційних ризиків. Комерційний ризик виникає в процесі реалізації товарів і послуг. Причинами його можуть бути зниження об’ємів реалізації товарів і послуг у результаті зміни кон’юнктури ринку збуту, підвищення закупівельних цін, непередбачене зниження об’єму закупок, втрати товару в процесі обертання, підвищення витрат у процесі обертання (в торгівлі ). Будь-яка господарська діяльність завжди несе за собою ризик втрат. Небезпека таких втрат – це комерційні ризики. Комерційний ризик означає невпевненість у можливому результаті, невизначеність цього результату діяльності. Комерційний ризик виникає внаслідок ризикованої комерційної операції. Проте ризик може бути пов’язаний з діями конкурентів, зі зміною ціни, з непередбаченими політичними подіями, що мають важкі наслідки для торгового бізнесу, ризики пов’язані з форс-мажорними обставинами. Також можна виділити такі види комерційного ризику : [4, c. 86]: • ризик втрати товару від пожежі та іншого стихійного лиха; • ризик знищення або псування вантажу при транспортуванні; • ризик втрати товару від недбалості працівників підприємства (бій); • ризик від ймовірної нечесності службовців, що може нанести матеріальний збиток фірмі; • ризик невиконання договірних зобов’язань партнера (контрагента), від чого залежить прибуток підприємства; • ризик припинення ділової активності підприємства. Як уже зазначалося, будь-який економічний процес є функціональною залежністю великої кількості чинників. У зв'язку з цим настання тієї або іншої події в економічному житті цілком передбачуване і залежить лише від з’ясовності взаємодій, що існують. Чим більше прогнозована система, тим більше чинників впливають на неї, тим вужчий горизонт обізнаності і більше помилок у прогнозуванні настання тієї або іншої події. Саме тому оцінка ринкової кон'юнктури як моментної події має ймовірнісний характер [4, с. 38]. Можливість настання передбачуваної події прийнято зв'язувати з поняттям ризику. Ризик на ринку визначається непевністю у досягненні результату як наслідку множини малопередбачуваних дій учасників ринку. Ступінь ризику завжди пов'язаний з горизонтом з'ясування досліджуваного економічного процесу і діями, спрямованими на досягнення результату. У підприємця завжди є вибір: не ризикувати і чекати, поки події відбудуться, або ризикнути і випередити конкурентів. Як наслідок у першому випадку може не отримати прибуток, або він буде мінімальним, у другому випадку сума прибутку може бути максимальною. Для цього важливим залишається визначення ступіня допустимості ризику, за межею якої ризик перетворюється на нерозважливість. Ступінь ризику визначається рівнем ризику. Рівень ризику - ймовірна, слабо вимірювана величина, що визначає можливість настання тієї або іншої події за певної послідовності дій. За рівнем комерційні ризики прийнято поділяти на припустимі, неминучі, надмірні та неприпустимі. При цьому можливість результату може значно варіювати. Рівень ризику тісно пов'язаний із розмірами втрат при невдалому ході події. Чим менші втрати, тим більше можна ризикувати, і навпаки. Зрештою, рівень втрат визначає можливість або неприпустимість певного ризику. Залежно від вибору варіантів комерційні ризики можна розділити на різноманітні, альтернативні і пов'язані з єдиним варіантом. В останньому випадку підприємець діє за принципом: «пан або пропав». Альтернативний варіант припускає одержання прибутку у випадку ризику або відмову від проведення операції. Найчастіше у господарській практиці зустрічаються ризики, що припускають будь-які засоби реалізації угоди з різноманітним рівнем втрат і прибутків. За рівнем втрат комерційні ризики бувають: ризик повної або часткової втрати від здійснення угоди; ризик збанкрутувати; інфляційний ризик; фінансовий ризик. Для уникнення наслідків комерційних ризиків застосовують один із засобів їх запобігання – страхування ризиків. До видів страхування відносять [5, c.56]: • диверсифікацію ризиків; • страхування подій і їх результатів; • лімітування; • постійне дослідження ринкової кон’юнктури накопичення інформації про стан ринку. Відомо, що законодавством встановлено, що комерційна діяльність є ризиковою. Так, багато рішень з підприємництва приймаються в умовах невизначеності, коли напрям дій треба вибирати із декількох можливих варіантів, реалізацію яких важко передбачити. Основними характеристиками ризику виступають ризик наявний завжди на всіх етапах діяльності підприємства. Повне усунення ризику неможливе внаслідок причин як суб'єктивною характеру (наприклад, відсутність нової інформації, постійний розвиток ринків та економіки країни в цілому тощо). Основними джерелами комерційного ризику виступають: • непередбачувані зміни у зовнішньому середовищі, які впливають на діяльність підприємства (зміна цін, зміна в податковому законодавстві, коливання валютного курсу тощо); • зміни відносин підприємства з його контрагентами (можливість укласти більш вигідний договір, положення або скорочення строку дії договору, більш привабливі умови діяльності, зміна партнерів по бізнесу та ін.), що тягне за собою зміни досягнутих раніше домовленостей або відмови від них; • зміни всередині самого підприємства (невідповідність рівня кваліфікації працівників підприємства запланованим завданням, раптовий вихід з ладу основних виробничих фондів та ін.). Комерційний ризик виконує в господарській діяльності чотири типи функцій: інноваційну, регулятивну, захисну та аналітичну. Інноваційна функція комерційного ризику полягає у стимулюванні та пошуку нетрадиційних рішень проблем, які постають перед підприємцем. Світовий досвід показує, що більшість підприємств є конкурентоздатними на основі інноваційної економічної діяльності, пов'язаної з ризиком. Регулятивна функція має суперечливий характер і виступає в двох формах: конструктивна і деструктивна. Захисна функція ризику заключається в тому, що коли для підприємця ризик - природній стан, то нормальним повинно бути і терпеливе відношення до невдач. Ініціативним підприємцям необхідний соціальний захист, правові, економічні гарантії, що стимулюють виправданий ризик. Аналітична функція комерційного ризику полягає в необхідності вибору одного з можливих варіантів рішень, у зв'язку з чим підприємець аналізує всі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні і найменш ризикові. Аналізуючи функції комерційного ризику, слід підкреслити, що незважаючи на значні втрати, які зумовлює ризик, він є також джерелом потенційного прибутку. Тому основним завданням підприємця є не відмова від ризику взагалі, а вибір рішень, пов'язаних з ризиком на основі об'єктивних критеріїв. Важливим напрямком діяльності підприємця виступає вибір методів зниження ризику. Дії по зниженню комерційного ризику, як правило, проводяться в двох напрямках: • уникнення появи можливих ризиків; • зменшення впливу ризику на результати виробничо-фінансової діяльності підприємства. Перший напрям полягає в намаганні уникнути будь-якого ризику, що виникає в господарській діяльності. Рішення про відмову від ризику може бути прийняте як на попередній стадії, так і пізніше, шляхом відмови від якогось виду діяльності, в якому підприємство бере участь. Для визначення міри ризику використовують два основних методи: статистичний і експертний. В основі статистичного методу лежать прийоми математичної статистики (рахунок варіації, дисперсії і стандартного відхилення за показниками фінансово-господарської діяльності підприємства). Як показники фінансово-господарської діяльності використовують відношення прибутку до витрат або до інвестицій (показники рентабельності). Статистичний метод відносно точний, але вимагає значного обсягу ретроспективних даних і, в той же час, не враховує різких змін в інвестиційній політиці підприємства і впливу зовнішніх чинників. Для подолання цих недоліків використовують експертний метод. Він оснований на усередненні експертних оцінок ризику. При даному методі, як правило, виявляються вірогідні, малоймовірні і випадкові групи чинників ризику. До вірогідних відносяться добре відомі і очікувані підприємцем обставини; до малоймовірних – відомі чинники, можливість появи яких надто мала. У групу випадкових включаються чинники, які не враховувалися експертами. В ході аналізу експерти можуть давати оцінки ймовірності виникнення різних втрат (в грошовому або процентному вираженні), міри вірогідного ризику. За мірою ризику виділяють: • допустимий ризик – імовірність втрати прибутку; • критичний – імовірність втрати прибутку і недоотримання частини прибутку; • катастрофічний – можливість банкрутства. Практика показала, що для визначення міри ризику найнадійніше використовувати комбінацію статистичного і експертного методів [2, c. 124]. Для того, щоб зменшити міру вірогідного ризику й одночасно забезпечити досягнення заданих рівнів рентабельності, необхідно: • шукати партнерів, які мають у своєму розпорядженні інформацію про ринок і достатні фінансові кошти. У разі успіху з ними доведеться розділити частку прибутку; • звертатися до послуг зовнішніх консультантів-експертів, наприклад, для проведення науково обґрунтованих прогнозів зміни цін, попиту, дій конкурентів; • утворювати спеціальний резервний фонд за рахунок частки прибутку для самострахування; • передавати частину ризику іншим особам і організаціям шляхом страхування торгового бізнесу [3, с. 45]. У ринковій економіці поширеним способом зниження ризику є хеджування. У широкому значенні під хеджуванням розуміють створення зустрічних вимог і зобов’язань (валютного, комерційного або кредитного характеру). При укладенні ф’ючерсних контрактів і опціонів хеджування виступає формою страхування ціни і прибутку від небажаного для продавця зниження або невигідного для покупця підвищення ціни. Як результат – згладжування різких коливань цін. З метою зниження комерційних ризиків слід створювати спільні підприємства із зарубіжними фірмами, об’єднуватися з потужними і передовими вітчизняними компаніями, перетворюватись на філію крупних вітчизняних підприємств та ін. Для зниження, а відтак і унеможливлення профільно-технологічних ризиків необхідно: 1) здійснювати диверсифікацію виробництва шляхом розширення нових технологій і видів продукції; 2) проводити диверсифікацію постачання; 3) постійно збирати економічну інформацію про можливих постачальників, зокрема про освоєння нових технологій; 4) встановлювати некомерційні зв’язки із реальними та потенційними постачальниками, розширювати та підтримувати особисті контакти з ними; 5) купувати акції підприємств-постачальників; 6) створювати страхові резерви основних комплектуючих виробів. Одним з найважливіших видів комерційних ризиків є кредитні. Для того щоб вирішити, надати кредит чи відмовити позичальнику, кредитне управління банку повинно отримати вичерпну інформацію про кредитоспроможність клієнта і на її підставі зробити відповідний висновок про правильність складання кредитного договору та захищеність банку і його вкладників, про можливість банку у разі порушення умов договору швидко, без значних витрат відшкодувати свої кошти. Рівень кредитного ризику визначають мірою кредито- і платоспроможністю підприємства. Ризикова політика – комплекс захисних заходів проти основних форм ризиків, насамперед проти критичного та абсолютного рівнів. Основними з них є вивчення ринку і конкурентів, страхування ризику, його диверсифікація, використання застави, поточний контроль, створення спеціальних резервів. З метою зниження виробничих, постачальницько-збутових та матеріально технічних ризиків необхідно здійснювати диверсифікацію виробництва та постачання, купувати акції підприємств-постачальників, створювати страхові та фінансові резерви і запаси, використовувати новітні форми маркетингу та ін. Для кредитних ризиків здійснюють всебічний і ретельний аналіз кредитних заявок та умов надання кредиту та комплексний поточний контроль за виробничою діяльністю. Крім того, низка заходів здійснюється спеціальними національними службами ризиків. Отже, комерційна діяльність включає виконання великого комплексу взаємозалежних посередницьких та виробничих операцій, спрямованих на здійснення процесу купівлі-продажу товарів і надання послуг з метою одержання прибутку. Комерційна діяльність є ризиковою, тобто дії учасників підприємництва в умовах ринкових відносин, конкуренції, функціонування всієї системи економічних законів не можуть бути з повною визначеністю розраховані. Обставини, що склалися, неоднозначність тенденцій економічного розвитку і нестабільність механізму ринкового регулювання змушують підприємства здійснювати діяльність, зв'язану з подоланням ризику та невизначеності
Список використаної літератури 1. shkolota. com [електронний ресурс] - http://www.shkolota.com/ua/index.php?idname=6_058_001. 2. Панкраиов Ф.Г., “ Комерчиская деятельность ”. Навчальний посібник [Текст] / Панкраиов Ф.Г., Серьогіна Т.К. - Москва, 2000р. – 296 с. 3. .Половцева Ф.А. “ Комерчиская деятельност ”. Навчальний посібник / [Текст] / Ф.А. Половцева. - Москва , 2005р. – 230 с. 4. Тарасюк Г.М. Планування комерційної діяльності. Навчальний посібник [Текст] / Г.М. Тарасюк. – Київ, 2005р. – 187 с. 5. Єрмоленко М.М. Комерційна діяльність посередницьких організацій. Навчальний посібник [Текст] / М.М. Єрмоленко. - Київ , 2003р. – 325 с.
