Наук. кер. – Москальов М.А. Чернівецький торговельно – економічний інститут КНТЕУ м. Чернівці
Принципи управління у менеджменті підприємства: теоретичні аспекти
Наука управління має у своїй основі систему базових положень, принципів, які притаманні тільки їй. Основними завданнями менеджменту є вивчення та практичне застосування принципів розвитку всієї сукупності управлінських цілей, розробка планів, створення економічних та організаційних умов для ефективної діяльності трудових колективів. Вивчення та оволодіння цими закономірностями є необхідною умовою вдосконалення управління суспільним і приватним виробництвом, поліпшення економічної інфраструктури і підйому економіки країни. Актуальність статті проявляється в усвідомленні, що у сучасних умовах, не спираючись на досконально обґрунтовані і перевірені практикою принципи управління, неможливо забезпечити ефективний розвиток підприємства і економіки в цілому, адже кожна система управління спирається на вироблені і обґрунтовані методи і принципи. Вагомий внесок у цю сферу зробили як вітчизняні, так і зарубіжні науковці: Ф. Тейлор, Г. Емерсон, А.Файоль, А. Виноградська, О. Шканова, О. Осовський та ін. В енциклопедичній літературі дається широке тлумачення поняття "принцип". Це основне вихідне положення будь-якої теорії або вчення, внутрішнє переконання, що визначає норму поведінки, основа побудови або діяльності якоїсь системи. У менеджменті під принципом слід розуміти основні керівні ідеї, правила та орієнтири діяльності управлінського персоналу, у рамках яких реалізуються цілі організації. Принципи повинні не тільки відповідати цілям менеджменту, а й враховувати сучасні вимоги до підприємницької діяльності і прогресивні тенденції можливих змін, мати достатню легітимність. Завдання менеджера – знайти їм розумне застосування, а головне – правильно співвіднести між собою, розглядаючи їх як цілісну систему [1, с. 169]. Основні принципи визначають філософію і стратегію керівництва підприємства і його ланками. До певної міри вони покликані служити рекламою підприємству. На підставі вироблених принципів коректуються цілі діяльності підприємства, уточнюються пріоритети, формулюються його політика, розробляються методи. Реалізація принципів, цілей, пріоритетів і політики підприємств здійснюється за допомогою відповідних робочих методик, інструкцій, положень і нормативів. Г.Емерсон одним із перших увів ряд фундаментальних положень менеджменту, наприклад: підлеглий існує для того, щоб розширювати і продовжувати особистість начальника; керівник, управлінець існує тільки для того, щоб зробити продуктивною роботу підлеглого; компетентні фахівці повинні формулювати основні справи, навчати всіх і кожного їхнього застосування і постійно стежити за всіма порушеннями; кожний вищий щабель управління існує не для задоволення тих хто стоїть вище, а для обслуговування тих, хто працює нижче; кожна операція на підприємстві має бути обслуговувана всіма знаннями й уміннями, які тільки є у світі [2, с. 165]. Важливим принципом є досягнення високої економічної ефективності будь-якої діяльності. Цей принцип передбачає результативність, успіх у досягненні мети, а також економічність або мінімальні витрати для одержання відповідного результату за умов виправданого ризику. Високих економічних показників можна досягти за умови реалізації принципу стимулювання. Історичний досвід показав, що саме люди є носіями певних інтересів, прагнень як матеріального, так і духовного характеру. Люди діють, працюють, беруть участь у суспільно-політичному та духовному житті суспільства, керуючись певними потребами. Без урахування цих потреб неможливо правильно управляти працівниками, організовувати їх на розв'язання того чи іншого завдання. Життєві потреби та інтереси людей — основне джерело їх соціальної активності, стимул до праці. Організація управління людьми має поєднувати рівень задоволення потреб кожної людини з її трудовою активністю, кількістю і якістю затраченої нею праці, розміром її внеску у суспільно корисну справу [1, с. 173]. Підвищенню матеріальної зацікавленості працівників сприяють впровадження гнучкої системи оплати праці, за¬снованої на участі працівників у прибутках підприємства чи в розподілі доходів, розширення системи преміальних виплат залежно від результатів роботи конкретного підрозділу, введення компенсаційних виплат при виході у відставку, викуп пра¬цівниками акцій підприємства тощо. Поряд з матеріальними, слід застосовувати різні форми морального стимулювання, забезпечуючи соціальну рівність і диференціацію в оплаті праці, правильне поєднання суспільних, групових та особистих інтересів, реалізацію інтересів і пріоритету кожного працівника. У трудових колективах доцільно вра¬ховувати психологічний вплив установленого порядку розподілу прибутків на подальше підвищення продуктивності праці, згуртованість колективу, бажання підвищувати свій професійний рівень тощо. Ефективність менеджменту залежить також від втілення у життя принципу єдиноначальності в поєднанні з колегіальністю. Необхідність єдиноначальності зумовлена, зокрема, потребами великого машинного виробництва, яке передбачає найсуворішу єдність усіх працівників. Єдиноначальність означає підпо¬рядкованість у трудовому процесі усіх працівників одній особі — керівникові, який має необхідні права щодо управління дорученою йому ланкою і несе повну відповідальність за її роботу. Єдиноначальність дає змогу усувати знеособлення і без¬відповідальність. Кожен працівник відповідає за свою ділянку роботи і підпорядкований певному керівникові, розпорядження останнього є для нього обов'язковими. Принцип єдності розпорядництва вимагає, шоб виконавець отримував роз¬порядження тільки від одного начальника. Управління діяльністю підприємств, асоціацій, акціонерних товариств і об'єднань завжди має колективний характер. У розробці та здійсненні соціально-виробничих програм, крім керівників, беруть участь спеціалісти і рядові працівники. Тому єдиноначальність в управлінні трудовими колективами повинна вміло поєднуватися з колегіальністю, додержанням повноважень загальних зборів (конференцій) трудових колективів, рад (правлінь), широким залученням спеціалістів до розв'язання важливих господарських рішень. До сучасних принципів менеджменту можна віднести такі: пріоритет споживача, надійне обслуговування, швидкість і зручність; висока якість; доступні ціни; опора на загальнолюдські цінності; моральність; допомога іншим підприємцям у досягненні успіху; високі стандарти діяльності; орієнтація на перспективу розвитку, розширення сфери бізнесу, підприємництва, підвищення стандартів діяльності; орієнтація на кінцеві результати діяльності; прагнення до нововведень; збереження духу новаторства, незважаючи на лідерство в даний момент; усвідомлена відповідальність за результати справи фірми; уміння викликати і підтримувати ентузіазм персоналу фірми; розвиток усього кращого в людях, їхніх умінь, творчих здібностей, бажання працювати оригінально, професійно, ефективно, самостійно; розв’язання нових проблем новими методами; опора на об’єктивні закони і реальність ринкових ситуацій; наслідування лідерів; орієнтація на ясне і чітке бачення інтересів індивідуального споживання; використання конкуренції, тому що монополія – ворог високої продуктивності; чіткий, ясний і короткий виклад думок, суджень і аргументів; вчинки рішучі, але виважені, що враховують близькі й віддалені наслідки; виправлення помилок; конкуренція своєї діяльності на пріоритетних програмах; вироблення реалістичних, простих, чітких критеріїв і показників оцінки своєї діяльності, регулярне звіряння з ними ділового процесу, коригування своєї стратегії, тактики, дій; відчуття себе членом команди – переможниці. Успіх забезпечують професійні знання, досвід і вміння робити конкретні справи; розширення і поглиблення зв’язків фірми із зовнішнім оточенням. Чим більше зв’язків, тим більше гармонії, узгодженості, продуктивності в діях менеджера. Успішне подолання економічної кризи і розвиток економіки України вирішальною мірою залежить від кадрів. Розробка і здійснення певної кадрової політики повинна здійснюватися відповідно до принципу правильної підготовки і розстановки кадрів, щоб забезпечувалася стабільність кадрів, професіоналізація управління і реалізувалися вимоги сократівського правила: "Кожна людина на певному місці і кожне місце для певної людини". Це вимагає чималих організаційних зусиль і чималих інвестицій на здійснення селекційної роботи з кадрами, їх підготовку, перепідготовку і правильне використання [2, с. 61]. При побудові систем управління і здійсненні управлінських процесів у практиці менеджменту використовують цілу систему спеціальних принципів. В економічній літературі широко рекла¬муються принципи таких компаній, як ІВМ, "Дженерал моторс". Найсуттєвішим з них є принцип забезпечення прибутковості бізнесу у поєднанні з максимальним добробутом працівників фірми Крім того, перераховуються ще й такі принципи: - розробка чітких цілей (стратегічних, тактичних, опе¬ративних), обґрунтування стратегії підприємства, надання свободи пошуку в її межах, повне врахування реальностей ринкових ситуацій; - опора на об'єктивні економічні закони, загальнолюдські цінності, моральність і екологічність діяльності; - розширення і поглиблення зв'язку організації із зовнішнім середовищем; - високі стандарти діяльності, відповідальності перед суспільством, постійний пошук альтернативних варіантів діяльності, розв'язання нових проблем новими методами; - децентралізація управління, делегування повноважень, впровадження підприємницького стилю роботи, створення мікроцентрів, які працюють на ринкових або близьких до них умовах; - розробка простих, реалістичних і чітких критеріїв оцінки власної діяльності, регулярне звіряння з ними ділового процесу; - пріоритет споживача (надійне, швидке і зручне обслу¬говування), висока якість і доступні ціни; - постійне навчання кадрів, підвищення їх професійних знань, досвіду і вміння робити конкретну справу, активне формування нового мислення персоналу з орієнтацією на динамічні, швидкі зміни в масштабах і характері діяльності; - ототожнення співробітників з підприємством, його інтересами і принципами, виховання почуття співучасника в його успіхах і невдачах; - інтеграція особистих інтересів і цілей організації, відповідальність усіх працівників за стан справ в організації, залучення їх "до участі в прибутках"; - відмова від зайвого адміністрування і перехід до сучасної організаційної культури менеджменту, що грунтується на єдиних інтересах і цілях діяльності, партнерстві, співробітництві, взаємній вигоді, взаємодії, а не лише на владі й підлеглості [3, с. 73]. До характерних принципів менеджменту належать такі: децентралізація управління фірмою з метою забезпеченя тісного співробітництва органічно взаємодіючих структурних елементів, наділених широкою самостійністю; зростання чисельності працівників, що залучаються до вироблення управлінських рішень; ототожнення працівників із фірмою, її інтересами і принципами, кожний працівник – це «людина фірми»; підвищення готовності кожного до інновацій, динамічного оновлення продукції; постійне навчання персоналу в процесі діяльності підприємства; постійний пошук альтернативних варіантів діяльності фірми; використання нестандартних режимів роботи персоналу з гнучкими параметрами; застосування нових способів стимулювання праці й новаторство, орієнтованих на індивідуальні, групові, соціальні потреби; здійснення програми довгострокового професійного, посадового розвитку ключових груп працівників, включно з плануванням кар’єри та ін..; активне формування нового мислення персоналу з орієнтацією на динамічні, швидкі зміни в характері й масштабах діяльності фірм; підприємницький стиль роботи, здатний вчасно помітити зміни в тенденціях розвитку ринку; активне використання ідей удосконалення продукції, робіт і послуг фірм-споживачів; опора на систему гнучкого лідерства серед персоналу й особисті контакти працівників з навколишнім середовищем фірм; підкреслена й підкріплена практичними діями постійна і цілеспрямована підтримка індивідуальної ініціативи працівників фірми й організацій, що з нею співпрацюють; відхід від команд, директив, розпоряджень і перехід до корпоративної організаційної культури менеджменту, що базується на єдності інтересів, загальнолюдських цінностях і цілях діяльності фірм, партнерстві; орієнтація діяльності фірми на загальнолюдські інтереси. Отже, на підставі проведеного дослідження теоретичних аспектів використання принципів сучасного менеджменту було зроблено наступні висновки: виявлено, що принципи управління діяльності виступають фундаментом функціонування підприємства і тому без них неможливо обійтися у сучасному менеджменті підприємства. Сучасні принципи менеджменту забезпечують ефективні результати за їх системного використання.
Список використаних джерел: 1. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посіб. — К: КНЕУ, 2007. — 360 с 2. Мескон М. X ., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджменту: Пер. с англ. - М: Саправа, 2006. - 702 с. 3. Фільєв В. Управління зростання продуктивності праці // Економіст. – 2005. - № 3. - С. 60-66.
