Постановка проблеми. В Україні, в сучасних умовах важлива роль відводиться питанням організації оплати праці, тому що прогрес суспільства та його конкретних суб'єктів реалізується перш за все через зміцнення та розвиток особистих матеріальних стимулів, основною формою яких є оплата праці, розмір мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму. Від її стану та форм реалізації, частки у ВНП багато в чому залежить також можливість розвитку економіки взагалі. Заробітна плата виступає як один із основних регулювальників ринку праці. Однак аналізу і оцінці впливу зарплат на ринок праці й, передусім, на зайнятість в Україні не приділяється належна увага, що призводить до негативних наслідків – прискореного зростання безробіття, руйнування мотивів і стимулів до праці, зубожіння більшості населення. Таким чином, проблема заробітної плати, є актуальною для розвитку економіки України.
Аналіз досліджень. Проблема заробітної плати, фактори впливу на зростання розміру заробітної плати, процес становлення і розвитку організації стимулювання в Україні досліджуються у працях вітчизняних науковців з питань економіки, зокрема Д.П. Богині, О.А. Бугуцького, В.В. Вітвицького, В.І. Герасимчука, О.А. Грішнової, Д.Ф. Крисанова, І.С. Пасхарева, М.Ф. Соловйова, Л.П. Червінський, О.В. Кільова, та інших, але багато аспектів заробітної плати залишились нез’ясованими, тому наше дослідження є актуальним.
Метою статті є розкриття проблем збільшення заробітної плати на сучасному етапі та підтримки малого та середнього бізнесу.
Виклад основного матеріалу. Загальновідомим є те, що винятково важлива роль заробітної плати в механізмі функціонування ринкової економіки зумовлена тем, що вона має виконувати такі основні функції: відтворювальну, стимулюючу, оптимізаційну, регулювальну, соціальну. Тобто головною вимогою до заробітної плати є спроможність виконання зазначених функцій.[4]
Саме тому таким важливим є питання про стан виплат зарплати, а також розгляд соціального податку, однією з проблем які він покликаний вирішити є зарплата «в конвертах». Адже більшість працівників іноді свідомо погоджуються на пропозицію роботодавців отримувати офіційну (часто мінімальну) та неофіційну (значно вище мінімальної) зарплатню. Виплата заробітної плати “в конвертах” призводить до втрати можливості користування державними гарантіями відповідно до чинного законодавства (державна допомога сім’ям з дітьми, соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям, субсидії).
Проблема виплати зарплати “у конвертах” – це своєрідний трикутник: роботодавець – робітник – держава. Тому боротися із цією проблемою потрібно, об’єднавши зусилля. Деякі роботодавці усвідомлюють свою відповідальність перед працівниками, перед державою і виплачують заробітну плату прозоро та сплачують із неї належні податки та платежі, але їх не багато і від цього страждають перш за все робітники, адже в результаті одержання зарплати “в ковертах” вони позбавлені належного захисту на випадок непрацездатності та приречені на мізерну пенсію.[5]
Останнім часом спостерігається зростання середньої заробітної плати, що безумовно є позитивною тенденцією, та все ж її стан ще не відповідає повністю соціальним стандартам забезпечення працівників.
Середньомісячна заробітна плата за І півріччя 2010р. становила 2108 грн. і зросла порівняно з відповідним періодом попереднього року на 18,7%.
Середня номінальна заробітна плата штатного працівника підприємств у червні п.р. становила 2373 грн., що у 2,7 раза вище рівня мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (884 грн.). Порівняно з травнем розмір заробітної плати збільшився в середньому на 7,8%, а відносно червня 2009р. - на 22,1%.
Середньомісячна заробітна плата за вересень місяць 2010р. становила 2349грн. і зросла порівняно з відповідним періодом попереднього року на 19,7%. Свого максимуму вона досягла в червні поточного року й складала 2373,1грн.
За результатами обстеження підприємств, у двох третин працівників нарахована заробітна плата не перевищувала середній рівень по країні (2349 грн.). Водночас 14,6% працівників отримали заробітну плату більшу за 3500 грн. Це працівники які зайняті у видах діяльності з високим рівнем оплати праці, зокрема на підприємствах із добування паливно-енергетичних корисних копалин, у фінансовій діяльності.
Найбільше зростання цього показника за останні 12 місяців (відносно червня 2009р.) спостерігалося в Рівненській (на 20,7%), Полтавській (на 19,8%), Черкаській (на 18,9%), Івано-Франківській (на 18,7%), Луганській (на 18,5%), Волинській (на 18,3%) областях та Автономній Республіці Крим (на 18,0%). [3]
Щодо заборгованості по зарплаті, то вона порівняно з 2008 роком помітно виросла, у 2009-2010 роках практично залишалась на тому ж рівні, лиш в серпні цього року має тенденцію до зменшення. Це свідчить про неможливість зарплати виконувати зазначені функції, тому на сьогоднішній день надзвичайно важливою є розробка урядової програми по відшкодуванню виплат заробітної плати працівникам та її відповідність потребам населення. Звичайно ж ця програма повинна базуватись на поетапному зростанні заробітної плати відповідно до зростання продуктивності праці.
У червні 2010р. загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати досягла максимального значення за весь рік і становила 1887грн, але упродовж червня 2010р. загальна сума зменшилася на 5%, або на 95,1 млн. грн., і на 1 липня поточного року становила 1792 млн. грн. У вересні поточного року, порівняно з червнем дана сума зменшилась на 546.7 млн. грн., що складає 29%.
Серед регіонів найбільша питома вага працівників, яким не виплачено заробітну плату, зафіксована в Житомирській (15,2% до середньооблікової кількості штатних працівників регіону), Луганській (9,8%) та Донецькій (8,1%) областях. [3]
Серед причин невчасної виплати українським громадянам винагороди за працю реально можна виділити дві групи найбільш вірогідних причини заборгованості заробітної плати:
І. Об’єктивні: криза; брак обігових коштів; нереалізована продукція; зменшення платоспроможності високої податкової ставки і т.д.
ІІ. Суб’єктивні: економія на зарплатах людей; невиконання встановлених законодавством норм і т. д.
Основні шляхи вирішення проблеми виплати офіційної заробітної плати:
1) впровадження у законодавчому порядку умов, за яких роботодавцю стане економічно вигідним виплачувати зарплату;
2) за кожен день затримки виплати заробітної плати роботодавець повинен буде сплачувати у вигляді штрафу чи пені таку суму коштів , яка би значно перевищувала відсотки за кредитами в банках;
3) встановлення адекватної ринковим відносинам системи оплати праці;
4) впровадження сучасних технологій, які контролюватимуть виплати заробітної плати;
5) використання іноземного досвіду щодо цього питання.[4]
Таким чином, якщо хоча б якась частина запропонованих заходів буде впроваджуватися в нашій країні, то в подальшому стане можливим подолання негативних факторів, які породжують проблеми невиплати заробітної плати.
Як бачимо, система заробітної плати в нас потребує негайних заходів щодо її реформування. Важливим і невідкладним нині вважають розгляд можливості запровадження в Україні єдиного соціального податку. Передбачається об'єднання нарахувань на заробітну плату, які роботодавець спрямовував чотирьом різним фондам соціального страхування, в єдиний соціальний внесок.[1]
Впровадження єдиного соціального податку зменшить документообіг, адже зменшить кількість податків з чотирьох до одного. У підсумку передбачається одержати модернізовану систему обліку коштів на соціальний захист, поліпшення системи управління й, найголовніше, виведення заробітної плати з тіні, тобто вирішення проблеми зарплати «в конвертах». Але треба пам'ятати, що всі витрати Пенсійного фонду покриваються державним бюджетом, який забирає для цього гроші інших фондів. Невчасне ж надходження фінансових коштів до інших фондів гальмуватиме страхові виплати й заплановані соціальні заходи.
Сьогодні дуже важливим є сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, одним із шляхів такого сприяння є зменшення податкового навантаження. Зменшити податкове навантаження на підприємство можливо внесенням змін до нормативних документів, які регламентують податки. На даний момент запропоновано методику, суть, якої полягатиме в тому, що податкове зобов’язання, яке створюється з суми доходу, зменшувати не лише на суму податкового кредиту, а й на суму єдиного соціального податку в частині, яка нараховується на різницю між фондом оплати праці та соціальною зарплатою [6].
Впровадження даної методики призведе до збільшення офіційної заробітної плати, сприятиме оптимізації та плануванню податкових платежів, що потребує внесенням змін в складання податкової звітності, зокрема податкової декларації, а саме в частині корегування податкового зобов’язання. Ця форма використовуються підприємством для відображення в ній коригування по ПДВ на суму єдиного соціального податку, яка нараховується на різницю між фондом оплати праці та соціальною заробітною платою [7].
Варто зазначити, що єдиним шляхом зміцнення фінансових можливостей системи є істотне збільшення середньої заробітної плати, тому що високі зарплати – запорука високих відрахувань до фондів соціального страхування й, отже, вагомий крок до впровадження європейських соціальних цінностей. [2]
Висновок: Дослідження показало, що структура заробітної плати погіршилась, зменшилась її питома вага у Валовому внутрішньому продукті. Реальна заробітна плата знизилася до рівня, який не забезпечує працівникові обсягів споживання матеріальних благ і послуг, достатніх для розширеного відтворення його фізичної та інтелектуальної здатності до праці. Дуже повільно зменшуються обсяги заборгованості з заробітної плати. Наслідком цього є різке зниження купівельної спроможності населення, згортання внутрішнього ринку, поширення зарплати «в конвертах». Неефективність існуючого механізму організації заробітної плати вимагає детального перегляду базових теоретичних основ і практичних втілень. Сучасний стан заробітної плати в Україні залишається не надто добрим, попри невелике зростання середньої заробітної плати спостерігається значне заборгування по її виплаті, тому заробітна плата не може виконувати свої функції. Також заробітна плата є індикатором всієї економічної системи, в якій сьогодні важливе місце займає малий та середній бізнес, що потребує підтримки. Є безліч методів вирішення проблеми, одним із них є запровадження єдиного соціального податку.
Список використаних джерел:
1. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про єдиний соціальний податок» // Електронний ресурс: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1148.733.0
2. Амосов О. Єдиний соціальний податок: панацея чи профанація? // Електронний ресурс: http://www.rusnauka.com/15_APSN_2010/Economics.htm
3. Державний комітет статистики // http://www.ukrstat.gov.ua/
4. Лебедь А. Виплати заробітної плати в умовах кризи // Електронний ресурс: http://www.rusnauka.com/15_APSN_2010/Economics/67999.doc.htm
5. Легалізація заробітної плати – гідне забезпечення нашого майбутнього // Електронний ресурс: http://kolomyya.org/se/sites/pb/26573/?page=547
6. Шевчук Л.П. Методика розрахунку єдиного соціального податку як механізм виведення заробітної плати з тіньової економіки // Вісник Львівської державної академії. – 2008. – № 14. – С. 22–28.
7. Шевчук Л. П., Шевчук А. А. Особливості податкового планування для контролю і управління в умовах кризи // Електронний ресурс: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vchnu/Ekon/2009_5_2/192-196.pdf