Наук. кер. – Вудвуд В.В., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м.Чернівці
Науково-технічний прогрес як один із факторів впливу на розвиток підприємства та його конкурентну спроможність
Потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються передусім науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами. Що цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, котрі є першоджерелами розвитку продуктивних сил, то успішніше вирішуються пріоритетні соціальні завдання життєдіяльності суспільства. Оскільки діяльність підприємства не може обійтись без використання елементів науково-технічного прогресу то зрозуміло, що розгляд даної теми є досить актуальним. Метою даної статті є з'ясування необхідності науково-технічної орієнтації підприємств в сучасності. Теоретичні основи дослідження впливу елементів науково-технічного прогресу, інноваційної діяльності та інноваційної політики на розвиток підприємства розглядаються в роботах С.І. Бай, О.В. Дичковської, Н.К. Жукової, М.В. Іванової, С.Ф. Санікової, И.С. Королева, Ю.В. Яковец та ін. Існує безліч визначень науково-технічного прогресу. Зокрема О.В. Дичковська тлумачить науково-технічний прогрес (НТП) як безперервне вдосконалення наукових досліджень, знарядь праці, засобів і методів виробництва, шо забезпечує нарощування темпів виробництва, нову якість зростання економіки. НТП сприяє підвищєнню ролі промисловості у розвитку всіх галузей народного господарства - як у виробництві, так і в обслуговуванні, стійкості результатів економічної діяльності, збільшенню обсягу вільного часу, який працівники зможуть використати для підвищення кваліфікації, зростанню кількості кваліфікованих працівників, покращенню міжнародного обміну технічними і науковими ідеями [2, с20]. Н.К. Жукова ж під науково-технічним прогресом (НТП) розуміє взаємозалежний поступальний розвиток науки і техніки, що виявляється, з одного боку, у постійному впливі науки, відкриттів і винаходів на рівень техніки і технології, з іншого - у застосуванні новітніх приладів і устаткування в наукових дослідженнях. НТП стимулює якісні перетворення матеріального виробництва і невиробничої сфери, призводить до постійного зростання продуктивності праці, чинить вплив практично на всі сторони життя суспільства, є невід'ємною частиною соціального прогресу. На теперішньому етапі соціально-економічного розвитку взаємодія науки і техніки стає все більш глибокою і міцною, зростає «сприйнятливість» техніки до нових наукових відкриттів і винаходів, а технічні задачі перетворюються в постійний і більш сильний стимул росту наукового знання. НТП можна тлумачити також як процес нагромадження та практичної реалізації нових наукових і технічних знань, цілісну циклічну систему «наука — техніка — виробництво», що охоплює кілька стадій: фундаментальні теоретичні дослідження; прикладні науково-дослідні роботи; дослідно-конструкторські розробки; освоєння технічних нововведень; нарощування виробництва нової техніки до потрібного обсягу, її застосування (експлуатація) протягом певного часу; техніко-економічне, екологічне й соціальне старіння виробів, їхня постійна заміна новими, ефективнішими зразками [3, с.88-91]. Потрібно зазначити, що за результатами прогнозів фахівців Масачусетського Технологічного Інституту та доповідями RAND Corporation на сьогодні глобальна економіка визначає перспективними наступні технології: 1) технологія "порівняльної взаємодії", за якою визначається, яким чином різні складові клітин організму взаємодіють одна з одною, що у перспективі дасть змогу застосувати це в медицині, сільському господарстві, біохімії тощо; 2) технологія наномедицини, що теоретично дозволяє спрямовувати лікарські речовини безпосередньо у хвору клітину; 3) скорочення відходів і токсичних речовин у виробництві; 4) генетично модифіковані зернові культури; 5) технології фільтрації і очистки води: 6) дешева сонячна енергія; 7) радіочастотна ідентифікація продуктів та індивідів; 8) "ядерне перепрограмування", яке дозволить клонувати клітини, використовуючи будь-які джерела біологічного матеріалу; 9) "безпечний інтернет", який захищатиме користувачів інтернету від розголошування особистої інформації та "бездротовий Всесвіт" дозволить різним електронним пристроям "спілкуватись" один з одним; 10) "розтягуваний кремній" - дозволить створювати нові види і форми цієї речовини, що приведе до революції в інформаційних технологіях; 11) інші технології [7, с.30]. На мікрорівні, тобто на рівні фірми, НТП реалізується у вигляді інновацій. Якщо говорити про нормативно-правову базу інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні, то пріоритети соціально-економічного розвитку закріплено Законом України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16 січня 2003 року. Задля забезпечення гармонійного розвитку людського потенціалу, економіки і природного середовища держави стратегічними пріоритетними напрямами інноваційної діяльності в Україні на 2003-2013 роки статтею 7 визначені: 1) модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; нові ресурсозберігаючі технології; 2) машинобудування та приладобудування як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії; 3) нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації; 4) удосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій; 5) високотехнологічний розвиток сільського господарства i переробної промисловості; 6) транспортні системи: будівництво і реконструкція; 7) охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища; 8) розвиток інноваційної культури суспільства [8]. И.С. Королев зазначав, що ступінь відповідності науково-технологічного розвитку будь-якої країни світовим нормам визначається сьогодні мірою активізації внутрішніх процесів, спрямованих на прискорений розвиток науково-технічного потенціалу та швидку адаптацію до сучасних інформаційно-технологічних дій людства. Реалізація такого завдання потребує збільшення обсягів фінансування науки, стимулювання науково-технічної діяльності підприємницьких структур, спрощення процедури патентування та захисту інтелектуальної власності тощо. Внаслідок прискорення НТП та володіння виключними знаннями країна може отримати стратегічні конкурентні переваги на світових ринках [5, c.29]. До механізму стимулювання і розвитку інноваційної діяльності слід додати те, що глобалізація вимагає від національної інноваційної системи її участі у міжнародному трансфері технологій, у створенні світової науково-інноваційної інфраструктури; здійснення інновацій, що мають глобальний характер за своєю суттю. Забезпечення виробничих підприємств прогресивними технологіями реалізується за допомогою трансферу технологій - передачі систематичного знання про виробництво продукції, використання процесу або надання послуги шляхом укладення багатобічного договору про зміну майнових прав щодо даної технології. Ефективний трансфер технологій розширює можливості науково-технічного розвитку та підвищує конкурентоспроможність підприємств. Для вітчизняних підприємств є дві можливості доступу до сучасних технологій - купівля ліцензії в іноземної ТНК з подальшою адаптацією технології до наших умов і власні оригінальні розробки [4, с.52-55]. Сучасний науково-технічний прогрес набув таких масштабів, що одна країна (навіть з розвинутою економікою) не може здійснити багато інноваційних проектів. Інновації сприяють активізації міжнародного науково-технічного співробітництва. Важливим аспектом тут також є те, що сьогодні все більше посилюється залежність глобальної конкурентоспроможності національної економіки від рівня розвитку інноваційних процесів. Рівень та ефективність включення країни у міжнародний поділ праці визначаються наявністю кваліфікованих фахівців і інноваціями, що забезпечують конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Таким чином, для підприємств і національної економіки загалом, відповіддю на ”виклики” динамічних процесів глобалізації, основою яких є невпинний технологічний розвиток та технологічна конкуренція, має стати активна науково-технологічна та інноваційна політика на випередження та орієнтацію на гнучке використання вітчизняних порівняльних переваг, у першу чергу, наукового потенціалу з його провідними науковими школами і науково-технологічними комплексами. Одночасно необхідно враховувати можливості і переваги міжнародної кооперації та інтеграції, а також накопичений у сфері інноваційно-технологічного прориву світовий досвід, що підтверджується апробованими практикою глобальними орієнтирами і механізмами розвитку [1, 127-137]. На думку економіста Ю.В. Яковця адаптованість науково-технічного потенціалу економіки глобальним “викликам” може бути забезпечена за рахунок удосконалення її мікроекономічного рівня, a саме: 1) створення на підприємстві спеціальних резервів трудових, матеріальних, фінансових ресурсів та виробничих потужностей, призначених для швидкого розповсюдження незапланованих інновацій (Reserves); 2) підтримки високого рівня кооперації виробництва, який дозволив би швидко налагодити виробництво інноваційних товарів (Cooperation); 3) підтримки високого рівня концентрації виробництва для можливості швидкого тиражування новинок у великих масштабах (Concentration); 4) забезпечення універсального обладнання та оснащення за рахунок переналагодження керуючих пристроїв, агрегатної побудови, пристосованості до переміщень (Wide-used equipment); 5) стимулювання використання у виробничому процесі обладнання, створеного із застосуванням сучасних технологій (New Technology Equipment); 6) надання адаптаційного характеру системі стратегічного управління (Adopt Management) [6, с.23-31]. Отже, можна зробити висновок, що використання елементів науково-технічного прогресу в процесі виробничої діяльності підприємства є надзвичайно важливим та необхідним. Встановлення конкретного кола аспектів та факторів розвитку підприємства є вихідним моментом для формулювання цілей діяльності й характеру подальших управлінських рішень. Важливим є з'ясування сутності науково-технічного прогресу, адже потенційні можливості розвитку виробництва визначаються перш за все НТП, його темпами і соціально-економічними результатами. Науково-технічний прогрес має досить великий вплив на розвиток підприємств, оскільки низька конкурентоспроможність, викликана їх технологічною відсталістю негативно впливає на економічний розвиток держави й ускладнює повноправну інтеграцію України до світової спільноти. Список використаних джерел: 1. Бай С.І. Інноваційно-інвестиційний потенціал України в контексті світового науково-технічного розвитку// Науковий вісник БДФА, Ек. науки: збірник наукових праць за ред. В.В. Прядка.-2008.-С.127-137. 2. Дичковська О.В. Системи технологій промисловості: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2009.-270с 3. Жукова Н. К. Інноваційна орієнтація підприємств на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України//Формування ринкових відносин в Україні-2008.-№11.-С.88-91. 4. Іванова М.В., Санікова С.Ф. Трансфер технологій і його роль у підвищенні конкурентоспроможності вітчизняних підприємств підприємств// Держава і регіони.-2008.-№5.С.52-55. 5. Королев И.С. Мировая экономика: глобальные тенденции за 100 лет - М.: Юристь, 2009.-340 с. 6. Яковец Ю.В. Эпохальные инновации XXI в - М.: Экономика, 2009. - 444 с. 7. RAND Corporation Report "The Global Technology Revolution 2020: In-Depth Analyse", 2010.- 389с. 8. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=433-15
