Микитчук Т.О., Рихло А.
Наук. Кер. - Боднарук О.О.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м.Чернівці
Охорона праці на виробництві підприємств меблевої промисловості Чернівецької області на прикладі МПВКП «Гаскі».
У продовж 2009 року на підприємствах, в установах, організаціях Буковини внаслідок допущення порушень вимог охорони праці під час виконання трудових обов’язків отримали травми 64 працівники, з них 8-смертельні. В умовах, що не відповідали санітарно-гігієнічним нормам, було зайнято близько 4 тис. працівників. З початку 2010 року на ДП «Берегометському лісомисливському господарстві» сталося 3 нещасних випадків внаслідок грубого порушення норм, правил безпеки та охорони праці на підприємстві [4, c.20-21].
Турбота про людину праці в багатьох випадках залишає бажати кращого, упродовж трьох останніх років коефіцієнт частоти травматизму становить 0,7. Серйозне занепокоєння викликає коефіцієнт тяжкості травматизму. За підсумками 2008 року кількість днів непрацездатності в розрахунку на один нещасний випадок становила 51,6 дня, тоді як в цілому по Україні-39,6.Високий коефіцієнт тяжкості свідчить про приховування від розслідування та облік нещасних випадків з незначною втратою працездатності [5, c.37].
Голова Чернівецької області ради профспілок В. Шкварковський поставив перед первинними профспілковими організаціями завдання взяти під неослабний контроль якість проведення інструктажів, навчання на перевірку знань з питань охорони праці, звернувши особливу увагу на ступінь оволодіння безпечними прийомами праці працівниками, робота яких пов’язана з підвищеною небезпекою на виробництві, для прикладу меблевої промисловості. [5, c.38-39].
Отже, на сьогодні гостро постало завдання впровадження на всіх підприємствах меблевої промисловості сучасних засобів техніки безпеки і забезпечення санітарно-гігієнічних умов, які сприятимуть ліквідації виробничого травматизму і професійних захворювань. Для проведення заходів щодо оздоровлення, поліпшення умов праці і техніки безпеки не виділяються кошти, внаслідок чого кількість випадків виробничого травматизму і професійних захворювань в Україні неухильно збільшується в усіх галузях промисловості.
Знання основ техніки безпеки, виробничої санітарії і протипожежних заходів - один з важливих факторів запобігання виробничим травмам і професійним захворюванням і ліквідації їх.
Актуальність цієї теми полягає в беззаперечній необхідності посилення знань з охорони праці та техніки безпеки на виробничих підприємствах меблевої промисловості, внаслідок збільшення травматизму на підприємствах.
Мета цієї роботи - ознайомлення з вагомістю положень інструкцій з охорони праці та техніки безпеки на виробництві підприємств меблевої промисловості на прикладі МПВКП «Гаскі».
Об’єкти дослідження – охорона праці та техніка безпеки на виробничому підприємстві меблевої промисловості МПВКП «Гаскі».
Предмет дослідження – інструкції, положення та порядок проведення і застосування вищезгаданого на виробничих підприємствах меблевої промисловості.
На підприємстві керівництво, апарат управління зобов'язані створити такі умови праці, які б виключали можливість виникнення травм та професійних захворювань і сприяли підвищенню продуктивності праці. Незалежно від ступеня небезпеки виробництва на всіх підприємствах і в організаціях проводиться навчання правилам техніки безпеки прийнятих на роботу працівників, які не мають професії або її змінюють, а також інструктажі при підвищенні кваліфікації робітників.
Загальне керівництво і організація навчання на підприємстві покладаються на керівника підприємства, а в підрозділах (цехах) — на керівників підрозділів (начальників цехів). Контроль за своєчасним і якісним навчанням працюючих в підрозділах підприємства здійснює відділ (інженер) охорони праці (техніки безпеки) або інженерно-технічний працівник, на якого покладено ці обов'язки наказом керівника підприємства.
Незалежно від професії і кваліфікації всі робітники на підприємстві навчаються безпечним прийомам праці на інструктажах. За характером і часом проведення інструктажі поділяють на вступний, первинний (на робочому місці), повторний, позаплановий, поточний.
Вступний інструктаж проводить інженер з охорони праці МПВКП «Гаскі» (техніки безпеки) або особа, яка виконує його обов'язки, з усіма прийнятими на роботу працівниками незалежно від їх освіти, стажу роботи за даною професією, а також з прибулими у відрядження та з учнями і студентами, які прибули на виробниче навчання або практику. Проводять його в кабінеті з охорони праці, або в спеціально обладнаному приміщенні з використанням сучасних технічних засобів навчання та іншої наочності за програмою, розробленою з врахуванням вимог ССБП, а також особливостей виробництва.
Програму затверджує керівник підприємства МПВКП «Гаскі», погоджуючи її зі спеціалістом з охорони праці. Про проведення вступного інструктажу і перевірки знань роблять запис у журналі реєстрації (особистій картці інструктованого) з обов'язковим підписом інструктованого і того, хто інструктував. [1, с.3]
Первинний інструктаж на робочому місці проводять з усіма новоприйнятими на підприємство, переведеними з одного підрозділу в інший, прикомандированими, учнями і студентами, які прибули на виробниче навчання чи практику, з робітниками, які виконують нову для них роботу, а також з будівельниками при виконанні будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства. Проводять первинний інструктаж за інструкцією з охорони праці з кожним робітником індивідуально. Після первинного інструктажу і перевірки знань всі робітники протягом перших 2—5 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) працюють під наглядом майстра або бригадира, після чого оформляється допуск їх до самостійної роботи, який фіксується датою і підписом інструктуючого в журналі реєстрації (особистій картці інструктованого) .
Повторний Інструктаж проводять з усіма працюючими незалежно від кваліфікації, освіти і стажу роботи не рідше, ніж через 6 міс. індивідуально або з групою робітників однієї професії на робочому місці з метою перевірки і підвищення рівня знань правил і інструкцій з охорони праці [1, с.4].
Позаплановий інструктаж проводять у разі: зміни правил з охорони праці і технологічного процесу; заміні або модернізації обладнання, пристроїв та інструменту, вихідної сировини, матеріалів, а також і інших факторів, які впливають на безпеку праці; порушенні робітниками вимог безпеки праці, які можуть призвести або призвели до травми, аварії, вибуху або пожежі; перервах в роботі — для робіт, які відповідають підвищеним вимогам безпеки праці, більше ніж на 30 календарних днів, а для решти робіт — 60 днів. Його проводять індивідуально або з групою робітників однієї професії на робочому місці в обсязі первинного інструктажу.
Поточний інструктаж проводять перед виконанням робіт, на які оформляється наряд-допуск, де і фіксується його проведення. Контроль знань здійснює працівник, який проводив інструктаж. Якщо робітник, який одержав' інструктаж, показав незадовільні знання, то його до роботи не допускають. Він зобов'язаний пройти інструктаж заново.
Особа, яка проводила повторний чи позаплановий інструктаж, робить запис в журналі реєстрації (в особистій картці інструктованого) з обов'язковим підписом інструктованого і інструктуючого. Під час реєстрації позапланового інструктажу вказують причину, яка викликала його проведення.
Галузеві центральні комітети профспілок розробляють правила з техніки безпеки певної галузі, беруть участь у розробці проектів законодавчих актів про режими праці і відпочинку, поліпшення умов праці у цій галузі.
Технічні інспектори галузевої профспілки здійснюють державний нагляд за дотриманням вимог і норм техніки безпеки, виробничої санітарії і законодавства про працю на підприємствах, організаціях та установах. Роботою технічних інспекторів галузевих профспілок керують їхні центральні комітети.
Технічний інспектор виконує свою роботу з охорони праці в тісному зв'язку з громадськими інспекторами. До обов'язків технічних інспекторів входить систематичний нагляд за виконанням адміністрацією законодавчих актів з охорони праці, правил і норм техніки безпеки і виробничої санітарії, а також робота відповідно до Положення про технічного інспектора [2,c.200].
Технічний інспектор має право: накладати штрафи на керівників різних ланок виробництва за порушення законів про охорону праці, правил і норм техніки безпеки і виробничої санітарії; надсилати матеріали у слідчі органи для притягнення до відповідальності осіб, що вчинили значне порушення; подавати матеріали у вищі організації про звільнення або покарання винних.
Щоб запобігти виникненню нещасних випадків на виробництві, ведеться розслідування, облік та аналіз їх згідно з Положенням, затвердженим Постановою Президії ВЦРПС від 12 квітня 2001 р. № 15 (із змінами і доповненнями на 20 січня 2003 p.). Згідно з цим Положенням всі підприємства повинні розслідувати нещасні випадки, які сталися на їхній території або за її межами при виконанні роботи за завданням адміністрації, а також при доставці робітників або службовців на місце роботи на транспорті підприємства [2, c.201].
Розслідуванню підлягають і нещасні випадки, які сталися перед початком роботи або після неї, в позаробочий час, у святкові і вихідні дні. Розслідуванню підлягають і гострі отруєння, теплові удари та обмороження. [1, с.5]
Згідно з положенням про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві, потерпілий або очевидець зобов'язані терміново повідомити про випадок майстра, начальника цеху або безпосереднього керівника робіт, які зобов'язані відразу організувати першу долікарську допомогу потерпілому. Начальник цеху (керівник робіт) зобов'язаний терміново повідомити про нещасний випадок керівника підприємства і голову профспілки і протягом 24 години разом зі старшим громадським інспектором з охорони праці в цеху і робітником служби техніки безпеки розслідувати причини і обставини нещасного випадку, а також вжити заходів для запобігання подібним нещасним випадкам. Про розслідування нещасних випадків, які спричинюють втрату працездатності не менш як на один повний робочий день, складають акти за формою Н-1. Акт складається начальником цеху в чотирьох примірниках, підписується ним, старшим громадським інспектором і працівником служби техніки безпеки підприємства. Затверджує акт головний інженер підприємства і вживає відповідних заходів, щоб запобігти виникненню подібних нещасних випадків [2, c.203].
По закінченні тимчасової непрацездатності потерпілого адміністрація цеху вносить в акт дані про травматологічні і матеріальні наслідки нещасного випадку і ці дані (за спеціальною формою) надсилає ПК і технічному інспекторові профспілки.
Нещасні випадки, що сталися на підприємстві з робітниками, які направлені іншою організацією, розслідуються адміністрацією тієї організації, де стався нещасний випадок, із зазначенням організації, яка направила потерпілого [1, с.6].
Правила техніки безпеки при ручній обробці і сушінні деревини. Ручна обробка деревини необхідна для припасування окремих деталей, вузлів та інших дерев'яних конструкцій. При цьому застосовуються ручні столярні інструменти (пилки, рубанки, долота, молотки та ін.), неправильне користування якими може призвести до значних травм.
Дерев'яні рукоятки ручних столярних інструментів виготовляють із деревини твердих і в'язких порід (кизил, дуб, граб, береза) вологістю не більш ніж 12 %, вони мають бути гладенько оброблені, акуратно підігнані, надійно закріплені і відповідати ГОСТ: ручки стамесок — ГОСТ 1184—80; ручки молотків—ГОСТ 2310—77Е; колодки рубанків — ГОСТ 15987—79. Напилки, стамески, долота, викрутки та інші ручні інструменти із загостреними неробочими кінцями мають бути міцно закріплені в точених, гладенько і рівно зачищених рукоятках [3,c.150].
Довжина рукояток має відповідати розмірам інструментів, але бути не меншою, ніж 150 мм. Рукоятки стискають металевими кільцями, щоб запобігти розколюванню.
Ручки молотків та кувалд мають бути прямими, овального перерізу, з незначним потовщенням вільного кінця; поверхня ручки — гладенька, рівна, без тріщин, задирів і сучків. Молотки і кувалда повинні мати трохи опуклу поверхню бойка — гладеньку, незбиту, без задирів, вибоїн, вм'ятин, тріщин. Всі інструменти мають бути щільно насаджені і заклиновані.
При ручній обробці деревини матеріал треба міцно закріплювати у верстат або інший пристрій. Щоб напрямити пилку по рисці при пилянні вручну, не можна ставити палець біля риски (краще користуватись брусочками). Працюючи стамескою, не можна різати на себе, а також на вису. Забороняється ставити руку в напрямку різання стамески. Щоб не поранити себе різальним інструментом, не треба класти його лезом догори, до себе. Передають інструмент з рук у руки лише ручкою вперед. Під час встановлення і кріплення залізка рубанків, фуганків та інших стругальних інструментів треба підтримувати його великим пальцем лівої руки. Всі інструменти мають бути добре нагострені, міцно закріплені або насаджені на ручки. Користуватись інструментом без ручок категорично забороняється. Під час перенесення та перевезення ручних інструментів леза їх мають бути закриті (застосовують спеціальні ящики).
У деревообробному виробництві багато робіт пов'язано з переміщенням вантажів. Для полегшення цих робіт, підвищення продуктивності та безпеки праці на підприємствах застосовують різні механізми: підйомники, електрокари, контейнери тощо Проте деякі вантажі доводиться переносити. По горизонтальній поверхні чоловікам можна переносити вантажі до 50, а жінкам — до 20 кг. У вертикальному напрямі без пристроїв можна переміщати ці вантажі на висоту до 1,5 м, по похилій площині — на висоту до 3 м. Ці норми не слід перевищувати, інакше можуть розвинутися різні захворювання, зокрема плоскостопість, розширення вен та ін. [3, c.155].
Заточувати інструменти на наждачному точилі можна лише в захисних окулярах. Наждачний круг має бути закритий кожухом. Верстати для сухого заточування інструментів обладнують пристроями для відсмоктування пилу, що утворюється при заточуванні.
Деякі частини електричного обладнання, які в нормальних умовах не перебувають під напругою, в разі пошкодження ізоляції можуть виявитись небезпечними. Тому Необхідно уважно стежити за справністю ізоляції.
Безпечним для людини вважається електричний струм до 0,05 А; струм від 0,05 до 0,1 А вважається небезпечним, а струм 0,1 А і вище — смертельним. Напруга нижча за 40 В — безпечна, а вища за 40 В — небезпечна. Струм, який проходить через людський організм при ураженні струмом, залежить від відношення напруги до опору організму. Опір організму людини не сталий, він залежить від стану шкіри в місці дотику (суха чи спітніла), від шляху проходження струму через людський організм, від нервового стану і в середньому дорівнює 1000 Ом, а іноді знижується до 200—300 Ом [3, c.156].
Від ураження електричним струмом захищає заземлення. Воно полягає в тому, що металеві частини машин та механізмів, які в нормальних умовах не перебувають під напругою, з'єднують із землею. Найчастіше для заземлення використовують стальні труби діаметром 35—65 мм і 2—3 м завдовжки. Ці труби забивають у землю на відстані близько 3 м і з'єднують штабою за допомогою зварювання. Устаткування, яке заземлюють, також з'єднують штабою (що має у перерізі не менш як 48 мм2 із заземлювачем. Опір захисного заземлення не має перевищувати 4 Ом. Заземлене устаткування при пошкодженні ізоляції не буде під небезпечною для життя людини напругою. Працювати на незаземленому устаткуванні забороняється [3, c.157].
Під час користування електрифікованим інструментом треба стежити за справністю заземлення. Електрифікований інструмент трифазного струму вмикають у мережу чотирижильним кабелем, одна жила якого призначена для заземлення. Кабель захищають від механічних пошкоджень та потрапляння на нього мінерального масла. Під час огляду устаткування обов'язково треба оглянути електропроводку, звернути особливу увагу на цілісність ізоляції, оголені місця електричних проводів негайно заізолювати. Особливо обережно слід поводитись з електрокабелем переносних електрифікованих інструментів.
До обслуговування сушильних камер допускаються особи, які знають будову та експлуатацію їх, а також пройшли відповідний інструктаж з техніки безпеки; чергові сушильники повинні періодично проходити медичне обстеження; контроль за режимом сушіння слід здійснювати, не заходячи в сушильну камеру; заходити в камери, які працюють, дозволяється тільки в разі крайньої потреби. Для цього треба тепло одягнутися і захистити обличчя повітроохолоджувальним апаратом; для визначення поточної вологості пиломатеріалів контрольні зразки слід виймати і закладати знов у камеру за допомогою спеціального пристрою; в сушильному цеху має бути опалюване приміщення для відпочинку осіб, які вийшли з гарячих камер.
Отже, можна зробити висновок, що для ефективної і безпечної діяльності виробничих підприємств меблевої промисловості потрібно дотримуватись усіх інструкцій, технологій та положень з охорони праці, адже як свідчить сумна статистика по Чернівецькій області,не дотримання вищезгаданого призводить до тяжких наслідків-нещасних випадків.
Список використаної літератури:
1. Закон України "Про охорону праці". –– Голос України, 2002, № 239 (2990) від 17.12.2002.
2. Гогіташвілі Г.Г. Системи управління охороною праці. – Л.: Афіша, 2002. – 320 с.
3. Шумега С. С. Спеціальна технологія меблевого виробництва.— К. : Вища шк. Головне вид-во, 2001.— 242 с.
4. В.А. Шкварковський Щоб не допустити повного розвалу [текст] / В.А. Шкварковський // «Охорона праці». – 2010. – № 4 : Управління охороною праці . – С.20.
5. В. Сопільняк Якщо роботодавець не дбає про безпеку праці [текст] / Н. Савенкова // «Охорона праці». – 2010. – № 10 : Безпека праці . – С.38.
