Наук. Кер. - Вудвуд В.В. Чернівецький торгівельно-економічний інститут КНТЕУ м. Чернівці
Роль стратегічного планування для розвитку підприємств
Кожне підприємство спрямоване на пошук тих шляхів розвитку і функціонування на ринку, які змогли б надалі забезпечити їм перевагу над конкурентами. Одним із найбільш необхідних заходів для максимізації успіху діяльності підприємства є вибір правильної стратегії планування, адже саме від неї залежить ефективність його подальшого розвитку. У зв'язку із зростанням динамізму економічних і соціальних процесів, які відзначаються в суспільстві та швидкою зміною кон'юнктури на внутрішньому і зовнішньому ринках, необхідністю забезпечення стабільного розвитку суспільства в довгостроковій перспективі, все більш зростає роль та актуальність стратегічного планування. Планування є однією з основних функцій управління і у жодному разі не може бути поза увагою науковців. За останні роки багато вчених займалися проблемами стратегічного управління. Серед них найбільш суттєвими є дослідження у сфері стратегічного планування з урахуванням особливостей української економіки, які виконані в роботах: Е. Грицюка, В. Никифорака, Л. Буряка, А. Поддєрьогіна, І. Лукіної, Е. Пелихова, І. Бланка, В. Пономаренка, В. Бабича, В. Герасимчука, О. Пушкаря, Д. Божка, та ін. Метою дослідження є визначення впливу стратегічного планування на ефективний розвиток підприємств та на досягнення поставлених цілей. Існує багато підходів розуміння суті та необхідності використання плануваня. На думку Е. Грицюка, планування — це, насамперед, процес вироблення й прийняття рішень, що дають можливість забезпечити ефективне функціонування та розвиток підприємства в майбутньому. Cтратегією ж він називає генеральну комплексну програму дій, що визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію та основні [1, c.53]. Т. Макаровська та Н. Боднар, у свою чергу ствержують, що планування являє собою процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов їх досягнення. Саме воно об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою, надає усім процесам однонаправленість і скоординованість, що дозволяє найбільш повно і ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та якомога швидко вирішувати різноманітні завдання управління [4]. Сучасна економічна наука розрізняє два типи планування діяльності підприємства: довгострокове та стратегічне. На думку Б. Грабовецького, довгострокове планування базується на майбутньому виявленні тенденцій економічних процесів орієнтуються на бажаний результат, а стратегічне - визначається головною ціллю та проміжними цілями, які дозволяють досягнути головної цілі. Основною задачею стратегічного планування автор визначає у виборі напрямків і організації діяльності підприємства, які дозволяють йому добиватися ефективних результатів навіть у разі виникнення непередбачених обставин, негативно впливаючих на його бізнес [2, с. 30]. Метою стратегічного планування слід вважати досягнення довгострокових цілей підприємства, що можуть забезпечити його ефективне функціонування, високий рівень конкурентоспроможності та забезпечення результативності підприємства. Для цього необхідно розробляти плани і моделювати свою діяльність з урахуванням не тільки внутрішніх, але й зовнішніх чинників, що включають в себе економічну, політичну, соціальну діяльність. Стратегічне планування вимагає дослідження перспектив конкретного підприємства, виявлення тенденцій і закономірностей, а також ситуацій, котрі можуть негативно чи позитивно вплинути на діяльність господарюючого суб’єкта, адже воно зорієнтоване на розробку засобів, що мають забезпечити стале довгострокове управління та знизити імовірність прийняття недоречних рішень. [4, с. 181] В працях С. Кропивного, методика стратегічного планування, передбачає розробку багатоваріантної стратегії, кожен варіант якої орієнтований на розвиток підприємства в залежності від стану зовнішнього середовища з урахуванням стратегічних альтернатив можливих ситуацій в майбутньому. На його думку, для реальності та ефективності стратегічного плану необхідне дотримання таких основних вимог до стратегічних цілей як: конкретність; вимірюваність; чітка зорієнтованість у часі; досяжність; збалансованість; ресурсозабезпеченість; однонапрямленість [3, с.231]. Стратегічне планування здійснюється поетапно. До основних належать такі етапи, як: • визначення місії підприємства; • формування стратегічних цілей; • вибір генеральної стратегії; • аналіз потенціалу підприємства, перспектив його розвитку; • аналіз стратегічних альтернатив; • запровадження, контроль і оцінка результатів. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень. До його компонентів входять цілі та вказівки для прийняття рішень, а також основні етапи планування [4, с. 180]. У кожного підприємства є свої індивідуальні сильні та слабкі сторони, можливості та загрози. До сильних сторін зазвичай відносять високу кваліфікацію його працівників, привабливий імідж підприємства, його лідерство на певному етапі ринку, переваги в області конкуренції. До слабких сторін можемо віднести відсутність у нього чіткої стратегії розвитку, погану конкурентну позицію, застаріле обладнання, вузьку виробничу стабілізацію. Для визначення сильних і слабких сторін підприємства, а також можливостей і загроз, найчастіше застосовують метод SWOT-аналізу. Існують різні підходи до вибору стратегії. Так, американські вчені Томпсон та Стрікланд вважають, що на вибір стратегії впливають такі фактори як конкурентна позиція підприємства, яка може бути слабкою або сильною, а також темпи зростання ринку для певного виду продукції або для певного підприємства, які можуть бути високими або низькими. Підсумовуючи вищенаведене, можна виокремити основні етапи обгрунтування та вибору стратегії підприємства: І етап – аналіз макрооточення підприємства; ІІ етап – аналіз внутрішнього середовища; ІІІ етап – висновок про ступінь впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на вибір стратегії; IV етап – вибір і оцінка стратегічних альтернативів; V етап – вибір стратегії, яка повністю відповідає реальному стану підприємства [1, c. 70]. Сучасний темп зміни і збільшення знань є настільки великим, що стратегічне планування представляється єдиним способом прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Стратегічне планування відіграє величезну роль в управлінні підприємством, адже воно забезпечує керівництву засіб створення плану на тривалий термін, дає основу для ухвалення рішення, а також надає знання того, чого організація хоче досягти в майбутньому. Без стратегічного плану неможливо ефективно управляти персоналом. Стратегічне планування допомагає не тільки приймати рішення з підбору персоналу, але й проводити його оцінку для підготовки і підвищення кваліфікації. На думку З. Шершньової, стратегічне планування має велику кількість переваг, до основних з яких належать: • зв'язок поточних рішень з майбутніми результатами; • воно змушує підприємство чіткіше визначити свої завдання і політичні установки; • орієнтація на пошук альтернативних варіантів досягнення цілей. тобто допустимих цілей у межах визначених цілей та наявних обмежень; • свідома підготовка майбутнього і до майбутнього; • розподіл відповідальності не лише між напрямками діяльності, а й між поточною та майбутньою діяльністю [5, с.253]. У даний час значення стратегічного планування усвідомлюється більшістю підприємств, отже вони намагається використовувати його методи у своїй діяльності. Проте тут існують деякі проблеми, одна з яких те, що методи стратегічного планування, які використовуються у зарубіжній практиці, не адаптовані до вітчизняного ринку, і як наслідок, результати їхнього використання не завжди є задовільними. Інша проблема – в неузгодженості методів та засобів планування, які використовуються. Перехід національної економіки України на ринкові принципи функціонування та розвитку обумовлює необхідність кардинальних змін в системі управління, в тому числі, в плануванні діяльності підприємства. В умовах колишньої командно-адміністративної системи одним найтяжчих утисків було жорстке директивне планування. Підприємство одержувало від органів державного планування завдання щодо майже всієї сукупності показників діяльності. Це не давало йому змоги розробляти оптимальні плани, приймати найкращі рішення виходячи із реальних локальних умов. На сьогоднішній момент часу, мету та цілі діяльності, кожне підприємство вибирає самостійно. Необхідними умовами правильного вибору цілей та стратегії підприємства є аналіз зовнішнього середовища з метою визначення можливих загроз і аналіз внутрішнього середовища підприємства з метою з'ясування його слабких та сильних сторін. Взаємовідносини у діловому світі все більш ускладнюються: змінюється масштаб конкуренції, умови конкурентної боротьби, усе скоріше оновлюються технології, змінюються потреби та смаки споживачів. У цих умовах забезпечення ефективної діяльності підприємства без стратегічного планування стає неможливим. В сучасних умовах господарювання, стратегічне планування є однією з найголовніших умов ефективного функціонування, економічного зростання і розвитку будь-якого підприємства. Стратегія становиться життєво необхідним управлінським інструментом, за допомогою якого фірма може протистояти зміні умов навколишнього середовища. Призначення стратегічного планування полягає в тому, щоб зробити оперативні, поточні управлінські рішення науково обґрунтованими в умовах економічної невизначеності та нестабільності зовнішнього середовища існування підприємства. Список використаної літератури 1. Грицюк Е.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: Дакор, 2009. – 302 с. 2. Грабовецький Б.Є. Економічне прогнозування і планування: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 188 с. 3. Кропивний С.Ф. Економіка підприємства. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с. 4. Макаровська Т. П., Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К.: МАУП, 2003. — 304 с. 5. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2000 р. 384с.
