Наук. кер. – Федорюк А.Л. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ПРОБЛЕМА ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ
Розвиток підприємництва як сектору національної економіки, що функціонує на засадах організаційно-господарського новаторства, є джерелом інноваційного розвитку економіки та за рахунок ефективного поєднання чинників виробництва дозволяє підвищити економічний потенціал і конкурентоспроможність держави, покращити її участь в міжнародних відносинах. Державна підтримка підприємництва є необхідною передумовою розвитку підприємницького сектору національної економіки, а отже й важливим завданням державної політики гарантування економічної безпеки держави в умовах посилення фінансово-економічної кризи. Світова фінансова криза продемонструвала нездатність вітчизняної підприємницької сфери протистояти її викликам, мобільно пристосовуватись до постійно змінюваних ринкових умов і проявив потенційні ризики її дестабілізації. Хоча нещодавно темпи економічного спаду уповільнилися, в цілому економічні умови залишаються складними. У зв'язку з цим, питання дослідження причин і наслідків глобальних фінансових криз на підприємницький сектор України є на сьогодні надзвичайно актуальним та необхідним. Метою та завданням даної статті є дослідження пріоритетів державної політики, щодо розвитку підприємництва в умовах фінансової кризи в Україні. Об'єктом дослідження є інструменти державної політики України, щодо підтримки підприємництва в умовах фінансової кризи. Світовій фінансовій кризі присвячені статті багатьох зарубіжних і вітчизняних вчених та практиків, зокрема, це статті Данилишина Б., Тигіпка С., Гайдуцького П., Т. Рябовий та інших вчених. Проте кожен з них розглядає лише загальні наслідки, тобто вплив кризи на всю економіку країни, а аналізу впливу кризи на окремий сектор економіки України ще здійснено не було. В різних літературних джерелах науковці виділяють багато значень терміну «криза», зокрема Т. Рябовий зазначає, що фінансова криза - це глибокий розлад державної фінансової системи, що проявляється у нестабільності і падінні валютного курсу національної грошової одиниці, інфляції, нестійкістю курсів цінних паперів, що проявляється в різкій невідповідності доходів бюджету їх видаткам; періодичне перевиробництво товарів, що призводить до різкого загострення всіх суперечностей економіки країни: скорочення виробництва, розладу кредитних і грошових відносин, банкрутства фірм, масового безробіття [6]. За даними урядового порталу, на момент настання світової фінансової кризи економіка України була на підйомі. І справді, з 2000 р. до третього кварталу 2008 р. економіка країни зростала в середньому на 7,5% на рік. Міжнародна криза ліквідності, яка швидко розповсюдилася світом восени 2008 р., перервала цикл зростання України та багатьох інших країн з економікою, що розвивається. В умовах погіршення зовнішнього економічного середовища Україна зазнала одного з найглибших економічних спадів та однієї з найсильніших девальвацій валюти під час найважчих етапів кризи. [6] З розгортанням фінансово-економічної кризи в Україні були прийняті законодавчі та нормативні-правові документи, спрямовані на подолання її негативних наслідків. Зокрема, Закон України „Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” [2], Укази Президента України „Про додаткові заходи щодо подолання фінансової кризи в Україні” та „Про стимулювання розвитку підприємницької діяльності в умовах світової фінансової кризи”[5]. З метою вирішення проблемних питань, пов’язаних з погашенням кредитів суб’єктів підприємництва, прийнято Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” [3]. Постановами Правління Національного банку України № 413 „Про окремі питання діяльності банків” та № 49 „Про окремі питання діяльності банків банкам дозволено самостійно та на власний ризик приймати рішення про пролонгацію/реструктуризацію кредитів, наданих товаровиробникам [5]. З метою унормування діяльності ринків було прийнято Постанови Кабінету Міністрів України № 278 „Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об’єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи” та № 449 „Про затвердження Порядку використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитування проектів малого та середнього бізнесу, зокрема таких, що впливають на підвищення рівня зайнятості населення”, що передбачали подолання кризових явищ в економіці та мінімізацію впливу фінансової кризи на мале та середнє підприємництво[8]. Проте зазначені нормативно-правові акти не містять конкретних механізмів зміцнення фінансової стійкості суб’єктів підприємництва. Крім того, для реалізації деяких заходів взагалі не були виділені кошти з Державного бюджету України. Це актуалізує необхідність прийняття законодавчого кодифікованого акту, в якому чітко повинні бути окреслені пріоритети державної політики посилення фінансової стійкості вітчизняних суб’єктів підприємництва в умовах фінансово-економічної кризи та механізми їх використання, зокрема з метою зниження рівня збитковості, зменшення обсягів проблемної заборгованості перед банками, відшкодування з державного бюджету відсоткових ставок за кредитами та полегшення доступу до зовнішніх джерел фінансування, підвищення ліквідності та збільшення обсягів інвестицій суб’єктів підприємництва, а зокрема малого бізнесу, що в більшості розвинених країн виступає основою економічного зростання. До конкретних рекомендацій можна віднести пропозиції С. Тигіпка, який вважає, що з метою зменшення в умовах кризи напруження на ринку праці та недопущення значного зростання безробіття Уряд повинен спрямувати зусилля на створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, зняття адміністративних та регуляторних бар'єрів на шляху розвитку малого та середнього бізнесу як дієвого засобу забезпечення зайнятості та доходів населення. Ці завдання Уряд має вирішити шляхом: - виявлення наслідків фінансової кризи для суб'єктів господарської діяльності, з метою недопущення згортання виробництва та негативних соціальних наслідків кризи; - розширення практики відшкодування відсоткових ставок за кредитами, що надаються суб'єктам малого та середнього бізнесу, з метою стимулювання створення нових робочих місць, реалізації інвестиційних проектів; - втілення комплексної стратегії щодо забезпечення стійких темпів зростання ефективності та продуктивності у приватному секторі; - масштабної реформи національної системи освіти з метою сприяння розвитку таких кваліфікацій, що потрібні для забезпечення росту приватного сектора та створення нових робочих місць; - заходів, спрямованих на розвиток підприємництва та малого бізнесу, для підтримки конкурентоспроможності та зростання приватного сектору в умовах нестабільності економіки. [6] Виходячи з цього головні дії Уряду, щодо уникнення кризи, на нашу думку мають бути спрямовані в таких напрямах: досягнення макроекономічної стабілізації; недопущення зниження рівня життя населення; сприяння розвитку підприємництва; стимулювання інвестиційної діяльності; підтримка реального сектору економіки. Для нормального функціонування підприємництва мають бути забезпечені такі основні умови: - стабільна національна грошово-кредитна система; - пільгова системи оподаткування; - активно діюча система інфраструктурної підтримки підприємницької діяльності; - державна фінансова та матеріально-технічна підтримка підприємництва; - ефективний захист інтелектуальної власності; - спрощена процедура регулювання підприємницької діяльності з боку державних органів; - правовий захист підприємництва; - формування в суспільстві привабливого іміджу підприємництва [1]. Основою державної політики підтримки підприємництва є розроблення та реалізація державних програм науково-технічного, ресурсного, фінансового, консультативного, кадрового та іншого сприяння розвитку підприємництва. Державні програми підтримки можуть реалізовуватися центральними та місцевими органами виконавчої влади. Програми мають забезпечити формування тих невід'ємних елементів соціально-економічного простору, які підприємницький сектор не спроможний створити самостійно, а саме: нормативно-правового (адміністративного) забезпечення; інституційних засад розвитку бізнесу; функціональних (цільових) форм державного регулювання. На сучасному етапі розвитку України суттєвим елементом державної підтримки бізнесу та одним із основних шляхів виходу та полегшення наслідків фінансової кризи має стати дерегулювання підприємництва, яке означає: спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації суб'єктів підприємництва; скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню та патентуванню, потребують одержання сертифікатів і будь-яких інших дозволів на здійснення підприємництва; обмеження кількості перевірок і права контролю за діяльністю суб'єктів підприємництва; спрощення процедури митного оформлення вантажів у процесі здійснення експортно-імпортних операцій; забезпечення послідовності та стабільності нормативно-правового регулювання підприємництва. Організація ефективної підтримки підприємництва обов'язково вимагає формування розвинутої інфраструктури, що є невід'ємним компонентом ринкової економіки і створює сприятливі умови для розвитку бізнесу. До складу інфраструктури ринку входять: фінансово-кредитна інфраструктура, організаційно-технічна інфраструктура, інформаційно-аналітична інфраструктура. Розвиток підприємництва потребує створення державної розвинутої системи інформаційно-консультаційного забезпечення. Основним елементом такої системи має бути мережа безкоштовних регіональних консультаційних та інформаційно-аналітичних центрів, що у подальшому інтегруватимуться в єдину інформаційну систему. Державою мають забезпечуватися умови для створення ефективної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності, розробленню навчальних планів, програм і методичних посібників для підготовки підприємців залежно від рівня їх базової підготовки, термінів навчання, для підвищення кваліфікації учителів і викладачів, використання державних телерадіоканалів для навчання широких верств населення основ підприємницької діяльності [7]. Такі умови звичайно створюються, але не за рахунок державних коштів, а у формі відрахувань до Фонду соціального страхування самими ж приватними підприємствами. Сприяння розвитку підприємництва в Україні також передбачає: проведення комплексу наукових досліджень, пов'язаних з проблемами розвитку підприємництва; розроблення та впровадження нових підходів і методів щодо аналізу та прогнозування розвитку цього сектору економіки; вивчення світового досвіду з питань формування державної політики сприяння розвитку підприємництва. Отже, для створення нормальних умов для підприємницької діяль¬ності держава має проводити відповідну економічну політику. Право¬ве закріплення її здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соці¬ального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяль¬ності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних зако¬нодавчих актах. Вивчення, аналіз та узагальнення досвіду розвинених країн з питань підтримки підприємництва особливо в період фінансової кризи, дали нам підставу визначити та виділити ряд типових форм, методів і механізмів, які могли б бути використані у вітчизняній практиці для сприяння розвитку підприємництва. До основних із них відносяться: - пільгове кредитування суб'єктів підприємництва; - цільові субсидії з боку держави; - лізингові форми кредитування; - запоруки перед кредитними установами і комерційними банками в наданні кредитів підприємствам; - державне стимулювання банківських установ, які працюють з малими фірмами; - залучення недержавних фінансово-кредитних і, господарських установ до надання фінансової допомоги підприємництву. Отже, виходячи з цього слід зробити висновок, що при виконанні наведених вище типових методів, що сприяють розвитку підприємництва держава може не тільки забезпечити стабільний розвиток підприємницького сектору економіки, а й надати можливість полегшити наслідки фінансової кризи, а в кращому випадку уникнути її взагалі. Джерела використаної літератури: 1. Господарський Кодекс України; 2. Закон України „Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 31.10.2008 р. № 639-VI; 3. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 р. №661; 4. Постанови Правління НБУ №413 «Про окремі питання діяльності банків» від 04.12.2008 р. та №49 «Про окремі питання діяльності банків від 05.02.2009 р.; 5. Укази Президента України «Про додаткові заходи щодо подолання фінансової кризи в Україні» від 17.11.2008 р. №1046/2008; 6. Данилишин Б. Світова фінансова криза - тест для України // Дзеркало тижня. - 2008. -№38.- С. 17-18.; 7. Завдання та заходи Уряду, щодо подолання кризи в Україні - http://analit.info/; 8. Урядовий портал. - http://www.kmu.gov.ua.
