Наук.кер. к.е.н., доц.Корнілова І.М., КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ У ГЛОБАЛЬНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
З кінця 20 століття найважливішим орієнтиром державного регулювання гармонійної інтеграції економік окремих країн до глобального світогосподарського середовища є підвищення національної конкурентоспроможності. Сьогодні на світову арену виходять нові лідери – країни азійсько - тихоакеанського регіону. Україна ж у світовому економічному просторі залишається на достатньо низьких позиціях, враховуючи її потенціал та можливості для економічного зростання. Це обумовлено: по-перше, негативними тенденціями в інноваційній сфері, по-друге, зменшенням частки промисловості у ВВП (у 1990р.- 58,6%, у 2001р.- 42,6%,2008р. – 42,5%) та частки машинобудування в промисловості (1990р. – більше 30%, 2001р.-10,2%,2007р.- 13,7%, 2008р.- 13,3%)[1,с.20]. В таких умовах економічна система України повинна шукати ефективні шляхи виходу з кризового стану та впроваджувати термінові заходи щодо підвищення конкурентного положення України на світовому ринку. Для ідентифікації позицій країни у глобальному економічному середовищі важливу інформацію надають звіти Всесвітнього Економічного Форуму (ВЕФ) з розрахунків індексів Глобальної конкурентоспроможності (ГІК)[5]. Результати досліджень, свідчать що економіка України знаходиться на другій стадії за рівнем розвитку економіки (з рівнем ВВП на душу населення від 3000 дол. США). Найрозвиненіші країни знаходяться на третій стадії з ВВП більше, ніж 17000 дол. на душу населення. За даними Глобального індексу конкурентоспроможності на 2008-2009 роки Україна в загальному рейтингу з 134 країн знаходиться на 72 місці. Перший субіндекс - загальні вимоги -86 (4,15), порівняно з 2007-2008 роком показник зріс на 4 місця (0,09). 1-й складник – інститути - на 115 місці (3,26). Таке значення показника свідчить про те, що в Україні не захищаються права власності, дуже низький рівень довіри політикам, неефективна законодавча база та уряд, непрозорість вироблення урядом політичного курсу, нечіткість у системі аудиту та звітності. За 2-м складником – інфраструктурою - Україна знаходиться на 79 місці (3,13), що свідчить про низьку якість загальної інфраструктури, насамперед, якості доріг. За 3-й складником – макроекономічною стабільністю – країна перебуває на 91 місці (4,62). Низький рівень показника свідчить про наявність державного дефіциту 7% ВВП. За 2009 рік інфляція склала 12,3%. У 2009 році державний борг збільшився 3 14% до 25% ВВП. 4-й складник – здоров’я і початкова освіта - 60 місце в загальному рейтингу (5,59). Спостерігається тенденція до зростання даного показника, насамперед, до зниження коефіцієнта захворюваності малярією та туберкульозом. Темп приросту нових випадків інфікування ВІЛ в Україні становить 8% у порівнянні з минулим роком. Тривалості життя лише 67,7 років. Загалом по охороні здоров’я спостерігається не задовільна ситуація, не дивлячись на те, що видатки на освіту складали 55, 6 млрд. грн. (у 2008 році). Другий субіндекс – каталізатори (підсилювачі) ефективності. За значеннями цього показника Україна посідає 58 місце (4,12), для порівняння - в 2007 -2008 – 50 місце. 5-й складник – вища освіта та професійна підготовка у 2008-2009 - 43 місце (4,46), в порівнянні з попереднім роком - зріс на 10 позицій. Загальна чисельність студентів в Україні становить 2,7 млн. осіб. 6-й складник – ефективність товарного ринку - становить загрозу для конкурентоспроможності країни. За ним ми займаємо лише 103 місце в рейтингу (3,87 бали). Одними з причин такого стану є неефективна податкова політика та існування значних торгових бар’єрів. 7-й складник – ефективність ринку праці - 54 місце (4,47). У порівнянні з попереднім роком цей показник зріс на 11 позицій (0,17). Один з його елементів - питома вага жінок у складі трудових ресурсів. Вона в Україні становить 51%. Не дивлячись на непогані можливості України щодо забезпечення конкурентоспроможності в цій групі, в ній залишаються серйозні проблеми. Одна з них – значні масштаби «відтоку мозків». За 8-м складником – розвиненістю фінансового ринку – Україна знаходиться на 85 місці. Низький рівень даного показника зумовлено негативними процесами світової економічної кризи, яка сильно вплинула на економіку в Україні, значно знизивши доступність кредитів та венчурного капіталу, підірвавши стійкість банків.9-й складник – технологічний рівень - 65 місце (3,38), що порівняно з 2007-2008 - зріс на 28 позицій (0,63). Різкий ріст показника зумовлено тим ,що в Україні велика кількість користувачів Інтернету - 8,14 млн., і це число постійно збільшується. 10-й складник – розмір ринку – 31 місце (4,56). Це одночасно і можливості для нарощування виробництва, і загрози з боку іноземної конкуренції, які необхідно враховувати у державній економічній політиці. Третій субіндекс – інновації і розвиненість. За цією групою показників конкурентоспроможності Україна знаходиться на 66 місці (3,66) і демонструє позитивну динаміку зростання. Так, порівняно з 2007-2008 – субіндекс зріс на 9 позицій (0,13). Нажаль, 11-й складник – конкурентоспроможність бізнесу – вказує на слабкість даного напряму – лише 80 місце (3,91). 12-й складник – новації. Враховуючи рівень розвитку науково-технічного потенціалу країни, значення показника - 52 місце (3,40) вказує на реалізовані (приховані) можливості економічного, технологічного зростання. Якщо Україна достатньою мірою буде включена у глобалізаційні процеси, то матиме можливість реалізувати стратегічні завдання свого розвитку. В протилежному випадку вона буде постійно пристосовуватися до стандартів розвитку мегадержав та функціонувати за їх правилами.[3,с.582] Таким чином, першопричиною сьогоднішніх тенденцій у економіці України є прогресуюча руйнація промислового сектору економіки, що потребує зміни ставлення до нього з боку державної влади[4,с.30]. Зараз Україна є країною зі слаборозвиненою економікою, що підпорядковується іноземним інтересам. Маючи можливості забезпечити конкурентоспроможність на світових ринках, вона не створює передумови для їх подальшого прогресивного трансформування. Все це має бути враховане при обґрунтуванні цілей, завдань та інструментів державної економічної політики.
Список використаних джерел: 1. Абдульманов И. М. Экономическая конкурентоспособность хозяйствующих субъетов :автореф. дис. на соискание науч. степени канд. экон. наук: спец. 08.00.01 «Экономическая теория»/ И.М. Абдульманов — Казань, 2006. — 20 с. 2. Антонюк Л. Л. Конкурентоспроможність національної економіки в умовах глобалізації:автореф. дис. на здобуття наук. степеня докт. екон.наук: спец. 08.05.01 «Світове господарство і міжнародні економічні відносини» / Л. Л. Антонюк.— Київ, 2004. — 32 с. 3. Конкурентоспроможність національної економіки / [Бабак А. В., Биконя С. Ф.,Болховітінова О. Ю. та ін.];за ред. Б. Є. Кваснюка.— К. : Фенікс, 2005. 582 с. 4. Полунєєв Є. В. Технологія економічного прориву: конкурентоспроможність країни та визначення стратегічних пріоритетів / Є. В.Полунєєв // Демографія та соціальна економіка. –2008. - №2(10). – С. 29-41. 5.Звіт про Конкурентоспроможність України 2009,Фонд ефективне управління, http://www.feg.org.ua/
