Оксана Олар
Наук.кер.Козменко В.М.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м.Чернівці
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ МІЖНАРОДНОЇ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ
Актуальність теми зумовлена тим, що для України є характерними стихійний характер трудової міграції і постійно зростаючі обсяги міжнародної трудової міграції та недосконалість міграційної політики.
Сьогодні домінуючою тенденцією еволюції міжнародних економічних відносин стає глобалізація, одним з важливих проявів якої виступає міжнародна міграція робочої сили. Дедалі більшого поширення і значення набуває переміщення людських ресурсів між країнами світу, що зумовлене соціально-економічними, військовими, етнічними, релігійними та іншими чинниками. Істотне зростання планетарних масштабів міграційних процесів, залучення до них значних обсягів трудових ресурсів актуалізує дослідження міжнародної міграції робочої сили як однієї з основних форм світових господарських зв’язків та її впливу на світове господарство. Щорічно в пошуках роботи у світі мігрує 25 млн. осіб. Із врахуванням обсягів нелегальної міграції загальна чисельність міжнародних трудових мігрантів у 3-5 разів вища. Це певною мірою віддзеркалює міграційну ситуацію і в нашій країні, де, за різними оцінками фахівців, за останні роки за межі України з метою працевлаштування виїхало близько 3 млн. українців.
Метою даної статті є дослідження соціально-економічних наслідків міжнародної трудової міграції.
Поставлена мета обумовлена необхідністю вирішення таких завдань:
- з'ясувати сутнісні характеристики, чинники формування, позитивні та негативні аспекти, економічні наслідки та механізми здійснення трудових міграційних процесів;
-визначити особливості ,які набула міжнародна трудова міграція на сучасному етапі;
- розкрити зміст, цілі та функції державного регулювання зовнішньої трудової міграції;
-визначити переваги та недоліки в країнах-імпортерах та в країнах-експортерах робочої сили;
- визначити основні напрями державної міграційної політики;
- на основі отриманих результатів сформулювати пропозиції щодо вдосконалення системи державного регулювання трудовими міграціями в Україні.
Найбільший внесок у розвиток наукових досліджень міграційних процесів у наш час внесли такі вітчизняні вчені: С. Злупко, Е. Лібанова, О. Малиновська, О. Овчиннікова, Т. Петрова, І. Прибиткова, С. Пирожков, О. Позняк, М. Романюк, Ю. Римаренко, С. Трубич, С. Чехович, М. Шульга, О. Хомра та ін. В їхніх роботах знайшли відображення методологічні й методичні аспекти вивчення міграцій, дослідження їх сутності, функцій і чинників; визначені наслідки міграційних переміщень, проведено кількісний аналіз сучасних міграційних процесів.
Міжнародна трудова міграція на сучасному етапі набула певних особливостей, найсуттєвішими з яких є наступні:
- зростання масштабів міграції;
- збільшення питомої ваги мігрантів у загальній кількості працездатного населення країн;
- формування нових центрів залучення робочої сили;
- зростання нелегальної міграції;
- посилення «відпливу інтелектуалу»;
- ротаційний характер міграції [6, 117].
Сьогодні у світі, за різними оцінками, налічується біля 200 млн. осіб, які проживають за межами країн свого походження. З них понад 65 млн. — мігранти. З 1970 року чисельність мігрантів більш ніж подвоїлася. В даний час 60 відсотків усіх мігрантів світу проживають у більш розвинутих регіонах, а інші 40 відсотків — у менш розвинутих. Більшість мігрантів проживають у Європі (56 мільйонів), Азії (50 мільйонів) і Північній Америці (41 мільйон). Майже кожен десятий житель більш розвитих регіонів світу є мігрантом. В той же час у країнах, що розвиваються, мігрантом є майже одна з кожних 70 чоловік.
У щорічній доповіді про перспективи світової міграції Відділ народонаселення ООН виразив думку, що до 2050 року світ зіштовхнеться з безпрецедентними масовими міграційними потоками, коли у розвинуті й індустріальні країни будуть прибувати мінімум 2,2 млн. мігрантів. У той час як населення країн, що розвиваються, буде збільшуватися в геометричній прогресії, населення інших країн буде скорочуватися з тривожною швидкістю. Колосальне скорочення населення прогнозується в країнах Східної Європи: у 2050 році населення Болгарії зменшиться на 35%, України - на 33%, Росії - на 25%, Польщі - на 20%. Серед країн ЄС, яких найбільше всього торкнеться зниження чисельності населення, стануть Німеччина (мінус 10%) і Італія (7%). [1.с.3] Основним фактором притягання міграції залишиться великий розрив у добробуті і можливостях між розвинутими і країнами, що розвиваються, тоді як фактор відштовхування також підсилиться через швидко зростаюче населення країн, що розвиваються.
Наслідки міжнародної міграції робочої сили досить різноманітні. Во¬ни проявляються як в країнах, що експортують робочу силу, так і в країнах, що імпортують її, переносячи певні вигоди та втрати обом сто¬ронам, хоча, як показує аналіз, вигод більше в країнах-імпортерах робочої сили, а в країнах-експортерах в цілому втрати перевищують вигоди. Світ в цілому виграє, оскільки свобода міграції дозволяє людям переміщува¬тись в країни, де вони можуть внести більший чистий дохід у світове ви¬робництво .
Країни, що приймають робочу силу, отримують такі переваги:
а) в країні, що ввозить робочу силу, особливо кваліфіковану, прискорюються темпи зростання економіки: додатковий попит на товари та послуги іммігрантів стимулює зростання виробництва і створює додаткову зайнятість в країні їх перебування;
б) підвищується конкурентоспроможність вироблюваних країною товарів внаслідок зменшення витрат виробництва, пов'язаного з більш низькою ціною іноземної робочої сили і можливістю стримувати ріст заробітної плати місцевим робітникам через підвищену конкуренцію на ринку. Наприклад, в Чехію, Польщу, почасти до Росії з України, Білорусії, Молдови. Основні експортери робочої сили до Москви: Україна — 32%, від загальної чисельності іноземців, Туреччина — 22%, Білорусь — 3%.
в) приймаюча країна виграє за рахунок податків, розмір яких залежить від кваліфікаційної та вікової структури іммігрантів. Висококваліфіковані фахівці, що вже володіють мовою приймаючої країни, зразу стають великими платниками податків;
г) значний дохід приносить трансферт знань з країни еміграції. При імпорті кваліфікованих працівників і наукових кадрів приймаюча країна економить на витратах на освіту та професійну підготовку. Так, в США 230 членів Національної Академії Наук, 33% лауреатів Нобелівської премії — іммігранти;
д) іноземні робітники часто розглядаються як певний амортизатор на випадок зростання безробіття: вони можуть бути звільнені у першу чергу.
До негативних наслідків, породжених імміграцією, відносяться: соці¬альні чвари, конфлікти, загострення міжнаціональних проблем, зло¬чинність тощо.
Країни-експортери робочої сили також отримують певні вигоди:
а) зниження рівня безробіття і, як наслідок, — соціального напруження в країні;
б) безплатне для країни-експортера навчання робочої сили новим професійним навичкам, знайомство з передовою технологією, організацією праці тощо;
в) отримання доходів у ВКВ внаслідок грошових переказів емігрантів.
За даними Всесвітнього банку, у 2008 році офіційно зареєстровані перекази у світі перевищили $300 млрд, і це незважаючи на фінансову кризу. З цієї суми в країни, що розвиваються, надійшло більш 71% ($167 млрд). [2.с2]
За даними Національного банку України, офіційно через фінансову банківську систему у 2008 році переказали 5,4 млрд. доларів США. Хоча за деякими підрахунками, українці щорічно переводять в Україну близько до 3,5 млрд. доларів. Так, у 2008 році в одну Чернівецьку область надійшло грошових переказів від заробітчан на понад 130 млн. доларів і понад 40 млн. євро. [2.с.2] Це у півтора рази перевищило річний бюджет цієї області України. Тобто, це дуже значна і потужна фінансова складова зовнішнього ресурсу України
Упро¬довж 1970—2008 років обсяги надходження грошових переказів у світі (переважно з розвинених дер¬жав у країни, що розвиваються) зросли у 13 разів, тоді як кількість мігрантів — лише у 2,3 рази.
Заробітки трудових мігрантів істотно скорочують рівень бідності, насамперед у країнах, що розвиваються. Такі висновки зроблені в доповіді Всесвітнього банку про перспективи світової економіки в 2006 році. [1.с3]
За прогнозами аналітиків ВБ, ріст числа мігрантів, завдяки якому чисельність робочої сили в країнах з високим рівнем доходу до 2025 року виросте на 3%, може привести до зростання сукупних доходів країн у реальному вираженні на 0,6%, що складає $365 млрд. При цьому сукупний доход, отриманий від діяльності мігрантів, розподіляється в такий спосіб: $162 млрд. надійдуть мігрантам, $143 млрд. - жителям країн, що розвиваються, а $51 млрд. - жителям розвитих країн.
"По своїх масштабах ці вигоди порівнянні з потенційною віддачею від глобальної реформи системи торгівлі товарами", - укладають автори дослідження. Серед офіційно зареєстрованих найбільших одержувачів грошових переказів - Індія - $21,7 млрд., Китай - $21,3 млрд., Мексика -$18,1 млрд., Франція -$12,7 млрд. і Філіппіни - $11,6 млрд. Країни, у яких грошові перекази з-за кордону складають основну частку ВВП: Тонга (31%), Молдавія (27,1%), Лесото (25,8%), Гаїті (24,8%) і Боснія і Герцеговина (22,5%). [3]
Експерти Всесвітнього банку пропонують розвитим країнам укладати угоди з країнами, що розвиваються, для полегшення порядку перетинання границі, легалізації працевлаштування, а також полегшити переклад частини заробітку додому. Міжнародна комісія з міграції також призиває "визнати і підсилити" роль мігрантів у стимулюванні економічного росту.[4]
Генеральний секретар ООН у своєму докладі звернув увагу на те, що міграція може роз'єднати сім'ї. Вона може викликати соціальну напруженість. Іноді нею користуються злочинці і терористи. [1.с.3]
Рівні регулювання міжнародної міграції робочої сили:
-Національний рівень – заходи окремої держави по здійсненню міграційної політики у своїй країні.
-Міжнародний рівень – система заходів по регулюванню міжнародної міграції робочої сили в рамках світового господарства.
-Інтеграційний рівень – заходи по регулюванню міжнародної міграції робочої сили в рамках інтеграційного об’єднання.
Основні правові норми регулювання міжнародних трудових відносин визначаються і контролюються Міжнародною організацією праці (МОП)- це міжнародна урядова організація створена в 1919році,яка з з 1946 року є спеціалізованим закладом ООН. Україна є членом цієї організації, але ще не всі її положення підписала.
Основні завдання міжнародної організації праці:
- захист інтересів і прав трудящих;
- підвищення життєвого рівня трудящих;
- покращення умов праці,
- захист від професійних захворювань;
- соціальний захист працівників-імігрантів;
- сприяння зайнятості імігрантів.
Також основну роль у регулюванні міжнародних трудових відносин відіграють такі організації як: Міжнародна Організація міграції(неурядова міжнародна організація , створена й діюча для розв’язання численних міграційних проблем у сучасному світі),ЮНЕСКО ( підготовка кадрів для світової економіки, зростанням кваліфікаційного рівня трудових ресурсів світу),Всесвітня організація охорони здоров’я (питання пов’язані із здоров’ям мігрантів), Світова організація інтелектуальної власності ( регламентує забезпечення прав мігрантів спеціалістів на їхню інтелектуальну власність.
На мою думку, для стабілізації українських міграційних потоків необхідно здійснити такі заходи:
- проводити реформування трудового законодавства в сфері зайнятості з метою більш глибокої його адаптації і відповідності міжнародними нормам і принципам, зокрема ліквідації невідповідностей в сучасному методі розрахунку рівня безробітних, що занижує даний показник, а перехід до розрахунку його за методологією МОП;
- сприяти підвищенню конкурентоспроможності робочої сили за рахунок підвищення рівня освіти по професіях, затребуваних на ринку праці, унеможливити відмінності у розмірах вітчизняної заробітної плати ії закордонним рівнем;
- розвивати більш тісну і плідну взаємодію державного управління з територіальними громадами, органами місцевого самоврядування для підвищення ефективності планування і регулювання сегментів ринку праці (для цього необхідно надати більше прав і свобод органам місцевого самоврядування у вирішенні проблем і регулювання місцевого ринку праці, підвищити їх відповідальність за розвиток інфраструктури у створенні сприятливих умов для безробітних);
- знижувати диспропорції між пропозицією і попитом робочої сили шляхом створення єдиної загальнодоступної бази даних, яка включатиме деталізовану інформацію про можливості влаштування на роботу, заробітну плату по визначеному фаху, про учбові заклади і їх рейтинг тощо;
- направляти досвід мігрантів, їх грошові перекази в сторону ефективного зростання виробництва і національної економіки.
Пропозиції щодо вдосконалення системи державного регулювання трудовими міграціями в Україні:
1.Світовому товариству необхідно розробити теоретичні основи вирішення даних проблем, для України також відпрацювати новий механізм розвитку та підконтрольності процесів трудової міграції, шляхом розробки та введення в дію концепції міграційної політики.
2.Створення механізму міжнародної імплементації у вигляді Комітету із захисту прав усіх працівників-мігрантів та членів їх сімей як легалізованої форми втручання міжнародного органу в політику регламентації державами-учасницями правового статусу цієї категорії мігрантів, дасть можливість розв'язати ряд важливих питань.
3.Розширити коло завдань МОП в системі регулювання питань трудової міграції, так як МОП не є безпосередньою організацією, що регулює питання трудової міграції, а регулює питання праці.
Отже, дослідивши проблему даної теми можна зробити такі висновки, що міжнародна міграція робочої сили посилюється в умовах формування економічних зв’язків у світовому господарстві. Під цим поняттям розуміють переміщення найманих працівників через кордони в пошуках роботи.
В результаті міграції робочої сили сформувався світовий ринок праці, пропозиція робочої сили на якому залежить від ситуації на внутрішніх ринках праці країн-експортерів і країн-імпортерів робочої сили.
Міжнародна трудова міграція на сучасному етапі має певні особливості: зростання масштабів міграції; збільшення питомої ваги мігрантів у загальній кількості працездатного населення країн; розширення еміграції з країн Східної Європи та країн, що утворилися на території екс-СРСР; формування нових центрів залучення робочої сили; зростання нелегальної імміграції; посилення "відпливу інтелекту"; ротаційний характер міграції. Міграція робочої сили для України на даний час має переважно негативні наслідки.
З метою зменшення еміграції робочої сили з України (особливо нелегальної) необхідне провадження системи заходів, які на думку фахівців повинні мати чітке внутрішнє і зовнішнє спрямування. До числа перших належать заходи макроекономічної стабілізації та оздоровлення економіки — створення робочих місць, розширення іноземного інвестування тощо. Зовнішні заходи мають забезпечити цивілізовані форми виїзду працівників за кордон та можливість їх вільного повернення з-за кордону, ввезення валюти, а також гарантії нашим співвітчизникам захисту їхніх трудових прав за кордоном.
Список літератури
1. Генсек ООН предлагает создать Глобальный форум по миграции//15 Обозреватель.-сентября 2006
2. Грошові перекази заробітчан зменшуються//Українська правда.- 09 вересня 2009
3. Перспективы мировой миграции на следующие десятилетия // soderkoping.org.ua
4. Ратушняк Р. ООН обговорює міграційні процеси у світі // День.-15 Сентября 2006
5. Школа І.М., Козменко В.М., Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини.-Київ:КНТЕУ,2003.-589 с.
6. Кулик Р.В. Вплив міграційних процесів на європейський ринок праці: український аспект// Економіка та держава. – 2009. - №11. – С.117 – 120.
7.
