Наук. кер. – Малицький В.В., Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці
Мета та реалії функціонування вільних економічних зон в Україні
Вільні економічні зони (ВЕЗ) є одним з прикладів державного регулювання економіки, яке здійснюється шляхом пільгового оподаткування, кредитування і інше. Створення таких зон в державі має на меті розвиток пріоритетних галузей економіки та окремих регіонів за допомогою надання в даних зонах пільгових умов функціонування підприємств. Метою даної роботи є визначення доцільності створення та функціонування вільних економічних зон, а також наслідків їх діяльності в Україні. Питаннями щодо створення ВЕЗ та окремих аспектів їх діяльності цікавились багато науковців та вчених, серед яких можна виділити: Палажій А.М., Лиховида О.Е., Дергачова В.О., Коропецького І.С., Передрія О.С та інших. В інших зарубіжних країнах явище вільних економічних зон потрапило до сфери уваги науки з середини 70-х років під час їх бурхливого зростання, особливо у країнах «третього світу» та розглядаються у працях таких зарубіжних вчених, як Л. Ханьчуан та Ч. Цзяньпін (Китай), Р. Болін та А. Менделовіц (США), інших. На сьогоднішній день зростає інтерес підприємців всього світу до ВЕЗ. Про це свідчить те, що майже половина світового руху капіталів у прямій та позиковій формах проходять через компанії на території даних зон. Всі погодяться, що вільні економічні зони є важливим фактором структурних перетворень не тільки української, а й світової економічної системи. Ще від початку формування вільних економічних зон на території України, їх основною метою було покращення рівня економічного розвитку певного регіону, прискорення темпів росту зайнятості, ріст продаж на внутрішньому ринку і так далі. Та, починаючи з кінця 80-х років, із 40 проектів, що були подані до Кабінету Міністрів України ще ні один проект не запрацював на повну потужність. Причинами цьому є: - нечітка послідовність розробки і реалізації проектів; - невизначеність її галузевого спрямування; - недосконалість та недостатність законодавчої бази для ефективного функціонування цих зон [3]. Не можна розглядати ВЕЗ як панацею для оздоровлення економіки країни в цілому, оскільки в переважній більшості випадків подібні утворення допомагають успішно розв’язати лише локальні і регіональні економічні, соціальні та екологічні задачі. У зв‘язку з цим мета ВЕЗ та реальна діяльність часто не співпадають. Щоб розібратись у цьому, необхідно вникнути в суть функціонування ВЕЗ. Підприємець створює власне підприємство на території пільгового оподаткування, виготовляє там продукцію та реалізовує її на ринку. Йому це вигідно, адже тут державою встановлений нижчий рівень оподаткування, а отже підприємець отримує більше прибутку. Типовими для більшості ВЕЗ є податкові та митні пільги щодо: ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток, збору до фонду зайнятості плати за землю та акцизного збору. Інвестори також із задоволенням вкладають кошти у ці підприємства з метою збільшення своїх доходів через менше або взагалі відсутнє оподаткування. Підприємства розвиваються, розширюють виробництво і це позначається на реальних економічних показниках регіону: знижується рівень безробіття, прискорюється ріст ВВП, розвивається експортне та імпортнозамінне виробництво. Привабливість діяльності в межах вільних економічних зон для українських підприємців підсилюється двома досить важливими на сьогодні обставинами: нестабільністю фінансових інститутів України та високим ступенем ризику [2,с.70]. Разом з тим, цьому бізнесу притаманні негативні якості, оскільки «податкові гавані» та «фінансові раї» стали ключовою ланкою у різноманітних схемах легального та нелегального ухилення від оподаткування, важливим елементом тіньової економіки, з якою боряться всі країни світу. Цікаво, а як же ж функціонування ВЕЗ впливає на інші регіони та на саму державу? Через встановлення податкових пільг існує ненаповненність державного бюджету, що суттєво впливає на його перерозподіл. Така нерівність буде існувати завжди, адже влада повинна вибирати чи розвивати ВЕЗ і тим самим давати поштовх до розвитку окремих регіонів країни, чи відмінити пільги в цих зонах. Такий крок вже здійснювався в 2005 році, коли законом «Про державний бюджет на 2005 рік» було відмінено податкові пільги в ВЕЗ, але це не принесло позитивних результатів – ВЕЗ почали зменшувати обсяги своєї діяльності. Отже, для того, щоб зона розвивалась як жива динамічна система, а її діяльність приносила бажані результати, необхідно розробити такий варіант розвитку, який би враховував всі її особливості на кожному окремому етапі становлення і функціонування. Щоб розвиток ВЕЗ сприяв одержанню позитивних результатів, кількість і розміри таких зон повинні досягти певної критичної маси, а правова і економічна система країни – певного рівня стабілізації. Для України, в умовах нестабільності її правової і економічної систем, вільні економічні зони можуть стати полігоном для випробувань і досягнення нових економічних завдань. Література: 1. Законом України «Про за¬гальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 р. зі змінами та доповненнями. 2. Значення компетентності персоналу у процесі впровадження системи менеджменту якості: Економіка та держава / О.О. Бондаренко, 2009 - №4, 70-72с. 3. інтернет-журнал «Економічна правда», 2010 - http://www.epravda.com.ua 4. http://www.dt.ua 5. http://www.lawyer.org.ua
