Японія — одна з найрозвиненіших індустріальних країн світу. Частка її ВВП у світовому становить майже 16%. Вона також є учасником «Великої 8», що говорить про високий рівень розвитку її економіки. З 1960 вона була лідером серед 10 економік світу, що зростали. Японія посідає перше місце у світі з виробництва легкових автомобілів, побутової електронної апаратури, металообробного обладнання, робототехніки, синтетичних волокон і деяких інших видів продукції. На Японію припадає більше ніж половина світового тоннажу спущених на воду суден. У суднобудуванні Японія також є світовим лідером, причому деякі види спеціальних суден виробляються лише тут 60 % продукції галузі експортується. 3/4 японського експорту – це продукція машинобудування, яку-характеризує висока якість і технічна новизна. Так чому Японії вдалося посісти одне з найвпливовіших місць на міжнародній арені?
Дослідники виділяють три основні етапи повоєнної історії Японії: 1945-1949 рр. (нарощування виробничого потенціалу і демократизація економіки); 1949-1960 рр. (зупинення інфляції, лібералізація ціноутворення, раціоналізація виробництва і створення нових галузей); та з 1960 р. – до сучасності (зміцнення важкої та хімічної індустрії, лібералізація зовнішньої торгівлі та міграції каріталів у 80-ті роки). [ 4, c.2]
Друга світова війна завдала величезної шкоди економіці Японії. Промислове виробництво у 1945 р. сягало менше третини передвоєнного рівня, бюджетний дефіцит і грошова експансія породили гіперінфляцію. [ 3, c. 1] На тлі зруйнованої економіки під керівництвом штабу окупаційних військ США у перші повоєнні роки відбулося реструктурування соціально-економічної системи, переглянуто цивільне законодавство, дозволено профспілки, проведено земельну реформу, за якої поміщики були зобовязані продати землі орендарям за низькими цінами; розпущено “дзайбатсу” – японські концерни, проведено “”чистку” серед лідерів бізнесу, конверсію виробництва, розукрупнення, введено жорсткі антитрестівські закони.
Початкова післявоєнна індустріалізація що відбувалася у країні з 50-х до 70-х років, була спрямована на відтворення традиційних галузей і провадилася еволюційним шляхом. Реіндустріалізація промисловості 70-80-х років здійснювалася на основі впровадження мікроелектроніки, робототехніки, біоіндустрії, космічної техніки. Економіка Японії була зорієнтована на розвиток новітніх наукових галузей. Можливості для цього були створені завдяки цілеспрямованій політиці уряду та значним закупкам іноземних патентів і ліцензій.
Розвиток японської промисловості на новій наукою технічній основі потребував відповідної перебудови способів організації виробництва Починаючи з другої половини 70-х років на зміну традиційному великому серійному виробництву прийшла його диверсифікація та конгломерація, переважання дрібносерійності у технологічних процесах.
Під час економічного зростання у Японії наприкінці 80-х років значно зросли ціни на нерухоме майно. Цей факт, а також успішна експортна діяльність японських компаній забезпечували останнім часом отримання кредитів у величезних розмірах. Подальше зниження цін на нерухомість відчутно зменшило заставну вартість кредитів японських банків. Світова дефляція кінця 90-х років негативно відобразилась на японських банках, складне становище яких погіршувалося ще й тим, що свого часу вони надавали значні позики Південній Кореї та іншим державам південноазіатського регіону.
Для подолання економічної кризи японський уряд виділив до 1998 р. 214 млрд. дол. США із запланованих 250 млрд. дол. для підтримки банків. Три млрд. дол. з них вже витрачені на активізацію злиття банків. Інші кошти призначені для викупу урядом найслабших з банків.
Секрет успіху японців бачиться саме в можливості проходження вказаних обмежень і використати більш сучасний критерій ефективності економічного розвитку. Як державне регулювання економіки, направлене на підвищення її інвестиційного потенціалу, завчасну, регулюєму структурну перебудову господарства, так і стратегія дій корпорацій складають можливість вироблення довгострокових пріоритетів в рамках стратегічного часового горизонту. Відсутність цієї довгострокової перспективи визначає, з другої сторони, слабкість американської економіки.
Найважливішими з погляду остаточного результату-характеристиками моделі розвитку Японії протягом останніх майже п’ятдесяти років були наступні:
• штучно занижені протягом майже 30 років курсу японської єни, що, безумовно, сприяло стимулюванню японського експорту та активному “проштовхуванню” японських товарів на світові ринки.
• традиційно значна роль держави в економічному житті країни. Держава контролює тут третину економіки.
• широке використання непрямих важелів. Японці сплачують високі податки, а податок з доходу тут становить 65% і є найвищим у світі. [ 1, c. 5]
Велику роль у швидкому економічному зростанні Японії відіграли також і певні особливості організації виробничого процесу на японських фірмах. Найважливішими серед них є:
• висока продуктивність праці робітників,
• висока інтенсивність праці (робочий тиждень в Японії на 40% більший, ніж у США і Західній Європі),
• система всебічного контролю якості продукції,
• широка автоматизація та роботизація виробництва,
• застосування новітніх технологій і передових досягнень науки для виробництва масової продукції. Існує 6 основних промислових фінансових груп: “Міцубісі”, "Міцуі”, “Сумітомо”, “Дайїті-Кангін”, “Фудзі”, “Саво”, які контролюють усі сфери національної економіки.
Досвід Японії в здійсненні ринкових трансформацій та в управлінні ринковою економікою сьогодні є досить цікавим для України з огляду на її історичний шлях і сучасні особливості.
Так за умов відбудови економіки і формаування ринкового середовища надзвичайної ваги набуває промислова політика з розвитку обраних пріоритетних галузей. Очевидно, пошук вказаних галузей в Україні має бути здійснений на основі всебічного вивчення можливостей і потреб економіки. Необхідними частинами промислової політики є надання значних пільгових кредитів, податкових амортизаційних пільг, що завдає надмірних навантажень грошовій системі. [ 2, c. 329] У звязку з цим варто згадати, що лібералізації цін у Японії передували три роки їх жорсткого обмеження, а цінове регулювання товарів “стабілізаційної номенклатури” тривало значно довше. Отже, засобами зменшення інфляції за даних умов є раціональне розміщення кредитів, жорсткий ціновий контроль та фінансове регулювання.
Досвід Японії показує, що зовнішньоторговельна лібералізація - надто складний процес, щоб бути здійсненою “одним махом”. Ось чому поміркований протекціонізм необхідний для виживання української економіки. Водночас за умов дефіциту конвертованої валюти варто ввести контроль за її використанням, зокрема, через квотування імпорту.
Список використаних джерел:
1. Динкевич А.И. Особенности экономического развития Японии 90-х //Деньги и кредит. - 2000 р. - № 6.- с. 7
2. Економіка зарубіжних країн.: За ред. професора, доктора економічних наук А.С. Філіпенка.- Київ.: Либідь, 1996.- 408 с.
3. Післявоєнне регулювання в окупованій Японії. - 2004. - www.history.kemsu.ru. - c.1
4. Целищев И. Японская модель роста // МЭ и МО. - 2001 р. - № 6.- с.5