Формування в Україні конкурентних відносин ставить до сучасних суб’єктів ринку вимогу належно реагувати на дію такого об’єктивного ринкового явища як конкуренція. Для досягнення певного рівня конкурентоспроможності підприємство повинно використовувати усі можливі заходи, щоб задовільнити конкретні потреби споживачів.
За визначенням Європейського форуму з проблем управління, «конкурентоспроможність» – це реальна чи потенційна можливість фірм, в умовах, що склались, проектувати, виготовляти і збувати товари, які за ціновими та неціновими характеристиками привабливіші для споживача, ніж товари конкурентів [1, с.34]. Деякі автори порівнюють дане поняття з прибутковістю і стверджують, що конкурентоспроможним є таке підприємство, яке тривалий час може залишатися прибутковим в умовах відкритої економіки.
Отже, під конкурентоспроможністю підприємства розуміють його можливість досягти конкурентних переваг над іншими підприємствами на конкретному ринку. Відповідно міжнародна конкурентоспроможність підприємства – спроможність конкурувати на міжнародних ринках. При цьому конкурентна перевага – це будь-яка ексклюзивна цінність, якою володіє підприємство, і яка дає йому перевагу над іншими підприємствами-конкурентами.
Формування внутрішніх і зовнішніх умов міжнародної конкурентоспроможності підприємства є актуальною темою сьогодення, оскільки внутрішні умови конкурентоспроможності виражаються у виробленні і розвитку внутрішньовиробничих ресурсів, що дозволили б підприємству завоювати лідируючі позиції серед конкурентів. Іншими словами, це оптимальне використання внутрішніх можливостей підприємства з метою забезпечення його конкурентоздатності. В свою чергу, зовнішні умови конкурентоспроможності підприємства полягають у задоволенні запитів зовнішнього середовища за допомогою оптимального використання його зовнішніх можливостей, тобто у створенні і підтримці зовнішніх конкурентних переваг підприємства.
Метою роботи є дослідження формування внутрішніх і зовнішніх умов міжнародної конкурентоспроможності підприємства.
Поняття міжнародної конкурентоспроможності підприємства розглядається в працях: Кузьміна О.Є., Горбаля Н.І., Піддубного І.О., Піддубної А.І., Сіваченка І.Ю., Мірошніченка Є.А.
Ринкова економіка формує нові вимоги до підприємства. Вони зумовлюються не тільки наявністю конкуренції, а й необхідністю гнучко реагувати на зміни ринкової ситуації, яка не завжди сприяє процвітанню підприємства. Успіх підприємства залежить від здатності передбачати і змінювати структуру виробництва й управління ним; розробляти та впроваджувати у виробництво нові види продукції; правильно планувати обсяги виробництва по різних товарах, інвестиції та прибутки, щоб досягти найбільшого ефекту і забезпечити існування підприємства в довгостроковій перспективі. Узагальнюючим підсумком діяльності будь-якого підприємства є досягнення найкращих конкурентних переваг, які, в свою чергу, свідчать про відповідний рівень конкурентоспроможності даного підприємства.
На формування зовнішніх умов конкурентоспроможності підприємства можуть впливати об’єктивні та суб’єктивні чинники. Об’єктивні чинники виникають в результаті дії загальних закономірностей розвитку міжнародного ринку. Найважливішим з них є конкретна ситуація на ринку тієї чи іншої продукції. А тому нашим підприємцям необхідно вивчати цю ситуацію і у своїх діях пристосовуватися до неї. Суб’єктивні чинники повністю залежать від дії вітчизняних підприємців на міжнародному ринку. Тут найважливішим чинником може бути позитивний імідж вітчизняного підприємства, надійність його, як партнера і висока якість його продукції [3, с.139].
Базою підвищення міжнародної конкурентоспроможності підприємства є розробка чіткої державної стратегії досягнення конкурентоспроможності національної економіки України, яка відповідала б її ресурсотехнологічному рівню. Вона може бути досягнута на основі послідо¬вної структурної політики, яка орієнтована на реалізацію національних переваг, забезпечення економічної безпеки Ук¬раїни, прискорення її інтеграції у світову економічну систему.
Складовою державної стратегії є про¬ведення більш чіткої грошово-кредитної політики, адже продумана політика у грошово-кредитній сфері допоможе уникнути подальших сплесків інфляції, гарантуватиме прогнозований курс гривні, здешевить кредити, налагодить систему довгострокового кредитування виробництва, а також допоможе розвинути систему експортних кредитів та гарантій.
Значну увагу необхідно приділити проблемі національної податкової політики. Загальновідомо, що головними її принципами мають бути поміркованість і розрахунок не на високі ставки, а на широту ба¬зи оподаткування [2, с.116]. В Україні підприємства зобов’язані сплачу¬вати: податок на додану вартість, акцизний збір, податок на землю, податок з власників транспортних засобів, збір за забруднення навколишнього середовища, збір до фонду для здійс¬нення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та фонду соціального захисту населення, збір на обов’язко¬ве державне пенсійне страхування та інші податки. Якщо справно сплачувати всі ці податки, то підприємець практично залишається без коштів не тільки для розширеного, а навіть для простого відтворення своєї діяльності, а в результаті це позначається на його конкурентоспроможності. Тобто, для створення сприятливих внутрішніх умов, при яких підприємства можуть досягти відповідного рівня міжнародної конкурентоспроможності, необхідна виваже¬на податкова політика, яка дозволить цим підприємствам пра¬цювати ефективно і виробляти продукцію на рівні світових стандартів.
Ще одна умова міжнародної конкурентоспроможності підприємства – це активна інвестиційна політика з боку інвесторів. Для того, щоб утримати і безперервно підвищувати конкурентні переваги на внутрішніх і зовнішніх ринках підприємство повинно активно впроваджувати інновації у процеси своєї діяльності, що веде до необхідності залучення значних інвестиційних потоків у фінансово-господарську діяльність підприємства із наявних альтернативних джерел фінансування. Україні, в свою чергу, необхідно приділити увагу таким пунктам як: недостатня стабільність законодавчої бази, порівняно низька рентабельність галузей і конкретних об’єктів інвестування.
Отже, конкурентоспроможність підприємства можна визначити як його характеристику, яка проявляється у процесі господарської діяльності і дозволяє йому за рахунок використання сильних сторін зберігати або покращувати свої позиції в мінливих умовах ринку, у порівнянні з конкурентами. Усталеної конкурентоспроможності досягають лише ті підприємства, які можуть оптимально реалізува¬ти свої внутрішні та зовнішні переваги, а саме розробка чіткої державної стратегії досягнення конкурентоспроможності національної економіки України, про¬ведення більш чіткої грошово-кредитної та податкової політики, активне впровадження інновацій, що веде до залучення значних інвестиційних вкладів.
Список використаних джерел:
1. Кузьмін О.Є., Горбаль Н.І. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: Підручник. – Львів: «Компакт-ЛВ», 2005. – 304 с.
2. Мірошніченко Є.А. Аналіз факторів, що впливають на конкурентоспроможність підприємства. // Економіка та підприємництво №1, 2008 р. – 116-121 с.
3. Сіваченко І.Ю. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства (організації): Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2003 р. – 186 с.
