На сьогоднішній день проблема конкурентоспроможності є важливим аспектом досліджень міжнародної економіки, практично значимою як для країн лідерів світової економіки, так і для країн, які тільки стають на шлях свого розвитку і ще зовсім недавно долучилися до міжнародної ринкової конкуренції.
Формування та реалізація ефективних конкурентних стратегій міжнародними компаніями та державами заради забезпечення свого високого конкурентного статусу є пріоритетним завданням у міжнародній політиці практично всіх розвинених країн світу. Конкурентоспроможність є визначальним критерієм міжнародної економіки та ефективності будь - якого економічного суб’єкта. [3]
Конкурентоспроможність країни можна визначити як її здатність не тільки у реальному часі, а й у перспективі оптимально реалізовувати свої конкурентні переваги, орієнтуючись на постійне удосконалення технологій, підвищення продуктивності праці, зростання добробуту населення в умовах відкритості економіки, орієнтованості на світовий ринок, лібералізації торгівлі. Конкурентні переваги економіки країни, її окремих галузей, підприємств та регіонів на глобальних ринках обумовлюють відповідно і темпи зростання виробництва.
Актуальність цієї теми є досить значимою, адже забезпечення конкурентоспроможності національної економіки є основним пріоритетом кожної держави, яка піклується про своє економічне зростання та про імідж країни на світовому ринку.
Метою роботи є дослідження основних напрямків підвищення конкурентоспроможності економіки України в ринкових умовах.
Проблема конкурентоспроможності країн розглядалася в працях Кредісова В.А, Должанського І.З, Гейця В.М, Кузьміна О.Є, Базилюка Я.Б, Кіндзерського Ю.В.
За часів Радянського Союзу Україна перебувала по суті у відокремленому від світового господарства середовищі. З прийняттям незалежності наша країна зіткнулася з низкою проблем, пов’язаних із визначенням власного зовнішнього курсу та економічної співпраці з іншими країнами світу. За відносно короткий період Україна була вимушена практично з нуля створювати умови для забезпечення внутрішньої та зовнішньої конкурентоспроможності. На державному рівні була розроблена низка програм, які заклали основу для забезпечення конкурентоспроможності національної економічної системи.
На загальну конкурентоспроможність України впливає ряд факторів. Одним із них можна назвати природно – ресурсний потенціал, який сприяє розвитку таких галузей як: чорна металургія і хімічна промисловість, а географічне положення обумовлює розвиток транспортних послуг та експорту. Але поряд із усіма можливостями для розвитку конкурентоспроможності економіки України, на даний момент існує ще багато перешкод [2, с. 210-219].
Основними перешкодами формування конкурентоспроможності України є:
1. Входження української економіки до світової системи з досить слабкою і неефективною законодавчою базою.
2. Відплив ресурсів (робочої сили, капіталу та сировинних запасів).
3. Скорочення виробництва та робочих місць.
4. Широкий розвиток тіньової економіки, яка є наслідком закриття або нерентабельності підприємств, неефективної експортно-імпортної політики, недосконалості фінансово-кредитної системи, тощо.
5. Досить низька якість та висока ціна національних товарів.
6. Високий рівень монополізації, особливо в таких галузях, як: сільськогосподарське машинобудування й паливна промисловість.
7. Низький рівень інфраструктури та інформації. Сьогодні рівень розвитку цих двох чинників у нашій країні недостатній. Експортери мають низький рівень поінформованості про ситуацію на міжнародних ринках, а це часто призводить до невиправданого зниження цін і демпінгових торговельних операцій на світовому ринку, що веде до відповідної реакції з боку інших держав.
Саме ці негативні фактори характеризують досить низький рівень конкурентоспроможності економіки. Фактично чверть секторів галузей економіки України є вимираючими, а через їхній взаємозв’язок на єдиному економічному просторі ця тенденція є загрозливою для всієї економіки. У цьому випадку стає зрозумілим те, що питання конкурентоспроможності національної економіки виступає на перший план і потребує ретельного розгляду. І сьогодні, аби знайти гідне місце в процесах глобалізації та інтеграції, нашій державі потрібно розробити ряд програм в яких слід неодмінно відновити і розвинути нові фактори підвищення конкурентних переваг, та визначитись із цілим комплексом завдань у таких напрямках:
1. Боротьба з тіньовою економікою та корумпованістю, які в Україні, в порівнянні із країнами Європейського Союзу, є на порядок вищі. За даними РБК України рівень тіньової економіки на кінець 2008 року склав 35% від ВВП[5].
2. Запровадження інноваційних технологій для розвитку науки і техніки. Адже поряд із розвинутими аерокосмічною, суднобудівничою галуззями існує технологічне відставання, наприклад, в такій галузі, як харчова промисловість, яка, забезпечуючи високу продуктивність сільськогосподарського виробництва могла б успішно виходити на міжнародний ринок.
3. Розвиток конкуренції за активного сприяння держави. Зокрема: зменшення податкового тиску до рівня, який сприятиме нагромадженню капіталу для інноваційного розвитку підприємств і встановленню оптимального інвестиційного клімату в країні.
4. Удосконалення національного законодавства, яке призведе до більшої довіри з боку іноземних інвесторів, та тіснішої співпраці з ними.
5. Стабілізація і вільна конвертація національної валюти, що дозволить зміцнити фінансово – банківську систему, зменшити процентні ставки за кредитами.
6. Підвищення рівня платоспроможного попиту з боку населення.
7. Посилення державної підтримки новостворених підприємств.
8. Створення нових робочих місць, підвищення якості життя, аби подолати або принаймні зменшити розрив між Україною та її основними партнерами в ЄС.
9. Вирішення такої актуальної проблеми, як «відплив інтелекта», яка може бути успішно досягнута лише через створення сприятливих умов для кваліфікованих кадрів[1, с.49].
Отже, підсумовуючи викладений матеріал, можна відмітити, що у сучасних ринкових умовах кожна країна намагається посилити свій конкурентний статус. Україні для досягнення гідного рівня конкурентоспроможності , потрібно зробити ще досить багато. Починати потрібно з удосконалення власного національного законодавства та поступово впроваджувати інновації та технології у всі галузі економіки. Для України головне - не втратити віру в себе і не стати сировинним придатком для інших країн.
Список використаних джерел:
1. Должанський І.З, Загорна Т.О., «Конкурентоспроможність підприємства: Навч. Посібник., 2006.- 304 с.
2.Кузьмін О.Є, Горбаль Н.І., «Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства»: Підруч.- Львів: Компакт – ЛВ, 2005.- 304 c.
3. http://www.kneu.kiev.ua/journal/ukr/article
4. Кіндзерський Ю. В., Проблеми національної конкурентоспроможності та проритети конкурентної політики в Україні// Економіка України.- 2006.- №8
http://www.rbc.ua