Туризм походить від французького “ tourisme ” – прогулянка подорож – подорожі у вільний час пов’язані з від’їздом за межі постійного проживання; один з видів активного відпочинку, який поєднує відновлення продуктивних сил людини з оздоровчими , пізнавальними , спортивними та культурними розважальними цілями. [1]
Проблеми, які існують сьогодні в галузі туризму України, є наслідком того економічного минулого, яке залишилося нашій державі після розпаду СРСР. Тому ці явища є досить глибинними, а їх розв’язання потребує комплексного та продуманого підходу. Зрозуміло, що цим на державному рівні займаються спеціально створені урядові та неурядові організації. Але слід наголосити на тих факторах, які призводять до тієї ситуації, що спостерігається на ринку туризму. Саме намагаючись їх змінити, і можна досягти якщо не абсолютного, то хоча б поступового часткового покращення стану туристичної галузі України.
Незважаючи на широку “географію” туристів, які приїжджають до нашої країни, їх переважну частину (78%) складають туристи з колишнього СРСР, і в першу чергу – з Росії, Білорусії та Молдови. Щодо інших країн, то найбільше Україну відвідують туристи з Угорщини, Словаччини та Польщі. При цьому частина іноземних туристів, які подорожували в туристичних групах, є досить незначною – лише 1.2%. Більшість громадян, які, за існуючою класифікацією, розглядаються як іноземні туристи, фактично такими не є, а відвідують Україну зі службовими або приватними цілями (і в тому числі – для ведення приватного бізнесу). Це водночас є яскравим свідченням недостатності розвитку в Україні організованого туризму.
Ось, наприклад, тільки 100 мільйонів гривень або 10% від загального доходу з туристичної галузі Криму йде до бюджету автономії, незважаючи на те, що в Криму щорічно відпочиває 4,5-5 мільйонів чоловік. Такі дані Міністерства курортів і туризму Криму.
Першою причиною недоотримання бюджетом засобів від туризму є неузаконений і неврегульований приватний курортний сектор. Так, за даними міністерства, на початок нинішнього сезону було зареєстровано 1678 приватних домоволодінь, що здають житло внайми, і 146 приватних готелів.
Друга причина полягає в довгій і забюрократизованій процедурі переводу приватного домоволодіння в комерційне. На сьогоднішній день велика частина готелів не приносить доходу державі, оскільки має статус приватної власності і не призначена для отримання комерційної вигоди.
Третя проблема - нерозвиненість курортних селищ, які хаотично забудовуються і псують вигляд курортів. Як вважають фахівці, причина цього - у відсутності генплану розвитку і прозорих муніципальних програм. [3]
Таку величезну суму грошей втрачає тільки частина України – Крим, а якщо взяти до уваги те, що кожен регіон нашої країни має місця де можна розвивати туристичну галузь, то загальний дохід для держави від туризму може скласти сотні мільярдів гривень.
Також, слід зазначити недостатній рівень розвитку безпосередньо мережі та об’єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам. Виробнича база галузі формувалася, в основному, за радянських часів з орієнтацією переважно на невибагливого туриста, тому серед об’єктів інфраструктури переважають великі (порівняно з аналогічними закордонними) комплекси, із значною концентрацією місць та низьким рівнем комфортності. Потрібно також відзначити, що в Україні лише близько 10% готелів відповідають міжнародним стандартам
Низький рівень обслуговування, зумовлений загальною кваліфікацією працівників галузі. На сьогодні в Україні практично відсутні відповідна система в галузі туризму для підготовки і перепідготовки кадрів, а також чіткі та адекватні світовим стандартам кваліфікаційні вимоги; тим часом як у Росії, наприклад, яка, за прогнозами ВТО, у 2020 р. увійде до десятки найбільш відвідуваних країн світу, вже сьогодні функціонує близько 40 державних і приватних навчальних закладів підготовки кадрів для туризму). В нашій державі також поступово виникають відповідні навчальні заклади, але вони роблять лише перші кроки у цьому напрямку, не маючи відповідного досвіду.
Якщо розглядати альтернативи, що існують сьогодні перед українським туризмом, то є лише два шляхи, тобто два сценарії подальшого перебігу подій. Саме зараз відбувається той вирішальний момент, від якого залежить майбутнє українського туризму, коли з’ясовується, чи стане туризм однією з головних статей доходу у бюджеті, як це відбувається у більшості цивілізованих країн світу, чи залишиться на тому ж рівні, на якому він існував до сьогодні. Все це визначається тими орієнтирами, що будуть закладені в політику розвитку туризму, тобто, якщо говорити доступніше, тим на кого буде спрямований наш ринок туристичних послуг. Таким чином, стоїть альтернатива: чи робити акцент на іноземного споживача чи реанімувати внутрішній туристичний процес. Тобто, слід обрати, чи форсованими темпами довести рівень туристичного комфорту до міжнародних стандартів, чи поступово налагоджувати сервіс та реанімувати внутрішній туристичний процес.[2]
Можна сказати, що розвиток туризму в Україні принесе багато користі, як в оздоровчому плані, так і в економічному. За допомогою туризму можна залучити багато коштів для поповнення як місцевих так і державного бюджетів. А ці кошти, в свою чергу можна використати на реалізацію різних програм по реформуванню економіки та інших. Розвиток туризму принесе користь не тільки в середині держави, а й за її межами. Якщо розвинути туризм до належного рівня то можна залучати іноземних туристів для відпочинку в Україна, а це і додаткові кошти і світова слава, яка може вплинути на рейтинг України в Світі.

Список використаних джерел:
1. www.referatnik.net
2. www.referat2000.com
3. http://www.newsru.ua