Актуальність дослідження даної теми пов'язана з визначенням реального змісту та ефективних напрямків впровадження регіональної політики. Це свідчить про те, що інтеграційні процеси повинні розвиватися не тільки на міждержавному рівні, а й на рівні прикордоних регіонів. Метою даної роботи є висвітлення особливостей функціонування єврорегіонів в умовах трансформації економіки.
До вирішення проблем регіонального співробітництва та взаємовідносин прикордонних територій великий внесок зробили українські вчені-економісти П.Белєнький, О.Богорош, А.Гальчинський, О.Гонта, М.Долішній, М.Козоріз, П.Луцишин, Н.Луцишин, В.Ляшенко, Ю.Макогон, Н.Мікула, А.Мокій, Ю.Пахомов, З.Петренко, В.Пила, С.Писаренко, Е.Сич, А.Філіпенко, О.Чмир та ін.
Важливим аспектом регіонального розвитку виступає налагодження міжрегіонального, а також транскордонного співробітництва між прикордонними регіонами та територіями. Однією з форм останнього є єврорегіони. Єврорегіон - це транскордоннє регіональне об’єднання кількох адміністративно-територіальних одиниць з суміжних країн, які розвиваються за погодженими планами і проектами, розвязуючи таким чином спільні проекти. В цьому випадку співробітництво має вигляд розроблених спільних програм економічної, культурної та гуманітарної взаємодії [1, с. 356].
Це співробітництво спрямоване на координацію взаємних зусиль і здійснення ними узгоджених заходів у різних сферах життєдіяльності. Діяльність єврорегіонів розглядається як один з елементів загальноєвропейської системи пріоритетів, який відповідає принципові інтеграції держав через інтеграцію регіонів. Така діяльність передбачає прискорення соціально-економічного розвитку транскордонних регіонів, кадрову інфраструктурну підготовку регіонів і країни в цілому для поглиблення співробітництва з ЄС, прискорення європейських процесів інтеграції, реалізацію потенціалу формування експортної спеціалізації регіонів.
Єврорегіони як форма прикордонного співробітництва сприяють не тільки посиленню та поглибленню добросусідських відносин між державами, а й виступають своєрідним інструментом для інтеграції тієї або іншої країни до європейських структур.
Для підвищення ефективності функціонування єврорегіонів доцільно на рівні державних органів влади створити комісію, яка формувала висновки та рекомендації щодо їхнього розвитку, координували роботу і проводили моніторинг з визначення пріоритетів діяльності та солідарної відповідальності з реалізації визначених завдань.
Серед проблем правового характеру існує нагальна потреба перерозподілу обсягів повноважень між центральною та регіональною владою і передачі в регіони права самостійно вирішувати питання прикордонного співробітництва. Це не повинно призвести до послаблення державної влади, але щоб єврорегіони могли розвиватися, центральна влада повинна цілеспрямовано надати певні права і обов'язки органам місцевого самоврядування на здійснення вузького кола міжнародних повноважень [2].
Прикладами інституційного будівництва з метою сприяння прикордонному співробітництву є такі структури, як Асамблея європейських регіонів, Конгрес місцевих і регіональних влад Європи, Асоціація європейських прикордонних регіонів, Конференція периферійних приморських регіонів.
Розвитку прикордонного та міжрегіонального співробітництва в Європі сприяє формування єдиного митного, тарифного та взагалі соціально-економічного простору.
Зокрема, за допомогою участі в системі єврорегіонів можна досягти таких практичних та тактико-стратегічних цілей:
- надання імпульсу соціально-економічному розвитку окремих регіонів завдяки використанню широкого комплексу міжнародно-регіонального співробітництва;
- кадрова, інфраструктурна підготовка як окремих регіонів, так і країни в цілому до більш глибоких форм інтеграційної співпраці з Євросоюзом; прискорення самого процесу такої інтеграції;
- краще реалізовувати потенціал виробничої спеціалізації західних регіонів держави, які поки що значно відстають у формуванні експортної бази зовнішньоторговельного балансу України;
- створення кращих передумов для здійснення закордонних інвестицій, взагалі поліпшення режиму руху капіталу в субрегіональних межах;
- спільний розвиток транспортної та комунікаційної інфраструктури;
- спільне розроблення стратегії регіонального розвитку, обмін досвідом розвитку виробничої та побутової сфери;
- співробітництво в галузі туризму, спортивного виховання та рекреації;
- охорона навколишнього середовища та розв’язання широкого кола проблем екології, які хвилюють місцеве населення [3, с. 670].
Повноцінна участь прикордонних регіонів будь-якої країни в розвитку транскордонного співробітництва потребує визнання на рівні її центральних органів влади принципу субсідіарності та його практичного застосування. Тобто участь прикордонних регіонів держави у транскордонному співробітництві має ґрунтуватися на правових та інституційних засадах, спроможних забезпечити прикордонним регіональним і місцевим органам влади відповідний перелік повноважень щодо налагодження безпосередніх відносин. Це зумовлює існування чітко визначеної регіональної політики держави, яка повинна визначати базові принципи взаємовідносин між державою та її регіонами, магістральні напрямки регіонального розвитку, встановлювати загальні правові рамки, які дозволяли б регіональним і місцевим органам влади та самоврядування ефективно вишукувати шляхи для забезпечення сталого соціально-економічного зростання, закладаючи тим самим підґрунтя сталого розвитку держави.
Нарощування зусиль щодо участі держави в співробітництві з країнами та регіональними організаціями, до яких вона входить, є нагальною потребою її економічного розвитку, а багатовекторність за постійного пошуку резервів кожного з геополітичних векторів є пріоритетною вимогою до моделі національної участі в системі міжнародних економічних відносин.
У світі відбувається об’єктивний процес зближення країн світу та їхніх суб’єктів у різних сферах людського життя. З суміжних країн об’єднуються адміністративно-територіальні одиниці для вирішення таких проблем: економічних, культурних, соціальних та інших. Раціональне функціонування єврорегіонів свідчить про те, що величезний потенціал економічного розвитку будь-якого регіону може бути реалізований у випадку вмілого об’єднання зусиль і ресурсі різних країн.

Список використаних джерел:

1. Школа І.М., Козменко В.М., Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник/ За ред. І.М.Школи.-Київ: КНТЕУ, 2006 – 356 с.
2. Дубовік Б. Досвід міжнародної співпраці в рамках єврорегіонів.
Перспективи України . http://uspishna-ukraina.com.ua
3. Новицький В. Є.Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. — К.: КНЕУ, 2003 – 670 с.
4. Мілашовська О. Концептуальні основи управління розвитком прикордонного регіону // Регіональна економіка. – 2005.- № 2.- С. 140-150.