Ефективність ведення бухгалтерського обліку характеризується можливістю одержувати повну, точну, достовірну та оперативну інформацію з фінансової звітності про стан підприємства і про зміни, що відбуваються.
Однак цифри, які представлені у фінансовій звітності, не несуть ніякої інформації про те, за допомогою яких методичних прийомів вони були отримані і, отже, прийняте на їх основі рішення не завжди може бути достатньо об'єктивним.
Визначення дійсних причин конкретних змін і ухвалення правильного управлінського рішення можливо тільки за умови ознайомлення з обліковими принципами, якісними характеристиками і оцінкою, за допомогою яких сформована інформація фінансової звітності, тобто обліковою політикою підприємства.
Таким чином, дослідження питань впливу облікової політики підприємства на формування фінансової звітності представляє науковий і практичний інтерес. Метою дослідження є розробка методики інтерпретації звітної інформації, що дозволяє оцінити ступінь впливу облікової політики на якість інформації, яка формується у фінансовій звітності.
Облікова політика підприємства як сукупність правил реалізації методу бухгалтерського обліку повинна забезпечувати максимальний ефект від його ведення. Під ним мається на увазі своєчасне формування фінансової і управлінської інформації, її достовірність, об’єктивність, доступність і корисність для ухвалення економічних рішень.
Представляється, що визначення поняття “облікової політики“, запропоноване в Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність“ найбільш точно (особливо друга його частина) відповідає вимогам міжнародної практики: “облікова політика - це конкретні принципи, основи, умови, правила, які прийняті компанією для підготовки і представлення фінансової звітності“ [1,17], оскільки власне бухгалтерський облік в цивілізованому світі не регулюють, а всі стандарти відносяться тільки до звітності. Підприємство вільне у виборі форм і методів, спрямованих на виконання вимог стандарту. Головне, щоб достовірні дані про господарські операції відобразилися у потрібних рядках фінансових звітів і / або в примітках.
Згідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” однією зі складових облікової політики є “вибір методу складання фінансової звітності“.
Зміни ж відбуваються тільки в технічному та організаційному плані з метою більш раціонального та ефективного використання методу бухгалтерського обліку. Тому міжнародні стандарти передбачають не сукупність методів і способів ведення бухгалтерського обліку, а принципів і правил організації і технологічної основи реалізації його способів.
Узагальнюючи вищевикладене, правильніше було б сформулювати визначення облікової політики підприємств як “сукупність принципів і правил (варіантів) організації і технології реалізації методу (способів) бухгалтерського обліку на підприємстві з метою формування повної, об’єктивної і достовірної фінансової звітності”.
Правильно розроблена облікова політика, яка дотримується всіх необхідних умов і можливостей ведення господарської діяльності, повинна забезпечувати: повноту відображення у фінансовій звітності всіх фактів господарського життя; готовність до бухгалтерського обліку витрат і пасивів, ніж можливих доходів і активів – яка не припускає створення прихованих резервів;відображення в бухгалтерському обліку фактів і умов фінансово-господарської діяльності, виходячи не тільки з їх правової форми, але й з їх економічного значення; тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам рахунків синтетичного обліку на 1-е число кожного місяця, а також показників фінансової звітності даним синтетичного і аналітичного обліку; раціональне ведення бухгалтерського обліку, виходячи з умов фінансово-господарської діяльності і величини підприємства. Іншими словами при формуванні облікової політики повинне бути передбачено: майнова відособленість підприємства; безперервність діяльності; послідовність застосування облікової політики; тимчасова визначеність фактів господарського життя. Окрім цього, облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, несуперечності, раціональності, доцільності та зіставності.
Отже, можна зробити висновок, що облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил.

Список використаних джерел:
1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність: Закон України від 16.07.1999 р. № 996 – ХІІ
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”: Наказ Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87, зі змінами і доповненнями.
Дроздова Т. Облікова політика підприємства: структура, формування, зміна. // Все про бухгалтерський облік. – 2005. – № 8 – с. 52-54.