Для складання фінансової звітності у відповідності до діючих нормативних актів та надання зацікавленим її користувачам, керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.
Питання формування та організації облікової політики підприємств знайшли відображення в працях багатьох українських та зарубіжних вчених : М.Т.Білухи, Ф.Ф.Бутинця, Л.Гордієнко, П.Житного, А.Г.Загороднього, С.В.Івахненкова, Г.Г.Кірейцева, М.В.Кужельного, Ю.А.Кузьмінського, В.С.Леня, В.Г.Лінника, О.Лукінової, В.Мякоти, В.І.Отенка, Л.Пантелейчук, Г.О.Партина, А.А.Пилипенка, М.С.Пушкара, А.Ринді, В.В.Сопка, В.Г.Швеця, І.Чалого, Г.Ямборко, Р.А.Алборова, А.С.Бакаєва, П.С.Безруких, Н.П.Кондракова, С.Л.Коротаєва, М.І.Кутера, Б.Нідлза, С.О.Ніколаєвої, В.Ф.Палія, Л.П.Хабарової.
Проте на сьогоднішній день науковцями недостатньо уваги приділено такому питанню як проведення аудиту облікової політики. Тому дана проблема й досі залишається актуальною і потребує подальшого дослідження.
Зміст облікової політики оформлюється спеціальним наказом або розпорядженням про облікову політику, що затверджується керівником підприємства, але на практиці підприємство можуть часто не дотримуватись положень, затверджених у вищезгаданому наказі з метою, фальсифікації фінансової звітності для подання неправдивих даних для зовнішніх користувачів, оскільки облікова політика залежно від встановлених нею методів оцінки активів та зобов’язань може вплинути на фінансовий результат. Наглядним прикладом такого впливу є застосування різних методів амортизації основних засобів. Наприклад, при застосуванні методу прискореного зменшення залишкової вартості витрати підприємства протягом перших років експлуатації об’єктів основних засобів будуть більшими, ніж при застосуванні прямолінійного методу нарахування амортизації. Тому для запобігання такої ситуації потрібно проводити аудит облікової політики.
Вивчення аудитором співставленості фінансових даних господарюючого суб'єкта здійснюється з одночасною перевіркою дотримання останнім принципу незмінності методології відображення в обліку окремих господарських операцій і оцінки майна. Тому ознайомлення з діяльністю підприємства аудитор починає саме з вивчення облікової політики. Це дозволить швидко визначити особливості обліку підприємства, скласти точний план перевірки з врахуванням специфіки діяльності і фінансового стану підприємства.
Мета аудиту облікової політики суб’єкта господарювання - встановлення її відповідності чинним нормативним та законодавчим актам, а також характеру і масштабу діяльності підприємства. При цьому об'єктом вивчення є всі внутрішньофірмові документи, що визначають питання організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.
У відповідності до мети завдання аудиту і ревізії облікової політики наступні:
 встановити наявність наказу (розпорядження) керівника про прийняття облікової політики підприємства;
 визначити відповідність прийнятої облікової політики вимогам законодавства та Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку;
 вивчити дотримання при розробці наказу про облікову політику припущень і вимог, встановлених нормативними документами;
 дослідити повноту розкриття вибраних при формуванні облікової політики способів ведення бухгалтерського обліку, що істотно впливають на оцінку і прийняття рішень користувачами бухгалтерської звітності;
 перевірити наявність посадових інструкцій, наявність та ефективність затвердженої системи документообігу, вибір форми ведення бухгалтерського обліку, встановлений порядок проведення інвентаризації майна та зобов'язань, затверджений робочий план рахунків бухгалтерського обліку;
 проаналізувати та оцінити загальні і конкретні елементи облікової політики.
При дослідженні стану організації облікової політики аудитор повинен з'ясувати наступні питання:
 чи дотримується порядок оформлення наказу про облікову політику, чи наявні на підприємстві необхідні внутрішні документи, положення, інструкції, які затверджуються одночасно з обліковою політикою;
 наскільки ефективний облік на підприємстві, що перевіряється, як вирішені питання на складних ділянках облікової роботи, наскільки звільнений обліковий персонал від виконання невластивих йому облікових функцій, які раціональні прийоми застосовуються для виключення дублювання даних;
 чи є облік дієвим, оперативним, чи використовуються облікові дані для безпосередньої та швидкої допомоги керівництву, адміністративно-управлінському та інженерно-технічному персоналу у вирішенні завдань, поставлених перед ним. Чи своєчасно надаються необхідні довідки, пояснення, матеріали для аналізу, обгрунтовані рекомендації, розрахунки тощо;
 як організована облікова робота на підприємстві: чи встановлений твердий графік, що передбачає терміни виконання всього комплексу облікових робіт не тільки працівниками бухгалтерії, але й обліково-зобов'язаними особами. Чи правильно розподілені обов'язки між всіма обліковими працівниками у відповідності з посадами та кваліфікацією, чи розроблені для них посадові інструкції, що визначають їх обов'язки та відповідальність за доручену ділянку роботи. Чи проводиться систематичний інструктаж щодо порядку заповнення, проходження документації і ведення обліку, чи перевіряється в процесі інструктажу виконання окремих робіт з одночасним виправленням виявлених недоліків та помилок. Такий інструктаж також доцільно проводити при проведенні ревізії;
 які форми документації застосовуються на підприємстві, як використовуються типові форми первинного обліку, чи не виготовляє підприємство спеціальних форм при можливості і доцільності застосування типових. Які є недоліки в застосуванні на підприємстві спеціальних форм, чи дотримуються правила користування бланками суворої звітності, чи не випускаються зайві примірники документів;
 чи забезпечена на підприємстві єдність та порівнянність облікових і планових показників, а також дотримання одноманітності в методах їх розрахунку, необхідної для контролю виконання плану та інше.
Отже, вміле проведення аудиту облікової політики та надання кваліфікованих рекомендацій керівництву щодо правильної організації бухгалтерського обліку на підприємстві дасть змогу запобігти в майбутньому непорозуміння з боку керівництва та користувачів фінансової звітності.

Список використаних джерел

1. Білуха М.Т. Курс аудиту. — К.: Вища школа: Т-во "Знання", 1998. — 573 с.
2. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. — Жито¬мир: ЖІТІ, 2000. — 608 с
3. Гуцайлюк З. Аудит фінансових результатів// Бухгалтерський облік і аудит. — 2004. — № 8. — С. 13—16.]
4. Рудницький В. Методологія і організація аудиту. — Тернопіль: Економічна думка, 1998. — 192 с.
5. Федулова Л. Управління аудиторською діяльністю // Бухгал¬терський облік і аудит. — 2005. — № 8. — С. 19—20.