На сучасному етапі розвитку економіки України, всі підприємства функціонують на основі комерційного розрахунку, базовими принципами якого є самостійність господарської діяльності, самофінансування та самоокупність. Виходячи з цього зростає необхідність в аналізі та контролі фінансового стану підприємства, з метою коригування його розвитку шляхом прийняття адекватних управлінських рішень. Актуальність теми визначається не лише її важливістю, самої по собі, але й суворими реаліями національної економіки, коли виживання підприємства в умовах агресивного середовища та відсутності протекціонізму чи сприяння з боку держави безпосередньо залежить від якості управляння, зокрема фінансового менеджменту, який повинен забезпечити ефективний аналіз, контроль, планування фінансового стану, розробку та втілення шляхів його покращення.
Аналіз літератури показує, що проблема фінансового стану підприємства та його аналізу досить ґрунтовно досліджена іноземними та вітчизняними вченими. Розроблено загальні основи методології дослідження, однак немає досить чіткого визначення самого поняття.
Фінансовий стан – це досить широке поняття, яке в загальному можна трактувати як наявність, розміщення та ефективність використання фінансових ресурсів, а також співвідношення між господарськими засобами та їх джерелами, структура активів та джерел їх утворення. Поняття фінансового стану втілюється та конкретизується у групах показників, які характеризують різні аспекти діяльності підприємства, адже саме її ефективність та відповідно кінцеві результати є основним мірилом стабільності фінансового стану та фундаментом її формування. Подібної думки притримується А. І. Алєксєєва та група авторів. [5, с. 344] Інші автори зосереджуються саме на співвідношенні господарських засобів та джерел їх утворення, акцентуючи увагу на їх структурі. [10, с. 139 ] Суттєвою характеристикою фінансового стану вважають здатність підприємства самостійно фінансувати свою діяльність на певний момент часу. [1, с. 99] «Під фінансовим станом розуміють здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю». [7, с. 48] Деякі автори, уникаючи нечітких загальних визначень фінансового стану, підкреслюють, що такий аналіз проводиться на основі фінансової звітності (особливу значущість має форма 1 «Баланс» та форма 2 «Звіт про фінансові результати») з використанням таких прийомів, як розрахунок фінансових коефіцієнтів, які являють собою співвідношення між окремими показниками звітності, горизонтальний аналіз, який дозволяє прослідкувати динаміку та вертикальний аналіз, призначений для дослідження структури. [3, с. 150]
Отже, спробуємо дати власне інтегративне визначення поняттю «фінансовий стан» - це комплексна характеристика стану підприємства, який є результатом його виробничої та комерційної діяльності, та здійснюється на основі дослідження їх окремих аспектів, шляхом розрахунку відповідних коефіцієнтів, які утворюють певні блоки інформації стосовно майнового стану підприємства, його фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності, прибутковості та ділової активності.
Існує певна логіка аналізу фінансового стану, у відповідністю з якою цей процес можна поділити на послідовні етапи від отримання і обробки первинної інформації з таких джерел як форми фінансової звітності (особливу увагу приділяють вивченню балансу) до розробки кінцевих висновків про фінансовий стан та формування системи заходів щодо його поліпшення. Проміжні етапи утворюють певну ієрархію за ступенем деталізованості отримуваної інформації та ступенем складності здійснення розрахунків. При цьому на кожному етапі здійснюється дослідження певного блоку показників, які характеризують фінансовий стан підприємства. Наочно ця послідовність реалізована у наступній схемі (рисунок 1). [8, с.20]
Втім початковим етапом аналізу є, так зване, читання балансу та іншої звітності, тобто безпосереднє ознайомлення зі значеннями тих чи інших статей. Така процедура може виявитися дуже інформативною, хоча, звичайно, не надасть можливості прослідкувати динаміку зміни показників та знайти певні співвідношення між ними. [9, с. 7]
Більшість авторів поділяє думку про необхідність складання балансу-нетто та проведення горизонтального та вертикального аналізу. [4, с. 368] Аналогічних поглядів дотримується В. О. Мец, за винятком того, що дана методика застосовується до всього балансу, без здійснення агрегування його статей. Автор наводить досить повне описання способу та послідовності виконання горизонтального та вертикального аналізу, а також тлумачення отриманих результатів. [6]
Додатково пропонують застосовувати трендовий аналіз, порівняльний аналіз та факторний аналіз. [9, с. 7], [10, с. 140] Під трендовим аналізом розуміють порівняння кожного показника звітності з аналогічними показниками звітів за попередні періоди з метою виявлення тренду – чіткої тенденції розвитку. Порівняльний аналіз передбачає, як порівняння показників по структурним підрозділам підприємства, так і порівняння з показниками конкурентів або середньогалузевими. Факторний аналіз дозволяє виявити вплив окремих факторів на підсумковий показник, застосовуючи детерміновані чи стохастичні прийоми.
Основним засобом фінансового аналізу можна вважати фінансові коефіцієнти, які поділяють на групи:
1. Коефіцієнти ліквідності (поточної платоспроможності).
2. Коефіцієнти платоспроможності (структури капіталу).
3. Показники ділової активності (оборотності).
4. Показники рентабельності (прибутковості).
[2, с. 24]
Додатково в деякій літературі розглядають показники фінансової стійкості. Зокрема цю групу виділяють Романови – Бєлоусова [8, с. 21], Іонова [4], Бальжинов – Міхєєва [1], Дранко [3, с. 154] та інші. Також окремі автори виділяють сукупність показників, які характеризують положення компанії на ринку цінних паперів. [3, с. 154]
В кожну групу входить велика кількість різноманітних показників. Однак, розраховувати їх всі недоцільно, оскільки це займає багато часу, а також такий об’єм інформації є важким для сприйняття та аналізу. Тому на практиці фінансові менеджери розраховують лише ключові, найбільш інформативні коефіцієнти, які характеризують ті сторони діяльності які піддаються безпосередньому управлінню та регулюванню. При цьому сформувати стандартний набір показників, який був би прийнятним для всіх неможливо. Склад коефіцієнтів залежить від кінцевого користувача інформацією, цілей аналізу, поточної ситуації.

Схема аналізу фінансового стану підприємства Рисунок 1

Список використаної літератури
1. Бальжинов А. В., Михеева Е. В. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия: Учебное пособие. – Улан-Удэ, 2003. – 119 с.
2. Гридчина М. В. Финансовый менеджмент: Курс лекцій. – 3-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 2004. – 160 с.
3. Дранко О. И. Финансовый менеджмент: Технологии управления финансами предприятия: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 351 с.
4. Ионова А. Ф., Селезнева Н. Н. Финансовый аналіз: Учебник. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 624 с.
5. Комплексный экономический анализ хозяйственной деятельности.: Учебное пособие. / Под ред. А. И. Алексеевой. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 528 с.
6. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2003. – 278 с.
7. Подольська В. О., Яріш О. В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 488 с.
8. Романова Т. Г., Романова Т. В., Белоусова А. Г. Финансовый анализ: Схемы и таблицы. – Улан-Удэ, 2002. – 64 с.
9. Титаева А. В. Анализ финансового состояния предприятия. – 2005. – 38 с.
10. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С., Негашев Е. В. Методика финансового анализа. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 208 с.