Постановка проблеми. Ефективність розвитку економіки, її окремих регіонів, галузей та різних форм власності значною мірою залежить від характеру та сутності інвестиційної політики, її спрямованості на найбільш повне та раціональне використання основного капіталу [1]. Для успішного та ефективного функціонування підприємства вирішальне значення мають поліпшення основних фондів, їх наявність, стан, функціонування та оновлення. Саме стан та ефективне використання основних фондів безпосередньо впливають на результати господарської діяльності, що дає можливість підприємству виробляти конкурентоспроможну продукцію, надавати якісні послуги, задовольняти найвимогливіший попит, пристосуватися до умов ринкової конкуренції.
Постановка завдання.
Метою статті є проведення аналізу зносу на виробництві основних засобів і розробка пропозицій для найкращого функціонування основного капіталу.
Аналіз останніх досліджень. Проблеми зносу є досить актуальними, оскільки вони впливають на процес виробництва на підприємстві. Теоретичні аспекти вирішення проблем зносу на виробництві досліджуються в роботах Марковіца Гаррі-Маркса, Джорджа Тобіна, Скоулза Мюрон-Самюеля, Блека Фішера, Мертона Роберт-Кока, Шарпа Вільяма Форсіса та інших.
Виклад основного матеріалу. Слід зауважити, що серед великої кількості джерел фінансування відтворення основних фондів підприємства (які, в свою чергу, поділяються на власні, позикові та залучені) найбільшу питому вагу займає оновлення шляхом часткового відшкодування фізичного зносу основних фондів.
Під фізичним зносом розуміють часткову чи повну втрату основними фондами їх споживчих властивостей і вартості у процесі експлуатації, а також під впливом навколишнього середовища, внаслідок технічного прогресу та зростання продуктивності суспільної праці. Інтенсивність зношення залежить від основних фондів, особливостей їх конструкції, якості виготовлення, характеру й умов експлуатації, якості обслуговування, кваліфікації робітників, й інших чинників [3].
Моральний знос основних фондів виражається в зменшенні їхньої вартості незалежно від фізичного зносу. Розрізняють моральний знос першого (І) і другого (II) роду.
Моральний знос І роду відбувається тоді, коли основні фонди з аналогічними споживчими властивостями (продуктивністю, функціями, експлуатаційними характеристиками) з'являються на ринку за більш низькою ціною.
Моральний знос II роду відбувається тоді, коли за тією самою ціною на ринку з'являються основні фонди з більш високими споживчими властивостями. Моральний знос другого роду обумовлений тим, що починається випуск більш ефективних машин і устаткування (вище продуктивність, більше кількість виконуваних функцій, менше енергоємність, ін.) по тій самій ціні. У результаті придбання техніки за старою ціною стає невигідним. її доводиться знижувати в ціні, незважаючи на відносно непоганий фізичний стан. Іноді техніку, яка використовується у виробництві, доводиться заміняти навіть раніше настання фізичного зносу.
Незадовільний технічний стан і технологічна відсталість наявної техніки па підприємстві потребують оновлення та заміни сучасним обладнанням, виникає необхідність у впровадженні новітніх енерго- і матеріалозберігаючих, більш потужних технологій. Таке переоснащення та переозброєння може призвести до небезпечних умов праці, загрози здоров'ю працівників і робітників, травматизму па виробництві, - тобто буде мати місце соціальний фактор виробництва. Тому для дотримання норм екологічного зносу доцільно розрахувати і норми соціального зносу та відрахування на формування власного джерела відтворення основних фондів. Всі 4 види зносу та їх підвиди можуть бути визначені як додаткові резерви формування власних джерел фінансування відтворення основних фондів підприємства
Поточний ремонт основних фондів - вид ремонту з менш ніж річною періодичністю, що передбачає систематичне та своєчасне проведення профілактичних заходів і робіт з метою усунення дрібних пошкоджень і несправностей та попередження завчасного зношення основних фондів. При цьому, як правило, здійснюють часткове розбирання об'єкта, усувають несправності в агрегатах і вузлах, але не замінюють і не ремонтують основні вузли й деталі. Витрати на поточний ремонт основних фондів зараховують до собівартості продукції.
До поточного та середнього ремонту об'єктів основних засобів відносять роботи з систематичного та своєчасного запобігання їх передчасному зносу та підтриманню в робочому стані (фарбування, усунення дрібних дефектів, заміна зношених легкозамінних вузлів або частин машин і механізмів) [6].
Відновлювальний ремонт - особливий вид ремонту основних фондів, який породжує їх зруйнування в результаті стихійних лих, тривалої бездіяльності [5].
У випадку заміни об'єкта основних засобів визначають загальну величину витрат і втрат. Такими витратами і втратами будуть вартість придбання (ціна) та встановлення нового обладнання та втрати, пов'язані з невідшкодованою вартістю діючого обладнання (через його недоамортизацію). Також варто враховувати співвідношення продуктивності діючого та нового обладнання, тривалість їх ремонтного циклу. Визначення необхідного (економічно раціонального) щорічного об'єму заміни засобів праці передбачає:
1) встановлення оптимальних строків експлуатації відповідних їх видів (груп);
2) розрахунок такого щорічного об'ємі" заміни, який може забезпечити дотримання оптимальних строків функціонування обладнання та інших видів основних фондів.
Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означає:
1) збільшення часу функціонування основного устаткування,
основними напрямками якого є:
 скорочення та ліквідація внутрішньозміниих простоїв шляхом підвищення рівня організації виробництва (повиє і своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, напівфабрикатами, деталями);
 підвищення якості ремонтного обслуговування;
 скорочення цілодобових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи;
2) підвищення питомої ваги діючого устаткування у складі всього устаткування, наявного на підприємстві;
3) зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними.
Набагато ширші можливості має інтенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей, яке передбачає:
1 Підвищення ступеня зо ванто жен н я за одиницю часу, яку може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, установлення оптимального режиму їх роботи.
2 Врахування технічного удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищення кваліфікації та професіональної майстерності робітників.
Висновки. Отже, розглядаючи знос як джерело оновлення, формування та функціонування основного капітал, можна зробити висновок, що вій має значний вплив на ефективність використання основного капіталу підприємства. Розподіл зносу па 4 види (фізичний, моральний, екологічний та соціальний) та 8 підвидів (фізичний знос пасивного та активного використання; усувний та неусувний фізичний знос: моральний знос І та II роду; повний та частковий моральний знос має певні переваги та практичну цінність для більшості підприємств. Залежно від визначених видів та підвидів зносу важливим етапом став розгляд форм усунення зносу основних виробничих фондів - ремонту, заміни, модернізації, що, в свою чергу, дало змогу встановити залежність економічної ефективності виробництво від формування та використання резервів власного джерела фінансування основних фондів
Література:
1. Гузен ко О.М. Инвестиционная политика воспроизводства основных фондов на предприятиях Украины // Економіка. Фінанси. Право. - 2007. - №4. — С. 22-31.
2. Экономика предприятия: Учебное пособие / Л.Г.Мельник, А.И.Каринцева. — Сумы: Университетская книга, 2008. — 398с.
3. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. — 3-ге видання, виправлене та доповнене. — Львів: Видавництво "Центр Європи", 2008. — 576с.
4. Безуглий А.А. Про поліпшення основних фондів //Економіка України. — 2007р. - Л. - С.77-79.
5. Чичкало-Кондрацька І.Б. До питання оновлення основних виробничих фондів промисловості // Фінанси України. — 2007. - №4. - С.47-50.
6. Організація бухгалтерського обліку. Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навч. закладів / За редакцією проф. Ф.Ф.Бутинця. — 3-тє вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП "Рута", 2008. - 592с.