Копа Тетяна,
Наук. кер. – Таций І.В,
Східноукраїнський Національний університет ім. В.Даля,
м. Луганськ
Способи залучення додаткових коштів банком в умовах світової фінансової кризи
В умовах фінансової кризи, у тому числі й банківської, більшість банків України зіштовхнулися з "ресурсним голодуванням". Іноземні банки майже не кредитують банки українські, а указ НБУ про заборону дострокового розірвання депозиту посіяв паніку серед населення, котре перестало вкладати свої заощадження в банки.
Щоб збільшити кількість вкладів банківські установи можуть використовувати цінові та нецінові методи.
Сутність цінових методів полягає у використанні відсоткової ставки за депозитами як головного важеля в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб. Підвищення пропонованої банком ставки дозволяє залучити додаткові ресурси.
Нецінові методи управління залученими коштами банку базуються на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які прямо не пов’язані зі зміною рівня депозитних ставок. До таких прийомів належать реклама, поліпшений рівень обслуговування, розширення спектра пропонованих банком рахунків та послуг, комплексне обслуговування, проведення лотереї серед клієнтів, додаткові види безкоштовних послуг тощо.
У практиці роботи українських банків перевага надається ціновим методам управління, оскільки депозитні ставки не підлягають регулюванню і встановлюються менеджментом банку самостійно. Нецінові методи управління ще не досить популярні у вітчизняній банківській практиці.
В умовах загострення фінансової кризи менеджмент повинен велику увагу приділяти саме неціновим методам управління, оскільки підвищення депозитних ставок має обмеження, і не буде мати довгострокового ефекту від його впровадження.
Нині в Україні банки надають дуже обмежену інформацію про результати своєї діяльності. Офіційні видання НБУ подають в основному консолідовані дані про фінансовий стан системи банків в ціло¬му. Деталізована інформація в розрізі конкретних банків практично не оприлюднюється. Це ускладнює формування оцінки рівня їх успішності пе¬ресічними громадянами. Споживачі банківських послуг в Україні практично позбавлені інформації про установи, яким довіряють власні кошти.
Для вдосконалення системи розкриття інформації про банківську діяльність насамперед доцільно було б розробити (як на рівні органу банківського нагляду, так і на рівні бан¬ків) перелік найважливіших даних, що підлягають опублікуванню. Серед них мала б бути інформація про достат¬ність рівня сформованого банківсько¬го капіталу, засоби захисту від ризиків, методи управління ними та якість кредитного портфеля, розміри сформованих резервів для покриття збитків тощо.
Важливою для клієнтів банку є та¬кож інформація щодо складу реальних його власників, які впливають на прийняття рішення відносно стра¬тегічних напрямів діяльності, та щодо участі банку в капіталах інших під¬приємств.
Актуальними залишаються пробле¬ми, пов'язані з недосконалим законодавством щодо прав інвесторів на отримання достовірної інформації про емітентів акцій та відсутність зако¬нодавчого врегулювання розкриття інформації про власників істотної участі в капіталі банку.
Оприлюднення інформації про результати діяльності банківських установ дало б змогу вітчизняним споживачам банківських послуг, з одного боку, приймати раціональні рішення щодо інвестування коштів, а з іншого — стимулю¬вати банки працювати ефективніше. Головним стимулом у цьому випадку було б суспільне їх визнання.
Поряд з існуючими видами вкладів банку необхідно застосовувати нові форми акумулювання коштів, популярні закордоном - залучення банками святкових, відпускних і інших видів вкладів. Для банку такі методи мобілізації дозволять збільшити обсяги депозитів.
Роблячи висновок треба зазначити, в умовах недостачі ресурсів йтиме жорстока боротьба між банками за кожного клієнта. Банкам необхідно удосконалювати свою депозитну політику шляхом проведення ефективної аналітичної роботи в області дослідження депозитних операцій, розробки комплексу цінових і нецінових заходів, давати об'єктивну оцінку якісним і кількісним показникам депозитної діяльності, звертати увагу на депозитну діяльність банків розвинених країн.
Список використаних джерел
1. Дзюблюк О. Оптимізація формування ресурсної бази банків // Банківська справа - 2008 .- № 5.с.33-46
2. Саннікова Н. Теоретичні та практичні аспекти ефективної депозитної політики банку // Регіональна економіка. - 2006. - №1.- С.121-125
3. Стрілець Т.М. Теоретичні основи удосконалення ощадної справи// Актуальні проблеми економіки .- 2006. - №12. - С.78-83