5 курс, спец. «Менеджмент організацій торгівлі» Науковий керівник – Катана А В. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Проблеми ефективного використання оборотного капіталу підприємств України
У статті досліджено сутність оборотного капіталу підприємства, проведено аналіз структури оборотного капіталу України в динаміці, виявлено основні проблеми ефективного використання оборотного капіталу підприємства. Ключові слова: оборотний капітал, оборотні активи, ефективність використання оборотного капіталу підприємства.
Постановка проблеми. Головною передумовою успішного ведення господарської діяльності підприємств є наявність достатнього обсягу та раціональне використання оборотного капіталу. Особливо це відчутно зараз за ситуації нестабільної економічної та політичної системи України, оскільки, сучасний стан більшості вітчизняних підприємств свідчить про неефективність прийнятих рішень щодо управління оборотним капіталом, а саме не оптимальність складу та структури оборотних активів, неврахування факторів, які впливають на стан та ефективність використання оборотних активів підприємства. Все це зайвий раз підтверджує, що ефективне та раціональне використання оборотного капіталу, як чинника підвищення фінансового результату підприємства, набуває все більшого значення та є однією з проблем підвищення ефективності діяльності підприємств. Мета роботи. Дослідити проблеми ефективного та раціонального використання оборотного капіталу підприємств України. Аналіз досліджень і публікацій. Проблеми аналізу і ефективного використання оборотного капіталу підприємств розглядалися в працях відомих вітчизняних учених: Галича О.А., Скубій Н.С., Нестеренко С.С., Мочаліної З.М., Норд Г.Л., Коваленка Д.І., Венгер В.В. та інших. Отримані протягом багатьох десятиліть результати як теоретичних, так і практичних розробок щодо удосконалення ефективного використання оборотного капіталу, його структури мають вагоме значення для розвитку вітчизняної теорії фінансів. Проте подальшого дослідження потребують питання оптимальної структури оборотного капіталу, його фінансування, наявність значних проблем та потреба удосконалення існуючої практики оцінки оборотного капіталу. Основні результати досліджень. У науковому середовищі, чинних нормативно-правових актах, у господарській практиці поряд з поняттям «оборотний капітал» вживають поняття «оборотні кошти», «обігові кошти», «оборотні активи», «оборотні засоби», «поточні активи». Проте, сутність цих економічних категорій і досі залишається дискусійною, що пояснюється складною та багатогранною природою капіталу: одного з фундаментальних понять економічної науки. Подєрьогін А.М. [8, c. 187] поняття «оборотний капітал» і «оборотні кошти» розглядає як синоніми. Його визначення, на нашу думку, розкриває глибокий зміст поняття «оборотний капітал», враховуючи те, що кошти можуть авансуватись з метою отримання економічного блага. Проте одним із елементів фондів обігу є грошові кошти на поточному рахунку підприємств, тому недоцільним є авансування коштів у кошти. Також ототожнення оборотного капіталу з оборотними коштами є невиправданим, враховуючи, що гроші мають вартісну форму, а капітал за своєю природою має не тільки вартісну, але й натурально – речову форму. Подібної думки щодо визначення оборотних коштів дотримуються О. О. Непочатенко, Н.Ю.Мельничук [5, с. 253]. Г. І. Базецька, Л. Г. Суботовська, Ю. В. Ткаченко зустрічається таке ж визначення оборотного капіталу «грошове вираження вкладень у виробничі оборотні засоби та засоби обігу, призначені для процесу виробництва і реалізації продукції» [2, с. 181]. Проте таке тлумачення оборотного капіталу не є доцільним, оскільки кошти підприємства авансуються, вкладаються у виробництво, а не переносять свою вартість на виготовлену продукцію. Коваленко Д.І. трактує оборотні активи як мобільні активи, ототожнюючи їх з грошовими коштами. Проте, вважаємо, що представлене визначення Коваленко Д.І. [3, с. 330] не є правильним, оскільки грошові кошти, хоча є одними із елементів мобільних активів, а не є ними. На нашу думку, оборотний капітал можна визначити як авансовану вартість для планомірного формування оборотних виробничих фондів і фондів обігу в розмірах необхідних підприємству для забезпечення виконання виробничої програми і своєчасності здійснення розрахунків з метою досягнення прибутковості, платоспроможності, конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах господарювання. Аналіз складу, структури та динаміки оборотного капіталу підприємств України довів, що їхній стан з кожним роком погіршується (збільшується частка дебіторської заборгованості та інші) (табл. 1) [9]. Таблиця 1 Структура оборотних активів підприємств України за 2012-2013 рр. Оборотні активи 2012 рік 2013 рік млн. грн. питома вага, % млн. грн. питома вага, % 1 2 3 4 5 Товарні матеріальні цінності 628276,1 24,3 620888,3 24,8 Дебіторська заборгованість 1499971,5 58,0 1426657,0 56,9 Поточні фінансові інвестиції 211411,4 8,2 211992,0 8,5 Грошові кошти 158270,1 6,1 166553,7 6,6 Інші оборотні активи 86233,4 3,4 80540,3 3,2 Всього 2584162,5 100 2506632,2 100
Так, аналізуючи табл. 1, яку складено згідно даних Державного комітету статистики України, загальний обсяг оборотних активів підприємств складає в 2013 році – 2506632,2 млн. грн., в 2012 році 2584162,5 млн. грн. Оборотні активи в 2013 році зменшились на 77530,3 млн. грн. у порівняні з 2012 роком [9]. Найбільшу питому вагу в 2013 році займає дебіторська заборгованість 1426657,0 млн. грн. або 56,9% від загальної суми оборотних активів підприємств. Оборотні активи в запасах товарно-матеріальних цінностей в 2013 році складають 620888,3 млн. грн. або 24,8 %, поточні фінансові інвестиції 211992,9 млн. грн. або 8,5%, грошові кошти та їх еквіваленти 166553,7 млн. грн. або 6,6%, інші оборотні активи 80540,3млн грн. або 3,2%. Протягом 2012-2013 років найбільші зміни в структурі оборотних активів відбувалися в структурі поточних фінансових інвестицій, їх обсяг збільшився з 211411,4 млн. грн. в 2012 році до 211992,9млн грн. в 2013 році та грошових коштах, їх обсяг збільшився з 158270,1 млн. грн. в 2012 році до 166553,7 млн. грн. в 2013 році. Отже, в оборотних активах підприємств України всі складові питомої ваги мають тенденцію до збільшення, окрім дебіторської заборгованості. Сума дебіторської заборгованості протягом 2013 р. в порівняні з 2012 роком зменшилась на 73324,5 млн. грн. Сьогодні в Україні спостерігаються явища втрати підприємствами оборотних коштів через високий рівень податків. Тому використання кредитних ресурсів для розширення виробництва пов’язано з великим рівнем підприємницького ризику. В результаті сукупного впливу всіх цих чинників знижуються обсяги виробництва в промисловості, скорочуються прибутки, підвищуються ціни на продукцію, що випускається, і, отже, створюються передумови для інфляції. Порушення оптимальних пропорцій між часом знаходження коштів у сфері обігу викликане загальним дефіцитом платіжних коштів, що гальмує розвиток ринкових відносин [7, с. 64]. До основних зовнішніх чинників, які впливають на ефективність функціонування оборотного капіталу та породжують проблему можна віднести такі: – фінансово-економічна криза; – відсутність платоспроможного попиту населення; – скорочення попиту інших галузей промисловості на вітчизняну продукцію; – зростання імпорту; – зниження конкурентоспроможності продукції; – підвищення відсоткових ставок на позичковий капітал; – зниження курсу національної валюти; – недосконалість нормативно-правової системи. До внутрішніх факторів, від яких залежить розмір і стан оборотного капіталу належать: – зменшення фінансування оборотного капіталу за рахунок власних джерел; – оптимальність визначення розмірів формування оборотного капіталу загалом і окремих елементів зокрема; – відсутність у адміністративно-управлінського персоналу підприємств методики ефективного управління своїми фінансовими ресурсами та забезпечення контролю за кругообігом оборотного капіталу [5, с. 197]. Актуальним наразі є також питання щодо систематизації показників ефективності використання оборотного капіталу. Думки багатьох економістів збігаються в тому, що основним показником, який характеризує ефективність використання оборотних активів, є швидкість їх оберту, або обіговість. Водночас різна оцінка оберту (виручка за цінами реалізації) та середніх залишків оборотних активів (за собівартістю) при обчисленні показника обіговості не може дати об'єктивної оцінки використання оборотних активів. Обчислення обіговості оборотних активів з використанням їхнього середнього залишку також не відповідає своєму економічному змісту та сутності. Залишки оборотних активів – це активи, які ще не використані у виробництві, а, отже, не здійснили жодного оберту, тому їх використання при розрахунку обіговості оборотних активів економічно не обґрунтоване. Таким чином, для розрахунку обіговості оборотних активів доцільно використовувати не вартість їхніх залишків, а вартість оборотних активів, що брали участь в оберті, тобто у виробничому процесі [1]. Проблема ефективного використання оборотних активів є притаманною не лише для України. На думку аналітиків в основі краху більшості західних компаній лежить відсутність готівки, а не відсутність замовлень. Українські підприємства, визначаючи потребу в усіх оборотних активах та управляючи ними, зіштовхнулися з відсутністю відлагоджених механізмів управління фондами обігу, що й стало однією з причин зростання заборгованості та відсутності грошових коштів у підприємств [1]. Першочерговими проблемами нині є: управління запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, визначення джерел фінансування. Багатоаспектність практичних задач управління запасами та існуючі недоліки описаних в літературі методів приводять до висновку, що в сучасних умовах відповідні служби підприємства швидше за все не зможуть скористатися готовими рекомендаціями, а повинні творчо підходити до існуючих методик, в значній мірі самостійно розробляючи адекватні для власного підприємства методики. Невиправдана дебіторська заборгованість є іммобілізацією власного капіталу, а перевищення її певного рівня може призвести до втрати ліквідності і навіть зупинки виробництва. Така ситуація досить характерна для національної економіки з її хронічними неплатежами [4, с. 339]. Однією з найважливіших складових ефективного використання оборотних коштів є вибір способу їх фінансування. Найбільш поширеним, а водночас, і єдиним способом фінансування оборотних активів є кредиторська заборгованість. В більшості випадків сучасна ринкова логіка визначення необхідності в оборотних активах має наступний вигляд: спочатку визначається необхідність в валовому оборотному капіталі для підтримки ділової активності в планових обсягах, потім оцінюються можливості використання в обороті підприємства кредиторської заборгованості та інших залучених коштів. Необхідність у власному оборотному капіталі визначається по залишковому принципу. Уміле управління кредиторською заборгованістю, дозволяє їм значно скоротити потребу в власних грошових коштах. Але слід пам’ятати, що фінансування за рахунок боргів – це добре, але до певної межі. Забагато боргів посилюють ризик і підвищують потенціальну загрозу неплатоспроможності. Використання короткострокових кредитів для фінансування поточних потреб не є сьогодні популярним, що пояснюється їх дороговизною. Відмова від таких кредитів не завжди правомірна. При фінансуванні проекту, як правило, використовуються як власні так і позикові кошти і ціна джерел фінансування має розраховуватись як середньозважена величина. Прийняття в розрахунок ціни якого-небудь одного джерела може привести до помилкових висновків. У сучасних умовах украй важливо правильно визначати потребу в оборотних коштах. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти,свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів,їхньому неефективному використанню. Тому, одне з найактуальніших завдань полягає в забезпеченні підвищення ефективності виробничої діяльності підприємств на сучасному етапі – суттєве вдосконалення управління оборотним капіталом, у тому числі його структури. Ефективне управління оборотним капіталом передбачає вибір і здійснення певної фінансової політики. Суть такої політики полягає в пошуку оптимальної величини та оптимальної структури оборотного капіталу. Політика управління оборотним капіталом повинна забезпечувати пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи підприємства. При наявності на підприємстві розробленої ринкової стратегії поведінки залучення капіталу збільшує можливості фірми по розширенню діяльності, дозволяє використати ефект фінансового важеля, підвищити рентабельність власного капіталу. В іншому випадку банківські кредити замість забезпечення росту компанії, її фінансового оздоровлення можуть спровокувати кризову ситуацію. Висновки і пропозиції. Таким чином, у структурі оборотних коштів підприємств України найбільшу питому вагу становить дебіторська заборгованість (приблизно 60 %). Якщо на рівні окремого підприємства перевагу дебіторської заборгованості можна розглядати як позитивну тенденцію з позиції майбутніх надходжень коштів, то на загальногосподарському рівні – як серйозну проблему для грошового обігу. Узагальнюючи думки різних науковців, можна сказати, що під оборотним капіталом, слід розуміти поточні активи, або кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Від ефективності управління оборотним капіталом, значною мірою залежить становище підприємства в конкурентному середовищі. Від обсягу та структури оборотного капіталу підприємства, від співвідношення тих його частин, які знаходяться у сфері виробництва та обігу, у грошовій чи матеріальній формі, від джерел формування даного ресурсу, залежать кінцеві результати фінансово-економічної діяльності підприємства. Отже, можна відмітити, що обсяг оборотного капіталу має бути достатнім для забезпечення в довгостроковому періоді стабільної виробничої та фінансової діяльності підприємства. Крім того, він повинен бути оптимальним у контексті управління поточною діяльністю підприємства, тобто забезпечувати ліквідність та платоспроможність господарюючого суб’єкта на належному рівні.
Список використаних джерел 1. Галич О.А. Особливості формування та ефективного використання оборотних засобів у сільськогосподарських підприємствах [Електронний ресурс]/ О.А. Галич, Н.С. Скубій // Режим доступу: http://www.pdaa.edu.ua /sites/default/files/nppdaa/2011/02/039.pdf. 2. Базецька Г. І. Фінанси підприємства: планування та управління у виробничій сфері [текст]: навч. посіб. / Г. І. Базецька, Л. Г. Суботовська, Ю. В. Ткаченко; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2012. – 292 с. 3. Коваленко Д.І. Фінанси, гроші та кредит: теорія і практика: навчальний посібник /Д.І. Коваленко, В.В. Венгер.– К.: ЦУЛ, 2013. – 578с. 4. Мочаліна З.М. Методологічні проблеми аналізу ефективності використання оборотних активів за фінансовою звітністю / З.М. Мочаліна, І.О.Філатова / Науково-технічний збірник. – 2013. – № 77. – С. 338-341. 5. Непочатенко О.О. Фінанси підприємств: навч. посібник / О. О. Непочатенко, Н.Ю.Мельничук – К.: Центр навчальної літератури, 2013 – 504 с. 6. Нестеренко С.С. Дослідження існуючої системи управління оборотним капіталом на підприємствах харчової промисловості // С. Нестеренко, К. Іванова // Збірник наукових праць ДЕТУТ. – 2012. – Вип. 21-22. – Ч. 2. – С. 222-229. 7. Норд Г.Л. Концептуальні аспекти розробки моделі стратегічного управління оборотним капіталом як інструменту покращення інвестиційної привабливості підприємства / Г.Л. Норд, Т.В. Кравченко // Науково-методичний журнал. – 2011. – Т. 99. – Вип. 86. – С. 61-66. 8. Подєрогін А.М. Фінанси підприємств: підручник / Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д. та ін.; кер. кол. авт і наук. ред.. проф. А.М. Поддєрьогін. – восьме вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2013. – 519 с. 9. www.ukrstat.gov.ua – офіційний веб-сайт Державного комітету статистки України
