Коли Україна була у складі СРСР більшість винаходів та ідей гальмувалися на початковій стадії зародження, без подальшого розвитку. Це пояснювалося жорсткими ресурсними та фінансовими обмеженнями. Як наслідок держава отримала екологічні та економічні збитки. Набувши незалежності, Україна має шанс виправити ситуацію шляхом використання вже відомих у світі, але нових для України схем організації економічної діяльності. Для цього наша держава має навчитися приймати оптимальні науково-технічні, управлінські, господарські рішення, щоб вийти на той рівень економіки, який задовольняв би нормальний розвиток суспільства у всіх сферах. Тенденції розвитку світової економіки, свідчать про популярність франчайзингових схем ведення бізнесу. Саме ця форма ведення бізнесу сприяє просуванню нових технологій, ноу-хау, винаходів не тільки в сферу виробництва, а й у сферу послуг.
Франчайзинг є порівняно новим для українських підприємців способом отримання прибутку. Продавцем виступає франчайзер – власник ідеї, ноу-хау чи технології, який дозволяє вивести на ринок новий товар, особисто не виготовляючи його, а продаючи дозвіл робити це франчайзі. Інтелектуальна власність стає предметом купівлі-продажу, а отже виникає комплекс майнових прав, що охороняються законом. Незважаючи на близько 10-літню практику франчайзингу в Україні, такого поняття в закодавчій базі не існує. Є поняття «комерційна концесія», яку можна вважати аналогом франчайзингу. Здебільшого франчайзингові відносини в Україні регулюються різними нормативними документами та франчайзинговими угодами, що укладаються між франчайзером та франчайзі. Такі угоди називаються франшизами. Робота за франшизою є вигідною, адже надає переваги двом сторонам. Бізнесмени-початківці мають вибір починати справу «з нуля» або приєднатися до вже існуючої бізнес-системи, що працює під розкрученим ім’ям, використовуючи уніфіковані прийоми менеджменту та маркетингу франчайзера.
Виробничий франчайзинг знаходить свій прояв у продажі франчайзі технологій і сировини для виготовлення певного продукту. При виробничому франчайзингу передається ноу-хау у вигляді технології виробництва продукції та технічного досвіду франчайзера. Франчайзі на своєму підприємстві зможе виготовляти вироби такої самої якості та параметрів що і франчайзер. Угода дозволяє франчайзі позначати виготовлені вироби торговим знаком, що належить франчайзеру. В Україні схеми виробничого франчайзингу розповсюджені в основному, у сфері виробництва продуктів харчування. Виробничий франчайзинг в Україні розвивається дуже повільно, адже пов'язаний з необхідністю залучення інвестицій.
Організація бізнесу на умовах франчайзингу знижує підприємницький ризик, адже є готовим планом ведення справи, який довів свою ефективність. Це свого роду оренда товарного знаку, який франчайзер надає франчайзі. Важливо, що з’являються нові недорогі (невеликий обсяг капіталовкладень) бізнес-проекти. Водночас використання франчайзингу є переходом як до систем нових шансів для розвитку підприємницької діяльності, так і для проявів нових видів ризиків. Їх своєчасне усвідомлення та попередження має бути основою стратегічного плану менеджерів підприємства. Проблеми конкуренції, пошук нових ринків збуту, удосконалення форм і методів збуту полегшується при використанні франчайзингових схем, коли прибутки отримують і франчайзери і франчайзі. За умов сприятливої кон’юктури ринку цей бізнес надає стабільний дохід, можливість входження на нові ринки.
Істотний вплив, на нашу думку, на розвиток франчайзингу в Україні мають ментальні проблеми, а саме неготовність платити за чужу інтелектуальну власність. Також перепоною розвитку франчайзингу є те, що вітчизняні бізнесмени бажають купувати франшизу переважно у іноземців. Але не дивлячись на перепони, ми все ж таки маємо сприятливі умови для подальшого розвитку і розроблення прибуткових франчайзингових схем на українському ринку. Для вітчизняних підприємств слід детально та поглиблено вивчати досвід інших фірм, в тому числі іноземних, по застосуванню франчайзингових відносин та враховувати особливості економіки України.
Основною причиною того, що вітчизняні бренди не просуваються на закордонному ринку є невисока конкурентоспроможність українських товарів. Але, не дивлячись на перепони, ми все ж таки маємо сприятливі умови для подальшого розвитку прибуткових франчайзингових схем на українському ринку. Тому українські підприємства повинні детально вивчати та аналізувати досвід успішних вітчизняних та іноземних фірм по використанню франчайзингу, враховуючи особливості економіки України. Основною причиною того, що вітчизняні бренди не просуваються на закордонному ринку є невисока конкурентоспроможність українських товарів. для допомоги бізнесменам-початківцям в плануванні і веденні свого бізнесу, як в Україні та закордоном, доцільно створювати спеціалізовані центри де б відслідковувалася і концентрувалася інформація щодо використання та доцільне застосування франчайзингових моделей. Цьому процесу мають сприяти державне регулювання на рівні законодавчої бази України.