Четвер, 28.03.2024, 14:07
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Заморняк К., Дистанційна освіта як засіб підвищення... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 15.01.2015 » Розвиток науки та освіти українських ВНЗ » Заморняк К., Дистанційна освіта як засіб підвищення...
Заморняк К., Дистанційна освіта як засіб підвищення...
conf-cvДата: Середа, 21.01.2015, 11:32 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline





Катерина Заморняк,





5 курс, спец. «Облік і аудит», д/ф,
Наук.кер. – Адамова І. З.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці





Дистанційна освіта як засіб підвищення ефективності самостійної роботи студентів




Дана стаття присвячена розкриттю особливостей запровадження дистанційної освіти в Україні. Сформовано та проаналізовано основні переваги та недоліки, які стосуються дистанційної освіти, її спільні та відмінні риси в порівняні з іншими видами освіти.
На сьогоднiшнiй день вiдбувається процес кардинальних змiн в системі освіти. Дані зміни пов’язані з тенденціями впровадження сучасних інформаційних технологій у процес навчання найбільш розвинених країн світу. Відбувається переоснащення навчальних закладів відповідно до сучасних вимог якості навчання.
Однiєю з провідних завдань, які стоять перед викладачами та працівниками ВНЗ, є не тільки впровадження системи дистанційної освіти, а й забезпечення сприятливого впливу нових технологій на освітній процес, тобто необхідність розвитку сильних сторін.
Все бiльшого поширення в Україні набуває дистанційна освіта у зв’язку із впровадженням європейської моделі підготовки кадрів на основі підвищення змістовної ваги самостійної та індивідуальної роботи студентів 1.
Сучасна освiта вимагає безупинно розширювати своє сприйняття комплексності світу та формування інформаційного суспільства. Для того, щоб знання отримали конкретний зв'язок з діями, необхідно постійно «навчати себе», поповнюючи й розширюючи свою освіту. Саме цю мету й ставить перед собою дистанційна освіта 3.
Дана форма навчання є найбільш прийнятною з точки зору економії як фінансового, так і часового ресурсу. У порівняння з іншими формами освіти дистанційне навчання здатне задовольняти потреби самого широкого кола споживачів освітніх послуг. Поряд з вже традиційними формами навчання (очною та заочною), не так давно з'явилася дистанційна освіта.
Нині досліджено напрями підвищення ефективності навчання з використанням інформаційних технологій (В. Биков Р. Гуревич, М. Кадемія, Д. Опеншоу, Н. Тверезовська, І. Хорев, М. Жалдак, Ю. Жук); педагогічні підходи до комп’ютеризації навчального процесу (Б. Гершунський, Є. Машбиць, І. Підласий); дидактичні властивості комп’ютерних засобів(Є. Полат); теорія і практика модульного навчання (В. Огнев’юк, О. Фурман); теорія і практика особистісно-орієнтованого навчання (І. Бех, С. Подмазін, І. Якиманський, В. Рибалка); педагогічні положення про активізацію навчальної діяльності (А. Есаулов, В. Лозова, М. Махмутов, В. Оконь, І. Харламов); методи творчого навчання за допомогою телекомунікаційних засобів (Г. Андріанова, А. Кудін, А. Хуторський); концептуальні педагогічні положення про дистанційне навчання (О. Андрєєв, Г. Козлакова, І. Козубовська, В. Олійник, Є. Полат, П. Стефаненко, А. Хуторський).
Незважаючи на велику кількість досліджень сучасна дистанційна освіта в Україні нагадує традиційні форми заочного навчання, не розкриваючи всіх можливостей використання принципово нових форм і методів навчання. Основними проблемами, які на сьогоднішній день є не вирішеними - це адаптування дистанційної освіти до новітніх технологій, що розвиваються з кожним днем все більше, протиріччя в законодавстві про освіту в Україні, відсутність варіативних методик з дистанційного навчання людей з різними рівнями здібностей, віком і потребами.
Саме тому метою статті є визначення стану дистанційної освіти в Україні та визначення її переваг та недоліків на сучасному етапі розвитку.
Для реалізації мети необхідно виконати ряд завдань дослідження: визначити стан дистанційної освіти, формування основних особливостей дистанційної освіти, показати основні переваги та недоліки освіти, встановити перспективи розвитку даної освіти в майбутньому.
Дистанційна освіта – форма навчання, рівноцінна з очною, вечірньою, заочною, екстернатом, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання 4, с.52.
Як і будь-яка інша освіта, дистанційна освіта має своє особливості, а саме:
1. Гнучкість (студенти можуть не відвідувати регулярні занят¬тя, а навчаються у зручний для себе час та в зручному місці);
2. Модульність (система дидактичних модулів дає студентам можливість сформувати навчальну програму, що відповідає інди¬відуальним або груповим потребам);
3. Паралельність (навчання може здійснюватися одночасно з професійною діяльністю або з навчанням за іншим напрямом, тобто без відриву від виробництва або іншого виду діяльності);
4. Можливість одночасного спілкування великої кількості студен¬тів (за допомогою телекомунікаційного зв'язку та мережі «Інтернет» студенти і викладачі мають можливість постійного спілкування);
5. Економічність (ефективне використання навчальних площ та технічних засобів, концентроване представлення інформації, використання комп'ютерних мереж призводить в цілому до зме¬ншення витрат на підготовку фахівців);
6. Технологічність (у процесі дистанційного навчання набува¬ють розвитку сучасні навчальні та інформаційні технології, що сприяє входженню людини у світовий інформаційний простір);
7. Доступність освіти (студенти мають рівні можливості оде¬ржання освіти незалежно від місця проживання, стану здоров'я і соціального статусу);
8. Інтернаціональність (система дистанційної освіти надає можливість студентам одержати освіту у навчальних закладах іноземних держав, не виїжджаючи зі своєї країни; також надава¬ти освітні послуги іноземним громадянам і співвітчизникам, що проживають за кордоном);
9. Нова роль викладача (дистанційна освіта розширює і оновлює роль викладача, робить його наставником-консультантом, який повинен керувати навчальним процесом, впливати на творчу акти¬вність студентів відповідно сучасних педагогічних інновацій);
10. Підвищення якості освітнього процесу (для організації дис¬танційної освіти використовуються найсучасніші навчально-методичні засоби навчання і контролю, які відповідають найви¬щим освітнім стандартам 5, с.125.
Перераховані особливості визначають переваги даної освіти перед іншими формами отримання освіти, одночасно пред’являючи певні специфічні вимоги як до викладача, так і до слухача, ні в якому разі не полегшуючи, а часом збільшуючи трудовитрати і того й іншого.
Дистанційна освіта знаходиться найближче за характеристиками і деяким організаційним моментам до заочного навчання, але має істотні, навіть зовні помітні відмінності, наприклад, вільний часовий графік в процесі навчання, розширені можливості спілкування з викладачем із використанням засобів нових інформаційних технологій, спеціалізовані комплекти засобів навчання для ефективної самостійної роботи тощо. Становище значно ускладнюється дорожнечею транспортних послуг. Поїздки на екзаменаційні сесії вимагають від студентів-заочників, які проживають в інших регіонах, значних матеріальних витрат. Крім того, в умовах ринкової економіки, роботодавці навряд чи будуть відпускати своїх співробітників на 40-50 днів на рік протягом п’яти років. Найкращою за якістю, але найбільш витратною є денна форма навчання, а найбільш економічною – дистанційна 2.
Економічна ефективність підтверджується кількісними даними, отриманими з практики і статистики. Думки відомих експертів та експериментальні практичні результати впровадження технологій ДН в традиційний навчальний процес підтверджують припущення про те, що існуючі форми отримання освіти з закономірною необхідністю асимптотично прямують до деякої гуманістичної, універсальної, синтетичної, інтегральної форми, ізоморфної сучасній дистанційної освіти.
Традиційна форма заочного навчання має ряд проблем – нерівномірна щільність населення, висока вартість навчання, наявність вільного часу тощо. Допомагає у вирішенні перелічених проблем власне дистанційна освіта. Саме застосування нових технологій представлення навчальних матеріалів і робить дистанційну освіту загальнодоступною, відкриваючи можливості спілкування на великих відстанях.
Головною проблемою розвитку дистанційного навчання є створення нових методів і технологій навчання, що відповідають телекомунікаційному середовищу спілкування. На зміну колишньої моделі навчання повинна прийти нова модель, заснована на наступних положеннях: в центрі технології навчання – студент; суть технології – розвиток здатності до самонавчання; студенти грають активну роль в навчанні; в основі навчальної діяльності – співробітництво [4].
Для вдосконалення та поширення високих дистанційних технологій необхідне рішення двох основних проблем. Головна, знаходиться в області права, інша – в сфері фінансування робіт з розробки та впровадження інноваційних технологій. З метою їх успішного вирішення об'єктивно необхідна реалізація наступних першочергових заходів і напрямів:
1. Усунення протиріч в законодавстві про освіту в Україні, приведення його у відповідність з об'єктивними потребами і тенденціями розвитку дистанційних форм навчання;
2. Наукове обґрунтування ринку навчальної літератури, комп'ютерних та мультимедійних баз даних, виключення можливості його монополізації;
3. Створення варіативних методик з дистанційного навчання людей з різними рівнями здібностей, віком і потребами.
Важливо виділити і декілька негативних сторін, з якими можна зіткнутися в процесі впровадження дистанційної освіти в освітній процес. До таких сторін відносять:
 занадто слабка координуюча функція з боку Міносвіти (неузгодженість в нормативно-правовому забезпеченні, в стандартизації, в економічних і фінансових питаннях, в оцінках якості освіти);
 конкурентна боротьба серед вузів за студентів – як основне джерело фінансування – призвела до автономізації багатьох вузів, закритості розробок, що також пов'язано ще і з тим, що питання захисту авторських прав не опрацьовані;
 людський фактор відіграє важливу роль в процесі навчання, тому що викладач, при безпосередньому контакті з студентом, може передавати і прищеплювати певний ряд навичок, а при дистанційній освіті він повністю або частково зникає;
 існуючі до цього методи навчання погано поєднуються з новими технологіями, а більшість методичних і навчальних матеріалів не підходять для дистанційного навчання;
 за деякими спеціальностями навчатися дистанційно неможливо, оскільки деякі дисципліни припускають наявність складних лабораторних практикумів, які проводяться під контролем викладача;
 відсутність навичок роботи з інформаційними технологіями у багатьох викладачів. У зв'язку з цим виникають труднощі з підготовкою навчального матеріалу, підходящого для використання при дистанційній освіті;
 збільшення пропускної здатності телекомунікаційного каналу, розвиток корпоративної мережі ВНЗ і філій до рівня, що забезпечує організацію навчального процесу за всіма видами навчальної діяльності та технологій педагогічного спілкування 5, с.127.
Проаналізувавши основні переваги та недоліки дистанційної освіти актуально внести певні рекомендації з метою швидкої адаптації студентів до особливостей дистанційного навчання, вироблення правильного стилю роботи і виключення можливих помилок рекомендується розробити збірник матеріалів на електронному носії «Особистий помічник студента», що міститиме приблизно такі інформаційні блоки: шаблони для оформлення студентських робіт зі службою допомоги та підключеними довідниками кафедр, положення про курсові роботи, іспити і заліки, зразки оформлення необхідних заяв від студента. Програма «Електронний деканат» повинна бути електронним аналогом деканату навчального закладу і не тільки давати інформаційну підтримку в організації та проведенні дистанційних занять, а й надавати можливість автоматизованого обліку результатів навчання та контролю відвідуваності. При створенні «електронного деканату» необхідно враховувати дві складові: форму реалізації дистанційного навчання та вимоги до обліку результатів навчального процесу у ВНЗ. Крім того, електронний деканат повинен мати інтерфейс, доступний і зрозумілий викладачам та іншим науковим співробітникам.
Отже, варто звернути вашу увагу на те, що саме дистанційна освіта відкриває студентам доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищує ефективність самостійної роботи, дає абсолютно нові можливості для творчості, знаходження і закріплення різних професійних навичок, а викладачам дозволяє реалізовувати принципово нові форми і методи навчання із застосуванням концептуального і математичного моделювання явищ і процесів. Розвиток дистанційного навчання в системі української освіти буде продовжуватися і вдосконалюватися із розвитком інтернет-технологій і вдосконалення методів дистанційного навчання.

Список використаних джерел:
1. Биков В. Ю., Мушка І. В. Електронна педагогіка та сучасні інструменти систем відкритої освіти. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http :// www.imedua.net/em.html
2. Жук Ю. О. Теоретико-метологічні проблеми формування інформаційного освітнього простору України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ime.edu-ua.net/em3/emg.html.
3. Малюкова І. Г., Жиляєв І. Б., Якименко Ю. І, Тимофеєв В. І., Радченко В. М. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у вищій освіті України: поточний стан, проблеми і перспективи розвитку (аналітичний огляд). – К., 2009. [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uiite.kpi.ua/ua/about-uiite/public/singlerecord.html
4. Нагаєв В. М. Методика викладання у вищій школі. – К.:ЦУЛ, 2007, - 230 с.
5. Сластенин В. А. Педагогика: учеб. пособие для студ. пед. учеб. завед. / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, А. И. Мищенко, Е. Н. Шиянов. – М. : Школьная Пресса, 2002, - 512 с.


 
Форум » Матеріали конференції 15.01.2015 » Розвиток науки та освіти українських ВНЗ » Заморняк К., Дистанційна освіта як засіб підвищення...
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: