Боднарчук Юлія Володимирівна,
магістр групи ЕМУ-51, д/ф
Науковий керівник:
Грушева А.А., к.е.н., доцент,
Національний університет державної фіскальної служби України
М.Ірпінь
МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Ефективне функціонування підприємства в сучасних умовах розвитку України перебуває у прямій залежності від забезпечення високої якості його кадрового потенціалу. Управління персоналом – одна з головних функцій будь-якої організації. Вона може виявитися тим критичним фактором, що визначає успіх або напівуспіх організації. А професіонал з управління персоналом може стати дійсно лідером майбутнього[2, c. 112].
Система управління персоналом в умовах соціального розвитку необхідна не тільки для суб'єктів господарської діяльності, що тільки створюються, але, перш за все, для вже працюючих. Діяльність з управління персоналу є об'єктом підвищеної уваги з боку багатьох учених: М. Альберт, Ю. Битяк, А. Бовтрук, В. Гаращук, О. Дьяченко, Г. Зайцев, А. Єгоршин, Н. Лашманова, М. Мескон, Б. Мільнер, А. Саакян, Т. Санталайнен, В. Співак, Ф. Хедоурі, В. Храмов та ін. Віддаючи належне їх науковим напрацюванням з цієї проблематики, слід зауважити, що дослідження теоретичних аспектів розвитку системи управління персоналом сучасного підприємства ще не має координованого і системного характеру[1, c.146]. Розробки з цієї проблематики слабо узгоджуються між науковими установами та окремими дослідниками.
В контексті даного питання можна виділити, що успіх соціального розвитку господарюючого суб'єкта в значній мірі визначається станом вирішення проблем управління і мотивації персоналом. Управління персоналом, як наука і, одночасно, мистецтво в умовах сучасних інноваційних процесів поступово трансформується в управління інтелектуальним капіталом, оскільки людський ресурс - це сьогодні головний нематеріальний актив підприємства і фактор успіху в конкурентній боротьбі. [1, c.155]
Очевидно, в сучасних умовах соціалізації екоміки важливо говорити про ефективне управління персоналом як первинного рівня в управлінні інтелектуальним ресурсом, що змінює саму ідеологію й концептуальні підходи до традиційного поняття управління персоналом. В умовах динамічних змін чітко постає проблема пошуку нових механізмів управління персоналом, які відповідатимуть викликам часу.
Використання сучасних інноваційних підходів до соціального розвитку підприємства стимулюють і формують принципово нові його стратегічні напрями. Один з ефективних напрямів полягає в управлінні персоналом, що ґрунтується на системі цінностей, яка формується саме підприємством. [3, c.31]
Що ж до аспектів управління персоналом, то їх можна розглядати в контексті ієрархії, виділяючи верхню ланку - керівний персонал, і нижню - підлеглих працівників[3, c.32]. Для нижнього рівня система цінностей організації не є домінуючою, оскільки ця категорія працівників приймає те, що декларується на вищих рівнях, тому вони виступають як суб'єкти прийняття (але не обов'язково сприйняття) системи нав'язаних цінностей, а не ідеологами.
Таким чином, якщо розглядати систему цінностей як домінанту в концепції управління персоналом, то вона ідеологічно формується представниками управлінської еліти та власниками, а наймані ж працівники, як правило, непричетні до формування культури організації.
З вище викладеного можна констатувати, що ефективною буде та концепція управління персоналом, в якій всі інші її складові будуть підібрані адекватно до мотивів праці суб'єктів управління. Отже, в процесі управління персоналом слід звертати увагу також на підсистему управління мотивацією персоналом, підсистему управління розвитком персоналу, соціально-психологічні методи управління - як пріоритетні, корпоративні моделі компетенції, етику ділових відносин, формалізовані і неформалізовані норми поведінки.
Очевидно, що для покращення ситуації на вітчизняних підприємствах в умовах соціального розвитку доцільно звернути більше уваги на політику управління персоналом, стержнем якої є, насамперед, культура цільового управління. Цей механізм базується на реалізації основоположних принципів системного управління персоналом в контексті соціального розвитку підприємства (цілеспрямування; зворотного зв'язку за результатами діяльності; мотивації робітників; адекватності працівника посаді, що він займає) на основі моніторингової кваліметричної оцінки результатів праці, ділових та особистісних якостей робітників" [2, c.74 ].
Отже, механізм управління персоналом в умовах соціального розвитку підприємства є відповідною системою послідовних форм, методів і засобів, зорієнтованих на вирішення кадрових проблем. Основу такого механізму складає сукупність ефективних форм і методів роботи з персоналом, яка дозволяє досягнути не тільки одноразового успіху й результату, але й його постійного удосконалення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Божкова В.В., Сагер Л.Ю. Соціально відповідальний бізнес як один із напрямків поліпшення іміджу вітчизняних суб'єктів господарюваняння [Текст] / В.В. Божкова, Л.Ю. Сагер //Механізм регулювання економіки. - 2010. - №1. - С. 145 - 153.
2. Гречишкіна О.О. Концептуальні засади управління соціально-економічним розвитком підприємства // Економічний простір: Збірник наукових праць. - №28/2. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. - С. 154 - 158.
3. Діденко Н.Г. Соціальна відповідальність бізнесу як складова соціального партнерства в системі соціально- трудових відносин в Україні /Н.Г. Діденко //Менеджер. - 2007. - №4. - С. 31 - 35.
