спец. «Менеджмент організацій торгівлі» Науковий керівник – Микитюк М.В. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Рейтингова оцінка якості корпоративного управління підприємствами
В статті висвітлено переваги та недоліки рейтингової оцінки якості корпоративного управління в Україні та стан якості корпоративного управління в Україні за результатами досліджень аналітиків. Ключові слова: корпоративне управління, якість корпоративного управління, рейтингова оцінка якості корпоративного управління.
Вступ. Корпоративний сектор економіки являє собою галузь, яка формує сталий розвиток не лише окремого підприємства, регіону, але і всієї країни. За сучасних умов ринкової економіки триває процес становлення національної моделі корпоративного управління, характерною ознакою якої є відсутність ефективних правових, організаційних важелів реалізації переваг акціонерної форми власності, дієвих механізмів корпоративного управління та реалізації інтересів всіх суб’єктів корпоративного управління. Це зумовлює необхідність оцінки якості корпоративного управління підприємством та її поліпшення. Аналіз досліджень і публікацій. Питанням дослідження якості корпоративного управління приділяли увагу Прокопенко М.В., Сірош М.В., Стогієнко Н.Ю. та інші. Проте, якість корпоративного управління в українських компаніях являється складною і багатогранною проблемою, тому, не дивлячись на зростання його загального рівня, невирішеними залишаються все ще багато питань, які потребують подальшого дослідження. Мета. Метою статті є дослідження рівня якості корпоративного управління на основі рейтингової оцінки як основи ефективності функціонування підприємств. Виклад основного матеріалу. На сьогодні корпоративне управління стає головним фактором прийняття інвестиційних рішень. Інвестори вважають, що оцінка практики корпоративного управління так само важлива, як і фінансові індикатори інвестицій. Компанія, що бажає залучити інвестиції, повинна відповідати очікуванням потенційних акціонерів, насамперед у галузі інформаційної прозорості бізнесу. Для інвесторів при ухваленні рішення про інвестування капіталу основним орієнтиром є оцінки, присвоєні компанії відомими рейтинговими агентствами. З огляду на це, компанія може скористатися послугами одного з агентств і, заплативши йому, отримати оцінку свого рівня корпоративного управління. Компанія у своїй діяльності та при розкритті інформації може слідувати тим стандартам, які вважають найбільш важливими більшість рейтингових агентств. Єдиної моделі корпоративного управління, яка б успішно застосовувалась у всіх країнах і в усіх компаніях, не існує, однак розроблено безліч різних «кодексів найкращої практики якості корпоративного управління», що враховують відмінності в законодавстві, структурі органів управління та практиці ведення справ у тій чи іншій країні. Єдиного визнаного індикатора корпоративного управління у світі також немає. Для оцінки рівня корпоративного управління застосовуються різноманітні методології, які мають різний рівень застосування та визнання у світі. Рейтинг є найбільш комплексною оцінкою якості корпоративного управління. Мета рейтингу корпоративного управління полягає в порівняльному аналізі поточних стандартів управління щодо існуючих оптимальних моделей. На відміну від кредитного рейтингу, який впливає на кредитоспроможність компанії і привабливість її цінних паперів для інвесторів, рейтинг корпоративного управління не є показником кредитної якості компанії, а в цілому характеризує якість корпоративного управління. Рейтинг корпоративного управління відображає думку агентства щодо того, якою мірою практика корпоративного управління даної компанії відповідає кодексам, принципам і стандартам у цій галузі. Результати їх оцінок характеризують рівень інвестиційної привабливості бізнесу і служать інструментом, що сприяє поліпшенню існуючих в компанії механізмів і методів корпоративного управління [1, с. 36]. Всі рейтинги корпоративного управління в тій чи іншій мірі грунтуються на «Принципах корпоративного управління ОЕСР» [1, с. 37]. З нашої точки зору, використовувані укладачами рейтингів критерії – показники якості корпоративного управління можуть мати дуже обмежене застосування в плані визначення результатів діяльності (насамперед, фінансових – зростання прибутку і акціонерної вартості компанії), оскільки в багатьох випадках ці критерії – показники якості такими не є зовсім або є в мінімальній мірі, а більш значущі чинники «випадають» з аналізу. Описувати якість корпоративного управління виключно в термінах формальних (закріплених законодавчо) або неформальних (рекомендованих різними кодексами і «кращими практиками») вимог до структури і складу ради директорів, ступеня розкриття інформації тощо представляється можливо і є корисним, але абсолютно не достатнім, так само як і описувати гру в хокей кількістю і амуніцією гравців і розмірами майданчика. У той час як дані описи дають уявлення про суть процесу – гри, вони не дають уявлення про якість процесу – гри. Більш того, якщо продовжити порівняння з хокеєм або будь-яким іншим командним видом спорту, перемога однієї з команд визначається якісними факторами, такими як командний дух, бойовий настрій, зіграність, індивідуальна майстерність гравців. Можна припустити, що і в корпоративному управлінні дуже багато залежить від факторів, які дуже часто залишаються за бортом рейтингів і досліджень. Таких, як, наприклад, індивідуальні якості і вміння членів ради директорів взаємодіяти, відносини директорів і менеджерів компанії, компетентність і наявність високих моральних засад у менеджерів тощо. Як приклад, нижче йдуть деякі критерії розподілу компаній на «хороші» і «погані» з точки зору якості корпоративного управління, наведені однієї з російських рейтингових організацій: 1. «Структура ради директорів (% співробітників компанії в раді)». Вважається, що чим менше співробітників компанії в раді директорів, тим якість корпоративного управління краще. Звернемо увагу, йдеться не про незалежність членів ради директорів, не про їх професіоналізм, а про чисто кількісний показник. 2. «Чи відомий акціонерам розмір винагороди менеджерів?». Так – добре, ні – погано. Але ж з точки зору корпоративного управління набагато більш значимо, чи не є розмір винагороди невиправдано високим, а не просто інформованість про розмір винагороди. 3. «Чи мають акціонери доступ до протоколів засідань ради директорів?». Звернемо увагу, чи не про зміст протоколів йде мова, а лише про факт наявності доступу до протоколів [2, с. 89]. Такий механістичний підхід до корпоративного управління періодично призводить до курйозних ситуацій, коли компанії, багато в чому відповідають критеріям «кращих практик» корпоративного управління або навіть перебувають на вершинах рейтингів корпоративного управління, стикаються з найсерйознішими проблемами, які ставлять їх на межу банкрутства, або стають учасниками хронік великомасштабних шахрайств. Збанкрутілі в одночас гіганти Enron і WorldCom могли б стояти на вищих щаблях рейтингів корпоративного управління, якби подібні рейтинги складалися на той момент [2, с. 90]. Яскравим прикладом є події, що відбуваються сьогодні з найбільшим світовим виробником автомобілів, компанією General Motors, яка виявилася в найжорстокішій кризі, незважаючи на широку популярність своєї політики (керівництва) з корпоративного управління як зразкового документа подібного роду. Чому ж багато організацій – укладачі рейтингів корпоративного управління в значній більшості випадків продовжують використовувати механістичний підхід? Відповідь досить очевидна: доступність і відносно легка вимірність більшості застосовуваних показників. [3, с. 167]. Аналітики інвестиційної компанії Concorde Capital, провівши дослідження стандартів і практик корпоративного управління в публічних компаніях «Стандарти корпоративного управління – 2013» (Corporate Governance in Ukraine) виявили, що абсолютними лідерами за якістю корпоративного управління в дослідженні 2013 стали: Астарта, Кернел, Миронівський Хлібопродукт, Мегабанк, Укрпродукт, а також дебютанти рейтингу – емітенти єврооблігацій: ДТЕК, Метінвест і Перший Український Міжнародний Банк [4]. Основні висновки дослідження в 2013 році зроблено наступні: 1. Кількість компаній, що демонструють високі стандарти якості корпоративного управління, зростає з часом. Як правило, більшість «якісних» емітентів є дебютантами рейтингів і новачками на ринку капіталу. Але не всі дебютанти зберігають високі стандарти корпоративного управління з роками. 2. Високі стандарти корпоративного управління зустрічаються у компаній, власники яких не мають альтернативних можливостей залучення зовнішнього фінансування. 3. Власники неохоче впускають незалежних директорів у контролюючі органи компаній. 4. Фондовий ринок став набагато більш чутливий до стандартів якісного корпоративного управління. 5. Якісне корпоративне управління виглядає важливим аргументом для кредитних рейтингових агентств і важливою передумовою для здешевлення боргового фінансування. При тому, що якісне корпоративне управління є обов'язковою умовою для успішного залучення фінансування на ринку капіталу, воно не є достатнім [4]. Висновки дослідження. На сьогоднішній день якість корпоративного управління можуть найкраще оцінити ті, хто прямо і безпосередньо залучений в корпоративне управління своїх компаній – поради директорів і вище виконавче керівництво. Саме члени ради директорів і вищого менеджменту, що володіють необхідними професійними якостями, можуть і повинні провести оцінку своїх компаній з точки зору принципів корпоративного управління і вирішити, в яких областях потрібні поліпшення. Пам'ятаючи при цьому, що не існує «ідеальної» («шаблонної) концепції (структури) корпоративного управління, яку з успіхом могла б прийняти будь-яка компанія. Таким чином, оцінка якості корпоративного управління дозволяє інвесторам мінімізувати ризики при прийнятті управлінських рішень, а компаніям – підвищити свою привабливість в очах потенційних інвесторів.
Список використаних джерел: 1. Прокопенко М.В. Якість та контроль корпоративного управління як основи ефективності функціонування акціонерного підприємства / М.В. Прокопенко// Ринок цінних паперів. – 2010. – № 8. – С. 35-40. 2. Сірош М. В. Перспективи підвищення ефективності корпоративного сектора економіки та корпоративного управління / М. В. Сірош - Львів. : ЛБК НБУ, 2010. – 136 с. 3. Стогнієнко Н. Ю. Деякі питання корпоративного управління / Н.Ю. Стогнієнко – Київ. : Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2009. – № 6. – с. 165–168. 4. http://rs.concorde.ua/research/corporate-governance/ – Проект дослідження стану корпоративного управління в Україні: 2013 «Гне занесені вітром»
