5 курс, 453 гр.,спец. «Менеджмент організацій», д/ф Наук. кер. – Федорюк А.Л. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Способи захисту авторських прав на веб-сайт в мережі Інтернет
Анотація. Стаття присвячена сучасним тенден¬ціям захисту веб-сайту та контенту, як об'єктів авторського права в Україні в мережі інтернет. Ключові слова: веб-сайт, контент, Інтернет.
Актуальність теми. Початок XXI століття в Україні характеризується соціальною і політичною перебудовою, формуванням ринкової економіки, що об'єктивно призвело до необхідності істотних перетворень інформаційних відносин в суспільстві. А сучасний розмах комерційної діяльності в Інтернеті, величезна кількість недобросовісних підприємців та інших осіб, що вдаються до антиконкурентних дій, робить проблему регулювання і захисту авторських прав в мережі Інтернет особливо актуальною. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти даного питання на протязі останніх років досліджувались багатьма українськими та зарубіжними вченими. Серед наукових доробок останніх років потрібно виділити праці таких науковців як Є. С. Басманова, М.В. Гура, Н.І. Майданик та ін. Виклад основного матеріалу. Поширення мережі Інтернет призвело до появи великої кількості об’єктів інтелектуальної власності, які широко використовуються, але не знайшли ні визначення на законодавчому рівні, ані дослідження способу їх захисту. Такими об’єктами, зокрема, є: „веб-сторінка”, „веб-сайт”, „контент”„аудіовізуальний контент” та ін. По-перше слід визначити їх значення. Поняття «Веб-сайт» є новітнім об'єктом не тільки в юридичному, а й у загальнотеоре¬тичному, адже відкритий доступ до першого публічного веб-сайту датується 30 квітня 1993 року Український науковець М.В. Гура [5, с. 6] під «інтернет-сайтом» розу¬міє відокремлений, логічно завершений елемент мережі Інтернет, створений на основі технології гіперпосилань, що розташовано на сервері (host), має унікальну адресу (url), за якою до нього може отримати доступ будь-який користувач мережі Інтернет, та у своїй основі містить інтернет-сторінки, які мають графічний вигляд, що можуть бути переглянуті за допомогою спеціальних комп'ютер¬них програм (браузерів). Отже, М.В. Гура дає визначення більш технічне ніж юридичне, тому слід розглянути визначення і інших науковців, що здійснювали окремий аналіз даного питання на протязі останніх років. К.С. Басманова характеризує інтернет-сайт як призначений для розміщення в мережі Інтернет результат інтелектуаль¬ної діяльності, що складається зі статичної основи (базо¬вого елемента сайту), що представляє собою програмний (об'єктний) код і породжувані ним візуальні відображення (дизайн сайту), і динамічного змісту (контенту), що пред¬ставляє собою сукупність різнорідних об'єктів виключ¬них прав та інших матеріалів, системно розташованих у межах базового елемента сайту [4, с. 9]. Отже, К.С. Басманова вміщує у дане визначення характеристику веб-сайту як результату інтелектуальної діяльності, тобто є об’єктом авторського права. Такої ж думки притримується і Н.І. Майданик. Науковець зазначає, що в юридичному розумінні під web-сайтом слід розуміти визнаний об'єктом автор¬ського права електронний (цифровий) твір, що існує у ви¬гляді одиниці віртуального простору, яка складається з інтернет-сторінок (html-документів), зміст якого становить систематизована сукупність даних (програм ЕОМ або баз даних) [6, с. 79]. Спільним для цих визначень є те, що науковці визначають веб-сайт об’єктом інтелектуальної власності, тому сайт в інтернеті потребує правового закріплення в нормативно-правових актах та захисту від порушень прав інтелектуальної власності. В Україні на законодавчому рівні поняття веб-сайту не закрі¬плено. В Законі України «Про авторське право та суміжні права» веб-сайт як окремий об'єкт авторського права не згадується. Однак існує легальна дефініція даного поняття на підзаконному рівні, а саме в Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади (пункт 1.3), затвердженого наказом Держкомінформу України, Держкомзв'язку та ін¬форматизації від 25.11.2002 р. № 327/226. [3,ст.1] В цьому до¬кументі зазначено, що веб-сайт - сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у роз¬порядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юри¬дичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет. Щодо поняття „контент”, то цей термін теж не знайшов законодавчого визначення. Контентом прийнято називати будь-яку інформацію, з якою користувач може ознайомитися в мережі Інтернет, тобто будь-яке інформаційно значуще (змістовне) наповнення інформаційного ресурсу (наприклад, веб-сайту). Так, на сторінках в Інтернеті розміщені тексти, які слід вважати літературними творами, графічні зображення та фотографії , будь-які звукові та відео-файли, що є аудіовізуальними. Отже, якщо мова йде про текстову, графічну, звукову та відео інформацію, що входить до складу контенту в будь-якому поєднанні, то мова йде про „аудіовізуальний контент”. Для надання можливості доступу користувачів мережі Інтернет до аудіовізуального контенту використовуються гіпертекстові веб-сторінки, які можуть бути об’єднані та пов’язані між собою спільною темою, дизайном, посиланнями та створювати веб-сайт. З наведеного вище стає зрозумілим, що у випадку, коли мова йде про інформацію розташовану в мережі Інтернет, сьогодні, як правило, замість терміну „інформація” застосовуються терміни „контент” або „аудіовізуальний контент”. У будь-якого аудіовізуального контенту, розміщеного в мережі Інтернет є автор(и), тобто конкретні фізичні або юридичні особи. Первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор твору («контенту»). Авторське право на контент виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей [2, ст.11]. Автор може самостійно розмістити аудіовізуальний контент на ресурсах мережі Інтернет і стати постачальником контенту кінцевому споживачеві, але й може не тільки не бути постачальником контенту кінцевому споживачеві, а й навіть не мати прав на його розповсюдження. Виходячи з цього, як до веб-сайту, та і до «контенту» слід застосовувати загальні вимоги, які ставляться до об'єктів авторського права. Зважаючи на те, що об'єкти, з яких складається сайт, а це графічний дизайн сайту, фотографії, малюнки, анімація, текстове наповнення і т.д. відносяться до групи об'єктів авторського права, а, отже, правове регулювання відносин, пов'язаних з використанням контенту сайту, здійснюється на підставі тих правових норм, що застосовуються до відносин з питань авторських прав. Основними нормативними актами, які регулюють відносини використання об'єктів авторського права в Україні, є Закон «Про авторське право і суміжні права» та Цивільний кодекс України. В рамках цих нормативно правових актів будується стратегія захисту. При виявленні порушень авторських прав і несанкціонованому копіюванні веб-сайтів, автор може звернутися до суду, керуючись ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" [2, ст.52]. Однак краще попередити порушення, ніж виправляти його наслідки, адже існує достатньо засобів для такого попередження. Способи захисту контенту інтернет-сайтів умовно можна розділити на технічні та правові. До технічних способів захисту належать заходи програмного забезпечення - плагіни і скрипти, які забороняють копіювання тексту, що вставляють якісь додаткові рядки і т.п. Але використання подібних хитрощів може бути сприйнято пошуковою системою як спроба обману, клоакінгу (підміни контенту), що може спричинити зниження рейтингу сайту в мережі інтернет. Слід зауважити, що для будь-якого способу захисту технічного характеру з часом з’являється спосіб його подолання. Правові способи захисту включають в себе використання всього арсеналу способів і методів нормативно закріплених, як в національному законодавстві, так і в міжнародному. Найбільш зручні превентивні способи захисту контенту. Перший спосіб - отримання Свідоцтва про реєстрацію авторського права в Українському агентстві авторських та суміжних прав. Другий спосіб захисту прав інтелектуальної власності на контент - депонування примірника тексту в «Copyright Office» при бібліотеці Конгресу США. До переваг даної процедури можна віднести світовий авторитет даного депозитарію. Свідоцтво про депонування визнано багатьма державами, крім того, існує велика судова практика щодо застосування такого захисту. Забезпечення доказової сили свідоцтва про депонування досягається за рахунок проведення свідоцтва про депонування. Враховуючи, що внесення записів в реєстри, в порядку непередбаченому процедурою, практично не можливо, ступінь судового довіри до даної процедури висока. Недоліком даного способу є значний термін проведення процедури, яка складає 5-6 місяців, а заповнення і відправка заявок може викликати складності у рядового правовласника. Цікавим є досвід захисту авторського права на контент в Росії. Тут можливим є засвідчення вмісту сайту у нотаріуса - заявник оформляє письмовий запит на ім'я нотаріуса, який повинен містити прохання засвідчити факт знаходження інформації за певною адресою в мережі Інтернет; адреса інтернет-сторінки, що цікавлять відомості, що містяться на ній (заголовок тексту, графічні об'єкти, конкретні цитати, які передбачається покласти в основу позовної заяви чи скарги); мета заповнення інтернет-сторінки. Таким чином, хоча роздруківки інтернет-сторінок самі по собі не можуть бути доказом у справі, але якщо відповідні документи видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав, то вони мають на території України доказову силу офіційних документів. Висновки. Отже, аналізуючи поняття «веб-сайт» та «контент» ми дійшли висновку, що ці поняття є об’єктами інтелектуальної власності і потребує правового закріплення та захисту. До найпоширеніших способі слід віднести отримання свідоцтва в про реєстрація авторського права в Українському агентстві авторських та суміжних прав та депонування примірника тексту в «Copyright Office» при бібліотеці Конгресу США. Таким чином, хоча наше законодавство відстає від європейського рівня, тим не менш існує значна кількість способів захисту веб-сайту та аудіовізуального контенту в мережі Інтернет. Але велика кількість аспектів проблеми авторського права у мережі Інтернет все ще очікує на своє остаточне вирішення, наприклад потребує законодавчого закріплення саме поняття «веб-сайт» та «контент».
Список літератури 1. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV//Відомості Верховної Ради .- 2003.- NN 40-44.- ст. 356. 2. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року N 3792-XII [Елек¬тронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada. gov.ua/ 3. Про затвердження Порядку інформаційного наповнення та тех¬нічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади: Наказ Державного комітету інформаційної політики, те¬лебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25 лист. 2002 p., № 327/225 [Елек¬тронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=zl021-02 4. Басманова Е. С. Интернет-сайт как объект имущественных прав : автореф. ди с. на соискание уч.степени канд.юрид. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; се¬мейное право; международное частное право» / Басманова Ека¬терина Сергеевна; Ин-т законодат. и сравнит, правоведения при Правительстве РФ. - М., 2010. - 30 с. 5. Гура М.В. Цивільно-правова охорона Інтернет-сайту в Україні: автореф. ди с. На здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Гура Максим Васильович; НАН України. Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2006. - 20 с. 6. Майданик Н.І. WEB-САЙТ в мережі Інтернет як особливий об'єкт авторського права / Наталія Майданик // Юридич¬на Україна : Правовий часопи с. - 2008. -N12.-C. 73-80
