Сучасний стан економіки України характеризується значним руйнуванням основних елементів інвестиційного потенціалу. Нераціональне використання природних ресурсів, відсутність належної соціальної політики, несформованість умов для науково-технічного розвитку країни, непродумане використання механізмів, методів та організаційних форм залучення робочої сили до системи господарських відносин призвели до фактичного розпаду продуктивних сил, не забезпечення належного відтворення їх елементів.
Серед робіт вітчизняних вчених щодо дослідження потенціалу є праці таких економістів, як А.Задоя, О.Левченка, І.Лукінова, С.Мочерного та інших. Серед російських вчених аналізом деяких аспектів потенціалу та його елементів займалися: П. Ігнатовский, А.Панкратов, Б.Бабаєв, Ю.Дмитревский, В.Ланцов, Т.Хачатуров та інші. Серед західних вчених - Р.Барро, Г.Беккер, П.Дуглас, Ч.Коба, Н.Калдор, П.Ромер, Р.Солоу та інші.
Таким чином, нині існує актуальна необхідність дослідження проблем, пов’язаних із впливом інвестиційного потенціалу та процесу його використання на розвиток економічної системи та держави у цілому.
Сучасна економка запозичила термін "потенціал" iз фізики, де він означає кількість енергії, яку накопичила система i яку вона спроможна реалізувати в роботі. Згідно з економічними словниками, потенціал (від лат. potentia - сила) – це можливості, наявні сили, запаси, засоби, що можуть бути використані. У інших працях з проблематики потенціалу можна знайти спроби трактування потенціалу не як простого набору ресурсів та джерел їх утворення, а як складної системи з наявними зв’язками. У загальному значенні зміст терміна розкривається як ступінь потужності в якому-небудь відношенні, сукупності засобів, необхідних для чого-небудь [1].
У загальному розумінні «потенціал» розглядається як «засоби, запаси, джерела, які є в наявності й можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети, здійснення плану, вирішення якого-небудь завдання; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній області» [2].
Інвестиційний потенціал реалізується за рахунок економічного потенціалу при відповідних умовах. Тобто наявність економічного потенціалу у країні, приваблює інвесторів, але рівень інвестиційного потенціалу характеризується показниками швидкості та легкості реалізації портеб інвестора, тобто, якщо економічний потенціал – це економічні можливості держави, що можуть бути використані для забезпечення всіх її матеріальних та інших потреб, то інвестиційний потенціал – це можливість використання економічного потенціалу країни (регіону, підприємства) для реалізації намірів та забезпечення потреб та очікувань інвестора. З такого ракурсу розглянемо і класифікацію інвестиційного потенціалу.
Класифікація інвестиційного потенціалу:
1. За рівнем реалізації:
А) на рівні підприємств (мікрорівень);
Б) на рівні регіонів (мезорівень);
В) на рівні держав (макрорівень).
2. За суб’єктом реалізації
А) інвестиційний потенціал реципієнта (того, хто отримує, його можливість реалізувати інвестиційний проект);
Б) інвестиційний потенціал інвестора (того, хто вкладає, тобто скільки має ресурсів, щоб інвестувати).
На мезо- та макрорівнях інвестиційний потенціал розглядається нами як комплексна характеристика сукупної здатності економіки регіону або держави щодо здійснення інвестиційної діяльності у всіх сферах, що охоплює не тільки наявний інвестиційний капітал, але й сукупність об’єктивних передумов для інвестування, тобто так само визначається рівнем розвитку та ефективності часткових потенціалів.
Україна має значний інвестиційний потенціал, тим не менш, його реалізація залишається поза увагою.
Тенденція до зростання валових інвестицій є неодмінно позитивною, але варто відзначити, що ступінь використання інвестиційного потенціалу не максимальний.
Отже, для підвищення ступеня використання поточного інвестиційного потенціалу, необхідно:
1. Звернути увагу на необхідність використовувати природні ресурси в регіонах країни таким чином, щоб не спричиняти їх прискорене вичерпання та порушення екологічного балансу. Це вимагатиме встановлення жорстких квот щодо видобутку певних рідкісних видів мінеральних ресурсів, вирубки лісових насаджень тощо.
2. Здійснювати комплексну реструктуризацію господарства індустріально-розвинених регіонів (Донецька, Луганська, Дніпропетровська області) у напрямку зниження енерго-, ресурсо-, еколого-, трудо- та зростання науко- та інформаційномісткості виробництва.
3. Проводити більш жорстку екологічну політику. Зокрема, екологічні платежі мають встановлюватись на рівні, який забезпечуватиме їх стимулюючий характер, сприяючи впровадженню підприємствами екологобезпечних технологій.
4. Оптимізувати використання трудового потенціалу в регіонах шляхом вдосконалення системи оплати праці та соціальної сфери, зокрема охорони здоров’я та галузі освіти, в першу чергу, в сільській місцевості.
5. Сприяти капіталізації природних, екологічних, ландшафтних, історико-культурних та інших надбань регіонів через розвиток туристичної галузі.
6. Здійснювати територіальне розгалуження інститутів та елементів фінансової інфраструктури, що сприятиме деконцентрації фінансових ресурсів на користь регіонів, капіталізації місцевих ресурсів та територіальній дифузії нововведень.
7. Вдосконалити механізм регіональної бюджетної політики, яка в Україні є вкрай неефективною. Зокрема, податкове навантаження на регіони здебільшого не враховує рівень їхнього економічного розвитку тощо.
Таким чином, можна стверджувати, що при здійсненні ефективного регулювання інвестиціями, прийнятті всіх необхідних дій для приваблювання інвесторів, можна досягти високих темпів розвитку економіки в цілому, що особливо актуально в умовах подолання наслідків світової кризи.

Список використаних джерел:
1. Уліганинець Г.П. Питання про сутність терміну «економічний потенціал» - доступний з www.rusnauka.com
2. Нужний К.М. Сутність та структурні елементи економічного потенціалу підприємства - доступний з www.rusnauka.com
3. Основні соціально-економічні показники – доступний на www.ukrstat.gov.ua