3 курс, спец. «Менеджмент організацій торгівлі», д.ф.н., Наук. кер. – Соколюк О.В., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ІНКОТЕРМС ЯК ГОЛОВНИЙ ДОКУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ БАЗИСНИХ УМОВ ПОСТАВКИ В УПРАВЛІННІ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ
Чітко сформована і впроваджена у практику нормативно-правова база щодо створення підприємства, корегування його безпосереднього місця на ринку та здійснення зовнішньоекономічної діяльності набуває все більшої актуальності. За багаторічну практику міжнародної торгівлі та укладання договорів сформувалися численні звичаї, на основі яких були розроблені «писані» та «неписані» правила поведінки сторін контрактів — експортерів та імпортерів. Подібна систематизація є необхідною для спрощення та забезпечення гарантій передконтрактного та післяконтрактного, або імплементаційного процесу і, взагалі, для досягнення господарських інтересів суб’єктів комерційної угоди. Саме з такими цілями, а також для впорядкування і подолання труднощів, пов’язаних з відмінностями в торгівельній практиці окремих країн, Міжнародною торговою палатою в Парижі видаються правила тлумачення найпоширеніших понять під назвою «Міжнародні комерційні терміни» (скорочено — «Інкотермс»; Incoterms — International Commercial Terms) [1, с. 74]. Метою даного дослідження є визначення ролі поняття Інкотермс (базисних умов поставки) в забезпеченості управління експортно-імпортними операціями. За своєю суттю Інкотермс являє собою методику систематизації та оформлення 13 термінів торгових звичаїв, які нині класифікуються за чотирма категоріями ( Е, F, С, D). В основі кожної з категорій закладено різницю в обсязі зобов’язань контрагентів з доставки товарів [3]. Базисні умови контрактів — це такі типові економіко-правові схеми реалізації експортно-імпортних операцій, які визначають взаємні зобов’язання продавця та покупця у зв’язку з укладанням і реалізацією контрактів. Основними цілями регламентації в базисних умовах контрактів є доставка товарів від продавця до покупця, уточнення характеру пакування, розподіл повноважень щодо митного очищення товарів тощо[1, с.78]. Вживаний, при позначенні базисних умов, термін «франко» (від франц. franco) походить від слова «вільно» і означає, що покупець вільний від ризику та усіх витрат на доставку товару до пункту, позначеного словом «франко». У контрактах після позначення базисної умови вказується назва географічного пункту. Цими пунктами можуть бути морські і річкові порти, станції залізниць, аеродроми, склади, місцезнаходження продавців, покупців, вантажоодержувачів, бірж, аукціонів, прикордонні пункти, заводи-виробники і споживачі продукції, будівельні майданчики об'єктів [4]. В Україні Інкотермс було впроваджено Указом Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» у 1994 році. Інкотермс поширюються виключно на відносини між продавцями та покупцями в рамках договору купівлі-продажу в чітко визначених аспектах, а саме: • Інкотермс відносяться до договору купівлі-продажу, а не до договору перевезення, страхування та фінансування; • Інкотермс має справу з конкретними обов'язками, що покладаються на продавця та покупця. До їх складу входять обов'язок продавця надати товар у розпорядження покупця або передати його для перевезення, або доставити його до пункту призначення з розподілом ризику між сторонами. • Інкотермс застосовується при продажі товарів, що поставляються через державні кордони, тобто вони є міжнародними торговельними термінами; • Інкотермс не має справу з наслідками порушення договору і звільненням від відповідальності внаслідок різноманітних перешкод [2, с. 59]. Найчастіше сторони, що укладають контракт, незнайомі з різною практикою ведення торгівлі у відповідних країнах. Це може послужити причиною непорозумінь, розбіжностей і судових розглядів з марним витрачанням часу і грошей. В практиці зустрічаються два варіанти неправильного розуміння Інкотермс. Перший – неправильне розуміння Інкотермс як таких, що більше стосуються договору перевезення, а не договору купівлі-продажу. Друге – неправильне уявлення про те, що вони мають охоплювати всі обов’язки, які сторони хотіли б включити в договір. Отже, Інкотермс, за своїм задумом та характером, є нормами регламентації саме міжнародної торгівлі, хоча дуже часто на ті або інші положення базових умов контрактів посилаються й у внутрішній торгівлі. Правила Інкотермс завжди призначалися для тих випадків, коли товари продавалися для постачання через національні кордони, а умови Інкотермс у договорах міжнародної купівлі-продажу товарів – це ціла система норм і правил міжнародної торгівлі, що за своєю суттю є всесвітніми стандартами договірної діяльності.
Список використаних джерел: 1. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації: монографія / Л.Л. Антонюк. – Київ, 2010. – 203 с. 2. Зінь Е.А. Основи зовнішньоекономічної діяльності: посібник / Е.А. Зінь. – Київ, 2009. – 346 с. 3. Грущинська Н.М. Інкотермс як гловний документ регулювання експортно-імпортних операцій [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe.pdf 4. Савченко В.Я. Базисні умови поставки товарів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://djerelo.com/economika/92-upravlinia- zovnishnekonomichnoy- /6116-68-bazysn%D1%96-ymovy-postavky tovary.htm
