Ірина Савчук,
3 курс, спец. «Товарознавство і торговельне підприємництво», д. ф. н.
Наук. кер. – Федорюк А.Л.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
Вдосконалення діяльності у сфері митної справи
У статті розглядаються ефективні шляхи вдосконалення діяльності працівників митних органів шляхом створення єдиного інформаційного простору, що неможливе без використання сучасних інформаційних технологій та запровадження широкого використання електронного декларування у сфері митної служби.
Науково-технічний прогрес ніколи не стоїть на місці, кожного дня захоплюючи все нову сферу діяльності і вдосконалює її. Одним із основних завдань сьогодення у сфері митної справи є реформування митниці, розвиток і впровадження інформаційних технологій, автоматизація митних процедур, а також створенням єдиного інформаційного простору. В зв’язку з цим митною службою України здійснюється низка заходів щодо впровадження використання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності електронної форми декларування товарів, яка спрямована на наближення митних процедур України до світових норм і стандартів, налагодження зв’язків між державними суб’єктами, створюючи єдиний інформаційний простір.
Вивченням даного питання займалися Сергійчик В.О., який досліджував ефективність використання електронного декларування, Федотова І.О., що піднімала актуальні питання інформаційного обміну в митній діяльності, Приймаченко Д.В. та Мазур А.В. завданням яких було вивчення інформатизації митних органів.
Метою даної статті є дослідження сутності, актуальності та ефективності використання електронного декларування митними органами в діяльності митної справи, а також використання інформаційного обміну працівниками служби.
Декларування - це заява митному органу в митній декларації або іншим способом відомостей про товари, про їх митний режим та інші відомості, необхідних для митних цілей [2, с.81]. Проводиться декларування в усній, письмовій формі, а також, у найефективнішій – електронній.
Суть електронного декларування є прискорення товарообігу, скорочення часу на здійснення митного контролю, виключення суб'єктивних факторів при здійсненні митних процедур шляхом застосовування при здійсненні митного оформлення товарів вантажної митної декларації та документів контролю за доставкою товарів (попереднього повідомлення та попередньої митної декларації) в електронному вигляді [6, с.78]. Тобто введення електронного декларування дасть змогу працівникам митної служби:
скоротити витрати часу і відповідно витрати суб'єктів господарювання при здійсненні митного оформлення, з огляду на те, що зникає необхідність особистого прибуття їх представників на пункт митного оформлення;
прискорити процес митного оформлення товарів, тому що перевірка митної декларації здійснюється за допомогою програмного забезпечення;
зробити прозорою саму процедуру митного оформлення на всіх етапах проходження декларації, адже практично виключений людський фактор - відсутній контакт між інспектором митниці і представником заявника митного режиму.
Всі вищеназвані обставини спрямовані на прискорення зовнішньо-торговельного обороту і створюють умови, які сприяють торгівлі, знижують обсяги митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через кордон держави, зменшують фінансові витрати та скорочують витрати часу.
Митне оформлення, у разі електронного декларування, починається з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію [4, с.56]. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.
Правовий статус електронного цифрового підпису регулюється Законом України «Про електронний цифровий підпис» [3, ст.ст. 1-5]. Під ЕЦП розуміється вид електронного підпису отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.
Митна декларація реєструється і приймається митним органом в порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади. Декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог МКУ або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Митний орган у разі електронного декларування зобов’язаний надати декларанту можливість одержання від митного органу повідомлення про дату і час отримання цим органом електронної митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення цього документа направляється декларанту електронним повідомленням, засвідченим ЕЦП посадової особи митного органу [7, с. 111]. З даної інформації випливає, що порядок дій електронного декларування є не тільки доступним і легким у виконанні, при умові дотримання вимог законодавства митними працівниками, але й значно спрощує дану процедуру.
Невирішені проблемні питання у використанні митного декларування в діяльності митної служби:
потреба в удосконалення матеріально-технічного забезпечення митних органів України;
необхідність проведення професійного навчання співробітників митних органів;
потреба в покращенні правового забезпечення технологій інформаційного обміну (процедури, вимоги, нормативи) [7, с. 113].
Безсумнівно, що система електронного декларування має свої плюси і мінуси. Останнє, на сьогоднішній день дуже вагоме, тому що вимагає чималих коштів. Але як показала практика впровадження системи, при повномасштабному функціонуванні, електронне декларування покриває всі витрати, виводить підприємства на рівень значної економії як матеріальних і технічних, так і часових ресурсів, що і є головним завданням системи електронного декларування.
Щодо вдосконалення діяльності митної діяльності, доречно буде згадати інформування та інформаційний обмін між працівниками служби, що безперечно є кроком вперед до покращення, стабілізації митної справи.
Інформування – це одна із форм взаємодії митних органів з іншими державними органами та недержавними інституціями, яка використовується з іншими формами: плануванням та реалізацією спільних заходів, консультуванням, обміном досвідом тощо [6, с. 99]. Налагодження інформаційного обміну є невід’ємною і важливою частиною діяльності митних органів, що значно підвищить їхню спроможність функціонувати на вищому рівні.
До завдань митної служби пов’язані з інформуванням відносяться такі:
накопичення інформації щодо здійснення митної справи, її аналіз та розроблення на його підставі рішень щодо вдосконалення митної справи;
здійснення обміну електронними документами та інформацією з іншими державними органами;
обмін попередньою інформацією про товари і транспортні засоби, що переміщуються через кордон держави;
взаємозв’язок з митними органами інших країн, міжнародними та іноземними організаціями;
залучення зовнішніх інформаційних ресурсів для забезпечення діяльності митної служби України [6, с. 100].
З даного переліку, можна сказати, що інформування здійснюється з метою реалізації основних завдань та обов’язків митної служби, сприяння реалізації основних завдань іншими державними органами, а також діяння окремими державними органами контрольних функцій за діяльністю митної служби України. Шляхом ефективного виконання покладених на них завдань, функцій і цілей дозволить створити єдиний інформаційний простір, суттєво підвищити ефективність їх діяльності.
Незважаючи на труднощі створення єдиного інформаційного простору органів влади, якими є недостатнє фінансування, відомча роз’єднаність, низький рівень оснащеності комп’ютерною технікою і сучасними засобами зв’язку [7, с. 106], Україна поступово йде до його створення. Налагодження механізмів обміну інформацією з метою підвищення ефективності здійснення митними органами митних процедур є пріоритетними в діяльності митних органів.
Таким чином, важливим завданням для митних органів є налагодження інформаційного обміну, як в межах митної системи так і з іншими суб’єктами, міжнародними організаціями, що збільшить ефективність їхньої діяльності через покращення якості інформаційно-аналітичного забезпечення. Підвищення достовірності, повноти, оперативності отримання та обміну інформацією, рівень економії як матеріальних, технічних, так і часових ресурсів забезпечить перехід від роз’єднаної роботи з паперовими носіями інформації до колективної праці з електронними документами. Тому даний орієнтир для працівників митної служби на сьогоднішній день є перспективним курсом на розвиток не тільки митниці, але й торгівлі, імпорту та й економіки в цілому.
Список використаної літератури:
1. Конституція України зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 21 лютого 2014 року N 742-VII
2. Митний кодекс України
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 44-45, № 46-47, № 48) ст. 488
3. Закон України Про електронний цифровий підпис (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 36, ст.276 )
4. Дубініна А.А. Митна справа [Текст] : підручник / А.А. Дубініна, С.В. Сорокіна, О.І. Зельніченко. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 320 с.
5. Приймаченко Д.В. Інформування як форма взаємодії митних органів у сфері захисту економічних інтересів держави / Д.В. Приймачнко, А.В. Мазур // Митна справа. –– 2013. - №1 (85) . - с. 99 - 109
6. Сергійчик В.О. Інформатизація митних органів України: до питання щодо правового регулювання порядку електронного декларування / В.О. Сергійчик // Митна справа. –– 2013. - №4.- с. 76 - 84
7. Федотова І.О. Актуальні питання інформаційного обміну у митній сфері / І.О. Федотова // Митна справа. –– 2013. - №1 (85) . - с. 106 - 114
