3 курс, спец. 6.030504 «Економіка підприємства», денна форма навчання Наук. кер. – Гутафель В.В. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м. Чернівці
ПРОБЛЕМИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Розглянуто проблеми сучасних підприємств щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Обґрунтовано необхідність здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Запропоновано рекомендації щодо вирішення існуючих проблем її діяльності та підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств.
В умовах глобалізації світової економіки і підвищення ролі зовнішньоекономічної діяльності підприємства важливим завданням є управління зовнішньоекономічною діяльністю. Зовнішньоекономічна діяльність завжди була і залишається важливою складовою розвитку підприємництва. У міжнародних масштабах переміщуються не лише товари, а й фактори виробництва, насамперед капітал та робоча сила. Охопленою сферою стала не лише сфера обігу, а й сфера виробництва. Для ефективного функціонування національного виробництва стає необхідним взаємодія з іншими країнами, участь у міжнародному поділі праці та обміні. Провідним напрямком світогосподарського розвитку останнього десятиліття є поступовий перехід багатьох країн до економіки відкритого типу, що передбачає ліквідацію державної монополії зовнішньої торгівлі, використання різних форм спільного підприємництва, організацію зон вільного підприємництва, інтеграцію господарського комплексу в світове господарство та світовий ринок. Сучасні процеси глобалізації світового економічного розвитку не оминають і Україну, яка поступово інтегрується до міжнародної економіки. У нинішніх умовах розвитку зовнішньоекономічних зв’язків підприємство стає основною ланкою зовнішньоекономічного комплексу країни, оскільки на ньому здійснюється виробництво продукції, надання послуг, відбувається безпосередній зв'язок працівників із засобами виробництва, знаходять прямий прояв стимули і відповідальність за ефективне використання ресурсів. Тому актуальним завданням для національних підприємств залишається підвищення ефективності зовнішньоекономічних операцій, рішення якого неможливо без розробок нових теоретичних положень, методологічних підходів, інструментарію оцінки та методичного забезпечення аналізу їх ефективності. Метою статті є виявлення проблем зовнішньоекономічної діяльності, що існують на вітчизняних підприємствах і розробка рекомендацій по їх усуненню та удосконаленню механізмів зовнішньоекономічної діяльності підприємства в сучасних умовах. Дослідження проблем зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів національної економіки, шляхів та методів їх розв'язання знайшли відображення в наукових працях відомих учених-економістів М. І. Дідківського, І. В. Багрова, В. І. Губенка, А. С. Остапенко, А. П. Румянцева, В. І. Топіхи, І.М. Школа, О. І. Яковлева та ін. Важливою складовою частиною стабiлiзацiї господарської діяльності підприємств, фірм, усiх учасників ринкових відносин є зовнішньоекономічна діяльність. Ефективна зовнішньоекономічна діяльність сприяє відтворенню експортного потенціалу, підвищенню конкурентоспроможності товарів на світових ринках, забезпеченню економічної безпеки. Як частина загальної структури народного господарства, зовнішньоекономічна діяльність впливає на удосконалювання внутрішньогосподарських пропорцій, розміщення і розвиток виробничих сил. Ще жодній країні не вдавалося створити здорову економіку, ізолювавшись від світової економічної системи [6]. Вихід на зовнішній ринок самостійно господарюючих суб'єктів сприяє пристосуванню економіки до системи світогосподарських відносин, формуванню економіки відкритого типу. Саме тому розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств, фірм, усіх учасників ринкових відносин - це суттєвий фактор підвищення ефективності господарської діяльності як на рівні окремих підприємницьких структур, так і в масштабах усієї країни. Діяльність підприємств на міжнародних ринках передбачає здійснення зовнішньоекономічних операцій, які представляють собою комплекс організаційно-управлінських документально зафіксованих дій контрагентів різних країн, направлених на забезпечення експортно-імпортного обміну товарами, капіталами, роботами, послугами або об’єктами інтелектуальної власності, і здійснюється за допомогою контрактів, розроблених на основі вимог національного законодавства та міжнародних договорів нормативно-правового характеру. Разом з тим зовнішньоекономічна діяльність є суттєвим джерелом валютних надходжень до державного бюджету. В умовах переходу до ринку зовнішньоекономічна діяльність виступає невід'ємним напрямом підприємництва багатьох великих, середніх та малих фірм, які функціонують у промисловості, сільському господарстві, будівництві, зв'язку, на транспорті, у фінансовій сфері тощо [7]. Складнощі національної економіки України вимагають від суб'єктів підприємницької діяльності шукати нові ринки збуту для своєї продукції, що за умов досить жорсткої конкуренції є складним завданням. Вимогливість потенційних покупців призводить до того, що підприємець просто змушений робити все можливе, щоб його товар відповідав найкращим аналогам. Рівень якості запропонованих товарів та послуг зобов'язаний піддаватися своєчасній модернізації, що, в свою чергу, призводить до того, що в Україні стає дедалі більше сучасних підприємств [2, c.169]. ЗЕД на вітчизняних підприємствах сьогодні є досить низькою, що обумовлено відсутністю чіткої зовнішньоторгової політики держави та неефективною організацією ЗЕД на самих підприємствах: слабкими каналами збуту, недостатнім досвідом роботи на зовнішньому ринку, прагнення до швидкої віддачі шляхом продажу продукції, яка не потребує особливих зусиль з її просування. Останнім часом ці недоліки є досить відчутними, що пояснюється новими ринковими вимогами фахової спеціалізації та досвіду управління зовнішньоекономічною діяльністю у сучасних умовах [5]. На сьогоднішній день найбільш поширеною формою зовнішньоекономічної діяльності підприємств нашої країни є зовнішньоторговельні операції пов’язані з експортом та імпортом товарів. На такі операції припадає майже 80% усіх здійснюваних у зовнішньоекономічній діяльності операцій. Підприємства повинні орієнтуватись у своїй зовнішньоекономічній діяльності на збільшення питомої ваги в експорті готових виробів, скорочення поставок сировини, палива, екологічно несприятливих продуктів. Під час реалізації можливостей експорту постає чимало проблем. У січні-серпні 2013 р. експорт товарів становив 31590,6 млн.дол. США, імпорт 36231,5 млн.дол. Порівняно з попереднім періодом 2012 р. експорт збільшився на 33,2%, імпорт на 31,8%. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 4640,9 млн.дол. Негативне сальдо має поганий вплив на економіку нашої країни тому, що коли країна більше товарів імпортує ніж експортує, тоді відповідно імпортні товари коштують дешевше на національному ринку від товарів виготовлених в Україні і попит на них є також більшим. Наведені дані підтверджують, що Україна неефективно використовує наявний експортний потенціал [1, c.134]. На здійснення експортно-імпортних операцій значний вплив мають зовнішні фактори (митні платежі, митне оформлення, транспортування, нетарифні обмеження, безпека, ризики тощо), негативні наслідки яких можливо мінімізувати за допомогою методів та інструментів оптимізації ефективності, використання системного підходу до операцій, створення інтегрованої системи отримання та обміну інформацією, залучення логістичних систем, тобто, розроблення механізму управління підвищенням ефективності зовнішньоекономічних операцій підприємства. Результативне управління передбачає здійснення аналізу резервів підвищення економічної ефективності виробництва, під якими розуміють невикористані можливості збільшення випуску продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки більш раціональному використанню усіх видів ресурсів підприємства. Для будівництва бази виробництва потрібні великі витрати, залучення великого обсягу інвестиції, важливим моментом є, також, підбір висококваліфікованого персоналу та робочої сили. Створення дистриб’юторської мережі чи спільного підприємства є проблематичним через пошук та відбір потенційного партнера та проведення спільної виробничої діяльності, через економічну направленість, цілі і ,що є вагомою проблемою, розподіленням прибутку. Перед вітчизняними підприємствами постають значні труднощі при освоєнні закордонних ринків. Вони зумовлені такими чинниками як: недосконалість форм фінансових розрахунків, нерозвиненою транспортною та ринковою інфраструктурою договірно-правовою базою, практикою регулювання митних процедур і оподаткування [3, c.127]. Одним з найбільш гальмуючих факторів розвитку зовнішньоекономічних відносин в нашій країні є високий рівень бюрократії. Більш високий рівень державного регулювання у порівнянні з іншими країнами, що несе за собою проблеми в узгодженні різних питань у міністерствах, відомствах, місцевих адміністраціях та передбачає чималі витрати часу і зусиль суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Ще однією вагомою перешкодою є недостатньо розвинута система міжнародних банківських розрахунків. Це є гальмівною ланкою різних валютних потоків українських учасників світового ринку та сприяє підвищенню рівеня кредитних і валютних ризиків та ін. [5]. Важливим чинником, що впливає на ЗЕД підприємства є його імідж як міжнародного партнера на світовому ринку. Це зумовлено тим, що керівники, які відповідають за зовнішньоекономічні зв’язки компанії проводять міжнародні операції, які не відповідають світовим стандартам. Тут варто наголосити на ключову роль тіньового прибутку та капіталу. До значної кількості перепон та проблем вітчизняних підприємств в ході функціонування ЗЕД, можна додати таку як низькокваліфікований персонал, який безпосередньо і відповідає за управління зовнішньоекономічною діяльністю. Причиною є рівень освіти, який не відповідає міжнародним стандартам.[3, c.155] Однією чи не найважливішою проблемою українських товаровиробників залишається низька якість продукції, що не відповідає сучасним вимогам і робить вітчизняні вироби не конкурентоздатними на зовнішніх ринках. Це в свою чергу спричинено низьким рівнем розвитку стандартизації і сертифікації, неорганізованим процесом виробництва, застарілим обладнанням, неякісними сировинними матеріалами та низьким рівнем контролю кінцевих операцій. Виробництво якісної продукції є необхідною умовою виходу вітчизняного виробника на зарубіжний ринок. Важливим моментом є, звичайно ж, врахування потреб споживачів. Адже навіть найякісніша продукція не буде мати попиту, якщо вона є незатребуваною. Проблеми якості можна уникнути за допомогою акумулювання вільних коштів підприємства та залучення інвестицій в інноваційні розробки пріоритетних галузей [4]. Важливою позицією у міжнародній торгівлі є механізм цін. Він й надалі залишається діючим елементом послаблення чи управління експортних позицій. Вважають, що експортна ціна не є головним показником і що приділяти увагу потрібно таким факторам, як підвищення технічного рівня виробу, вдосконалення його надійності та якості, зручності в експлуатації, терміни поставок та платежів. Але нецінові фактори відіграють далеко не однакову роль. Вони можуть по-різному впливати на зовнішньоекономічну діяльність підприємства залежно від ринку та товару [7]. Доречно зазначити, що українське підприємство, яке купує компанію за територією нашої країни, використовуючи метод проникнення на зовнішній ринок, витратить менше у порівнянні з іншими методами виходу на іноземний ринок та збереже ринкові позиції, до того ж в довгостроковій перспективі дає змогу зайняти певну ринкову нішу. Здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність, керівники підприємств обов’язково аналізують її ефективність. При визначенні ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств застосовується системний підхід, який надає можливість здійснити комплексний аналіз будь-якого виду зовнішньоекономічної операції. За допомогою розвитку виробництва експортної продукції, що дозволяє отримати значну виручку валюти на одиницю витрат та за допомогою імпорту товарів, виробництво яких викликало б найбільші затрати на одиницю вкладених валютних коштів можливо досягти найбільшої економічної ефективності від зовнішньоекономічної діяльності організації. Схематично ефект від ЗЕД можна відобразити так:
Рис.1. Схема прояву ефекту від зовнішньоекономічних зв’язків [1, c.156] Аналіз ефективності ЗЕД підприємства дозволяє виявити вигідність зовнішньоекономічних операцій з імпорту і з експорту. Передусім треба враховувати той факт, що вихід на зовнішній ринок завжди є вступом до конкурентної боротьби. Щоб ефективно функціонувати як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, керівництво підприємства повинно постійно стежити за кон'юнктурою ринку й ефективно використовувати наявні господарські засоби для забезпечення високої конкурентоспроможності. Також необхідно проаналізувати ряд фінансово-кредитних та страхових установ, які можуть стати потенційними партнерами. Варто зазначити, що нові види та форми управління ЗЕД підприємства, використання різних економіко-математичних моделей, впровадження більш нових інформаційних технологій, застосування сучасних підходів та методів вважаються доволі непоганою перспективою [4]. ЗЕД українських підприємств потребує вдосконалення. Першочерговим є створення та функціонування ефективної стратегії зовнішньоекономічної діяльності, зокрема одне з провідних місць має посідати маркетингова стратегія, оскільки від неї залежить інтенсивність та масштабність експортних операцій [6]. Також, беручи до уваги вищесказане, суб'єктам ЗЕД перш, ніж робити які-небудь дії у сфері зовнішньоекономічної діяльності, настійно рекомендується скористатися послугами митного брокера для отримання консультації та докладної інструкції що до дій підприємства. Як показує досвід багатьох успішних компаній завдяки цим послугам підприємець заощадить більше, ніж витратить. Адже усунути наслідки неправильних дій буває набагато складніше, ніж їх запобігти. Для уникнення важливих перешкод і проблем в діяльності вітчизняних підприємств в сфері зовнішньоекономічної діяльності необхідно зосередити зусилля на формуванні комплексної системи управління зовнішньоекономічною діяльністю в ході перебудови всієї економічної системи країни. Висновки. Ефективна ЗЕД є однією з основних способів досягнення головної мети будь-якого підприємства, а саме: економічного зростання в довгостроковій перспективі. В умовах сьогодення питання про підвищення ЗЕД постає особливо жорстко. Проаналізувавши ситуацію вітчизняних підприємств, можна ствержджувати, що для зміцнення і нормального функціонування економіки підприємств та для отримання більш позитивних результатів зовнішньої торгівлі потрібно спочатку удосконалити всю систему ЗЕД країни в цілому. Також, керівники мають звертати особливу увагу на чинники, що є актуальними і мають вплив на ефективну роботу ЗЕД їхнього підприємства. Нагромадження потенціалу зовнішньоекономічної діяльності підприємства можливе за сприятливих умов економіки для більшого випуску якісної вітчизняної продукції, модернізованого виробництва, нових технологій переробки, упакування, реалізації прослових продуктів, стійкого становища на освоєних збутових ринках та виходу на нові.
Література 1. Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств Підручник// Багрова І.В.,— К.: Центр навчальної літератури, 2012. — 580 с. 2. Дідківський М. І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства : [навч. посібник]// Дідківський М. І. – К.: Знання, 2012. – 462 с. 3. Тюріна Н. М. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Н. М. Тюріна, Н. С. Карвацка // М-во освіти і науки, молоді та спорту України. – К.: Центр учб. літер., 2013. – 243 c. 4. Гриненко А.В. Проблеми підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – http://www.rusnauka.com/14_NPRT_2012/Economics/66128.doc.htm 5. Кропива Т.О. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: проблеми та перспективи розвитку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – http://conftiapv.at.ua/publ....1-0-765 6. Остапенко А.С. Особливості зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств. [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – http://www.viem.edu.ua/konf2/art.php?id=100 7. Чупріна М. О. Місце зовнішньоекономічної діяльності підприємств в контексті забезпечення їх сталого розвитку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – https://www.google.ru/url?sa=....6,d.bGE
