Тайм-менеджмент або як правильно розраховувати час
Ритм, в якому живе більшість із нас навряд чи можна назвати спокійним і розміреним. Брак часу, аврал і жорсткий цейтнот є випробуванням, справитися з яким під силу далеко не кожному. Постійне перебування в стані «не знаю, за що хапатися» навряд чи можна назвати відповідним, коли мова йде про особисту ефективність. Існують три найбільш важливі особливості часу, які полягають у тому, що він неминучий, незворотний і неповторний. Незворотність і неповторність часу роблять особливо важливим його економічне і розумне використання, тобто управління часом. Тому, для сучасного насиченого життя потрібно правильно організовувати свій час. В практиці менеджменту існує такий вид планування своєї діяльності як тайм-менеджмент. Управління часом – „тайм-менеджмент” – це система ефективного розподілу часу для виконання поставлених перед собою цілей та задач [2]. Дану тему у своїй діяльності розглядали багато вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як: Т.В.Котова, В.П.Шейнов, Г.А.Архангельськ, А.К. Гастєв, М.Д. Виноградський, Л.В. Балабанов. Проблема ефективного використання робочого часу є актуальною для менеджерів будь-якого рівня, тому мета дослідження полягає в тому, щоб показати, як завдяки регулюванню особистого часу досягти високих результатів у короткі терміни і при цьому повноцінно радіти життю. В сучасному світі тайм-менеджмент не повною мірою інституціолізований: він частково виконує функції менеджменту (планування, контроль тощо), частково він є одним із напрямів діяльності консультантів, частково був і залишається чимось на зразок хобі для всіх, хто цікавиться своїм особливим зростанням і професійним розвитком. Управління часом – це поки що достатньо “маргінальний” вид діяльності, десь посередині між високими управлінськими технологіями і дрімучим знахарством [3]. Щоб спробувати подолати існуючу нині «технологічну розмитість» тайм-менеджменту, можна виділити три його основних типи: 1. Індивідуальний тайм-менеджмент. Здійснюється з опорою на парадигму особового саморозвитку. В даному випадку людина виступає в ролі “сам собі тайм-менеджер”. Методи управління часом, які він застосовує індивідуалізовані, щось він бере для себе з книг, чомусь навчається на спеціалізованих курсах і тренінгах, щось винаходить для себе сам. По суті, такий індивідуальний ТМ виступає як своєрідне хобі і націлений на досягнення, перш за все, внутрішньо особових цілей, в контексті вдосконалення людиною своїх здібностей і творчої самореалізації. Сфера додатку подібного індивідуального ТМ частіше за все – творче захоплення (художня або технічна творчість) і навчання (робота з інформацією). 2. Рольовий тайм-менеджмент відрізняється від індивідуального двома важливими аспектами: по-перше, він більш спеціалізований, прив’язаний до вирішення конкретних професійних або кар’єрних завдань, а по-друге, вимагає участі в процесі управління часом професіонала-консультанта з ТМ. 3. Соціальний тайм-менеджмент в порівнянні попередніми типами ТМ стосується організаційного розвитку (інжинірингу або реінжинірингу організації), модифікуючи самі організаційні структури або вносячи зміни в ключові аспекти їхньої діяльності [1]. Проте, хоч і наука тайм-менеджменту з кожним днем набуває все більшої важливості для сучасної людини, керувати часом все таки не так просто. Тому, існує декілька прийомів тайм-менеджменту, щоб оптимізувати свій час: Прийом перший – планування – один з основних елементів управління часом. Адже час затрачений на планування, призводить до зменшення часу на роботу в цілому. Для того, щоб скласти список справ можна використати два методи. Метод перший – це «АВС- аналіз» згідно з яким, А-задачі – це найважливіші, для їх виконання необхідно всього 10% часу, але значимість А-задач оцінюється в 70%. В-задачі – це задачі середньої важкості, вони складають приблизно 20% по затратам часу і 20% по значимості. А С-задачі займають приблизно 70% часу, але вносять вклад в розмірі всього 10%. Метод другий – метод поєднання критеріїв «важливості та терміновості».Усі справи можна поділити таким чином: А – важливі й термінові; В – важливі й не термінові; С – не важливі й термінові; D – не важливі й не термінові; Прийом третій – вміння виконувати не приємні справи. Прийом четвертий – корегування спілкування з оточуючими. Прийом п’ятий – вміння поєднувати роботу та відпочинок [4]. Тайм-менеджмент стосується не лише організації робочого часу, а й обстановки робочого місця, спілкування з колегами по роботі й багатьох інших чинників, які можуть впливати на певний час. Менеджер має використовувати методи гнучкого планування без жорстких параметрів часу, орієнтуватися, реагувати на зміну ситуацій і не заганяти себе в жорсткі рамки плану а також вміти збалансувати як роботу за планом, так і спонтанність при наявності якихось збоїв у запланованому. До основних принципів тайм-менеджменту належать: 1. принцип Ейзенхауера, 2. АВС-аналіз, 3. принцип Паркінсона, 4. принцип "полотна пилки": За принципом Ейзенхауера важливість і терміновість справ – поняття невизначене. Необхідно розділити справи на чотири щаблі важливості: терміново важливо, терміново неважливо, нетерміново важливо, нетерміново неважливо. Важливі та термінові справи потрібно робити самому, не відкладаючи. Справи нетермінові, але важливі необхідно робити, хоча зазвичай саме для них і не вистачає часу. Справи термінові, але неважливі можна делегувати, скорочувати, виключати; У АВС-аналізі справи поділяються на три типи: важливі, неважливі та інші. Коли ми плануємо день, ми повинні включити в нього обов'язково справу А, кілька справ В і намагаємося виключити справи С; Принцип Паркінсона установлює, що робота займає весь відведений на неї час; Принцип "полотна пилки" розкриває зниження продуктивності через постійні перешкоди. Потрібно розробити ідеальне співвідношення між роботою та відпочинком, для цього всі однотипні справи слід скомпонувати в загальні блоки діяльності [5]. Отже, тайм-менеджмент допомагає менеджерам отримати об’єктивну картину використання свого часу, зробити його аналіз приємною звичкою, формувати автоматичне відчуття часу, ефективного мислення. Він дає можливість визначити пріоритети при виконання всіх видів робіт, допомагає розвивати в собі гнучке та стійке ставлення до змін та дозволяє досягти встановлених цілей на основі повсякденного вирішення основних задач. Таким чином, тайм-менеджмент є одним з найперспективніших напрямів в менеджменті, а, тому потреба в дослідженні його теоретичних і практичних аспектів буде зростати.
Список використаної літератури:
1. Алюшина Н.О. Тайм-менеджмент: Мистецтво планувати та управляти своїм часом./Алюшина Н.О. – Київ, 2008. 2. Громова О.В. Тайм-менеджмент. [Електронний ресурс]: Громова О.В. Громова - Тайм-менеджмент//Режим доступу: http://ko.ru/articles/13556 3. Скібіцька. Л.І. Тайм-менеджмент: Навч. посібник для студ. економ. вцзів. - К.: Кондор, 2009. – 528 с. 4. Щербина С.А. Особливості тайм-менеджменту [текст] /. [Електронний ресурс]: Щербина С.А., Плищук О.М. Особливості тайм-менеджменту Режим доступу: http://www.rusnauka.com/15_APSN_2010/Economics/67872.doc.htm 5. Янковська Л.Г. Менеджмент: Навчальний посібник/ Янковська Л.Г., П.Л. Гордієнко. - К.: Алетра, КНТ, 2007. – 516 с.
